Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.

До утворення КМСБО часто існували відмінності у формі та змісті опублікованих стандартів бухгалтерського обліку більшості країн. КМСБО бере до уваги запропоновані проекти або прийняті стандарти бухгалтерського обліку з кожного питання і розробляє МСБО для прийняття у світовому масштабі. Однією з цілей КМСБО є максимально можлива гармонізація різних стандартів бухгалтерського обліку та облікових політик різних країн. При виконанні завдання з адаптації існуючих стандартів і при формулюванні Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку з нових тем КМСБО концентрує увагу на суттєвих питаннях. Таким чином, вік докладає зусилля для уникнення ситуацій, у яких Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку будуть настільки складними, що їх ефективне широке міжнародне використання буде неможливим. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, які приймає КМСБО, постійно переглядаються з метою урахування поточних умов та потреб у внесенні змін.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, котрі приймає КМСБО, не є домінуючими над місцевими положеннями, про які йдеться вище і які регулюють випуск фінансових звітів у певній країні. Зобов'язання, взяті членами КМСБО, як пояснюється в цій Передмові, передбачають, що в разі дотримання Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку у всіх важливих аспектах цей факт має розкриватися. Там, де місцеві папоження вимаглоть відхилення від Міжнародних ~ртів бухгалтерського обліку, місцеві члени КМСБО намагаються переконативідповідні органи у доцільності гармонізації з МСБО. Бухгалтерські документи, за умови надзвичайної важливості бухгалтерської праці та бухгалтерського обліку, повинні бути дуже чіткі та зрозумілі. Якщо бухоблік буде у кожного підприємця та в кожній організіції довільним, то він втратить своє значеня. Отже бухгалтерський облік повинен бути весь стандартизований. Структура стандарту визначається обсягом та змістом питань, які він розглядає. До кожного стандарту входить: загальні положення, які пояснюють його мету; сферу застосування та містять визначення всіх основних термінів, які використовуються в стандарті; порядок оцінки та деталізації інформації відповідних об'єктів у фінансовій звітності. Маючи таку структуру, стандарти БО дещо спрощують роботу бухгалтера, та використання даних бухобліку.

2.Структура плану рахунків комерційного банку.

Автоматизація обліку та формування звітності операцій банку повинна забезпечувати два його аспекти: аналітичний по особових рахунках і синтетичний по балансових рахунках. Аналітичний облік повинен забезпечувати отримання детальної інформації про кожного контрагента та кожну банківську операцію.

Синтетичний облік пов’язаний з необхідністю відображення інформації про операції в агрегованому вигляді для формування балансової та фінансової звітності. Синтетичний облік у банках ведеться на рахунках, план яких відповідає загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам та стандартам бухгалтерського обліку. План рахунків складається з дев’яти класів:

Балансові рахунки

Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції.

Клас 2. Операції з клієнтами.

Клас 3. Операції з цінними паперами та іншими активами і зобов’язаннями.

Клас 4. Довгострокові вкладення, основні засоби та нематеріальні активи.

Клас 5. Капітал банку.

Рахунки доходів та витрат банку

Клас 6. Доходи.

Клас 7. Витрати.

Рахунки управлінського обліку

Клас 8. Управлінський облік.

Позабалансові рахунки

Клас 9. Позабалансові рахунки.

Перший клас плану рахунків визначає відносини між Національним та комерційними банками, а також між комерційни- ми банками, а саме: операції з готівкою, банківськими металами, кредитами, депозитами та цінними паперами, що рефінансуються НБУ.

Другий клас відображає операції з клієнтами, зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими депозитами.

Третій клас передбачений для відображення операцій з цінними паперами (окрім цінних паперів, що рефінансуються НБУ, та довгострокових вкладень), а також операцій за іншими розрахунками, зокрема за господарськими операціями банку, операціями з формуванням банківських резервів, субординарного боргу, клірингових та транзитних рахунків, розрахунків між установами одного банку за іноземною валютою, банківськими металами тощо.

Четвертий клас відображає довгострокові вкладення установ та операції за основними засобами і нематеріальними активами.

П’ятий клас визначає капітал банку. Він включає привнесений капітал,нерозподілений прибуток та фонди і резерви, створені за рахунок прибутку.

Капітал — це різниця між активами та зобов’язаннями банку. Прибуток розглядається як економічний показник діяльності установи, а не як кошти. Економічний прибуток — це різниця між доходами і витратами.

Шостий і сьомий класи плану рахунків відображають відповідно доходи та витрати банку.

У восьмому класі відображаються операції, деталізація яких визначається банком самостійно. Дані восьмого класу не враховуються у фінансових звітах банків.

Дев’ятий клас передбачений для ведення обліку позабалансових операцій банку.Кожний клас в свою чергу поділений на певну кількість розділів, а

розділи — на групи. Згідно з таким розподілом визначаються:

рахунки II порядку (двозначні — розділ);

рахунки III порядку (тризначні — група);

рахунки IY порядку (чотиризначні — балансовий рахунок).

Структура номера балансового рахунку має такий вигляд:

| | | |---- номер балансового рахунку

| | |------- група

| |---------- розділ

|------------- клас

Детальний аналітичний облік щодо кожного клієнта та кожної операції забезпечується за допомогою аналітичного обліку, що дає змогу уникнути використання зайвої кількості окремих балансових рахунків.

Між аналітичним та синтетичним обліком існує певна відповідність: кожний особовий (аналітичний) рахунок відкривається за певним балансовим рахунком, залишок по балансовому рахунку дорівнює сумі залишків по особових рахунках.