Модель грошового обороту. Грошові потоки та механізм їх балансування

Для спрощення моделі грошового обороту всі його суб'єкти згруповані у чотири групи: фірми, сімейні господарства, уряд, фінансові посередники.

Виділено чотири види ринків: ринок продуктів, ринок ресурсів, грошовий ринок, світовий ринок.

Найважливіші умовні припущення:

1) в економічній системі панує приватна власність, тому всі виробничі ресурси є власністю сімейних господарств;

2) з тієї ж причини самі фірми перебувають у власності сімейних господарств і тому весь прибуток фірм надходить останнім;

3) у зв'язку з припущенням 2) уряд одержує всі податкові надходження тільки від сімейних господарств і в моделі врахована тільки їх чиста сума;

4) уряд має можливість усі свої витрати, які не покриваються надходженнями чистих податків, забезпечити за рахунок коштів, які можна позичити на внутрішньому грошовому ринку;

5) у зв'язку з припущенням 2) всі свої інвестиційні потреби, пов'язані з розширенням виробництва, фірми задовольняють за рахунок мобілізації коштів на внутрішньому грошовому ринку;

6) у потоках, що відображають рух заощаджень сімейних господарств, ураховані чисті заощадження та кредити, тобто за винятком зустрічних потоків (поверненням позичок та вкладів, сплата процентів);

7) у потоках, що пов'язують внутрішній ринок зі світовим, відображені тільки платежі, що опосередковують чистий експорт чи чистий імпорт.

Рис. 2.1. Модель сукупного грошового обороту

Грошовий потік – сукупність платежів, які обслуговують етап (чи його частину) процесу розширеного відтворення.

Грошові потоки в моделі сукупного грошового обороту:

1 – купівля фірмами в с/г виробничих ресурсів;

2 – с/г отримують гроші за продані ресурси – грошові доходи;

3 – витрата отриманих доходів на споживання в країні;

4 – сплата податків державі;

5 – заощадження с/г, що надходять на грошовий ринок;

6 – додаткове джерело фін. ресурсів для фірм;

7 – витрати фірм на купівлю товарів для розширення виробництва;

8 – уряд отримує на грошовому ринку додаткові ресурси;

9 – витрачання державних коштів для оплати державних закупівель;

12 – виручка отримана фірмами від купленої продукції.

В закритій економіці потік 12 "замкнув" би кругообіг грошових коштів. Обсяг цього потоку визначається обсягом реалізованого валового національного продукту і дорівнює обсягу національного доходу (потік 2).

У відкритій економіці формуються потік 10 – закупівля сімейними господарствами продуктів на світовому ринку та потік 11 – грошовий потік від продажу продукції на світовий ринок.

Величини потоків 10 і 11 майже завжди відрізняються. Якщо п. 10 >п. 11 – на внутрішньому ринку виникає нестача коштів, для її компенсаціїформується потік 13 – позичання коштів на світовому ринку. Якщо п. 10 <п. 11 – маємо надлишок коштів на внутрішньому ринку, тому формується потік 14 – надання позичок на світовий ринок.

Збалансування грошового обороту – вирівнювання двох ключових потоків – національного доходу та реалізації національного продукту.

Розподіл грошових потоків відносно національного доходу:

- потоки відпливу (втрат): 4, 5, 10

- потоки припливу (ін'єкцій): 7, 9, 11

Урівноваженість потоків відпливу і припливу грошей забезпечують:

1. Механізми ринкового регулювання:

· грошовий ринок трансформує заощадження сімейних господарств у нові види платоспроможного попиту (фірм та урядових структур);

· коливання ринкової кон'юнктури зумовлюють відплив зайвих грошей на світовий ринок або приплив їх звідти у випадку дефіциту грошей.

2. Механізми державного регулювання:

15 – збільшення грошей на внутрішньому ринку (шляхом збільшення кредитування центральним банком комерційних банків)

16 – вилучення надлишку грошей шляхом скорочення кредитування.

Зауважимо, що між потоками 13, 14, 15 та 16 існує зв'язок як між такими, які взаємно виключають один одного:

1) Якщо при чистому імпорті сформувався потік 13, то потоків 14 та 16 взагалі не може бути. Потік 15 може виникнути лише за умови, що обсяг потоку 13 недостатній, щоб збалансувати потоки відтоку та притоку грошей в обороті національного доходу.

2) Якщо ж сформувався чистий експорт, то відпадає потреба в потоках 13 та 15. Потреба в потоці 16 виникне лише за умови, що взагалі не був сформований потік 14, чи його обсяг виявився недостатнім для збалансування національного доходу та валового національного продукту.

Структура грошового обороту

І. За економічним призначенням окремих грошових потоків сукупний грошовий оборот поділяється на:

1) грошовий обіг;

2) фіскально-бюджетний оборот;

3) кредитний оборот

Грошовий обіг обслуговує створення, реалізацію, обмін і споживання матеріальних цінностей та послуг.

Характерним для руху грошей, що обслуговує ці відносини, є:

· еквівалентність, оскільки назустріч грошовому платежу платник одержує реальний еквівалент у формі товарів чи послуг;

· безповоротність, оскільки одержані продавцем гроші безповоротно переходять у його власність;

· прямолінійність, яка виявляється у постійному віддаленні грошей від того суб'єкта обороту, який використав їх для купівлі продуктів.