Глава 3. Вимоги щодо укладання угоди (депозитного договору) про залучення коштів на умовах субординованого боргу

3.1. Кошти на умовах субординованого боргу залучаються на визначений строк, але не менше ніж п’ять років.

3.2. В угоді про залучення коштів на умовах субординованого боргу (в умовах випуску облігацій) має бути передбачено, що в разі ліквідації (банкрутства) банку-боржника задоволення вимог Інвестора здійснюватиметься після задоволення вимог усіх інших кредиторів (відповідно до статті 96 Закону України “Про банки і банківську діяльність").

3.3. Процентна ставка за субординованим боргом у національній або в іноземній валюті не може перевищувати протягом усього періоду дії угоди (договору) максимальної ставки залучення субординованих коштів, що встановлюється за рішенням Правління Національного банку з огляду на економічні умови на ринку банківських послуг та приймається банком на відповідну дату:

у разі залучення коштів шляхом укладання прямих договорів — на дату укладання угоди;

у разі залучення коштів шляхом випуску облігацій — на дату випуску облігацій.

3.4. У разі зміни максимальної ставки залучення субординованих коштів Національний банк офіційно повідомляє не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію.

У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій процентна ставка залишається незмінною протягом усього періоду обігу облігацій, визначеного в рішенні про випуск облігацій.

3.6. Капіталізація процентів за субординованим боргом не допускається.

3.7. Нарахування процентів за субординованим боргом здійснюється щомісяця згідно з правилами бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків.

Авансова сплата процентів за залученими коштами на умовах субординованого боргу не дозволяється, про що зазначається в угоді (договорі).

3.9. На період чинності укладеної угоди (до часу погашення облігації) банк-боржник не має права передавати Інвестору (або пов’язаним з ним особам) кошти в будь-якій формі (майно, кредит, будь-які операції з векселями, факторингові послуги, не покриті безумовним забезпеченням гарантії, поруки за кредиторів банку-боржника тощо), крім тих випадків, якщо таке передавання банком-боржником майна або векселів є сплатою процентів за залученими на умовах субординованого боргу коштами та оформлене відповідною угодою. Також банки можуть здійснювати розрахункові операції з Інвестором (або пов’язаними з ним особами), якщо вони не призводять до кредитування або іншого розміщення коштів у Інвестора (або пов’язаних з ним осіб) або до зустрічних вкладень між банком та Інвестором (або пов’язаними з ним особами).

Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, не можуть бути заставою за кредитами та іншими операціями банку-боржника. 3.10. В угоді (договорі) доцільно передбачити строки (графік) поступового повернення банком коштів, залучених на умовах субординованого боргу, залежно від обсягу залучених коштів.

3.11. Якщо кореспондентський рахунок банку-боржника використовується для списання сум за дорученнями банку-Інвестора, що стосуються його власних операцій та операцій його клієнтів і кореспондентів, а також для зарахування коштів на їх користь, то вимоги пункту 3.9 цієї глави на сторони угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу не поширюються.

3.12. Дострокове погашення субординованого боргу може відбуватися за ініціативою банку-боржника та за згодою Інвестора за умови отримання дозволу Національного банку на дострокове погашення субординованого боргу.

Для отримання цього дозволу банк-боржник має подати до територіального управління Національного банку (Департаменту безвиїзного банківського нагляду) клопотання про дострокове погашення субординованого боргу.

Клопотання має містити інформацію щодо:

причини дострокового погашення субординованого боргу;

дотримання банком-боржником економічних нормативів, лімітів відкритої валютної позиції, нормативу обов’язкового резервування, формування резервів за активними операціями в повному обсязі;

збільшення банком-боржником основного капіталу в розмірі згідно з програмою капіталізації, але не меншому, ніж розмір залучених коштів на умовах субординованого боргу, який банк планує погасити Інвестору.

Територіальне управління Національного банку (Департамент безвиїзного банківського нагляду) протягом 10 робочих днів з дня отримання клопотання банку-боржника про дострокове погашення субординованого боргу перевіряє надану інформацію та подає відповідний висновок щодо можливості дострокового погашення субординованого боргу на розгляд Комісії Національного банку.

Комісія Національного банку протягом п’яти робочих днів приймає рішення про надання дозволу про дострокове погашення субординованого боргу або обґрунтовану відмову, що надсилається банку-боржнику.

3.13. У разі пролонгації угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу дія Дозволу не продовжується.

3.14. В угоді (договорі) про залучення коштів на умовах субординованого боргу мають передбачатися всі вимоги, що встановлені цією главою.

3.15. До угоди (договору) можуть вноситися зміни стосовно найменування банку-боржника та Інвестора у зв’язку з їх реорганізацією. Протягом п’яти робочих днів з дня внесення таких змін банк-боржник має надіслати клопотання щодо внесення відповідних змін до Дозволу та нотаріально засвідчену копію угоди (договору) відповідному підрозділу банківського нагляду.

3.16. У разі заміни Інвестора банк-боржник зобов’язаний протягом 10 робочих днів отримати дозвіл щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу від нового Інвестора (далі — дозвіл щодо нового Інвестора) у порядку, передбаченому цим розділом.

Заміна Інвестора полягає в переході прав та обов’язків до нового Інвестора на підставі укладеного договору про відступлення первісним Інвестором права вимоги за угодою (договором) новому Інвестору або внаслідок правонаступництва чи спадкоємства тощо. Заміна Інвестора за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій допускається лише серед кола осіб, які були визначені банком-боржником у рішенні про випуск облігацій.

Для отримання дозволу щодо нового Інвестора банк-боржник подає нотаріально засвідчену копію документа, що свідчить про перехід прав та обов’язків до нового Інвестора, та документи, передбачені підпунктами “а”, “б”, “в”, “д”, “е”, “є” пункту 2.2 глави 2 цього розділу.

За умови своєчасного подання банком-боржником відповідних документів на період розгляду Національним банком питання про надання дозволу щодо нового Інвестора сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, за якими відбувається заміна Інвестора, не виключається із регулятивного капіталу банку.

У дозволі щодо нового Інвестора додатково мають зазначатися реквізити Дозволу щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу від первісного Інвестора (дата, номер, назва Інвестора, сума та строк дії Дозволу).

Одночасно з прийняттям рішення про надання дозволу щодо нового Інвестора Комісія Національного банку приймає рішення про скасування Дозволу щодо первісного Інвестора.

У разі несвоєчасного подання банком-боржником документів або прийняття Комісією Національного банку обґрунтованого рішення про відмову банку-боржнику в наданні дозволу щодо нового Інвестора, сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, за якими відбувається заміна Інвестора, не враховується до регулятивного капіталу з часу такої заміни. У цьому разі банк-боржник зобов’язаний здійснити коригування регулятивного капіталу та звітності.