Аналіз лізингових операцій банку та їх зміст

Одним із напрямів аналізу послуг комерц. б-ку кредитного хар-ру є вивчення лізингових операцій б-ку. Лізингові операції прирівнюються до кредитних з усіма правами та нормами державного регулювання, які випливають із цього. Проте від кредиту лізинг відрізняється тим, що після закінчення його терміну та виплати всієї обумовленої суми договору об’єкт лізингу залишається власністю лізингодавця (якщо договором не передбачено викуп об’єкта лізингу за залишковою вартістю або передання у власність лізингоотримувача). При кредиті б-к залишає за собою право власності на об’єкт як заставу позики. Лізинг – це довгострокова здача в оренду з правом викупу основних засобів, куплених орендодавцями з метою їх виробничого використання. Розрізняють 3 форми лізингу: прямий; зворотний; змішаний. Лізингові операції можуть бути 2-х видів: операційний лізинг та фін-вий лізинг. За умовами договору розрізняють невідмовний та відмовний лізинг. Комерц. б-ки в основному використовують фін-вий лізинг, за якого роль б-ку зводиться до виплати постачальникові вартості обладнання, замовленого орендарем, і передання його в оренду. Основною метою аналізу є визначення їх ролі для б-ку як додаткового джерела отримання доходів та пошук невикористаних резервів підвищення рівня їх ефективності.

2. Аналіз розрахунково-касових операцій.

Перелік типових операцій з розрахунково-касового обслуговування, що здійснюються банками України і які відповідно до пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об’єктом оподаткування

1. Операції, що пов’язані з відкриттям (закриттям) рахунків у національній та іноземній валюті

2. Операції з документарного оформлення чи підтвердження розрахунків клієнтів

 

 

3. Операції, що пов’язані з проведенням розрахунків клієнтів за всіма видами рахунків у національній та іноземній валюті

4. Операції, що забезпечують виконання розрахунків або є їх складовою частиною

5. Операції, що пов’язані з касовим обслуговуванням клієнтів

6. Операції з векселями

Основними формами розрахункових документів, за якими здійснюються безготівкові розрахункові операції, є:

— платіжні доручення;

— платіжні вимоги-доручення;

— чеки;

— акредитиви;

— платіжні вимоги;

— інкасові доручення (розпорядження);

— векселі.

Розрахункові документи приймаються банками до виконан­ня без обмеження максимального або мінімального розміру їх суми. Платежі з рахунків клієнтів здійснюються банками в ме­жах грошових коштів на початок операційного дня, а також з урахуванням сум, що надійшли на рахунки клієнтів протягом операційного дня.

1. Загальна характеристика депозитних операцій комерційного банку.

Вклад це грошові кошти у готівковій або безготівковій формі, у національній або іноземній валюті, що передані банку власниками, або третьою особою за дорученням та за рахунок власника для зберігання на певних умовах. Вкладні операції є основним джерелом формування залучених банківських ресурсів.

Банки залучають вільні грошові кошти шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовуються різні види банківських рахунків. Депозити бувають до запитання і строкові. Депозити до запитання розміщуються у банку на поточному рахунку клієнта. Вони використовуються власниками для здійснення поточних розрахунків з їх господарськими партнерами. За вимогою клієнта кошти з його поточного рахунка у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, оплати чеків або векселів.

Принципи організації депозитних операцій:

- депозитні операції здійснюються таким чином, щоб сприяти отриманню банківського прибутку або створювати умови для отримання прибутку в майбутньому;

- у процесі організації забезпечується різноманітність суб'єктів депозитних операцій та поєднання різних форм депозитів;

- у процесі здійснення банківських операцій забезпечується взаємозв'язок і взаємоузгодження між депозитними і кредитними операціями за термінами і сумами;

- особлива увага в процесі організації депозитних операцій приділяється строковим депозитам, які сприяють підтримці ліквідності балансу банку;

- у процесі організації депозитних операцій з метою забезпечення ліквідності діяльності банку щодо залучених коштів юридичних та фізичних осіб формуються обов'язкові резерви згідно з чинним законодавством (банки прагнуть, щоб резерви вільних коштів були мінімальними);

- прагнення розширення спектра банківських послуг, підвищення якості й культури обслуговування клієнтів, що має сприяти залученню депозитів.

У банківській практиці депозити класифікують:

1. За категоріями депонентів:

- депозити суб'єктів господарської діяльності;

- депозити фізичних осіб;

- депозити банків.

2. За способом оформлення:

- іменні депозити;

- депозити на пред'явника.

3. За строками використання:

- депозити до запитання;

- депозити на визначений термін (строкові);

- ощадні вклади.

Депозити за своїм економічним значенням можуть бути як пасивними, так і активними.

Активні депозити - розміщення банківських коштів на вклади в інші банки. Депозитні операції можуть бути активними лише на міжбанківському кредитному ринку.

Пасивні депозити - це кошти, залучені банком.

 

Білет № 15