Створення суб’єктів господарювання, їхні установчі документи

 

Створення суб’єкта господарювання – це врегульовані правом умови фактичного виникнення і легітимації суб’єкта господарювання (див. додаток 2.3).

Форми створення суб’єктів господарювання:

1) добровільне за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) орган шляхом заснування нового чи добровільної реорганізації діючого (діючих) суб’єкта господарювання;

2) примусового поділу (виділення) діючого суб’єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до вимог антимонопольно-конкурентного законодавства України.

Заснування нового суб’єкта господарювання включає такі етапи.

Дореєстраційний етап.

1. Визначення засновника (-ів) та їхньої засновницької компетенції.

2. Визначення ключових правових атрибутів суб’єктагосподарювання.

3. Розробка та затвердження установчих документів.

4. Формування статутного капіталу.

5. Оформлення рішення про створення суб’єктагосподарювання.

Реєстраційний етап.

1. Державна реєстрація в ЄДР і одержання виписки з ЄДР.

2. Присвоєння коду ЄДРПОУ в органах державної статистики.

3. Реєстрація в органах ДПС як платника податків та у разі необхідності – як платника єдиного податку, платника ПДВ (заповнення форми 1-ОПП, 4-ОПП).

4. Реєстрація як платник єдиного соціального внеску у ПФУ.

Постреєстраційний етап.

1. Виготовлення печатки та штампу. Юридичні особи обов’язково повинні мати печатку, а фізична особа – за бажанням (у разі реєстрації фізичної особи-підприємця як платника ПДВ обов’язковою умовою правильності оформлення податкової накладної є скріплення її печаткою відповідно до Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Мінфіну України від 01.11.2011 р. № 1379).

2. Відкриття рахунків в установах банків. Юридична особа обов’язково відкриває рахунки, а фізична – за бажанням.

3. Отримання дозволів органів державного пожежного нагляду та державного санітарно-епідеміологічного нагляду на початок роботи у разі необхідності.

4. Отримання ліцензій, патентів, сертифікатів відповідності, якщо цього вимагає законодавство щодо виду господарської діяльності даного суб’єкта.

Розглянемо перший етап детальніше.

1. Визначення засновника (-ів) чи уповноваженого ним (ними) органу та їхньої засновницької компетенції.

Засновником є особа, яка має право створювати у визначеному законодавчому порядку суб’єкт господарювання (підприємство, установу, організацію) як юридичну особу, або ж прийняти рішення про започаткування підприємницької діяльності без статусу юридичної особи.Таким правом наділені безпосередньо власники засобів виробництва та іншого майна та уповноважені власником (власниками) органи, тобто фізичні та юридичні особи, які мають засновницьку право- і дієздатність. Уповноважені органи, які можуть бути засновниками підприємств, визначає власник. Щодо підприємств державної власності – це підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади (міністерства, відомства, ФДМУ), щодо комунальних підприємств – це територіальні громади в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном.

Засновницька компетенція охоплює: визначення порядку дій щодо створення підприємства; розподіл обов’язків між засновниками щодо створення підприємства; вибір організаційно-правової форми; визначення мети, основних напрямків діяльності підприємства; формування кадрової політики та інше.

2. Визначення ключових правових атрибутів суб’єкта господарювання передбачає:

1) вибір виду економічної діяльності (враховуючи вимоги законодавства щодо суб’єктних обмежень);

2) вибір відповідної організаційно-правової форми господарювання (враховуючи законодавчі обмеження, встановлені спеціальним законодавством: наприклад, для банків – це АТ відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», для страхової компанії – це АТ, повне, командитне товариство, ТзДВ відповідно до Закону України «Про страхування», для ломбардів – це державне підприємство та повне товариство відповідно до ст. 4 Закону України «Про підприємництво»);

3) вибір найменування. Вимоги до найменування суб’єктагосподарювання:

- повинно містити організаційно-правову форму господарювання та назву;

- не може бути тотожним найменуванню іншої юридичної особи;

- не використовувати найменувань органів державної влади та місцевого самоврядування, історичних державних найменувань, перелік яких визначає Кабінет Міністрів України;

- не використовувати слово «національний» у всіх відмінках, окрім закладів (установ), які набувають статусу національного закладу (установи) України;

- використовувати букви українського алфавіту;

- повне найменування повинно містити не більше, ніж 182 символи, а скорочене – не більше, ніж 38 символів

- враховувати вимоги спеціального законодавства щодо найменування (наприклад, до повних, командитних товариств, банків, страхових компаній, закладів освіти тощо).