Мета і завдання стратегії ЄС щодо України, схваленої Європейською Радою П. 12.1999 р.

У грудні 1999 р. у м. Гельсінкі Європейська рада схвалила спільну стратегію ЄС щодо України, спрямовану на зміцнення стратегічного партнерства з Україною. Вона передбачає підтримку процесу демократичних та економічних перетворень в Україні, вирішення проблем щодо підтримання стабільності та безпеки на європейському континенті, зміцнення співпраці між ЄС та Україною.

Метою цієї стратегії є: 1. Фундаментальне зближення та поступова інтеграція України до ЄС. Основа для цього - проведення такого курсу, який сприятиме проведенню реформ у країні задля досягнення високого рівня життя людей.

2. Реалізація УПС між Україною та ЄС, що є базою та одним із дієвих інструментів задля створення передумов для подальшого розвитку взаємин між Україною та ЄС.

3. Підтримка реформ в Україні в усіх сферах життя: стабільність демократичних інституцій, верховенство закону, існування функціонуючої ринкової економіки і т.ін.

4. Забезпечення зони стабільності, співробітництва та процвітання у Центральній та Східній Європі через вироблення спільної стратегії розвитку країн з неоднаковими темпами європейської інтеграції, поглиблення транскордонного та регіонального співробітництва, використання багатостороннього діалогу із залученням усіх країн регіону, зміцнення регіональної безпеки шляхом покращення та подальшої гармонізації відносин між країнами.

5. Адаптація законодавства України до норм ЄС.

6. Поглиблення співробітництва у сфері зовнішньої політики, як один із визначальних факторів безпеки та стабільності в Європі відповідно до основоположних принципів Хартії ООН Гельсінського Заключного акта, принципів Паризької Хартії, забезпечення демократії, панування права, поваги до

прав і свобод людини.

7. Поглиблення співробітництва у сфері безпеки та оборони як наріжний камінь розбудови стабільної, мирної та єдиної Європи.

8. Поглиблення співробітництва з Україною у галузі юстиції та внутрішніх справ, як важлива передумова створення в Європі простору безпеки та стабільності.

9. Поглиблення міжлюдських зв’язків, регіонального та культурного співробітництва між Україною та ЄС, що разом з іншими заходами дозволить уникнути появи будь-яких нових ліній поділу на континенті.

10. Посилення торгово-економічного співробітництва у сфері транспорту, зв’язку, телекомунікацій задля розвитку гармонічних економічних відносин з Україною як гарантія проти дестабілізації "чутливих" ринків та безробіття; задля розвитку інфраструктури транспортування енергоносіїв територією України, створення єдиного інформаційного простору.

11. Охорона довкілля. Лише спільними заходами можуть бути надійно усунені наслідки аварії на ЧАЕС для забезпечення екологічно чистого середовища на континенті.

Завдання з питань співробітництва між Україною та ЄС обговорюються щорічно. Часові рамки досягнення цієї спільної стратегії ЄС щодо України мають здійснюватися через реалізацію довго -, середньо - та короткотермінових завдань.

Ця стратегія має розглядатися як важливий стимул прискорення системних реформ, піднесення політичної та соціальної активності громадян.

 

4. РЕКОМЕНДАЦІЇ

парламентських слухань

про взаємовідносини та співробітництво

України з Європейським Союзом

Учасники парламентських слухань, заслухавши та обговоривши

питання про взаємовідносини та співробітництво України з

Європейським Союзом, відзначають, що:

реалізація курсу на європейську інтеграцію України є

невід'ємним елементом внутрішніх реформ, спрямованих на економічне

зростання, підвищення рівня життя народу, розвитку демократії,

становлення громадянського суспільства, забезпечення гарантій

верховенства права, свободи слова, захисту прав і свобод людини,

зміцнення національної безпеки;

поглиблення співробітництва з Європейським Союзом (далі - ЄС)

є важливим елементом зміцнення стабільності та безпеки на

Європейському континенті;

курс на поглиблення співробітництва України з ЄС

стимулюватиме проведення внутрішніх економічних і політичних

реформ, сприятиме суспільному прогресу та розбудові соціально

орієнтованої економіки України.

Успіх на шляху просування України цим курсом та надання

відносинам Україна - Європейський Союз якісно нового статусу

залежатиме від:

здійснення послідовного та виваженого реформування

економічної і соціальної сфер;

ефективності процесу наближення законодавства України до

законодавства ЄС та норм і принципів ГАТТ/СОТ;

реалізації положень Угоди про партнерство та співробітництво

між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх

державами-членами (УПС) (998_012), дотримання вимог ГАТТ/СОТ та

врегулювання існуючих проблемних питань у двосторонніх

економічно-торговельних відносинах.

Водночас від ЄС очікується підтвердження відкритості для всіх

держав континенту, які поділяють європейські цінності і готові

співпрацювати заради досягнення миру, процвітання і демократії в

Європі.

Правомірно очікувати, що підходи ЄС до відносин з Україною

передбачатимуть перспективу вступу України до ЄС, сприятимуть

динамічній інтеграції нашої держави до європейського спільного

правового, економічного та безпекового простору.

З метою подальшого поглиблення відносин між Україною і ЄС та

виходячи з необхідності досягнення ефективної взаємодії

законодавчої і виконавчої гілок влади щодо набуття членства у ЄС,

а також враховуючи результати виконання рекомендацій за підсумками

парламентських слухань з питань реалізації державної політики

інтеграції України до Європейського Союзу, схвалених Постановою

Верховної Ради України від 17 січня 2002 року N 2999-III

(2999-14), учасники парламентських слухань

р е к о м е н д у ю т ь:

1. Верховній Раді України:

1) підтримати курс на європейську інтеграцію України,

кінцевою метою якого має бути повноправне членство в ЄС;

2) забезпечити прийняття, у пріоритетному порядку,

законопроектів, які знаходяться на розгляді у Верховній Раді

України і спрямовані на реалізацію державної політики інтеграції

України до ЄС;

3) прискорити розробку механізму щодо забезпечення прийняття

законодавчих актів України, які не суперечитимуть законодавству ЄС

та вимогам СОТ, у тому числі внесення відповідних змін до

Регламенту Верховної Ради України;

4) в частині парламентського виміру співробітництва Україна -

ЄС забезпечити реалізацію положень Угоди про партнерство та

співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та

їх державами-членами (998_012) і Програми інтеграції України до

Європейського Союзу (n0001100-00);

5) при доопрацюванні проекту Закону України про Державний

бюджет України на 2003 рік передбачити фінансування заходів з

інтеграції України до ЄС, у тому числі з адаптації законодавства

України до законодавства ЄС;

6) поглиблювати подальше співробітництво з Європейським

парламентом шляхом розширення участі народних депутатів України в

роботі його структурних підрозділів та робочих органів;

7) забезпечити виконання внутрішньодержавних процедур щодо

набрання чинності Угодою про наукове і технологічне

співробітництво між Україною та Європейським Співтовариством.

2. Кабінету Міністрів України:

1) продовжити консультації з ЄС та його державами-членами

стосовно визначення перспектив щодо укладення угоди про асоціацію

з ЄС, що сприяло б динамічній інтеграції України до Європейського

Союзу із застосуванням дієвих інструментів підтримки з боку

Європейського Союзу;

2) продовжити реалізацію пріоритетів, визначених Угодою про

партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими

Співтовариствами та їх державами-членами (УПС);

3) активізувати діалог з ЄС щодо участі України у формуванні

та реалізації європейської політики безпеки та оборони;

4) продовжити переговори з ЄС стосовно отримання Україною

статусу країни з ринковою економікою;

5) при підготовці проектів Державного бюджету України щорічно

враховувати видатки на забезпечення виконання заходів, пов'язаних

з інтеграцією України до ЄС, в тому числі з адаптацією

законодавства України до законодавства ЄС;

6) продовжити здійснення заходів щодо адаптації законодавства

України до законодавства ЄС та норм і принципів ГАТТ/СОТ;

7) не допускати проведення головними розпорядниками бюджетних

коштів внутрішнього перерозподілу коштів на реалізацію програм

європейської інтеграції за рахунок їх зменшення;

8) спільно з ЄС забезпечити реалізацію заходів у сфері

юстиції та внутрішніх справ, зокрема щодо підвищення ефективності

боротьби з нелегальною міграцією, організованою злочинністю,

відмиванням "брудних" коштів та тероризмом, розбудови

інфраструктури кордонів, з урахуванням необхідності зміцнення

державного кордону України по всьому периметру;

9) продовжити переговорний процес з ЄС з питань взаємної

лібералізації візового режиму з урахуванням вимог Шенгенської

угоди та практики відносин, що існує на кордоні держав - членів ЄС

з країнами - кандидатами на вступ до ЄС, з метою її поширення на

майбутні спільні кордони України з розширеним ЄС;

10) вжити заходів щодо підписання з країнами-сусідами угод

про приймання та передачу осіб, які перебувають на території

держав нелегально (реадмісію), та синхронізації цього процесу з

укладенням відповідних угод між Україною та ЄС;

11) активізувати роботу з ЄС щодо питань міжрегіонального та

транскордонного співробітництва;

12) продовжити консультації щодо використання ЄС українського

потенціалу у сфері далеких авіаційно-транспортних перевезень;

13) забезпечити проведення переговорів з ЄС щодо надання

Україні технічної допомоги якісно нового рівня, використовуючи

позитивний досвід співпраці країн - кандидатів на вступ до ЄС з ЄС

та його державами-членами;

14) вжити заходів щодо зміцнення кадрового та фінансового

потенціалу державних органів виконавчої влади, до компетенції яких

належать питання євроінтеграції;

15) розробити і запровадити систему підготовки та підвищення

кваліфікації державних службовців з питань європейської

інтеграції;

16) розробити протягом 2003 року Державну програму

інформування громадськості України щодо питань європейської

інтеграції;

17) запровадити систему інформування інституцій ЄС щодо

процесу реформування економіки України;

18) розглянути питання підготовки незалежних досліджень щодо

аналізу та оцінки соціально-єкономічних наслідків для України

розширення Європейського Союзу у розрізі окремих секторів та

ринків.

 

5.Адаптація законодавства України до законодавства ЄС – один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства

Інтеграція України до Європейського Союзу є одним з її основних зовнішньополітичних пріоритетів. Стратегічною метою держави проголошено повноправне членство в ЄС. Фундаментальні основи європейської політики України, механізми і тактику реалізації стратегічного курсу визначають наступні документи: Конституція України (ст.18); Постанова Верховної Ради України "Про основні напрями зовнішньої політики України" від 2 липня 1993 року, яка підкреслює, що "перспективною метою української зовнішньої політики є членство України у Європейських Співтовариствах"[1]; Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом, підписана 16 червня 1994 року; Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, затверджена Указом Президента України від 11 червня 1998 року; Послання Президента України до Верховної Ради України "Україна: Поступ у ХХІ століття". Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки; Програма діяльності Кабінету Міністрів України на 2000-2004 рр.

Керівництвом держави розпочато роботу з метою систематизації заходів щодо інтеграції України в європейський правовий простір та виконання взятих в рамках УПС зобов’язань. Президентом України видано ряд Указів, серед яких, на нашу думку, варто зазначити наступні: "Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Співтовариством (Європейським Союзом) від 24 лютого 1998 року № 148/98; "Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу" від 11 червня 1998 року № 615/98 та "Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади" від 9 лютого 1999 року № 145/99. В цьому ж контексті Кабінетом Міністрів України прийнято три важливі Постанови: "Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 12 червня 1998 року № 852; "Про затвердження Положення про Міжвідомчу координаційну раду з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 12 листопада 1998 року № 1773 та "Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 16 серпня 1999 № 1496.

Вище зазначені документи заклали фундамент внутрішнього забезпечення всеохоплюючої діяльності по приведенню правового поля України до норм і стандартів ЄС. Завдяки цьому практично створено таку систему в контексті правотворчості в Україні, яка забезпечує розробку і прийняття всіх без виключення нормативно-правових актів у відповідності до стандартів права ЄС та його країн-членів.

Однією з форм реалізації завдань по адаптації законодавства є співпраця України з міжнародними організаціями, ефективне двостороннє співробітництво тощо. Показовим в цьому плані є членство України в Раді Європи. Конвенції цієї організації встановлюють спільні стандарти Ради Європи та ЄС. Україною ратифіковано близько 30 конвенцій цієї організації. Розпорядженням Президента України утворено Державну міжвідомчу комісію з питань впровадження в законодавство України норм і стандартів Ради Європи тощо.

Отже, створюючи національну державну правову систему у відповідності до "єесівських" норм, необхідно одночасно із адаптацією вже існуючих законів приймати нові, узгоджені із правовим полем ЄС, законодавчі акти. Роль найвищого законодавчого органу країни у цьому процесі абсолютна. Беззаперечним є і те, що процес адаптації законодавства України вимагає злагодженої співпраці всіх гілок влади (див. таблицю). Донедавна протистояння між гілками влади в Україні та гостра політична боротьба серйозно перешкоджали ефективній законотворчій діяльності парламенту. За період першої-п’ятої сесії (ІІ та ІІІ скликання) Верховної Ради України на розгляд парламенту внесено 1745 проектів законів, з яких прийнято лише 615.[9] Завершення кампанії по виборах Президента України, створення парламентської більшості і сформування нового Уряду дає підстави сподіватись на більш конструктивну співпрацю органів державної влади.

На нашу думку, більш ефективному процесові наближення правового поля держави до стандартів права ЄС сприятиме впровадження наступних заходів:

• створення однієї цілісної системи законодавства України, оскільки розпорошеність ускладнює процес адаптації;

• розробка органами державної влади в Україні "гармонограм" - графіків роботи з гармонізації законодавства для окремих галузей права;

• визначення галузевого комітету Верховної Ради України, який би забезпечував координацію та узгодження відповідної законотворчої діяльності, на кшталт спеціального підрозділу з європейської інтеграції, створеного в дослідницькому бюро польського Сейму в 1997 році;

• видання Україною "Білої книги", зустрічної ЄС;[11]

• створення українсько-європейського глосарію юридичної термінології;

• активне залучення іноземних експертів та максимальне використання технічної допомоги ЄС щодо адаптації українського законодавства, згідно ст. 51 п. 3 УПС;

• прийняття Верховною Радою України відповідної Постанови про вихід України з МПА СНД;

• поглиблення співпраці з міжнародними організаціями (РЄ, ОБСЄ та ін.).

Необхідно також розширити і поглибити наукові дослідження проблем адаптації та забезпечити впровадження наукових рекомендацій з цих питань у реальну практику. Абсолютно необхідно мати такі процедури, які будуть поєднувати органи державної влади із зовнішніми центрами технічної чи науково-експертної роботи. Дослідницькі інститути, наприклад, можуть співпрацювати з ними для допомоги при прийнятті рішень серйозної політичної природи і надавати допомогу при вирішенні суперечливих питань, що призведе до вироблення більш чітких і коротких формулювань в головних документах. Тому вкрай необхідно розробити нові процедури, які будуть націлені на співпрацю з конкретними експертами по різних групах. При цьому необхідно вивчати досвід зарубіжних країн. Показовим у цьому плані є досвід найближчих сусідів України, зокрема Польщі та. Росії. Вражає високий рівень вивчення європейського права нашим стратегічним партнером на Сході, який, доречі, не проголошує вступ до ЄС як пріоритет своєї політики. Серед освітніх, наукових і дослідних центрів у Російській Федерації слід виділити Інститут Європи Російської Академії наук, Інститут європейського права при МГИМО, Центр порівняльного права при МГИМО та Асоціацію європейських досліджень. В деяких ВУЗах, наприклад в Академічному правовому університеті при Інституті держава і права Російської Академії Наук, європейське право є обов’язковим предметом програми навчання.[12]

 

 

6. Мета й основні завдання Закону України "Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 27.11.2003 р.

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства.27 листопада 2003 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», підготовлений за активної участі експертів Центру європейського та порівняльного права. Таким чином парламент законодавчо закріпив стратегію та національний механізм прийняття acquis communautaire (надбання співтовариства), що має на меті повну інтеграцію України в європейський правопорядок, а відтак — досягнення відповідності одному з основних критеріїв вступу до ЄС.

Головними завданнями загальнодержавної програми є:

- забезпечення відповідності законодавства України зобов'язанням, що випливають з Угоди про партнерство і спів­робітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їхніми державами — учасниками від 14 червня 1994 року, інших міжнародних договорів, що стосуються співробітництва України з Європейським Союзом;

- розвиток законодавства України у напрямку його наближення до законодавства Європейського Союзу забез­печення високого рівня підготовки проектів законів та інших нормативно-правових актів в Україні;

- створення правової бази для інтеграції України до Європейського Союзу;

- створення на законодавчому рівні загальнодержавного механізму адаптації законодавства, який визначав би цілі та сфери, етапи адаптації законодавства, складовими еле­ментами чого повинно бути фінансове, інформаційне, наукове та кадрове забезпечення;

- забезпечення системності та узгодженості у роботі органів державної влади під час здійснення заходів з адаптації законодавства;

- вдосконалення порядку планування нормотворчої роботи на основі довгострокової програми розвитку законодавства ^ України з метою його наближення до законодавства Євро­пейського Союзу;

- вироблення єдиних, обов’язкових для всіх суб'єктів права законодавчої ініціативи, правил підготовки проектів нор­мативно-правових актів у процесі адаптації законодавства;

- удосконалення інформаційного забезпечення роботи з адаптації законодавства;

- поліпшення кадрового забезпечення в органах державної влади, підготовка спеціалістів, які відповідали б особливим кваліфікаційним вимогам, що ставляться до учасників процесу адаптації законодавства;

- підвищення рівня володіння державних службовців офіційними мовами країн-учасників Європейського Союзу;

- удосконалення порядку підготовки щорічних пропозицій щодо обсягів фінансування заходів з адаптації законодавства в рамках Державного бюджету України..

Затверджена парламентом Програма повинна стати осново­положним правовим актом у сфері адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Природно, що вона має характер рамкового документа, який визначає мету та інституціональний механізм адаптації, а також засади фінансового, кадрового та інформаційного забезпечення виконання самої Програми.

Програмою передбачено чіткий механізм запобігання прийняттю нормативно-правових актів, які суперечать acquis ЄС. Передбачено також, що такі акти можуть прийматись лише за наявності достатнього обґрунтування необхідності їх прийняття на чітко визначений у самому акті термін. Уперше в історії України запроваджується механізм парламентського контролю за відповідністю законопроектів acquis communautaire. Специфічними ознаками Програми є розлогий термінологічний апарат та більш ніж 500 - сторінковий додаток, в якому наведено орієнтовний перелік актів законодавства України та acquis ЄС у пріоритетних сферах.

Певна робота щодо адаптації законодавства України до норм ЄС проводиться з боку Євросоюзу, який напрацьовує для України документ на зразок «Білої книги ЄС». У цьому документі будуть зазначені основні політико-правові та соціально-економічні параметри, досягнення яких дозволить Україні претендувати на набуття повноправного членства в ЄС. Розробляється також програма навчання та стажування українських фахівців, у тому числі юристів-лінгвістів, у країнах ЄС та країнах-кандидатах на вступ до Європейського Союзу.

Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу - це тривалий процес поетапного прийняття та впровадження нормативно-правових актів України, розроблених з урахуванням законодавства Європейського Союзу.

 

7. Оскільки процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності, базове значення у них повинна відігравати освіта. Україна та Євросоюз співпрацюють з метою підвищення рівня загальної освіти та професійної кваліфікації в Україні як у громадському, так і в приватному секторах, що передбачає:
- удосконалення системи вищої освіти та системи підготовки в Україні згідно з сучасними вимогами, включаючи систему сертифікації вищих навчальних закладів і дипломів про вищу освіту;
- професійну підготовку керівників підприємств державного і приватного секторів та цивільних службовців у пріоритетних галузях, що мають бути визначені;
- співробітництво між навчальними закладами, фірмами;
- мобільність для вчителів, випускників, адміністраторів, молодих учених і дослідників та молоді;
- сприяння навчанню в галузі європейських досліджень у відповідних закладах;
- навчання мовам країн ЄС;
- підготовку на курсах удосконалення майстерності перекладачів для роботи на конференціях;
- підготовку журналістів та викладачів. Співробітництво в галузі освіти, науки і техніки згідно з УПС
включає обмін науковою і технічною інформацією; спільну діяльність у галузі ДТР; діяльність у контексті професійної підготовки та програм мобільності для науковців, дослідників та технічного персоналу, які беруть участь у ДТР з обох сторін.
Таке співробітництво сьогодні набирає форму діяльності, що включає в себе галузь освіти і; або професійної підготовки, сторони, на основі взаємної домовленості, можуть здійснювати науково-технічне співробітництво і в інших формах. При здійсненні такого співробітництва особлива увага звертається на працевлаштування науковців, інженерів, дослідників та технічного персоналу, зайнятих або тих, що були зайняті, дослідженнями в галузі виробництва зброї масового знищення.
Програма ЄС ТЕМПУС та проекти в рамках програми ТАСІС є основними елементами співробітництва у сфері освіти та навчання. Україну залучено до програми ТЕМПУС з 1993 р. Основними пріоритетами до 1999 р. (ТЕМПУС II) були підвищення рівня менеджменту в університетах, реструктуризація та розроблення навчальних програм, підвищення кваліфікації вчителів. її метою є удосконалення системи вищої освіти, включаючи систему сертифікації; співпраця між навчальними закладами, між навчальними закладами та фірмами; викладання «європейських дисциплін» для викладачів.

 

Центр зініціював перший візит Міністра освіти й науки до інституцій ЄК у Брюсселі для участі в роботі семінару «Український Науково-Технологічний Центр як інструмент розвитку партнерства між Україною та ЄС у сфері досліджень». Під час проведення зустрічей з питань співробітництва у сфері досліджень обговорювалися такі питання:
- імплементація відновленої Угоди між Україною та ЄС про наукове і технологічне співробітництво;
- створення Спільного (Україна - ЄС) Комітету зі співробітництву у сфері науки і технологій;
- запровадження плану дій щодо розширеного співробітництва між: Україною та ЄК у сфері науки і технологій та створення спільної робочої групи на рівні експертів;
- створення Українського інформаційного центру з розповсюдження інформації про конкурси та умови участі у Шостій рамковій програмі ЄС з питань досліджень та технологічного розвитку - участь у проекті створення інформаційної мережі ІНТАС