Розкрити значення бухгалтерського обліку та його основних функцій.

Розкрити роль бухгалтерського обліку в управлінні і контролі.

Управління будь-яким підприємством вимагає систематич­ної інформації про здійснювані господарські процеси, їх харак­тер і обсяг, про наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх використання, про фінансові результати діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані поточного бухгал­терського обліку, які систематизуються у звітність. Така звітність має велике значення, оскільки використовується не тільки для економічного аналізу діяльності окремого підприємства з метою одержання інформації, необхідної для управління, а й для узагальнення результатів у масштабі галу­зей і народного господарства в цілому.

Економічний бік бухгалтерського обліку дає можливість розкрити ефективність господарських процесів, юридичний — законність і доцільність їх здійснення. Таким чином, бухгал­терський облік встановлює взаємозв'язок між економікою і правом у процесі господарської діяльності.

9. Визначити завдання бухгалтерського обліку.
Завдання: 1)Збирати, обробляти та відображ-ти первинні дані про госп. діяль. підпр. 2)Проведення системат-цї даних для узагаль-ня і одержання підсумк. інф-ї про діяль. підпр. 3)забеспеч. керів-ва інф-ю про викон-ня планових та базових показників діяль. підпр. 4) виявлення внутрішн.- госп. резервів 5) запобігання погіршенню фін. стану

10. Визначити користувачів облікової інформації та надати їх характеристику.
Облікова інформація необхідна для вирішення зовнішніх і внутрішніх завдань управління економікою підприємства. Вона має широке коло користувачів, які можна поділити на внутрішні та зовнішні стосовно підприємства.

Внутрішніми користувачами облікової інфор­мації є:

• власники підприємства;

• управлінський персонал;

• робітники і службовці підприємства.

Зовнішніми користувачами облікової інформації:

• ділові партнери підприємства на ринку (дійсні й потенційні інвестори, постачальники, замовники, по­купці, клієнти; банківські й небанківські кредитні уста­нови; інші кредитори);

• органи державного і міжнародного регулювання та контролю (органи податкової служби; органи дер­жавної статистики; органи державних і міжнародних цільових фондів; органи державних і міжнародних комісій і комітетів);

• фінансові аналітики та радники;

• широка громадськість (громадські організації, профспілки).

12. Визначити вимоги, що ставляться до бухгалтерського обліку.
Вимоги: 1)строга докумениальність 2)своєчасність 3) точність, об’єктивність та достовірність 4)простота, ясність та доступність 5)економічність при веденні б.о.

13. Визначити предмет та об’єкти бухгалтерського обліку.
Предметом бухгалтерського обліку є окремі сторони бага­тогранного процесу розширеного відтворення: господарські факти, явища і процеси (операції), що зумовлюють рух господарських засобів, а також джерел їх утворення. Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення -тобто виробництво, розподіл, обіг та споживання.

Об'єктами бухгалтерського обліку підприємства є господар­ські засоби й джерела господарських засобів а також господарські процеси.

14. Надати класифікацію господарських ресурсів (активів) підприємства.
Активи підприємства поділяють на оборотні, необоротні та залучені.
Оборотні активи — грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати Балансу.
Необоротні активи — всі активи, що не є оборотними.
Залучені активи — активи, що не належать підприємству.

Дати характеристику типам змін в балансі, що зумовлені господарськими операціями.

Типи господарських операцій

Тип	Хар-ка операції	Вплив операціі
На актив	На пасив	На підсумок балансу
	Зміни у складі госп засобів	зб/ зменш статті	без змін	без змін
	Зміни у джерелах форм-ня госп засобів	без змін	Зб /зменш статті	без змін
	Надходження, залучення госп засобів на під-тво	зб статті	Зб статті	зб статті
	Вибуття засобів із госп-ва	зменш статті	зменш статті	Зменш статті

1:A+Z-Z=П;2:A=П+Z-Z; 3:A+Z=П+Z; 4:A-Z=П-Z де А= актив,П=пасив, Z= Зміни у балансі

Класифікація витрат

З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрат підприємства об’єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат.
Види витрат визнаються виходячи з економічного змісту, що міститься в кожному елементі витрат. Види витрат є базою для формування калькуляційних статей витрат.

Місця виникнення витрат - це структурні підрозділи, в яких відбувається споживання ресурсів у виробничих, збутових, адміністративних та інших цілях, пов’язаних з оборотом коштів підприємства.

Статті витрат – певний вид витрат, що створюють собівартість як окремих видів продукції, так і сукупності витрат на товарну продукцію підприємства загалом.

За цільовим спрямуванням витрати підприємства можна умовно поділити на:

основні витрати;

витрати на обслуговування;

витрати на управління.

Основні витрати – це витрати, безпосередньо пов’язані з технологічним процесом випуску продукції.

Витрати на обслуговування - це витрати на утримання допоміжних підрозділів (включаючи витрати на збут) і підрозділів соц. характеру.

Витрати на управління – включають витрати на утримання й обслуговування апарату управління виробничими та невиробничими підрозділами, а також витрати на утримання й обслуговування апарату управління підприємства (адміністративні витрати).

За способом включення до собівартості окремих видів продукції розрізняють витрати прямі і непрямі.
Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції; їх можна прямо включити до собівартості за відповідними об’єктами обліку, не враховуючи їх на збірно-розподільчих рахунках. Точніше, прямі витрати є сукупною вартістю ресурсів, втілених у продукції; до вартості таких ресурсів належать і жива праця у відповідній оцінці, яка, своєю чергою, включає заробітну плату та соціальне страхування найманих працівників, зайнятих безпосереднім виготовленням конкретних видів продукції.

Непрямі витрати пов’язані з виробництвом відразу кількох або всіх видів продукції підприємства.

Непрямі витрати протягом звітного періоду обліковуються на збірно-розподільчих рахунках, а потім за встановленою методикою деякі з них розподіляються між окремими видами продукції, а деякі списуються безпосередньо в Дт результативного рахунка.

У складі собівартості продукції прямі витрати поділяються за статтями, кожна з яких, як правило, відповідає певному елементу витрат, а непрямі утворюють комплексні статті, які складаються з витрат, що містять кілька елементів.

Прикладом комплексної статті може бути стаття “Витрати на охорону”.
За ознакою залежності від обсягів випуску продукції витрати підприємства поділяють на постійні та змінні.

Змінні витрати нормуються на кожну одиницю продукції, їх розмір змінюється відносно пропорційно відповідно до зміни обсягу випуску продукції.

Розмір постійних витрат не залежить від обсягу випуску продукції, їх питомий розмір у складі загальних витрат, що зменшують фінансовий результат, при збільшенні обсягу випуску скорочується, а при зниженні – збільшується.

За економічним змістом усі витрати підприємства поділяються на операційні, фінансові, інші звичайні та надзвичайні.
До операційних витрат належать витрати, що обліковуються на рахунках 90. 91, 92, 93, 94.

До фінансових витрат належать витрати, що обліковуються на рахунках 95 і 96.

До інших звичайних витрат належать витрати, що обліковуються на рахунку 97. Разом з тим, при аналізі рахунків 971 – 979 з’ясовується що не всі з них можна зарахувати до “Інших звичайних витрат”. Так, наприклад, рахунок 971 і частково рахунок 975, поза будь-яким сумнівом, належить до фінансових витрат. Крім того, такі специфічні рахунки, як 978 і 979, якими користуються виключно страхові організації, ніяк не можуть належати до “інших витрат”, оскільки насправді є для страхових організацій основними.

До надзвичайних витрат належать витрати на рахунку 99.

Що стосується такого умовно-витратного рахунку 98 “Податок на прибуток”, то цей рахунок випадає з цього ряду, оскільки не відповідає жодній із наведених ознак.

Витрати підприємства класифікуються:

за економічними елементами;

за статтями калькуляцій.

101. Надати класифікацію витрат виробництва за статтями та відобразити їх облік.
П (с) БО №3 “Звіт про фінансові результати” встановлює такий склад економічних елементів операційних витрат, обов’язковий для застосування на всіх підприємствах виробничої сфери:

матеріальні затрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальне страхування;

амортизація;

інші операційні витрати.

Вартість матеріальних ресурсів за елементом “матеріальні затрати” формується виходячи з цін на їх придбання без урахування ПДВ, включаючи всі витрати, які супроводжують таке придбання. Від вартості використаних у виробництві матеріальних ресурсів віднімаються поворотні відходи.

Процедура бухгалтерського обліку використання матеріалів залежить від характеру виробництва, порядку подання матеріалів на робочі місця та інших умов, створеного на конкретному підприємстві.

Підставою для віднесення певних сум на рахунки витрат є первинні документи: вимоги, лімітно-забірні карти, акти списання матеріалів, акти приймання робіт, наряди на виконання робіт, розрахунково-платіжні відомості. На підставі даних цих документів складаються розробні таблиці розподілу витрат матеріалів, поворотних відходів, заробітної плати і інших елементів, що становлять собівартість певних видів продукції.

Загалом метод угрупування витрат тільки за економічними елементами є вельми сумнівним є погляду його доцільності. Адже в такому угрупуванні “тоне” показник собівартості продукції, зокрема, якщо йдеться про різні ступені її формування, починаючи від цехової собівартості. Тому з метою планування й обліку витрат, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції, робіт і послуг, групують за статтями калькуляції. Це дозволяє формувати виробничу і повну собівартість продукції. Витрати за статтями калькуляції за своїм складом ширші за елементи, оскільки враховують характер і структуру виробництва, створюючи базу для економічного аналізу та визначення ціни.

Калькулювання собівартості – це обчислення в грошовому вираженні витрат на виробництво та реалізацію продукції, робіт і послуг за встановленими статтями витрат.

Принципова відмінність угрупування витрат за статтями калькуляції від угрупування за економічними елементами полягає в наявності в ній комплексних статей, що об’єднують різнорідні за економічним змістом елементи за призначенням витрат, за місцями їх виникнення і способами розподілу між окремими видами продукції залежно від обсягів виробництва кожного виду.

Угрупування витрат за статтями калькуляції дозволяє виділити витрати, безпосередньо пов’язані з технічним процесом, і витрати, що стосуються обслуговування виробництва і управління.

Типова номенклатура калькуляційних статей витрат:Сировина і матеріали;

Поворотні відходи (зі знаком “мінус”, бо вони віднімаються від вартості використаних сировини і матеріалів);

Куповані комплектуючі вироби і напівфабрикати;

Послуги сторонніх організацій, спожиті безпосередньо у виробництві продукції;

Паливо та енергія, спожиті в технологічних цілях (цю статтю можна об’єднати з попередньою);

Заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві (основна і додаткова);

Відрахування на соціальні цілі;

Амортизація основних засобів, що експлуатуються безпосередньо в процесі виробництва;

Витрати на підготовку й освоєння виробництва (в частині їх списання зі статті витрат майбутніх періодів);

Витрати на утримання й експлуатацію обладнання;

Загальновиробничі витрати;

Адміністративні витрати;

Втрати від браку;

Інші виробничі витрати;

Позавиробничі витрати (витрати на збут).

З перерахованих калькуляційних статей суто елементами є такі:
Матеріальні затрати;

Сировина і матеріали;

Поворотні відходи;

Куповані комплектуючі вироби та напівфабрикати;

Заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві;

Відрахування на соціальне страхування працівників, зайнятих у виробництві;

Амортизація основних засобів, що експлуатуються безпосередньо у процесі виробництва;

Послуги сторонніх організацій, спожиті безпосередньо у виробництві продукції;

Паливо й енергія, спожиті в технологічних цілях;

Витрати на підготовку й освоєння виробництва;

Загальновиробничі витрати;

Витрати на утримання й експлуатацію обладнання;

Адміністративні витрати;

Втрати від браку;

Інші виробничі витрати;

Позавиробничі витрати (витрати на збут).

До кожної з цих статей можуть входити будь-які з перерахованих вище економічних елементів.

Загальновиробничі витрати, включаючи витрати на утримання й експлуатацію обладнання, обліковуються за кожним цехом (дільницею) окремо, а та їх частина, що розподіляється, наприкінці звітного періоду списується в аналітичному розрізі відповідних видів продукції.

Адміністративні витрати обліковуються по підприємству загалом.
Статтю втрат від браку включають в калькуляцію тільки на виробництвах, де повністю запобігти таким втратам неможливо через приховані вади сировини і матеріалів, що спричиняють брак під час обробки, та з інших неусувних причин.
До позавиробничих витрат належать ті витрати, які не пов’язані безпосередньо з процесом виробництва: витрати на пакувальні матеріали (тару), доставку продукції на станцію призначення, навантаження та інші витрати на збут, включаючи витрати на рекламу. Ці витрати часто залежать від зміни обсягів продажу, тобто за суттю є змінними. Крім того, важливо відзначити, що зміни розміру витрат на збут залежать не тільки від обсягів продажу, а й від ваги та габаритів виробів. Останнє стосується, зокрема, витрат на упакування і відвантаження.

 

Документальне оформлення та облік розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість (ПДВ)

Облік зобов’язань з ПДВ забезпечений комплектом облікових і звітних документів. Усі вони пов’язані між собою й утворюють повний інформаційний обліковий цикл. До них належать:

· податкова накладна і додатки до неї, які є первинними документами, що реєструють відносини між платниками;

· книги продажів і придбання, що виконують роль облікових регістрів;

· декларація з ПДВ, яка узагальнює показники і служить для спілкування платників податків з державними податковими органами.

Для фіксації господарських операцій одним з головних таких документів для обліку розрахунків з бюджетом є податкова накладна. Платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи, податковий номер підприємства, місце розташування юридичної особи, повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку на відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у 2-х примірниках. Оригінал податкової накладної віддається покупцю, копія залишається у продавця товарів. Об’єктами оподаткування є доходи (прибуток),додана вартість продукції, робіт, послуг, вартість продукції в т.ч. митна. або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти,визначені Законом України “Про систему оподаткування”.

Для виконання Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” використовуються такі періоди: – звітний (податковий) рік (з1 січня поточного року і закінчується 31 грудня цього ж року);

– звітний квартал.

Податок на додану вартість – це частина новоствореної вартості, яка сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва і реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг. Головна особливість цього податку полягає в тому, що його платниками по суті є кінцеві споживачі товарів і послуг. Існує закон“Про податок на додану вартість” Підприємство справляє податок за формулою:

СПДВ = (В + З + М) х ; та СПДВ = (В + З) х ,де СПДВ – сума ПДВ; В – митна вартість; З – митні збори; М – мито; П – ставка податку на додану вартість.

Облік ПДВ

У б/о для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету призначено рахунок 64. На субрахунку 641 ведеться облік усіх бюджетних податків (податок на прибуток, податок на додану вартість тощо). Зокрема, для обліку ПДВ до субрахунку 641 відкривається окремий аналітичний рахунок “Розрахунки за податком на додану вартість” (наприклад, 6412 “Розрахунки за ПДВ”). До речі, також можливо запровадити ведення аналітичного обліку з іншою потрібною деталізацією обліку розрахунків з ПДВ (з використанням рахунків третього, четвертого порядку), що дозволить забезпечити узагальнення інформації, необхідної для складання податкової декларації та оперативного контролю розрахунків за цим податком.

За кредитом субрахунку 641 аналітичний рахунок “Розрахунки за податком на додану вартість” відображається виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, а за дебетом - сума податкового кредиту з ПДВ та суми ПДВ, перераховані до бюджету.

Крім того, Інструкцією № 291 для обліку ПДВ передбачено ще два субрахунки, а саме:

643, на якому ведеться облік суми податку на додану вартість, визначеної, виходячи із суми одержаних авансів (передоплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню);

644, на якому ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов'язання.

Облік витрат

У плані рахунків для обліку витрат залучено клас 9 ”Витрати діяльності”

Рах. 90: дебет(Виробнича собівартість готової та ре­алізованої продукції, робіт, послуг Фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), кредит (Списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати»)

Рах. 91: Дебет(сума визнаних витрат), Кредит(Щомісячне, за відповідним роз­поділом, списання на рах. 23 або 90)

Рах. 92: дебет(сума визнаних адмін витрат), кредит (Списання в порядку закриття на рах. 79)

Рах. 93: Дебет (сума визнаних витрат), кредит(Списання в порядку закриття на рах. 79)

Рах. 94: Дебет(сума визнаних витрат), кредит(Списання в порядку закриття на рах. 79)

Рах. 95: Дебет(сума визнаних витрат), Кредит(Списання в порядку закриття на рах. 79)

Рах. 96: Дебет(сума визнаних витрат), Кредит(Списання в порядку закриття на І рах. 79)

Рах. 97 Субрах. 971—977: Дебет (Нарахована сума податку на прибу­ток), Кредит (Списання в порядку закриття на рахунок 79)

Рах. 99: Дебет(сума визнаних витрат), Кредит(Списання в порядку закриття на рахунок 79)

Розкрити значення бухгалтерського обліку та його основних функцій.

Бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік виконує такі функції: інформаційну, контрольні, оціночну, аналітичну.
Інформаційна функція бухгалтерського обліку полягає в забезпеченні інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства для потреб внутрішніх і зовнішніх користувачів.
Контрольна функція бухгалтерського обліку полягає в необхідності здійснення методами бухгалтерського обліку контролю збереження та ефективного використання ресурсів, виконання планових завдань, дотримання чинного законодавства й умов угод і контрактів.
Оціночна функція бухгалтерського обліку полягає у вимірі та оцінці ресурсів, визначенні вартості й собівартості виробленої продукції, розрахунку результату діяльності підприємства, його рентабельності.
Аналітична функція бухгалтерського обліку полягає в здійсненні на основі первинних та зведених даних економічного аналізу наявності, стану і руху ресурсів та результатів діяльності підприємства із широким застосуванням економіко-статистичних методів і моделювання.

6. Визначити функції бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік виконує такі функції: інформаційну, контрольні, оціночну, аналітичну.
Інформаційна функція бухгалтерського обліку полягає в забезпеченні інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства для потреб внутрішніх і зовнішніх користувачів.
Контрольна функція бухгалтерського обліку полягає в необхідності здійснення методами бухгалтерського обліку контролю збереження та ефективного використання ресурсів, виконання планових завдань, дотримання чинного законодавства й умов угод і контрактів.
Оціночна функція бухгалтерського обліку полягає у вимірі та оцінці ресурсів, визначенні вартості й собівартості виробленої продукції, розрахунку результату діяльності підприємства, його рентабельності.
Аналітична функція бухгалтерського обліку полягає в здійсненні на основі первинних та зведених даних економічного аналізу наявності, стану і руху ресурсів та результатів діяльності підприємства із широким застосуванням економіко-статистичних методів і моделювання.
7. Розкрити взаємозв’язок бухгалтерського обліку з іншими науками.

Бухгалтерський облік як наука і практична діяльність тісно пов'язаний з цілою сукупністю фундаментальних і прикладних дисциплін.

Теорія обліку передусім спирається на філософію, яка вивчає найбільш загальні закони розвитку суспільства і пізнання.

Бухгалтерський облік спирається на широку законодавчу базу, яка регулює діяльність підприємства.

Математика в сучасних умовах автоматизації обліково-аналітичних робіт відіграє важливу роль в алгоритмізації облікового процесу, моделюванні господарських процесів, розробці й використанні економіко-математичних методів аналізу.

Соціологія, психологія та етика — це блок дисциплін, які дають можливість формувати суспільний імідж та авторитет професії бухгалтера, забезпечувати узгодженість його особистої поведінки та міри відповідальності, об'єктивно властивої представникам цієї професії.
Етичні норми встановлюють моральні критерії, якими повинен керуватися і яких зобов'язаний дотримуватися кожен бухгалтер під час здійснення своєї професійної діяльності.