Шкала Мооса (шкала твердості) 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Шкала Мооса (шкала твердості)



Показник твердості Мінерал Характеристика твердості
  Тальк або крейда Легко подряпується нігтем
  Кам’яна сіль або гіпс Подряпується нігтем
  Кальцит або ангідрит Стальний ніж залишає риску легко
  Плавиковий шпат Під невеликим тиском подряпується ножем
  Апатит Під великим тиском подряпуєься ножем
  Ортоклаз Злегка подряпує скло
  Кварц Добре дряпають скло, стальним ножем не подряпуються
  Топаз  
  Корунд  
  Алмаз  

 

Тальк – мінерал підкласу сланцюватих силікатів, Mg3Si4O10(OH)2. колір – білий, зеленкуватий; густина 2,8 г/см3. Утворився внаслідок гідротермальної зміни магнезіальних силікатів вивержених порід. Використовують як кислототривкий та електроізоляційний матеріал.

Крейда – відноситься до осадових порід органогенного (зоогенного) походження(затверділий морський осад, складається з черепашок, найпростіших морських тварин), CaCO3. Колір білий. Використання – для виробництва вапна, цементу, скла, для приготування замазок, фарб, шпаклівки.

Гіпс – мінерал групи сульфатів, CaSO4×2H2O. Колір білий, сірий, жовтуватий, червонуватий. Густина 2,2 –2,3 г/см3, будова пластинчаста, волокниста, зерниста. Використовується для виробництва повітряних гіпсових в’яжучих.

Кам’яна сіль – (галіт) NaCI. Мінерал хемогенного походження підкласу хлоридів. Густина 2,2 г/см3. Колір безбарвний, білий, жовтий, синюватий. Будова кристалічна.

Кальцит – (вапняковий шпат) CaCO3,мінерал групи карбонатів. Будова кристалічна. Густина 2,7 г/см3. Колір білий, сірий.

Ангідрит – CaSO4, осадовий гідротермальний мінерал групи сульфатів. Густина 2,8 – 3,0 г/см3. Схожий на гіпс. Колір сірий, голубуватий. Поглинаючи воду переходить у гіпс. Використовують у виробництві в’яжучих, добрив.

Плавиковий шпат (флюорит) – мінерал класу фторидів, CaF2. Густина 3,2г/см3, чистий флюорит – безбарвний (цінна оптична сировина), домішки надають фіолетового, зеленого, жовтого та ін. кольорів.

Апатит – мінерал класу фосфатів магматичного, гідротермального походження, Ca5(PO4)3×(F,Cl,OH)2. Будова зерниста, кристалічна. Густина 3,2 г/см3. Використовується як сировина для виробництва добрив, фосфорної кислоти, скла.

Ортоклаз – калієвий польовий шпат. Al2O3×6SiО2. Яскраво виражена спайністю у двох напрямках. Колір білий, рожевий, сірий. Густина 2,6 г/см3. Використовують як сировину для виробництва кераміки та скла. Входить до складу гранітів, гнейсу та інших вивержених та метаморфічних порід.

Кварц – один з найпоширеніших породоутворюючих мінералів групи кварцу SiO2. Густина 2,65 г/см3. Спайності не має, злом не рівний. Колір – безбарвний (гірський кришталь), фіолетовий (аметист), білий, сірий, рожевий. Використовується у вигляді кварцового піску та кварцитів у виробництві скла та кераміки, кварцити – як оздоблювальний матеріал. Монокристали кварцу – у оптичному приладобудуванні та як п’єзоелектрик. Забарвлені прозорі кварци – у ювелірній справі.

Топаз – мінерал підкласу острівних силікатів Fl2[SiO4](F,OH)2. Будова кристалічна, густина 3,4 –3,6 г/см3. Колір безбарвний, голубий, рожевий, винно-жовтий, залежно від домішок. Прозорий топаз – дорогоцінний камінь. Зустрічається у розсипах.

Корунд – мінерал простих окислів Al2O3. Домішки Cr, Fe, Ti та ін. Густина 4г/см3. За походженням - метаморфічна порода. Колір прозорий різноманітних відтінків, залежно від домішок. Є дорогоцінним каменем (рубін, сапфір та ін.). Хороший абразив. У промислових масштабах виготовляють синтетичний корунд – для годинникової промисловості, електронної, ювелірної. Зустрічається у розсипах.

Алмаз – мінерал, одна із кристалічних поліморфних модифікацій вуглецю, C. Будова кристалічна. Колір безбарвний, рідше забарвлений. Густина – 3,5 г/см3. Крупні кристали прозорого алмазу – дорогоцінний камінь (I класу). Застосовують як абразив. Виготовляють синтетичні алмази (з графіту та вуглемістких речовин).

 

Породоутворюючі мінерали, об’єднуючись у певні сполуки, утворюють гірські породи.

Гірські породи – це мінеральні маси, які утворюють земну кору і мають відносно сталі склад і будову. Бувають мономінеральними та полімінеральними.

За походженням гірські породи поділяються на вивержені (первинні), осадові (вторинні) та метаморфічні (видозмінені).

Вивержені: масивні (глибинні та вилиті), уламкові (сипкі, зцементовані).

Осадові: механічні відклади, органогенні відклади, хімічні осади.

Метаморфічні: з вивержених порід, з осадових порід.

Для прикладу розглянемо одну з найпоширеніших у земній корі гірських порід – граніт.

 

Граніт вивержена масивна глибинна порода. Склад: кварц 20 – 40%, польовий шпат (найчастіше ортоклаз) – 40 – 70%, слюда (мусковіт чи біотит) – 5 – 20%, рідше – авгіт, рогова обманка. Великий вміст польового шпату визначає колір граніту (сірий, голубувато-сірий, темно-червоний). Структура – яскраво виражена зернисто-кристалічна. Границя міцності на стиск 100-250МПа. Густина 2,6 - 2,7 г/см3. Пористість менше 1,5%, вологість 0,9%. Морозостійкість висока. Добре обробляється, обтесується, полірується, шліфується. Використовується для зовнішніх оздоблювальних робіт, сходи, плити для підлоги, бутовий камінь, щебінь.

 

У будівництві природні кам’яні матеріали використовують на всіх етапах зведення будівлі. Для кладки фундаментів використовують всі види гірських порід. Для кладки стін використовують вапняк, доломіт, вулканічний туф, пісковик, гіпсовий камінь. Для облицювання будівель зовні застосовують граніт, сієніт, діорит, габро, лабрадорит, вулканічний туф, базальт, кварцит, щільний вапняк, пісковик.

Для внутрішнього оздоблення використовують мармур, мармуроподібний вапняк, травертин, ангідрит, гіпсовий камінь, вулканічний туф, щільний вапняк-черепашник, брекчія, конгломерат.

 

ХІД РОБОТИ:

  1. Вивчити шкалу Мооса.
  2. Ознайомитись із зразками мінералів шкали твердості, охарактеризувати кожен з них.
  3. Дані вписати до таблиці 3.1:

Таблиця 3.1

№ № Назва мінералу Твердість Хімічний склад Густина, г/см3 Будова Інші ознаки (колір, блиск та ін.)
             
             
             
             
             
             
             
             
             
             

 

  1. Ознайомитись із зразками гірських порід.
  2. Охарактеризувати гірські породи. Дані внести до таблиці 3.2:

Таблиця 3.2

№     Група за класифікацією Назва гірської породи Густина, кг/м3 Rст, МПа Колір Використання Мінерали, що входять до складу гірських порід
назва хім. склад колір
                   
                   
                   
                   
                   
                   

Зробити висновки.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

1. Що називається мінералами?

2. Що називається гірською породою?

3. У чому полягає відмінність між гірськими породами і мінералами?

4. Від чого залежать властивості гірських порід?

5. Як класифікують гірські породи?

6. Які гірські породи використовують як стіновий матеріал?

7. Які гірські породи використовують для оздоблення?

 

ВИСНОВКИ_ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ №4

 

Тема: “ВИПРОБУВАННЯ КЕРАМІЧНОЇ ЦЕГЛИ”

 

Мета роботи: за зовнішнім виглядом оцінити якість цегли; визначити об’ємну масу цегли; за результатами випробувань зразків навчитися визначати марку цегли; встановити придатність для використання її у будівництві.

Прилади і матеріали: зразки цегли, лінійка, штангенциркуль, прес ПУ-10.

 

ТЕОРЕТИЧНА ДОВІДКА:

Керамічну цеглу виготовляють з глин, діатомітів, лесів і промислових відходів з мінеральними та органічними добавками або без них.

Застосовують цеглу для мурування зовнішніх та внутрішніх стін.

Звичайна цегла має такі розміри: (250±5)´(120±4)´(65±3) мм.

Залежно від границі міцності при стиску звичайну цеглу поділяють на марки (МПа´10): М75, М100, М125, М150, М200, М250, М300. Для кожної марки нормується також границя міцності при згині. Вона коливається у межах 1,8...4,4 МПа.

Повнотіла (суцільна) цегла повинна мати водопоглинання не менше, ніж 8% за масою. Середня густина суцільної цегли становить 1600...1900 кг/м3, теплопровідність 0,7...0,82 Вт/(м×К), морозостійкість – 15, 25, 35, 50 циклів.

ХІД РОБОТИ:

1. Оглянути зразки цегли. Замалювати цеглу, вказавши розміри та назви сторін.

2. Зробити відповідні виміри і дати заключення щодо доцільності використання цегли в будівництві. Дані внести до таблиці 4.1:

Таблиця 4.1

Показники Допустимі відхилення Відхилення, встановлені вимірюванням
     
Допуски на лінійні розміри, мм по довжині   ±5  
по ширині ±4  
по товщині ±3  
Викривлення граней і ребер, мм по постелі   до 3  
по ложку до 4  
Наскрізні тріщини на ложкових гранях не більше 30 мм, шт.   до 1  

 

     
Відбитості або притупленості ребер і кутів розміром по довжині ребра не більше 15 мм, шт.   до 2  
Недопал цегли не допускається  
Вапняні включення (дутики) не допускаються  

 

3. Визначити середню густину цегли звичайної керамічної. Дані вимірювань і обчислень внести до таблиці 4.2:

Таблиця 4.2

Довжина, см Ширина, см Висота, см Об’єм, см3 Маса, г Об’ємна маса, г/см3
             
             
             

 

Визначення марки цегли.

4.1. Замалювати схему випробування цегли на стиск.

4.2. Зробити відповідні виміри, дані внести до таблиці 4.3:

Таблиця 4.3

№ № Довжина см м Ширина, см м Площа перерізу, см2 см2 Руйнівна сила, кгс Н Границя міцності, кгс/см2 МПа
           
           
           

 

4.3. Випробувати цеглу на стиск, відмітивши руйнівне навантаження.

4.4. Обчислити границю міцності при стиску. Дані внести до таблиці 4.3.

4.5. Замалювати схему випробовування цегли на вигин.

4.6. Зробити виміри. Дані внести до таблиці 4.4:

Таблиця 4.4

№ № Відстань між опорами, см м Ширина,   см м Товщина,   см м Руйнівне навантаження, кгс Н Границя міцності при вигині, кгс/см2 МПа
           
           
           

 

4.7. Провести випробування цегли на вигин, визначити руйнівне навантаження.

4.8. Обчислити границю міцності при вигині. Дані внести до таблиці 4.4.

4.9. За середнім та мінімальним значенням міцності окремих зразків визначити марку цегли.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

  1. Що називається керамічними матеріалами?
  2. Які ви знаєте керамічні будівельні матеріали?
  3. У чому полягає виробництво керамічних матеріалів?
  4. Що є сировиною для виготовлення кераміки?
  5. Які властивості перевіряються у лабораторії для визначення якості цегли?
  6. Що називають маркою цегли? Наведіть приклади.
  7. Які вимоги ставляться до керамічної цегли марки М100?

 

ВИСНОВКИ_ _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ №5

 

Тема: “ПОВІТРЯНІ В’ЯЖУЧІ. ВИПРОБУВАННЯ БУДІВЕЛЬНОГО ГІПСУ”

 

Мета роботи: Навчитися визначати ступінь подрібнення будівельного гіпсу,

нормальну крутість гіпсового тіста, строки тужавлення

гіпсового тіста, границю міцності гіпсового каменю при

стисканні та вигині. За результатами зробити висновки.

Прилади та обладнання: прилад для технічного просіювання, сито з сіткою

№02, технічні терези, віскозиметр Суттарда, прилад Віка, гіпс,

вода, чаша і лопатка для замішування гіпсового тіста, мірний

циліндр, секундомір, форми.

 

 

ТЕОРЕТИЧНА ДОВІДКА:

Будівельним гіпсом називають порошкоподібну повітряну в’яжучу речовину, яку отримують в результаті теплової обробки (при 140о –170оС) двоводного природного гіпсу з утворенням півводного гіпсу CaSO4×0,5H2O.

Якість гіпсових в’яжучих визначається строками тужавлення, тонкістю помелу, водопотребою, границею міцності на стиск та згин.

Залежно від строків тужавлення гіпсові в’яжучі поділяють на три групи: швидкотверднучі (індекс А) з початком тужавлення не раніше як 2 хв., закінченням – не пізніше, як 15 хв.; нормальнотвердіючі (індекс Б) з початком тужавлення не пізніше, ніж 6 хв., закінченням – не пізніше, ніж 30 хв.; повільнотвердіючі (індекс Б) з початком тужавлення не раніш як 30 хв., закінчення – не нормується.

Тонкість помелу гіпсових в’яжучих оцінюється просіюванням через сито з розміром отворів 0,2 мм. Розрізняють в’яжучі грубого, середнього і тонкого помелу з максимальним залишком на ситі не більше як 23, 14 і 2% (позначаються, відповідно, I, II, III).

Для одержання тіста нормальної густоти будівельний гіпс вимагає до 50-70% води.

Для гіпсових в’яжучих установлено марки залежно від границі міцності при стиску Rст з урахуванням міцності на вигин Rвиг. Усі гіпсові в’яжучі діляться за міцністю на 12 марок (від Г2 до Г25), чисельне значення марки відповідає мінімальній границі міцності зразків на стиск у МПа. Для будівельного гіпсу найхарактернішими є марки Г4...Г7 з нормованою границею міцності на згин не менше, відповідно, 2...3,5 МПа.

Маркування гіпсового в’яжучого дає інформацію про його основні властивості. Наприклад, маркою Г-5-А-II позначено гіпсова в’яжуча речовина марки 5, швидкотвердіюча, середнього помелу.

 

ХІД РОБОТИ:



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-24; просмотров: 292; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.198.45.0 (0.068 с.)