Документальне оформлення та облік вибуття інших матеріальних необоротних активів

Інші матеріальні необоротні активи не відносяться до складу основних засобів(це бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи,тимчасові споруди,природні ресурси, предмети прокату,інвентарна тара тощо)Вибуття інших матеріальних необоротних активів відбувається внаслідок їх ліквідації, продажу, безоплатної передачі. Окремі типові форми для обліку руху інших матеріальних необоротних активів не затверджені. Отже, можна застосовувати форми, призначені як для обліку основних засобів, так i для обліку малоцінних предметів. Використовуються такі документи: «Акт приймання-передачі основних засобів» «Інвентарна картка обліку основних засобів». Відповідно до Плану рахунків облік малоцінних і швидкозношуваних предметів зі строком корисного вико­ристання більше одного року ведеться у складі необорот­них активів на рахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи», їх вартість погашається шляхом на­рахування зносу за встановленою підприємством ставкою (нормою) з урахуванням очікуваного строку корисного ви­користання таких предметів. Вибуття(ліквідація, продаж,безоплатна передача або невідповідність критеріям визнання активом) відображається за кредитом рах. 11 «Інші необоротні матеріальні активи». У практиці обліку підприємств найбільш поширеним є метод рівномірного нарахування зносу по малоцінних не­оборотних матеріальних активах, виходячи з корисного строку їх використання. Для зручності знос нараховують не по кожному об'єкту, а по групі однорідних за призна­ченням і строком служби предметів. На суму нарахованого зносу по переданих в експлуа­тацію малоцінних необоротних матеріальних активах у бухгалтерському обліку роблять запис по кредиту рахунка.

87. Документальне оформлення та облік придбання (створення) нематеріальних активів. Рахунок 12 „Нематеріальні активи” призначений для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух нематеріальних активів. По дебету цього рахунку відображається придбання або отримання в результаті розробки (від інших фізичних або юридичних осіб) нематеріальних активів, а по кредиту — вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством в подальшому економічних вигод від його використання, а також сума уцінки нематеріальних активів. Цей рахунок є активним, балансовим, призначений для обліку господарських засобів. Повинні бути документи, що ідентифікують нематеріальний актив, тобто підтверджують існування самого об’єкту та права підприємства на його використання в тій чи іншій формі. До таких документів відносяться, насамперед, документи, що описують нематеріальний актив або порядок його використання, а також документи, що підтверджують ті чи інші майнові права підприємства. Зарахування нематеріального активу на баланс здійснюється на підставі акту про його отримання, після оформлення картки обліку НМА. В акті, зокрема, мають бути зазначені: назва підприємства; назва об’єкту нематеріальних активів; його коротка характеристика;структурний підрозділ, у якому даний нематеріальний актив буде використовуватись;спосіб придбання нематеріального активу;термін корисного використання;перелік документації, яка свідчить про придбання (створення) нематеріального активу;висновок комісії з обґрунтуванням терміну корисного використання НМА;відомості про матеріальні носії, на яких НМА був отриманий. За умов придбання у сторонніх осіб вик: акти приймання-передачі матеріальних носіїв, які містять об’єкти інформації.Розроблені своїми працівниками або сторонніми спеціалістами: акти приймання-здачі результатів робіт або акти передачі виконуваних замовлень. Первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, складається з прямих витрат на оплату праці, прямих матеріальних витрат, інших витрат, які безпосередньо пов’язані зі створенням цього нематеріального активу та доведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій). Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім одержаних торгових знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають компенсації, та інших витрат, які безпосередньо пов’язані з його придбанням і доведенням до стану придатності для використання за призначенням. Витрати на сплату відсотків за кредит не включаються до первісної вартості нематеріальних активів, які придбано (створено) цілком або частково за рахунок банківського кредиту.

88.Документальне оформлення та облік амортизації (зносу) нематеріальних активів. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який установлює підприємство під час визнання цього об’єкта активом (зарахування на баланс), але не більш як 20 років.Визначаючи строк корисного використання об’єкта нематеріальних активів, беруть до уваги:строки корисного використання таких активів;передбачуваний моральний знос;правові та інші подібні обмеження щодо строків його використання й інші чинники. Метод амортизації нематеріального активу підприємство обирає самостійно, виходячи з умов одержання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації із застосуванням відповідних методів нарахування здійснюється згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби”.Під час розрахунку амортизованої вартості ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім таких випадків:якщо існує безвідмовне зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці строку його корисного використання;якщо ліквідаційну вартість можна визначити на підставі інформації існуючого активного ринку й очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку його корисного використання цього об’єкта.Нарахування амортизації починають з місяця, наступного за тим, у якому нематеріальний актив став придатним для використання, і припиняють з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.Строк корисного використання нематеріального активу і метод його амортизації переглядають наприкінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов одержання майбутніх економічних вигод.Амортизацію нематеріального активу нараховують, виходячи з нового методу нарахування і нового строку використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем змін.

89. Оцінка та відображення в обліку операцій з переведення нематеріальних активів до складу необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу та їх реалізація. Вчені-обліковці вважають, що перегрупування активів, тобто переведення їх зі складу необоротних активів до складу запасів і обліку на субрахунку 286 «Необоротні активи та групи вибуття, призначені для продажу», доцільне за наявності певної програми розвитку системи управління економічними процесами підприємства, і є наслідком зміни загальної концепції обліку на підприємстві в разі визнання його неплатоспроможним, реорганізації або ліквідації Термін корисної експлуатації є основним визначальним критерієм віднесення матеріальних і нематеріальних ресурсів до складу необоротних активів. Група вибуття - сукупність активів, які плануються до продажу або відчуження в інший спосіб однією операцією, та зобов'язання, які прямо пов'язані з такими активами, що будуть передані (погашені) в результаті такої операції. Необоротний актив та група вибуття визнаються утримуваними для продажу у разі, якщо:
- економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням;
- вони готові до продажу у їх теперішньому стані;
- їх продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати визнання їх такими, що утримуються для продажу;
- умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;
- здійснення їх продажу має високу ймовірність, зокрема якщо керівництвом підприємства підготовлено відповідний план або укладено твердий контракт про продаж, здійснюється їх активна пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості.
Період завершення продажу може бути продовжено на строк більше одного року в разі, якщо це обумовлено обставинами, які перебувають поза контролем підприємства, яке продовжує виконувати план продажу.
Необоротні активи, група вибуття, відчуження яких планується в інший спосіб, ніж продаж на дату балансу, не визнаються утримуваними для продажу.

90.Документальне оформлення та облік вибуття нематеріальних активів. Нематеріальний актив списують з балансу в разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості одержання підприємством у майбутньому економічних вигод від його використання.Фінансовий результат від вибуття об’єктів нематеріальних активів визначають як різницю між доходом від вибуття (за відрахуванням непрямих податків і витрат, пов’язаних із вибуттям) та їхньою залишковою вартістю.Усі господарські операції з обліку нематеріальних активів схожі на аналогічні операції з обліку основних засобів. Кореспонденція рахунків також є практично ідентичною, лише замість рахунка 10, субрахунків 131, 152, які використовувалися в обліку основних засобів, для обліку операцій з нематеріальними активами використовують рахунок 12, субрахунки 133, 154.Приклад: Ліквідація нематеріальних активів
Списання суми нарахованого зносу
обє’ктів: Дт 133, Кт 12. Використовуються такі документи: «Акт приймання-передачі основних засобів» «Інвентарна картка обліку основних засобів».

91.Документальне оформлення та облік результатів інвентаризації необоротних активів. З метою своєчасного відображення надходження, вибуття, ліквідації та руху необоротних активів аналітичний облік необоротних активів бюджетними установами ведеться за місцем
зберігання (експлуатації) та в бухгалтерії за типовими формами:

ОЗ-1 (бюджет) "Акт прийняття-передачі основних засобів",ОЗ-2 (бюджет) "Акт прийняття-здання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів", ОЗ-3 (бюджет) "Акт про списання основних засобів", ОЗ-4 (бюджет) "Акт про списання автотранспортних засобів", ОЗ-5 (бюджет) "Акт про списання з балансу бюджетних установ і організацій вилученої з бібліотеки літератури", ОЗ-6 (бюджет) "Інвентарна картка обліку основних засобів в бюджетних установах", ОЗ-8 (бюджет) "Інвентарна картка обліку основних засобів в бюджетних установах (для тварин і
багаторічних насаджень)", ОЗ-9 (бюджет) "Інвентарна картка групового обліку основних засобів в бюджетних установах", ОЗ-10
(бюджет) "Опис інвентарних карток з обліку основних засобів", ОЗ-11 (бюджет) "Інвентарний список основних засобів", ОЗ-12 (бюджет).

Спочатку комісія перевіряє дані бухгалтерського обліку про наявність основних фондів, знайомиться із записами про рух та технічний стан окремих об'єктів в інвентарних картках або інших документах. Перевіряє наявність документів, що характеризують окремі основні засоби (технічні паспорти, плани будівель по поверхах тощо). Перевіряє наявність документів на земельні ділянки, водоймища та інші об'єкти природних ресурсів, що підтверджують право власності підприємства на них. Після ретельного вивчення облікової інформації члени комісії оглядають об'єкти в натурі з метою перевірки їх фактичної наявності у визначених розпорядчими документами керівника підприємства місцях експлуатації та встановлення їх придатності для подальшого використання за прямим призначенням. До опису, форма якого наводиться в таблиці 1, заносять їх повну назву, призначення, інвентарний і заводський номери, рік випуску (побудови), дату введення в експлуатацію, балансову (первісну) вартість. У разі встановлення непридатних для експлуатації основних фондів на них складається акт ліквідації типової форми ОЗ-3 (затверджена наказом Мінстату від 29.12.95 р. №352) та подаються пропозиції щодо подальшого їх використання в іншій якості. Такі об'єкти заносять до окремого опису. Об'єкти, які за своїми економічними характеристиками не належать до основних засобів, переводяться до складу інших активів (ТМЦ, МНМА або МШП). При виявленні необлікованих основних засобів встановлюється, коли і за чиїм розпорядженням споруджено невраховані об'єкти, виявлені при інвентаризації, за рахунок яких джерел списано затрати на їх спорудження, з відображенням цих відомостей у протоколі засідання інвентаризаційної комісії. Якщо встановити первісну вартість за фактичними витратами неможливо, виявлені необліковані об'єкти оцінюються за їх справедливою вартістю на дату їх виявлення. Знос визначають експертним шляхом, залежно від технічного стану відповідного об'єкта (з оформленням відповідного акта). Подібні об'єкти - об'єкти, що мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість, які надійшли одночасно і в один цех, обліковуються в інвентарній картці групового обліку, до опису допускається вносити одним рядком із зазначенням кількості таких об'єктів та їх загальної вартості.

92. Документальне оформлення та облік готової продукції. Готовою продукцією, призначеною для продажу, вважають закінчені обробкою вироби, які пройшли випробування, приймання і відповідають технічним вимогам і стандартам. Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначаються П(С)БО 9 “Запаси” та 16 “Витрати”. Підприємства виробляють продукцію у відповідності із заключними договорами, розробленими плановими завданнями з асортименту, кількості і якості. Керівник підприємства, в першу чергу, повинен приділяти увагу питанням збільшення обсягу виготовленої продукції, розширення її асортименту і покращення якості, вивчаючи потреби ринку. Основними завдяннями обліку готової продукції на підприємствах в системі організації є: систематичний контроль за випуском готової продукції, станом її запасів і збереженням на складах, обсягом виконаних робіт та послуг;вчасному і правильному документуванні оформлення відвантаженої і відпущеної продукції (робіт, послуг);контроль за виконанням плану договорів-поставок за обсягом та асортиментом реалізованої продукції, організацією розрахунку з покупцями;вчасному і достовірному визначенні результатів від реалізації продукції (робіт, послуг) та їх облік.Виконання цих задач задежить від ритмічності роботи підприємства, правильної організації збуту та складського господарства, вчасного документального оформлення господарських операцій. В бухгалтерському обліку готова продукція оцінюється у відповідності до П(С)БО 9 “Запаси” за первісною вартістю, яка визначається згідно з П(С)БО 16 “Витрати”.П(С)БО 16 “Витрати” визначає два поняття собівартості готової продукції:1) собівартість реалізованої продукції;2)виробнича собівартість продукції. Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політики підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті. При цьому можуть застосовуватися методи, передбачені П(С)БО 9 “Запаси”. При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, – первісна вартісна (по дебету рахунку 901 “Собівартість реалізації готової продукції”), та оцінка, що визначаютья за домовленістю сторін (по кредиту рахунку 701 “Дохід від реалізації готової продукції”). Оскільки готова продукція в бухгалтерському обліку відображається за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, то виникає необхідність в уцінці готової продукції, порядок проведення якої аналогічний уцінці виробничих запасів. Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформлюється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю. В бухгалтерії на підставі приймально-здавальних документів складається накопичувальна відомість випуску готової продукції, дані якої використовують для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку. Кількісний облік готової продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами:1) в сортових картках складського обліку, при якому в бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцями зберігання;2) безкартковим способом, при якому за допомогою ЕОМ кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання. Залишки готових виробів періодично інвентаризуються. У картках або книгах складського обліку здійснюються записи про надходження і відпуск готової продукції та щоденно виводяться її залишки. У кінці місяця за даними аналітичного обліку витрат на виробництво визначається фактична собівартість готової продукції.

93. Облік та документальне оформлення наявності та надходження виробничих запасівВ процесі документального оформлення первинного обліку запасів необхідно користуватися відповідними нормативними документами

Матеріальні, сировинні та паливні ресурси є одними з найважливіших на підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначених ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.

Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є Накладні, Товарно-транспортні накладні, Прибуткові ордери, Акти про приймання матеріалів тощо. Для промислових підприємств характерною ознакою є висока питома вага у загальній структурі запасів таких цінностей, які призначені для процесу виробництва. Через це вони (цінності) отримали свою назву - «виробничі запаси». Для їх обліку призна­чений рахунок 20 «Виробничі запаси», на якому узагальнюються дані про наявність невикористаних запасів на складі, їх надходження та витрачання протягом певного періоду. На практиці прийнято за доцільне виділяти запаси в окремі групи. Відповідно до цих груп організовується аналітичний облік за субрахунками до рахунка 20 «Виробничі запаси»: 201 «Сировина й матеріали» (в т.ч. в дорозі та переробці); 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»; 203 «Паливо»; 204 «Тара й тарні матеріали»; 205 «Будівельні матеріали»; 206 «Матеріали, передані в переробку»; 207 «Запасні частини»; 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»; 209 «Інші матеріали». На першому із субрахунків відображається наявність на складі (сальдо на певну дату) та рух (надходження й витрачання) як сума оборотів за дебетом і кредитом субрахунку «Сировина й матеріали». На субрахунку 202 відображається наявність і рух покупних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, які придбані для комплектування готової продукції. Такі витрати включаються у собівартість продукції і вимагають додаткових витрат праці з їх обробки чи складання готової продукції. Якщо напівфабрикати призначені для подальшого перепродажу, то вони не включаються до складу собівартості і повинні обліковуватись на рахунку 28 «Товари». На субрахунку 203 обліковується наявність і рух усіх видів палива (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали), які призначені для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, отримання енергії, опалення приміщень тощо. Субрахунок 204 призначений для тари й тарних матеріалів (скляної, пластикової, дерев'яної, полімерної, картонної, металевої тощо). На ньому ведеться облік наявності й руху тари й тарних матеріалів, а також матеріалів для виготовлення тари (деталі ящиків, дріт, картон) і ремонту. Субрахунок 205 використовують підприємства-забудовники для обліку наявності й руху будівельних матеріалів, конструкцій, деталей, устаткування та комплектуючих виробів, призначених для монтажу, а також інших матеріалів для проведення будівельних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій. На субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку» ведеться облік матеріалів, які підприємство передає на сторону з метою переробки й отримання з них виробів, призначених для виробництва продукції. На субрахунку 207 ведеться облік наявності й руху запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, призначених для ремон­тів, заміни зношених частин машин, устаткування, транспортних засобів, інструментів, автомобільних шин у запасі та в обороті. Субрахунок 208 призначений для обліку наявності й руху матеріалів сільськогосподарського призначення (мінеральні добрива, отрутохімікати, біопрепарати, насіння і корми, призначені для посіву і відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві. Субрахунок 209 використовується для обліку наявності та руху інших матеріалів (відходи виробництва - обрубка, обрізка, стружка, матеріали, отримані від остаточно забракованих виробів, цінності, отримані від ліквідації основних засобів (металобрухт, зношені шини та ін.)). Крім виробничих витрат, на промислових підприємствах використовуються інші рахунки бухгалтерського обліку запасів. Так, окремі підприємства мають у своєму складі аграрні підрозділи, які займаються рослинництвом і тваринництвом, тому для обліку тварин на вирощуванні та відгодівлі застосовується рахунок 21 «Тварини на вирощуванні і відгудівлі». Для обліку продукції сільськогосподарського виробництва використовують рахунок 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва». У дебет цього рахунка записується оприбуткована продукція власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, а в кредит - списання для продажу, невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі для соціальної сфери (дитячі садки, школи, їдальні), споживання у якості кормів, призначених для висіву тощо). На підприємствах, які отримують напівфабрикати власного виробництва, котрі можуть бути реалізовані споживачам без доведення їх до стадії готової продукції, ведуть облік на рахунку 25 «Напівфабрикати» у розрізі окремих видів напівфабрикатів. Багато промислових підприємств займається торгівлею, тому для обліку руху товарно-матеріальних цінностей відкривається рахунок 28 «Товари» з відповідними субрахунками: 281 «Товари на складі», 282 «Товари в торгівлі», 283 «Товари на комісії», 284 «Товари під товарами», 285 «Торгова націнка». Цей рахунок застосовується для обліку виробів, матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу. До складу запасів відноситься також продукція, яка пройшла всі стадії обробки, прийнята відділом технічного контролю й оприбуткована на склад. Для її обліку призначений рахунок 26 «Готова продукція». У балансі відображаються залишки нереалі­зованої продукції.

 

 

94. Документальне оформлення та облік виробничих запасів на складах. Складський облік матеріалів - це сортовий, кількісний оперативно-технічний облік. Здійснюється облік матеріалів на складі за допомогою карток за формою № М-12 (табл. 3.10). Картки складського обліку матеріалів відкриваються в бухгалтерії й віддаються під розписку у реєстрі, де вказуються дата видачі, кількість карток, їх реєстраційні номери і підпис одержувача. Записи в картках (у кількісному виразі) ведуть матеріально відповідальні особи (завідуючі складами, комірники) на підставі первинних документів, що підтверджують рух матеріалів і складаються у день здійснення операцій.
Сортовий облік матеріалів на складах ("лісоматеріали", "фарба" тощо) можна вести також і в книгах.

Складський облік матеріалів є важливим фактором контролю за зберіганням матеріальних цінностей підприємства. Організують складський облік за видами об'єктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей. За необхідності складський облік організують за партіями надходження матеріальних цінностей. Кожному виду матеріальних цінностей присвоюється номенклатурний номер, що дублюється у всіх первинних документах. Перші три цифри номенклатурного номера означають номер рахунка і суб-рахунка, наступні дві - номер групи, а інші - порядковий номер матеріальних цінностей у групі. За цими номерами організують і бухгалтерський облік матеріальних цінностей, що дає змогу провадити кількісну звірку даних оперативного складського й аналітичного бухгалтерського обліку.

Завідуючий складом (комірник) щоденно записує до складської картотеки (чи книги) всі операції надходження і витрат матеріалів, нумеруючи свої записи по порядку з початку року чи кварталу.
Після кожного запису визначається залишок матеріалів даного номенклатурного номера.
Записи в регістрах сортового обліку з лімітних карт потрібно робити після кожної операції, занесеної в картку. Якщо кількість лімітних карт невелика, то можна записувати у сортових картках загальні підсумки за тиждень, декаду або місяць. При цьому самі картки слід зберігати разом з відповідними картками складського обліку. Підрахований залишок після кожної реєстрації первинного документа зіставляється з нормою запасу. Це дає можливість одержати важливу інформацію про стан виробничих запасів та замовляти необхідні матеріальні ресурси. Завідуючий складом має сигналізувати відділові постачання про випадки порушення норм запасів, а також про наявність матеріалів, що тривалий час лежать без руху.
Якщо складський облік ведуть на електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), то машина сама зіставляє одержаний залишок (після кожної реєстрації даних того чи іншого первинного документа) з нормою запасу і може готувати документацію для наступного замовлення матеріальних ресурсів.

Суть аналітичного бухгалтерського обліку виробничих запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей (за номенклатурними номерами) відкривається аналітичний рахунок, в якому об'єкти обліку відображаються за їх кількістю (за прийнятими одиницями виміру) і сумою вартості (за прийнятою системою оцінки).
Аналітичні рахунки групуються за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунку-ми. Відповідно до прийнятих на підприємстві групувань матеріальних цінностей дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях. Використовують аналітичний бухгалтерський облік на рахунках для контролю зберігання і руху матеріальних цінностей, їх оцінки, звірки з даними складського обліку, а також для підбиття підсумків, інвентаризації.
У разі організації на підприємстві номенклатурно-кількісного оперативно-складського й аналітичного бухгалтерського обліків вони (в номенклатурно-кількісному відношенні) дублюватимуть один одного, але за умов використання ЕОМ такого дублювання можна уникнути, якщо організувати оцінку матеріальних цінностей, враховану в оперативному складському обліку. При ручній реєстрації даних у складському обліку, використовуючи тверді облікові ціни, можна уникнути паралельного ведення бухгалтерського обліку. За твердими обліковими цінами ведуть вартісний аналітичний облік руху матеріальних цінностей за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, рахунками і субрахунками.

Для звірки даних складського й аналітичного обліків потрібно здійснювати періодичну оцінку за обліковими цінами кількісних залишків за даними складського обліку на визначену дату і зіставляти одержані загальні суми з сумою залишку за обліковими цінами вартісного аналітичного обліку. Такий метод організації обліку називається сальдовим або оперативно-бухгалтерським. Склад собівартості (первісної вартості) запасів залежить від характеру операцій у наслідок яких вони прибуткуються.До собівартості запасів придбаних фірмою включають всі витрати на їх придбання, та інші витрати, що виникли під час доставки запасів та приведення їх у стан готовності до використання. Конкретно елементами собівартості придбаних запасів є: ціна закупівлі; податки пов’язані з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємств- транспортні витрати; витрати на вантажно-розвантажувальні роботи;- інші витрати пов’язані з придбанням запасів.При цьому торговельні знижки та інші подібні їм статті вираховуються при визначенні собівартості.В окремих випадках передбачених альтернативним підходом у МСФЗ 21 «Вплив змін валютних курсів» на собівартість запасів можуть впливати курсові різниці, що безпосередньо виникають при попередньому придбанні запасів, на які був виданий рахунок у іноземній валюті.

95. Документальне оформлення та облік вибуття виробничих запасів. Методи оцінки запасів при їх вибутті. На підприємстві запаси вибувають у зв'язку з виробничим споживанням, переробкою, відпуском на сторону, безвідплатною передачею, недостачею і псуванням при зберіганні. Кожне вибуття (списання) запасів оформляється відповідними первинними документами.Найбільша питома вага запасів використовується для виробництва продукції (робіт, послуг). Залежно від типа виробництва при оформленні відпуску запасів для його потреб застосовуються такі первинні документи, як лімітно-забірна карта, акт-вимога на заміну матеріалів, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей.Матеріали, які систематично витрачаються при виготовленні продукції, оформляються лімітно-забірними картами. Відпуск матеріалів у виробництво здійснюється складом при пред'явленні представником цеху свого екземпляра лімітно-забірної карти. Комірник відзначає в обох екземплярах дату і кількість відпущеного матеріалу, після чого визначає залишок ліміту по кожному номенклатурному номеру матеріалів. У лімітно-забірній карті цеху (ділянки) розписується комірник, а в лімітно-забірній карті складу - представник цеху (ділянки). Оформлені лімітно-забірні карти разом з первинними документами додаються до матеріального звіту і здаються комірником і виробником робіт в бухгалтерію.У разі потреби понадлімітний відпуск матеріалів або заміна одного виду матеріалу на іншій допускається тільки з дозволу керівника підприємства, головного інженера або осіб, ними на це уповноважених, оформляється актом-вимогою (типова форма № М-10). Акт-вимога виписується в двох екземплярах: один екземпляр для одержувача, другий -для складу. Комірник відзначає в обох екземплярах акту-вимоги дату і кількість відпущеного матеріалу, після чого визначається залишок. У акті-вимозі одержувача розписується комірник, а в акті-вимозі складу - представник одержувача. Здача актів-вимог в бухгалтерію здійснюється після видачі всієї кількості необхідного матеріалу.Передача запасів з одного складу наіншій, від однієї матеріально відповідальної особи іншому оформляється накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (типова форма № М-11). Виписується в двох екземплярах: один екземпляр видається одержувачеві, другий - складу. Після завершення операції по переміщенню запасів накладна-вимога передається в бухгалтерію.При відпуску запасів стороннім організаціям виписується накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-20). При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж і іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованій собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартість першу за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних витрат; ціни продажу. Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один з приведених методів.Запаси, які відпускаються, і послуги, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих в звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих в звітному місяці запасів. Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватися за середньо зваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції. Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони поступали на підприємство (що відображують в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж і інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. Оцінка за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і цін, що діють. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норми витрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися і переглядатися. Оцінка продукції за нормативними витратами коректується до фактичної виробничої собівартості Метод ЛІФО передбачає першочергове списання матеріалів за собівартістю останніх партій. В результаті відбувається завищення вартості відпущених цінностей зниження їх залишку на кінець місяця в балансі, а отже, зниження прибутку підприємства.

96. Документальне оформлення та облік надходження малоцінних та швидкозношуваних предметів До категорії малоцінних та швидкозношуваних предметів відносяться предмети праці, що неодноразово беруть участь у виробничому процесі підприємства. Відповідно до Інструкції № 291, МШП, використовувані протягом не більш одного року чи нормального операційного циклу, в бухгалтерському обліку відбиваються на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети». Для організації обліку МШП рекомендується застосовувати типові форми первинних документів, затверджені наказом Міністерства статистики України від 22.05.96р. № 145, а саме: о форма № МШ-1 "Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристосувань)"; о форма № МШ-2 "Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів"; о форма № МШ-3 "Замовлення на ремонт чи заточення інструментів (пристосувань)"; Облік: За попередньою оплатою:

• на дату оплати:

Дебет 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"

(аналітичний рахунок "Розрахунки з постачальниками та підрядниками -

платниками податку на додану вартість") або Дебет 685 "Розрахунки з іншими кредиторами"

(аналітичний рахунок "Розрахунки з іншими кредиторами - платниками ПДВ") Кредит 31 "Рахунки в банках"

• відображення податкового кредиту по ПДВ (при наявності податкової накладної):

Дебет 641 "Розрахунки за податками"

(аналітичний рахунок "Розрахунки за податком на додану вартість") Кредит 644 "Податковий кредит"

• на дату оприбуткування:

Дебет 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"

Дебет 644 "Податковий кредит"

Кредит 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" (аналітичний рахунок "Розрахунки з постачальниками та підрядниками - платниками ПДВ") або Кредит 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" (аналітичний рахунок "Розрахунки з іншими кредиторами - платниками ПДВ") Придбання за штату: