Банківське законодавство — це значний масив різноманітних за юридичною силою, формою і сферою дії нормативних актів, що мають визначену ієрархічну систему.

Банківське законодавство має ряд особливостей.

Перша — міжгалузевий характер банківського законодавства, адже воно містить норми різних галузей права. Найбільшого значен­ня тут набувають норми конституційного, адміністративного, ци­вільного та фінансового права. Разом із тим багатогранність самої банківської діяльності дає підстави включати до складу банківсько­го законодавства ще й норми кримінального права (наприклад, кри­мінальна відповідальність за виготовлення, збут фальшивих грошей, цінних паперів та іноземної валюти або за порушення правил про валютні операції), цивільно-процесуального права (наприклад, від­новлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника або порядок стягнення коштів за виконавчими документами з установ, під­приємств та організацій) та інших галузей права. Враховуючи інтег­ративний характер банківського законодавства, його можна назвати комплексною галуззю законодавства, яка є окремою специфічною структурою в системі національного законодавства.

Другою особливістю банківського законодавства України є значна кількість підзаконних нормативних актів. І в той же час зако­нів, що регулюють різні аспекти і питання банківської діяльності — недостатньо. В таких країнах, як Великобританія, Німеччина, США, Франція, налічується більше двох десятків законів, що забезпечують функціонування кредитної системи цих країн.

Недостатня кількість законів у цій сфері пояснюється, з одного боку, складною і повільною процедурою їх прийняття, а з іншого, — тим, що банківські відносини надто динамічні. Це вимагає постійно­го внесення змін, спрямованих на вдосконалення зазначеної діяль­ності, що забезпечується оперативним прийняттям підзаконних нор­мативних актів. Отже, має місце перекіс законодавства в бік відом­чих нормативних актів.

Відомчі нормативні акти (постанови, інструкції, положення і правила) видаються на виконання та в межах закону і покликані усунути прогалини в правовому регулюванні банківських суспіль­них відносин.

Третьою особливістю банківського законодавства є те, що основний його масив, як зазначалось, представлений відомчими нормативними актами. При цьому деякі державні органи управ­ління спеціальної компетенції (Національний банк України, Дер­жавна комісія з цінних паперів і фондового ринку) наділені функ­ціями нормотворчого характеру і видають підзаконні нормативні акти, які мають міжвідомчий характер, відображають специфіч­ну сферу їх діяльності і є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб.

Наступною особливістю банківського законодавства є пробле­ма розмежування його з іншими галузями законодавства (адмініс­тративним, фінансовим і цивільним), що має практичне значення для ефективного розвитку і функціонування економіки. При цьому слід констатувати ключову роль публічних начал в регулюванні бан­ківської діяльності, зокрема, це стосується питання меж втручання держави в банківську сферу.

Для вдосконалення банківського законодавства принципове значення має процес його інтеграції та диференціації.

Інтеграція правового регулювання банківської діяльності забез­печує посилення взаємозв'язку та взаємодії банківського законодав­ства з іншими галузями законодавства (адміністративним, цивіль­ним, фінансовим).

Диференціація правового регулювання банківської діяльності полягає в його розмежуванні, в особливостях правового регулюван­ня різних сфер банківської діяльності (розрахункових, кредитних, валютних відносин та ін.).

В практичному плані мова йде про розме­жування банківського права на публічне і приватне, матеріальне і процесуальне тощо.

Як відомо, сучасний нормативний вакуум у сфері банківської діяльності зумовлений зміною соціально-політичного устрою і на­прямів економічного розвитку країни. Деякі нормативні акти не зав­жди узгоджуються між собою, інколи навіть суперечать один одно­му; слід ще багато зробити для поліпшення правового регулювання банківських відносин і побудови кредитної системи в Україні.

Серйозним недоліком для регулювання банківських відносин є внесення частих змін до законів невдовзі після їх прийняття, як це мало місце, наприклад, із попереднім Законом України «Про банки і банківську діяльність». Часті зміни та доповнення до законів не сприяють стабільності банківського законодавства і негативно впли­вають на практику його застосування суб'єктами господарювання.

На стані банківського законодавства негативно позначається і практика неодноразових змін «правил гри», зокрема прийняття за короткий час різних відомчих нормативних актів з одних і тих са­мих питань. Так, 24 травня 1993 р. Правління Національного банку України своїм рішенням затвердило положення про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, 2 серпня 1996р. була затверджена інша інструкція «Про безготівкові розрахунки в госпо­дарському обороті України», а 29 березня 2001 р. НБУ своєю поста­новою затверджує нову інструкцію з цих же питань.

Важливе значення для розвитку банківського законодавства має концепція розвитку банківської системи України, яка повинна міс­тити основні напрями та шляхи вдосконалення банківського законо­давства.

Зокрема, актуальним як у теоретичному, так і в практично­му аспекті є питання його кодифікації.

В розробленому творчим ко­лективом НБУ проекті концепції розвитку банківської системи України передбачається створити на основі всіх діючих законодав­чих і нормативних документів систематизований Кодекс нормативних актів щодо банківської діяльності, постійно підтримуючи його в робочому стані та знайомлячи з ним усі банки України".

З огляду на виняткове значення проблем удосконалення бан­ківського законодавства, слід вирішити ряд питань.

У плані законодавчої діяльності Верховної Ради України підготовлено пакет законопроектів з питань банківської справи, які буде прийнято найближчим часом. У цьому пакеті закони «Про комерційні бан­ки», «Про банківський кредит», «Про кредитну установу», «Про Ощадний банк», «Про валютне регулювання», «Про банківський нагляд», «Про іпотечний банк», «Про страхування обігу цінних паперів», «Про випуск та використання цінних паперів», «Про ін­касацію», «Про безготівкові розрахунки», «Про механізм повер­нення капіталу, вивезеного з України», «Про строкові фінансові інструменти», «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній, валюті»,«Про обов'язковий продаж валюти експортерам», «Про бюро кредитних історій» та ін. (Див. Вісник Національного банку України. — 1996. — №1. — С 22).

Удосконаленню банківського законодавства сприяло б вирі­шення на законодавчому рівні таких питань:

про страхування депозитів та кредитів,

про Державну скарбницю України, орга­нізацію та порядок роботи банківської системи в особливий пе­ріод,

про систему державного банківського аудиту,

про відпові­дальність банків за незаконні банківські операції,

про дочірній банк та інші кредитні установи (фінансові та холдингові компа­нії),

про банкрутство і неспроможність кредитних установ,

про механізм реорганізації банків,

про правове забезпечення елект­ронних платіжних систем,

про систему страхування банківських цінностей під час їх зберігання та перевезення,

про захист прав кредиторів тощо.

Робота щодо вдосконалення банківського законодавства не об­межується прийняттям лише законів, необхідне й нормативне регу­лювання окремих сфер банківської діяльності та їх відносин із клі­єнтами (розрахункових, кредитних, валютних та ін.), формування спеціального механізму реалізації тих чи інших положень у банків­ській сфері (йдеться про формування кредитно-фінансового інсти­туту трастових операцій, про порядок виконання заставних зобов'язань при неповерненні кредитів, про лібералізацію валют­них операцій — переказ іноземної валюти за кордон або залучення іноземних інвестицій, упорядкування засад вексельного обігу, вре­гулювання інституту арешту коштів банків та ін.).