Таким чином, методами правового регулювання банківських відносин є методи, характерні для публічних та приватних галузей права.

Вони поєднують у собі, з одного боку, обов'язковість регулювання з боку держави, видання державних приписів та можливість застосування державного примусу, а з іншо­го — допускають рівність сторін у ряді банківських відносин.

Відповідно, при регулюванні банківських відносин застосо­вують комплекс імперативних та диспозитивних засобів.

Превалювання того чи іншого методу регулювання за­лежить від конкретних правовідносин.

Наприклад, якщо говорити про відносини НБУ та окремих банків із при­воду здійснення банківського нагляду, то переважати­муть імперативні засоби. В організації діяльності само­го центробанку превалюють адміністративно-правові та господарсько-правові методи. У проведенні грошово-кредитної політики - як фінансово-правові, так і цивільно-правові та господарські, залежно від того, який інструмент використовує НБУ. При організації міжбанківських відно­син, учасниками яких виступають банки, застосовують дис­позитивний метод регулювання.

Правові норми, що регулюють банківські відносини, містяться, насамперед, у загальних нормативних актах, і у спеціальних, при­свячених регулюванню виключно банківських відносин.

Це Консти­туція України, закони України, постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови Кабінету міністрів України, постанови, положення й інструкції НБУ та Міністерства фінансів України, статути банків тощо.

Система банківського права містить норми, які закріплюють:

- за­гальні положення банківського права,

- поняття й структуру банків­ської системи,

- правовий статус органів, що займаються банківською діяльністю.

Крім того, йдеться і про норми, що регулюють:

- організа­цію розрахунків,

- операції з цінними паперами,

- регулювання креди­тування

- правила валютних операцій.

Банківське право регулює правові основи розрахунків, виходя­чи з принципу, що всі підприємства, установи й організації різних форм власності зобов'язані зберігати кошти на рахунках у банках і дотримуватися встановленого порядку проведення безготівкових розрахунків.

У законодавстві чітко:

- визначено порядок відкриття ра­хунків у кредитних установах,

- встановлено правові форми розрахун­ків;

- встановлено порядок здійснення розрахунків за цими формами.

Норми банківського права:

- закріплюють правові основи банків­ського кредитування;

- визначають правове положення кредитних установ;

- принципи відносин кредитних установ з одержувачами кредитів за умов по­вернення з дотриманням строкі;

- регулю­ють валютні відносини України з іноземними державами;

- ви­значають правила валютних операцій на території України.

Отже, всі правові норми, що регулюють організацію банків­ської системи і проведення банківських операцій, у своїй сукупності формують визначений комплекс норм і мають предметну єдність.

Крім того, норми банківського права включають норми інших галузей національного права.

Банківське право регулює, в першу чергу, майнові відносини, що ви­никають у сфері кредитування і проведенні розрахунків, і тим са­мим тісно пов'язане з цивільним правом. Норми цивільного права регулюють товарно-грошові відносини, що складаються при здій­сненні банківських операцій банками та іншими фінансовими інсти­тутами, або ж при застосуванні застави у кредитних правовідноси­нах. Наприклад, у договорах банківського рахунка та кредитного договору нормами цивільного права регулюються такі питання, як укладення цих договорів, зміст прав та обов'язків сторін, заставне забезпечення, ряд розрахунко­вих і кредитних санкцій, відповідальність сторін за неналежне ви­конання своїх обов'язків. Крім того, комерційні банки, будучи суб'єктами господарської діяльності, здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуго­вування підприємств, установ, організацій і громадян, у своїй ді­яльності керуються також нормами цивільного права.

Адміністративне право визначає принципи організації та дія­льності органів виконавчої влади (Кабінету Міністрів України, ІІІІУ тощо), повноваження цих органів у сфері кредитування, орга­нізації розрахунків і валютних операцій, обігу цінних паперів. Норми адміністративного права регулюють управління кредит­ною системою і визначають основи побудови банківської системи в країні.

В конституційному праві закріплено загальні принципи і положення стосовно банківської діяльності держави. Особливо великого значення набувають норми конституційного права, що встановлюють компетенцію органів законодавчої і вико­навчої влади у сфері кредитно-грошової політики та обігу держав­них цінних паперів. На­приклад, у ст. 99 Конституції України зазначається, що забезпечен­ня стабільності грошової одиниці є основною функцією центрально­го банку держави — НБУ.

Суспільні відносини, що становлять предмет банківського права, здійснюються через відповідну систему. Численні та різноманітні норми й інститу­ти банківського права взаємопов'язані та узгоджені.

Система банківського права об'єднує та характеризує спів­відношення та зовнішню структуру об'єднання нормативних ак­тів, внутрішньо обумовлених єдиною метою — регулюванням банківських правовідносин.

Система банківського права будується насамперед на підставі поділу її норм на групи залежно від особливостей регульованих нею окремих видів суспільних відно­син.

Відповідно складається така система банківського права України: загальна частина та особлива, яка включає спеціальні банківсько-правові інститути.

Загальна частина включає норми, які закріплюють загальні, принципові положення банківського права і його статутні інститу­ти (поняття, принципи й джерела банківського права, правове ста­новище Національного банку України та комерційних банків, сут­ність і функції банківської системи України).

До особливої частини належать норми, що регулюють основ­ні функціональні інститути банківського права, за допомогою яких безпосередньо здійснюється банківська діяльність. Особлива частина банківського права об'єднує такі інститути: договір бан­ківського рахунку, банківське кредитування, охорона банківської таємниці, валютні операції банків, правове регулювання ринку цінних паперів та ін.

Банківське право України сьогодні можна розглядати в трьох аспектах: як підгалузь фінансового права, яка формується в само­стійну комплексну галузь права, як окрему навчальну дисципліну, яка вивчається в юридичних та економічних вузах, і, як не розвине­ну ще науку, об'єкт дослідження котрої тільки створюється. Остан­ня повинна вивчати категорії і поняття, що стосуються правового регулювання банківської діяльності, та виробляти рекомендації щодо вдосконалення банківського права.