Чинники впливу на величину процента 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Чинники впливу на величину процента



Величина позичкового процента характеризується його нормою у вигляді процентної ставки. Норма процента визначається за фор­мулою:

.

Слід розрізняти ринкову норму процента, яка безпосередньо формується на монетарному ринку, і середню норму процента за певний період.

До макроекономічних чинників впливу на розмір процентної ставки відносяться:

приховані витрати – можливості, від яких відмовляється кре­дитор, надаючи кредит, включаючи можливий дохід від інвестицій, від використання коштів на закупівлю товарів та послуг тощо;

співвідношення попиту та пропозиції на кредитному ринку – підвищений попит на позики має наслідком підвищення процентної ставки, а завдяки міжбанківській конкуренції процентні ставки усереднюються;

рівень стабільності грошового ринку в країні – зокрема, плата за кредит збільшується за умов інфляції; у свою чергу, “дешеві” гроші стимулюють ажіотажний попит на кредити та призводять до розбалансування економіки;

рівень облікової ставки центрального банку – комерційні банки при встановленні розміру процентних ставок, як правило, за основу беруть облікову ставку центрального банку з додаванням “маржі”.

Мікроекономічними чинниками впливу на розмір процента є:

мета кредиту – процентні ставки за позики на поточне фінан­сування виробничих потреб є, як правило, найнижчими через короткий термін їх використання; кредити торгово-посередницьким фірмам є найдорожчими через спекулятивний характер та під­вищений ризик операцій таких фірм;

розмір кредиту – як правило, розмір процентної ставки за великі кредити буває нижчим, ніж за дрібні, через менші відносні витрати банків на оформлення таких угод та більшу надійність великих позичальників; з іншого боку, у випадку, якщо великий кредит призведе до порушення правила диверсифікації активів, а отже, зумовить підвищення рівня ризику, банки можуть не знижувати процентної ставки за великі кредити;

термін користування кредитом – чим триваліший термін, тим вища процентна ставка за кредит, адже ризик втрат від неповернення кредиту чи знецінення позичених коштів є більшим, окрім того, довгострокові вкладення звичайно забезпечують відносно вищу віддачу;

рівень ризику – надаючи позики, комерційні банки мають справу з двома основними видами ризику – кредитним і процентним. Кредитний ризик (credit risk) пов’язаний з втратами від неповер­нення основної суми боргу у зв’язку з можливим банкрутством позичальника, а процентний ризик (interest-rate risk) – із утратами від несплати процентів за користування позикою. Процент за позики з вищим рівнем ризику містить премію за ризик, щоб компенсувати кредитору можливі збитки від ризикованого розміщення коштів.

 

Види процентної ставки

Розрізняють номінальну та реальну ставки процента.

Номінальна процентна ставка (nominal interest rate) – це став­ка, призначена кредиторами за кредитними операціями.

Реальна процентна ставка (real interest rate) відображає реаль­ну купівельну спроможність доходу, отриманого у вигляді процента.

Західними економістами визнається положення про те, що на макрорівні ринкова норма процента відчуває безпосередній вплив інфляційних процесів. Взаємозв’язок реальної та номінальної ставки в загальному випадку називається ефектом Фішера (Fisher’s effect) та описується наступною формулою:

in = ir + π,

де in – номінальна, або ринкова, ставка процента;

ir – реальна ставка процента;

π – темп інфляції.

Наведена формула відображає принцип “нейтральності грошей” у довгостроковому періоді, за яким зміна номінальної змінної (π) може вплинути на іншу номінальну змінну (in), не позначаючись на реальних величинах (ir). У короткостроковому періоді зміна номі­нальної величини може відобразитися на реальних змінних.

Наведена формула може використовуватися для наближеного визначення номінальної процентної ставки і дає прийнятні результати тільки при невеликих значеннях irта π. В іншому випадку засто­совується більш точна формула, що враховує необхідність компен­сації за сумою платні за кредит:

in = (1 + ir)×(1 + π) - 1 = ir + π + ir × π,

і, відповідно, рівень реального процента виражається як

.

За способом установлення процентні ставки поділяються на:

1. постійні, або фіксовані (fixed interest rate), які не змінюються протягом усього періоду кредитування;

2. змінні, або плаваючі (floating / variable / adjustable interest rate), які змінюються в процесі кредитування – використовуються для запобігання витратам і зменшення ризику, наприклад, у період інфляції.

За способом нарахування розрізняють:

1. Простий процент (simple interest), який нараховується на величину позики, або на її неповернену частину.

При багатократному нарахуванні простих процентів на суму позики сума нарахувань являє собою одну й ту саму величину. Тому сума повернених коштів (тобто початкова сума позики разом із нарахованими відсотками) буде дорівнювати:

Bn = B0 + B0×i×n = B0(1 + i×n),

де В0 – початкова сума позики;

і – процентна ставка у вигляді коефіцієнта (наприклад, 5 %=0,05);

n – кількість періодів нарахування.

При потребі порівняти ставки за різними позиками з різними періодами нарахування пряме порівняння не буде правильним уна­слідок зміни вартості грошей у часі. Наприклад, виплата 3 % від суми позики щоквартально є більш вигідною для кредитора (і відповідно, менш вигідною для позичальника), ніж отримання 12 % щорічно.

2. Складний процент (compound interest), що нараховується на суму позики та процентів, нарахованих на неї у попередні періоди (тобто кредитор отримує проценти на проценти). У цьому випадку сума повернених коштів визначається за формулою:

Bn = B0(1 + i)n.

Очевидно, ця сума буде більшою, ніж при нарахуванні простих процентів, причому величина її зростає не тільки при збільшенні номінальної процентної ставки, але й при збільшенні частоти нараху­вання процентів. Оскільки ця частота може бути різною для різних фінансових продуктів, для спрощення порівняння використовується ефективна процентна ставка (effective annual interest rate, effective interest rate, effective rate, annual equivalent rate – AER), яка є річною номінальною процентною ставкою, скоригованою на частоту нарахування складних відсотків:

,

де ie – ефективна процентна ставка;

і – номінальна річна процентна ставка у вигляді коефіцієнта;

n – кількість періодів нарахування складних відсотків на рік.

Наприклад, номінальна річна процентна ставка дорівнює 6 % (і = 0,06), а нарахування складних процентів відбувається щомісяця (n = 12), тоді , тобто у цьому випадку ефективна процентна ставка дорівнює 6,17 %.

У випадку безперервного нарахування складних процентів (continuous compounding) частота нарахування складних процентів наближується до безкінечності, а ефективна ставка дорівнюватиме

ie = еі – 1.

Тоді сума повернених за позикою коштів визначатиметься так:

Розрахунки свідчать, що в короткостроковому періоді сума нара­хованих складних процентів буде ненабагато перевищувати суму простих процентів за однакової номінальної ставки, але з часом ця різниця буде дедалі більше зростати та може досягти значних розмірів.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-24; просмотров: 151; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.87.17.177 (0.022 с.)