Принцип нараху та відповідально і його використання в бух обліку.

Принцип нарахування та відповідності доходів та витрат. Принцип нарахування регулює момент визнання доходів і витрат. За цим принципом доходи і витрати відображаються в обліку в тому періоді, коли вони були нараховані, тобто зароблені чи здійснені, незалежно від того, коли фактично були отримані чи сплачені гроші.

Альтернативним методом є касовий метод визнання доходів і витрат, за яким доходи визнаються тільки з моменту надходження грошей в касу банку або на його кореспондентський рахунок, а витрати тільки—з моменту їх сплати готівкою або з коррахунку.

Всі завершені операції реєструються тоді, коли вони мали місце, незалежно від часу отримання або сплати грошей.

Принцип нарахування означає, що доходи зароблені (визнані) в тому періоді, коли господарська операція, від здійснення якої саме і заробляється дохід, мала місце, а не тоді коли гроші фактично отримано. Виходячи з цього принципу дохід визнається у момент продажу активу або надання послуги, коли і має місце його зариблення, а не на дату поступлення грошей в касу або на рахунок від продажу активу або послуги.

Для застосування принципу нарахування головним критерієм є то, що доход вважається заробленим, коли процес заробляння в основному завершений. У разі продажу товарів такий процес в основному є завершеним, коли право власності на товари переходить від продавця до покупця. У разі надання послуг процес заробляння є в основному є завершеним, коли послуга вже надана, а не коли гроші повністю сплачені.

Витрати мають місце в періоді, коли товари або послуги використовуються або споживаються. Це означає, що критерієм визнання витрат є момент використання товару або послуги. До переваг принципу нарахування відносять те, що його застосування дає можливість інформувати користувачів не тільки про надходження або сплату грошових коштів у минулому, а і про зобов’язання платити кошти або про їх надходження в майбутньому.

До іншого ключового положення принципу нарахування слід віднести принцип відповідності доходів і витрат. Стержневим положенням принципу відповідності є те, що доходи і витрати повинні бути правильно оцінені в кожному обліковому(звітному) періоді. Дохід за звітній період визначається за принципом нарахування, а потім витрати мусять бути пов’язані з доходами, які вони заробили. Труднощі застосування цього положення полягають в тому, що на практиці господарська операція бере начало в одному обліковому періоді, а завершується в іншому. В прикладі з наданням кредиту ми це бачили.

Принцип відповідності визначає порядок оцінки витрат виходячи з цілі задля якої мали місце витрати. Якщо витрати пов’язані з конкретним доходом, вони повинні бути визнані в тому періоді, в якому цей дохід був зароблений. Вивчаючи звіт про фінансові результати ви можливо звернули увагу, що відсоткові витрати, які пов’язані з банківськими операціями з залучення депозитів, відображаються одночасно з відсотковими доходами, заробленими від кредитних операцій, і шляхом їх зіставлення обчислюється проміжний фінансовий результат у вигляді чистого відсоткового доходу.

Ресурси, використані в одному періоді для отримання доходу в інших періодах, повинні розподілятися по цим іншим періодам. Ми бачили це на прикладі сплати орендної плати наперед.

Деякі витрати, наприклад загально адміністративні витрати банку, не мають прямого зв’язку з доходами певного облікового періоду. Звідси такі витрати визнаються в звіті про фінансові результати за той період, в якому вони мали місце. Застосування принципу відповідності дозволяє розмежувати доходи і витрати між звітними (обліковими) періодами та узгодити доходи звітного періоду з витратами, завдяки яким одержано ці доходи.

 

План рахунків комерційного банку та принципи його побудови.

Одним з ключових елементів національної системи бухгалтерського обліку є план рахунків, завдяки якому досягається систематизація бухгалтерських рахунків відповідно до елементів та в розрізі показників фінансової звітності. План рахунків – це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для реєстрації банківських операцій. Новий план рахунків, розроблений Національним банком України, впроваджений у комерційних банках з 1 січня 1998 р. Він узгоджений із загальноприйнятими у міжнародній практиці бухгалтерськими принципами та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і є обов’язковим до використання всіма установами комерційних банків. План рахунків, розроблений окремо для установ НБУ, за структурою майже не відрізняється від плану рахунків для комерційних банків, але має деякі особливості за змістом. Це пов’язано з тим, що НБУ виконує операції, властиві тільки центральному банку: емісійні операції, обслуговування уряду та зовнішнього боргу, регулю­вання діяльності комерційних банків та ін.

Він відповідає насамперед таким вимогам: 1) узгодженість фінансового обліку і звітності; 2) простота викладення.

Баланс є головним інстру­ментом для фінансового менеджменту. Мета полягала в тому, щоби максимально спростити план рахунків і забезпечити його сприйняття та високу інформативність як для менеджерів так і для зовнішніх користувачів.

Основні вимоги, яким повинній відповідати план рахунків комерційних банків:

Ø детальний та повний облік усіх банківських господарських операцій;

Ø своєчасна обробка і накопичення детальної інформації;

Ø відображення правдивої та змістовної інформації для всіх категорій користувачів.

Бухгалтерські рахунки в плані рахунків об’єднані в дев'ять класів.

 

 

Характеристика класів Плану рахунків.

План рахунків фінансових банківських установ — це система­тизований перелік рахунків фінансового обліку, використовува­них для реєстрації господарських операцій. Він поділяється на 4 категорії та 9 класів. Кожний клас рахунків поділяється на такі групи: • рахунки порядку II —означає розділ; • рахунки порядку III —групу; • рахунки порядку IV —номер балансового рахунка. Отже, синтетичний облік здійснюється на рівні балансових рахунків порядків II—IV, а національний план рахунків на рівні двох цифр синтетичних рахунків дублює баланс банку за стаття­ми активу і пасиву.

У класі 1 обліковуються казначейські інструменти, які визна­чають розділ: • готівкові кошти-10, • банківські метали-11, • кошти комерційного банку у НБУ-12, • кошти Національного банку в комерційному банку-13, • казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються Національним банком України-14. Міжбанківські інструменти обліковуються за такими розділа­ми балансових рахунків: • кошти в інших банках-15, • кошти інших банків-16, • дебіторська заборгованість за операціями з банками-18, • кредиторська заборгованість за операціями з банками-19.

За рахунками класу 2 обліковуються операції, що їх комерцій­ний банк проводить із клієнтами (суб'єктами господарської діяль­ності, органами загального державного управління та фізичними особами). Чимало рахунків класу 2 призначено для обліку кредитів, депозитів. Інша дебіторська та кредиторська заборгованість і транзитні рахунки за операціями з клієнтами виділені в окремі розділи. Оскільки при побудові Плану рахунків узято до уваги принцип нарахування, у кожній групі рахунків і класів І і II щодо обліку депозитних та кредитних операцій передбачено окремі балансові рахунки: нараховані доходи та нараховані ви­трати.

За рахунками класу 3 обліковуються операції комерційних банків із цінними паперами, а також інші активи і зобов'язання. Облік ведеться за такими розділами: • цінні папери в портфелі банку на продаж- 31, • цінні папери в портфелі банку на інвестиції- 32, • цінні папери власного боргу- 33, • господарські матеріали- 34, • інші активи банку- 35, • інші пасиви банку- 36, • суми до з'ясування та транзитні рахунки- 37, • позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів- 38, • розрахунки між філіями та іншими підві­домчими установами банку, які розташовані в Україні- 39. Рахунки дебіторської за­боргованості є активними, а рахунки кредиторської заборговано­сті — пасивними. У класі 3 передбачено низку рахунків за обліком внутрішньобанківських операцій.

Рахунки класу 4 призначені для обліку довгострокових вкла­дів, основних засобів та нематеріальних активів.

Капітал, що є різницею між загальними сумами активів і зо­бов'язань банку, обліковується за балансовими рахунками класу 5: Зареєстрований статутний капітал банку-5000, Несплачений зареєстрований статутний капітал банку-5001, Власні акції банку, які придбані в акціонерів-5002, Дивіденди, які спрямовані на збільшення статутного капіталу-5003, Емісійні різниці-5010, Загальні резерви-5020, Резервні фонди-5021, Прибутки та збитки минулих років-5030, Прибуток чи збиток минулого року, що очікує на затвердження-5040, Результати переоцінки основних засобів-5100.

Рахунки класів 6 і 7 максимально наближені до показників звіту про прибутки (збитки) банку. Усі доходи та витрати поді­ляються на банківські і небанківські. До банківських належать ті, що безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю, небанківські доходи та витрати охоплюють решту доходів і витрат, які не сто­суються основної діяльності банку, але сприяють її здійсненню.

Результат від торговельних операцій об­ліковується за активно-пасивними рахунками груп 620 (6203, 6204,6209).

Дещо інакше відображається в обліку результат від продажу основних засобів, цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані й дочірні компанії. Так, позитивний результат обліковує­ться за рахунками класу 6 «Доходи» (відповідно 6490 та 6394), а негативний —за рахунками класу 7 «Витрати» (7490, 7394).

Відрахування до резервів обліко­вуються згідно з їх видами за рахунками групи 770. Коли якість активів підвищується, а ризиковість зменшується, то відрахуван­ня до резервів коригуються з відображенням скоригованих сум за кредитом рахунків групи 770 «Відрахування до резервів».

Значним за обсягом є клас 9 Плану рахунків «Позабалансові рахунки». Згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку елемент активу або пасиву проводиться на рахунках балансу в тому разі, якщо він задовольняє дві вимоги: 1. Імовірно, що банк отримає або втратить будь-яку майбутню економічну вигоду, пов'язану з цим елементом активу або пасиву, 2. Цей елемент активу або пасиву має вартість, яку можна точ­но виміряти. Елементи активу або пасиву, які не задовольняють ці дві ви­моги, обліковуються на позабалансових рахунках. На рахунках класу 9 обліковуються: • вимоги та зобов'язання банку, які можуть виникнути в май­бутні періоди та за яких банк піддається ризику; • документи й цінності; • рахунки за операціями з приватизації. Бухгалтерський облік операцій за позабалансовими рахунками ведеться за системою подвійного запису (990 та 991 рахунки).