Тема №2 “Надзвичайні ситуації природного,

Тема №2 “Надзвичайні ситуації природного,

Техногенного та соціально-політичного характеру, їх медичні наслідки”.

 

Для студентів медико - психологічного факультету

Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця

(програма 2008 року)

 

 

Київ-2008

Затверджую Начальник кафедри організації медичного забезпечення збройних сил полковник медичної служби кандидат медичних наук, доцент М.І. Бадюк “___” ________________2008 р.

 

М

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

з навчальної дисципліни “Медицина надзвичайних ситуацій ”

 

Тема №2 “Надзвичайні ситуації природного,

Техногенного та соціально-політичного характеру, їх медичні наслідки.

 

Для студентів медико - психологічного факультету

Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця

(програма 2008 року)

 

 

Автор: кандидат медичних наук, доцент А.С.Ромашко

 

Обговорено і схвалено

На засіданні ПМК № 2 кафедри

Протокол № від “__ “___2008 р

Доповнено та скоректовано

Протокол № від ”___”___200_ р.

 

Навчальний час – 4 години.

Мета заняття.

Наявність в Україні розвиненої інфраструктури промисловості, висока її концентрація в окремих регіонах, існування великих промислових комплексів, в тому числі тих, що віднесені до потенційно небезпечних, розвинута мережа транспортних комунікацій, а також нафто- і газопроводів велика кількість енергетичних об’єктів, використання у виробництві у значних кількостях потенційно небезпечних речовин – все це збільшує вірогідність виникнення техногенних надзвичайних ситуацій (НС), які несуть в собі загрозу для життя і здоров’я людей, економіки держави та природного середовища. Сумарні ризики техногенних НС значно перевищують сумарні ризики виникнення НС природного характеру.

На території України існує можливість виникнення практично всього спектру природних процесів геологічного, гідрологічного, метеорологічного походження. Серед НС природного характеру в Україні найчастіше трапляються: великі повені, землетруси, зсувні процеси, лісові та польові пожежі, урагани, смерчі та шквальні вітри.

Виходячи з цього, метою данного заняття є поглиблення і розширення знань студентів з питань попередження виникнення, а при виникненні, організації надання медичної допомоги постраждалим при НС природного,техногенного та соціально-політичного характеру, що і обумовлює актуальність вивчення даної теми студентами.

 

3.Теоретичні питання, які повинні засвоїти студенти для виконання цільових видів діяльності за даною темою.

3.1. Ознайомитись з класифікацією надзвичайних ситуацій та причинами їх виникнення.

3.2. Ознайомитися з характеристикою землетрусів та їх медичними наслідками.

3.3. Ознайомитись з повенями та їх медичними наслідками.

3.4 Ознайомитись з селями та їх медичними наслідками.

3.5 Ознайомитись зі зсувами та їх медичними наслідками.

3.6 Ознайомитись з руйнівною силою вітру та його медичними наслідками.

3.7 Ознайомитись з природними пожежами та їх медичними наслідками.

3.8 Ознайомитись з екологічними катастрофами та їх медичними наслідками.

3.9 Ознайомитись з автотранспортними катастрофами та їх медичними наслідками.

3.10 Ознайомитись з катастрофами на залізницях та їх медичними наслідками.

3.11 Ознайомитись з авіаційними катастрофами та їх медичними наслідками.

3.12 Ознайомитись з катастрофами на морському і річковому транспорті та їх медичними наслідками.

3.13 Ознайомитись з аваріями на пожежо-та вибухонебезпечних об’єктах, їх медичними наслідками.

3.14 Ознайомитись з аваріями на шахтах та їх медичними наслідками.

 

4.Джерела інформації:

а) Основна література:

1. Медицина катастроф. Навчальний посібник. За ред. Дубицького А.Ю. К.: “Курс”, 1999. – С. 21-68.

2. Медицина надзвичайних ситуацій. Навчальний посібник. За ред. Воробйова О.О., Кардаша В.Е. Чернівці, 2000. – С. 42-91.

3. Медицина катастроф. Підручник. За ред. Кочіна І.В., К.: “Здоров’я”, 2001. – С. 11-96.

4. Правові основи Державної служби медицини катастроф України / МОЗ України, Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (Київ).Під заг. ред. В.О.Волошина: Видання друге – Ужгород: Гражда, 2003.- С.6-14.

 

б) Додаткова:

1. Основи організації медичного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій / Під ред. В.В. Дурдинця, В.О. Волошина – Київ.: Медикол.-1999-203 с.

2. Москаленко В. Ф. Медико-социальные аспекты ликвидации последствий экологической катастрофы в мегаполисе-Киев.: Здоровье- 2000- 389 с.

 

 

Доцент А.С. Ромашко

“_____"___________________2008 р.

Додаткові матеріали:

За рівнем

Рівень НС	Поширеність НС	Кількість загиблих	Кількість постраждалих	Кількість населення з порушеними нормальними умовами життєдіяльності
Державний	1.На територію інших держав.   2.Двох або більш регіонів	Понад 10 осіб.   Понад 5 осіб	Більше 300 осіб   Понад 100 осіб	Понад 50 тисяч осіб на тривалий час (більш 3-х діб). Понад 10 тисяч осіб на тривалий час (більш 3-х діб).
Регіональний	1.На територію двох або більш регіонів (міст обласного значення)	3-5 осіб	50-100 осіб	1-10 тис. на тривалий час
Місцевий	1.За межі потенційно-небезпечного об’єкту, загрожує довкіллю сусіднім населеним пунктам	1-2 особи	20-50 осіб	100-1000 осіб
Об’єктовий	Непідпадає під названі вище визначення

2. Відповідно до причин походження НС поділяються на:

а) НС техногенного характеру:

транспортні аварії, пожежі, вибухи, аварії з викидом СДОР або РР на об’єктах економіки, на системах життєзабезпечення, в системах зв’язку, телекомунікацій, електроенергетичних системах, на очисних спорудах, наявність в навколишньому середовищі шкідливих речовин понад ГДК, раптове зруйнування споруд, гідродинамічні аварії.

б) НС природного характеру:

геологічні, метереологічні, гідрологічні (морські, прісноводні), пожежі в природних екосистемах, інфекційна захворюваність людей, отруєння людей, інфекційні захворюваність чи масова загибель сільськогосподарських тварин, ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками.

 

в) НС соціально-політичного характеру:

збройні напади, захоплення і утримання важливих об’єктів або реальна загроза вчинення таких акцій, замах на керівників держави та народних депутатів України, напад, замах на членів екіпажу повітряного, морського, річкового судна, викрадення, знищення або спроба знищення таких суден, захоплення заручників з числа членів екіпажу чи пасажирів, встановлення вибухового пристрою в громадському місці, установі, організації, підприємстві, житловому секторі, на транспорті, знищення або викрадення з різних об’єктів зброї, боєприпасів, бронетехніки, вибухових матеріалів, радіоактивних речовин, виявлення застарілих боєприпасів, аварії на арсеналах, складах боєприпасів та інших об’єктах військового призначення з викидом уламків реактивних та звичайних снарядів.

 

Характеру

Аналіз структури НС, пов’язаних з техногенними чинниками, свідчить, що найбільш значущі серед них – аварії на атомних електростанціях (АЕС), хімічнонебезпечних об’єктах (ХНО), шахтах і вибухонебезпечних об’єктах та транспортні катастрофи.

 

Автотранспортні катастрофи

Автотранспортні катастрофи посідають перше місце серед транспортних катастроф.

За даними світової статистики щорічно у світі в результаті автотранспортних катастроф гине близько 300 тис. чол., а загальна кількість травмованих перевищує 15 млн. чол.

За останні роки на дорогах України щорічно внаслідок автотранспортних катастроф гине біля 10 тис. чол. При цьому слід відзначити, що значна частина постраждалих гине від несвоєчасного надання медичної допомоги, хоча травми в ряді випадків не є смертельними по тяжкості.

До основних причин транспортного травматизму належать:

- погана організація дорожнього руху;

- несправність або конструктивні недоліки транспортних засобів;

- низька дисципліна учасників дорожнього руху.

Ці обставини призводять до того, що ризик загинути в автотранспортній катастрофі на шляхах України в 5 разів вищий, ніж у західних країнах.

Частка автотранспортних катастроф трапляються в певних місцях автошляхів. Ці місця мають назву “геопатогенних зон”, що характеризуються інтенсивним електромагнітним випромінюванням. В геопатогенних зонах, поведінка людей (пішоходів та водіїв) може бути непередбачена, коли людина не помічає, що трапляється навколо. Існує також взаємодія, зв’язок між швидкістю руху об’єкта та електромагнітним випромінюванням геопатогенної зони. Негативний резонанс виникає при швидкість руху 70-75 км/год, що позначується на реакції водія. В цих місцях водії і пішоходи маються бути дуже обережні.

Першими на дорожньо-транспортний випадок прибуває бригада швидкої медичної допомоги (ШМД). Час виїзду бригади ШМД до місця випадку та добре організована робота збільшують шанси на виживання постраждалих.

По прибутті на місце дорожньо-транспортної пригоди лікар бригади ШМД, що прибула першою, визначає місце стоянки машини ШМД, місце тимчасового збору постраждалих, організує надання медичної допомоги постраждалим та їх евакуацію в найближчі медичні заклади.

На первинний огляд постраждалого передбачено витрачати не більше 40-60 секунд, що забезпечується певним алгоритмом огляду і надання медичної допомоги (АВС):

- ревізія порожнини рота і верхніх дихальних шляхів для відновлення функції зовнішнього дихання;

- оцінка частоти і характеру дихальних рухів, при необхідності штучне дихання “ із рота в рот ”, ручні дихальні апарати;

- визначення цілісності кровоносних судин і одночасно зупинка зовнішньої кровотечі;

- оцінка стану серцево-судинної системи (підрахунок пульсу, вимірювання АТ), непрямий масаж серця;

- оцінка стану органів чуття, насамперед органу зору.

Медичні наслідки автотранспортних катасроф можуть бути наступні:

- черепно-мозкові травми;

- травми грудної клітки і живота;

- переломи довгих трубчастих кісток;

- великі рани м’ягких тканин (рвані, глибокі, забруднені землею);

- можливе поєднання з опіками.

Всі постраждалі з місця пригоди повинні бути як найшвидше евакуйовані в найближчі лікувальні заклади, де їм буде надана допомога в потрібному обсязі.

 

Катастрофи на залізницях.

Основними причинами залізничних катастроф є:

- порушення вимог технічної експлуатації колійного господарства та правил безпеки при транспортуванні вантажів;

- дії зовнішніх факторів – у зонах стихійних лих, техногенних катастроф на підприємствах газової та нафтової промисловості, вибухів, пожеж тощо:

- неправильні дії (бездіяльність) локомотивних бригад та чергового персоналу станції;

- зіткнення з перешкодами (машини, люди, тварини);

- терористичні акти

Понад 40,0% залізничних аварій пов’язані з діями або бездіяльністю шляхових працівників. Особливу небезпеку несуть аварійні ситуації при перевезеннях РР та СДОР. Ці аварії можуть призвести до небезпечного опромінення людей та радіоактивного забруднення довкілля, а при впливі СДОР – до гострого отруєння людей та хімічного забруднення повітря, ґрунту, об’єктів колійного господарства та прилеглих населених пунктів.

Залізничні аварії і катастрофи класифікуються за видом рухомого складу та кількістю постраждалих.

Залежно від чисельності потерпілих катастрофи на залізничному транспорті поділяють на 5 категорій:1 – до 5 чол; 2 – від 6-15 чол; 3 – 16-30 чол; 4 – 31-50 чол; 5 – більше 50 чол.

Види уражень при залізничних катасрофах можуть бути наступні:

- механічні травми – 90,0%;

- механічні травми плюс темічні опіки – 10,0%;

- гострі отруєння плюс хімічні опіки;

- радіаційні ураження;

- комбіновані та поєднанні ураження.

Структура санітарних втрат за ступенем тяжкості ушкоджень може бути наступною:

- легко уражені – 35,0-40,0%;

- уражені середнього та тяжкого ступеня – 20,0-25,0%;

- дуже тяжко уражені – 20,0%;

- в термінальному стані – 20,0%.

За локалізацією при залізничних катастрофах ушкодження розподіляються наступним чином: голова –60,0%, кінцівки до 35,0%, груди, живіт з розривом внутрішніх органів – більше 20,0%, стегно та крупні суглоби – до 10,0 –12,0%

Характерними рисами аварій на залізниці є ймовірність травматичних ампутацій та складність вивільнення постраждалих з під конструкцій вагонів та локомотива.

Авіаційні катастрофи

Під авіаційною катастрофою розуміють авіаційну подію, що призвела до загибелі хоча б одного з членів екіпажу або пасажира, повного або часткового руйнування повітряного судна або його безслідного зникнення.

Аналіз причин випадків авіакатастроф дозволив встановити, що у 50,0-60,0% вони пов’язані з помилками людей, що відповідають за безпеку польотів, 15,0-30,0% з них виникають внаслідок відмови техніки, 10,0-20,0% внаслідок впливу оточуючого середовища (метеофактори), а 5,0-10,0% – через інші причини, які часто не визначаються. Аварії та катастрофи літальних апаратів можуть виникати, починаючи з моменту запуску двигунів, на зльоті, під час польоту, при посадці аж до вимикання двигунів. Статистика свідчить про те, що майже половина аварій і катастроф відбувається на льотному полі, а половина у повітрі на різних висотах, причому над важкодоступною територією або водною поверхнею. Падіння літального аппарату, який зазнав аварії, може бути причиною жертв як на його борту, так і на землі (при падінні на житлові будинки, може призвести до руйнування виробничих будівель і порушення виробничих процесів). Особливо небезпечно падіння літаків на АЕС та об’єкти хімічної промисловості, що може призвести до викиду в довкілля РР або СДОР. Відповідно, авіаційна катастрофа може посилюватись катастрофою на землі.

При авіакатастрофах розмір загальних втрат може досягнути 80,0-90,0% загальної кількості людей, які перебувають на повітряному судні. Серед потерпілих особи з механічними пошкодженнями можуть становити 90,0%, у тому числі в стані шоку – 10,0%, з черепно-мозковою травмою – 40,0-60,0%, у 10,0-20,0% можуть бути сполучені травми та опіки.

У зв’язку з отриманими травмами біля 40,0% постраждалих будуть потребувати накладання пов’язок на рани, 50,0 – 60,0% - уведення знеболюючих засобів, 35,0% - іммобілізацію переломів, 60,0-80,0% - евакуацію на ношах і шитах.

 

Землетруси

Землетруси -це підземні поштовхи та коливання земної поверхні, що виникають внаслідок розривів у земній корі та передаються на велику відстань у вигляді пружних коливань. За даними світової статистики на долю землетрусів припадає 15,0% усіх природних катастроф, але за характером людських і матеріальних втрат вони посідають перше місце. Інтенсивність землетрусів оцінюється в балах міжнародної шкали Ріхтера.

Землетруси силою 1 бал реєструються лише спеціальними приладами (сейсмографами);

- 2-3 бали – слабі;

- 4 бали – помірні;

- 5 балів – досить потужні;

- 6 – 7 балів – потужні;

- 8 балів – руйнівні;

- 9 – 10 балів – сильно руйнівні;

- 11 – 12 балів – катастрофічні.

Щорічно у світі реєструється понад 1 млн. підземних поштовхів, з яких 1 належить до катастрофічних, 10 – до сильно руйнівних і близько 1000 – до пошкоджуючих.

В Україні до сейсмонебезпечних територій належать зони Криму і Карпат з площею майже 120 тис. км², де проживає біля 11 млн. чоловік. Сила підземних поштовхів згідно прогнозів, може бути від 5 до 9 балів.

В залежності від інтенсивності коловань грунту розрізняють 4 зони руйнувань:

А – зона повних руйнувань – 100,0% пошкодження (11-12 балів);

Б – зона сильних руйнувань – 50,0-90,0% пошкоджень (9-10 балів);

В – зона середніх руйнувань – 30,0-50,0% пошкоджень (7-8 балів);

Г – зона слабких руйнувань – 10,0-30,0% пошкоджень (5-6 балів).

Землетруси можуть супроводжуватись пожежами, затопленням територій, пов’язаним з руйнуванням гребель і дамб. Особливу небезпеку мають руйнування хімічно небезпечних і радіаційно небезпечних об’єктів. Число постраждалих від землетрусу передбачити неможливо. Воно залежить від сили підземних поштовхів і ступеню руйнування різних будівель. В результаті землетрусу можливі наступні види травм:

- переломи різноманітних локалізацій;

- травматичні ампутації;

- синдром довготривалого стиснення чи розчавлення;

- травми голови;

- нервово-психічні розлади;

- інфекційні захворювання.

Вивчення причин виникнення ушкоджень людей доводить, що у 10,0% випадків вони пов’язані з обвалами та руйнуванням будівель, 35,0% - вторинними уражаючими факторами (уламки споруд, будівель), а 55,0% виникають внаслідок неправильних дій самих потерпілих, зумовлених страхом і панікою. Значна частина травмованих (дорослих і дітей) гинуть від несвоєчасно наданої медичної допомоги. Більше половини летальних випадків припадає на першу добу. Летальність серед уражених із травматичним шоком складає 12,0 – 15,0%.

Порушення психіки (як у постраждалих так і серед рятувальників) в зоні землетрусу спостерігається у 75,0%, а у 10,0– 15,0% виражені психо - емоційні розлади. Такі люди потребують ізоляції та стаціонарного лікування.

Внаслідок пошкодження систем водопостачання і каналізації, відсутності доброякісної питної води, погіршення санітарно - гігієнічних умов життєдіяльності серед населення в зоні землетрусу можуть виникнути масові інфекційні захворювання.

 

Повені

Повені – це тимчасове затоплення водою значних ділянок місцевості внаслідок підняття рівня води в річках та інших водоймищах, пошкодження гідроспоруд та інше.

Головними причинами виникнення повені можуть стати сильні зливи, інтенсивне танення снігу, річні паводки. Особливо небезпечні затоплення, що виникають внаслідок раптового прориву дамб і гребель гідроспоруд, зсувів чи обвалів гірських порід.

При катастрофічних повенях на затоплених територіях виділяють 4 зонизатоплення в залежності від швидкості течії води, висоти хвилі і відстанні між греблею і населеними пунктами та часу проходження хвилі прориву

Перша зона.–.зона катастрофічного затоплення безпосередньо примикає до гідроспоруди або початку природного явища. Висота хвилі може досягати декількох метрів, а швидкість 30 км/год і більше.У середньому довжина цієї зони може бути до 10 км. Час проходження хвилі прориву 30-60 хвилин.

Друга зона – зона швидкої течії. Швидкість течії -15 –20 км/год. Довжина зони 15 – 25 км. Час проходження хвилі 1-4 години.

Третя зона – зона середньої течії. Швидкість течії 10 – 15 км / год, довжина 30 –50 км. Час проходження хвилі – більше 4 годин.

Четверта зона – зона слабкої течії (зона розливу). Швидкість течії 6 – 10 км / год. Довжина залежить від рельєфу місцевості і може складати 35 – 70 км. від гідроспоруди або природного джерела.

Серед стихійних лих повені в Україні займають перше місце щодо частоти, площі поширення, нанесення матеріальних збитків. Особливо часто ці природні катастрофи трапляються в західних районах нашої країни.

Світова статистика свідчить, що питома вага повеней становить до 40,0% у загальній структурі стихійних лих, а за людськими жертвами вони поступаються лише землетрусам. Серед потерпілих структура санітарних втрат формується за рахунок: утоплення (асфіксії), механічних травм, переохолодження, пневмонії, нервово-психічні реакцій, загострення хронічних захворювань. Погіршується санітарно-гігієнічна та епідемічна обстановка на затопленій території, що може призвести до масових спалахів інфекційних захворювань.

При повені важливе значення мають своєчасне оповіщення і проведення евакуації населення, сільськогосподарських тварин і матеріальних цінностей з вірогідного району затоплення.

Сель

Різновидом повені є сель. Це раптово виникаючий у гирлі гірських річок потік води, піску, глини, уламків каменів і валунів. Причиною селевих потоків бувають зливові дощі, інтенсивне танення гірського снігу і льодовиків, землетруси.

Сель характеризується різким підвищенням рівня води, хвильовим рухом, недовгочасною дією (1 – 3 год) і значним руйнівним ефектом.

До селенебезпечних регіонів відносяться райони Карпат і гірський Крим. Прикладом селю може бути подія, що трапилась у Києві 13 березня 1961 році в районі Сирця, коли грязьовий потік висотою до 4 метрів зійшов на Куренівку (район Києва).

 

Зсуви

Зсуви – це переміщення поповзом мас гірських порід донизу по схилу під дією сили тяжіння. До 90,0% зсувів припадає на території, розташовані на висоті від 100 до 1700 метрів над рівнем моря. Вони виникають на схилах, що мають крутість понад 20 градусів, здебільшого по берегах річок в Карпатах та Криму.

Зсуви подібні до землетрусів, проте площі цього стихійного лиха значно менші. Кількість потерпілих може бути від одиниць до 50 чоловік. Особливо активно зсувні процеси проходять у районах активної господарської діяльності (Прикарпаття, Крим, Донбас, Одеська, Дніпропетровська, Хмельницька області).

Важливе значення для визначення характеру поведінку та дій населення при селевих потоках і зсувах має своєчасне їх виявлення і оповіщення. Про наближення селевого потоку можна дізнатися по характеру звуку, який видають валуни або уламки каміння. Цей звук нагадує гуркіт потягу, який наближується на великій швидкості. Про початок зсуву свідчать наступні ознаки: поява тріщин на будинках, розриви на дорогах, берегових укріпленнях і набережних, вимивання землі, зміщення підвалин різних висотних конструкцій.

Головними причинами травмування та загибелі людей при селевих потоках і зсувах є:

- завалення людей ґрунтом, камінням, деревами;

- заподіяння травм предметами, що падають (камінням, деревами).

- завалення людей в зруйнованих будинках.

- захоплення людей бурхливими потоками води або селевої маси.

 

Руйнівна дія вітру

Основною причиною виникнення бур, ураганів, смерчів є циклонічна діяльність атмосфери. Характеристикою цих явищ є швидкість вітру. В таблиці 2 представлена шкала Бофорта, яка дає змогу уявити руйнівну силу вітру від його швидкості

 

Таблиця 2

ШКАЛА БОФОРТА

Бали	Швидкість вітру м/с	Характеристика вітру	Дія вітру
	0-0,5	Штиль	Повна відсутність вітру
	0,6-1,7	Тихий	Дим з димоходу відхилюється
	1,8-3,3	Легкий	Рух повітря відчувається обличчям
	3,4-5,2	Слабкий	Коливається дрібні гілочки
	5,3-7,4	Помірний	Коливаються тонкі стеблини
	7,5-9,8	Свіжий	Коливається великі гілки дерев
	9,9-12,4	Сильний	Гудуть телефонні проводи
	12,5-15,2	Міцний	Хитаються стовбури невиликих дерев
	15,3-18,2	Дуже міцний	Ломаються гілки дерев
	18,3-21,5	Буря (шторм)	Зривається черепиця
	21,6-25,1	Сильний шторм	Дерева вириваються з корінням
	25,2-29,0	Жорстокий шторм	Великі руйнування
	Більше за 29,0	Ураган (тайфун)	Приводить до спустушливих дій

 

Медичні наслідки урагану

Під час урагану (смерчу) до 50,0% травм виникає від предметів, що летять і падають. У струткурі ушкоджень черепно-мозкова травма може складати 50,0-70,0% (при цьому 18,0-20,0% складає тяжка черепно-мозкова травма), переломи кісток кінцівок, тазу, хребта – біля 15,0%. Комбінована травма може складати 60,0-65,0%. Рани звичайно бувають рвані, забруднені піском, землею, осколками скла на велику глибину.

 

Природні пожежі

Пожежі – це стихійне, некероване людиною розповсюдження вогню. Вони класифікуються на природні пожежі (лісові, торф’яні, степові, польові), і пожежі в населених пунктах (окремі, масові, суцільні).

Залежно від характеру горіння природні пожежі поділяються на низові, верхові та ґрунтові. Дані світової статистики свідчать, що на планеті щорічно виникає близько 3,3 млн. природних пожеж. За останні 30 років кількість пожеж збільшилась утричі, а кількість постраждалих від них – у 10 разів.

Пожежі в населених пунктах виникають при порушенні правил техніки протипожежної безпеки, в результаті стихійних лих. Пожежі можуть бути: окремі (горить один або декілька будинків), масові (горить до 20,0% будівель), суцільні (горить більше 20,0% будівель). Пожежі завдають великих матеріальних збитків і приносять шкоду людям – виникають опіки і травми, отруєння чадним газом, нервово-психічні розлади.

Надання медичної допомоги постраждалим має свої особливості через те, що розшук постраждалих ускладнюється внаслідок задимленості території або будівель, а також виникнення комбінованих уражень.

 

Екологічні катастрофи

Одним із основних понять екології та об’єктами її вивчення являється поняття “біосфера“. Під біосферою розуміють тонкий шар повітря, води і ґрунту в масштабах всієї земної кулі, в якому існують і розвиваються живі організми. Розрізняють ряд екологічних факторів, найбільший інтерес з яких представляє антропогенний – діяльність людини, що пов’язана з розвитком цивілізації. Важливе екологічне значення ця група факторів набула в другій половині 20 століття, внаслідок активного впливу людини на біосферу. Він привів до:

1. Зміни структури земної поверхні (розорювання степів, вирубка лісів, порушення режиму поверхневих вод, меліорація, створення штучних озер та морів).

2. Зміни складу біосфери (видубування корисних копалин, викид в атмосферу і водні об’єкти різних хімічних речовин).

3. Зміни теплового балансу окремих районів земної кулі.

4. Зміни в складі живих організмів біосфери (зникнення окремих видів, створення нових порід тварин і сортів рослин, зміна їх місця проживання).

Характерною рисою нашого часу є негативний вплив на екосистеми, збільшення кількості аварій і катастроф в промисловості, в тому числі в ядерній енергетиці, хімічному виробництві і на транспорті, ріст числа стихійних лих. В результаті різноманітних видів діяльності людини відбувається забруднення біосфери, що призводить до виникнення складних екологічних проблем.

Особливістями науково-технічного прогресу, що призводять до екологічних катастроф є:

1. Значне збільшення об’єму промислового виробництва.

2. Поява нових екологічно небезпечних видів техніки та технологій.

3.Накопичення на хімічних підприємствах величезних запасів небезпечних для навколишнього середовища та здоров’я людини СДОР.

4. Витрата невідновних природних ресурсів (нафти, газу, вугілля).

5. Різне підвищення складності технічних систем, з якими взаємодіє людина.

Особливо високі темпи в останні десятиріччя набув ріст хімічного виробництва. Техногенні викиди хімічних речовин в атмосферу супроводжуються значним забрудненням повітря продуктами неорганічної хімії. Внаслідок спалювання природного палива в атмосферу Землі викидається велика кількість оксидів сірки та азоту, а оксид вуглецю призводить до виникнення парникового ефекту та загрози глобальної зміни клімату. Надзвичайно небезпечними з екологічної точки зору є продукти хлорного виробництва, а саме сполуки типу діоксину, які потраплять в біосферу в результаті аварій і порушення технологічних режимів особливо на підприємствах целюлозно-паперової промисловості. Навіть в невеликих концентраціях вони пригнічують функцію імунної системи, здійснюють мутагенну та канцерогенну дію.

Велику небезпеку несуть фосфорорганічні пестициди, солі важких металів. В останні роки відмічається накопичення у навколишньому середовищі токсикатів, які при взаємодії між собою, а також при дії на організм людини призводять до нових незареєстрованих раніше форм уражень і вимагають нових підходів у діагностиці і лікуванні. Це наочно проявилось у таких екологічних надзвичайних ситуацій, як “Чернівецька хвороба” або хімічна алопеція та ураження невідомою речовиною жителів Первомайського району Миколаївської області.

Розвиток науково-технічного прогресу має негативний бік у тому, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного та екологічного характеру,що несуть загрозу життю та здоров’ю людей.Медичні працівники, на яких покладені обов’язки медичного забезпечення населення в цих умовах, повинні мати відповідну підготовку не тільки з певної медичної спеціальності, але й з питань організації цього процесу, реалізуючи ці знання в екстремальних умовах.

Виходячи з потреб гарантії безпеки населення і території України, створена єдина державна система запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші НС, складовою частиною якої є державна служба медицини катастроф (ДСМК), до складу якої можуть включатися лікарі всіх спеціальностей. Підготовці з цього напрямку діяльності і присвячений курс медицини надзвичайних ситуацій.

 

Тема №2 “Надзвичайні ситуації природного,