Дія системи живлення карбюраторного двигуна ЗІЛ-131.

 

Насамперед звернути увагу, що з моменту появи перших двигунів внутрішнього згорання і до теперішнього часу основними видами палива для автотранспорту залишаються продукти переробки нафти – бензини і дизельні палива.

Бензин в силу своїх фізико-хімічних властивостей застосовується в двигунах з примусовим запалюванням (від іскри). Більш важкі дизельні палива внаслідок кращого самозапалювання застосовуються в двигунах з запалюванням від стиску, тобто в дизелях.

На сучасних автомобілях, крім бензинів і дизельних палив, інтенсивно використовуються газоподібні палива (стиснуті і зріджені гази).

Паливом для карбюраторних двигунів є автомобільні бензини. Вимоги, які пред`являються до якості застосовуваного бензину наступні: швидке утворення бензино-повітряної суміші необхідного складу; згорання робочої суміші з нормальною швидкістю (без детонації); мінімальна корозійна дія на деталі системи живлення двигуна; невеликі відкладання смолистих речовин в системі живлення; мінімальна отруйна дія на організм людини і зовнішнє середовище; збереження початкових властивостей на протязі тривалого часу.

Всі марки бензину мають літерно-числове позначення: А – 76, АИ – 93, АИ – 95, АИ – 98 (А – 80, АИ – 91). Літера "А" значить - "Автомобільний бензин", наступні за нею числа – октанове число бензину в безрозмірних одиницях.

Октанове число є показником, що визначає детонаційну властивість бензину. Детонацією називається згорання робочої суміші в циліндрах зі швидкістю, яка більша за швидкість звуку (більше 2000 м/с). Це явище супроводжується різкими металевими стуками, перегрівом двигуна і падінням потужності двигуна. При детонації в двигуні виникають ударні навантаження, які можуть стати причиною його поломки.

Для кожного типу автомобільного двигуна допускається застосування бензину з певним октановим числом. Величина октанового числа бензину визначається ступінню стиску двигуна. Чим вищий ступінь стиску, тим більш високе октанове число повинен мати бензин. Наприклад, при ступені стиску 7,0 - 7,2 застосовують бензин А – 76, а при 8,5 - 8,8 – бензин АИ-93.

Для зменшення детонації бензину застосовують антидетонаційні присадки (на основі тетраетилсвинцю), такі бензини називають етильованими.

Якщо немає бензину необхідної марки (октанового числа), його можна замінити більш високооктановим бензином. При заміні бензинів необхідно звертати увагу на вміст тетраетилсвинцю (ТЕС), який викликає прогорання клапанів. Прогорання відбувається при заміні неетильованого бензину етильованим або бензину з малим вмістом етилової рідини бензином з великим вмістом ТЕС - внаслідок підвищення температури відпрацьованих газів за рахунок свинцевих сполучень. Цього не видно при заміні бензинів етильованих неетильованими або високоетильованих - малоетильованими (або неетильованими).

При відсутності бензину необхідної марки його замінюють сумішю бензинів з більш високим і низьким октановим числом ніж вимагається для даного двигуна. Бензини взаєморозчинні у любих відношеннях і при зберіганні не розшаровуються. Приблизний розрахунок октанового числа суміші бензинів можна провести за правилом "хреста". Наприклад, при відсутності бензину А-76 можна змішувати бензини АИ-93 і А-72. За правилом "хреста" визначається різниця в октанових числах (визначених по одному методу дослідження, у даному випадку - по дослідному): між 72 і 76 різниця складає 4 од., між 85 і 76 - 9. Для приготування суміші бензинів з октановим числом 76 необхідно змішати 9 об'ємів бензину А-72 і 4 об'єми бензину АИ-93.

В Україні використовуються бензини марок А-76, АИ-93, АИ-95, А-92, А-96, які випускаються згідно із стандартами. Октанове число бензинів А-92, А-96 визначене по дослідному методу, хоча в маркуванні буква "И" не вказана.

*Для зменшення детонації бензину застосовують антидетонаційні присадки (на основі тетраетилсвинцю), такі бензини називають етильованими.

 

Система живлення двигуна призначена для зберігання запасу палива на автомобілі, очищення палива і повітря, утворення пальної суміші, підводу її до циліндрів двигуна і відводу з них відпрацьованих газів.

 

Пальна і робоча суміші. Основні поняття і визначення. Процес сумішоутворення полягає в змішуванні бензину в розпиленому стані з повітрям в певній пропорції.

Суміш парів бензину з повітрям називається пальною сумішшю, яка в циліндрі двигуна разом з залишковими газами утворює робочу суміш.

Під час роботи двигуна кількість повітря в суміші може бути більшою або меншою теоретично необхідної. У залежності від співвідношення маси бензину і повітря розрізняють наступні види сумішей: нормальна, збіднена, бідна, збагачена, багата. Такий склад суміші характеризується спеціальним показником - коефіцієнтом надлишку повітря (а). Це відношення дійсної кількості повітря в суміші (Lg) до теоретично необхідної кількості повітря (Lt) для повного згорання палива в ньому, тобто а = Lg / Lt.

Нормальною рахується суміш, в якій на 1 кг палива приходиться 15 кг повітря, в цьому випадку прийнято вважати що а = 1,0.

У збідненій суміші є невеликий надлишок повітря (а = 1,05 - 1,15), 1 кг палива на 15-17 кг повітря;

В бідній суміші – значний надлишок (а = 1,2 - 1,25), 1 кг палива на 17 кг повітря і більше.

Збагаченою називається суміш, яка має невелику нехватку повітря (а = 0,8 - 0,95), 1 кг палива на 13-15 кг повітря.

Багатою – яка має значну нехватку повітря (а = 0,4 - 0,8), 1 кг палива на 13 кг повітря і менше.

 

Система живлення карбюраторного двигуна працює наступним чином. Пальне (бензин) зберігається у баку. Заправлення бака бензином здійснюється через заливну горловину, закриту пробкою. Для контролю за наявністю палива в бак вмонтований електричний датчик рівня пального поплавкового типу. Кількість пального контролюється водієм згідно з покажчиком, який, як правило, знаходиться на панелі приладів у кабіні. Пальне з баку до карбюратора подається діафрагмовим насосом, який приводиться в дію від розподільного вала двигуна. На своєму шляху пальне спочатку потрапляє у фільтр-відстійник, де проходить очистку від бруду, грубих механічних домішок і води, а потім у фільтр тонкої очистки. Очищене пальне у карбюраторі перемішується з повітрям. Очищення повітря забезпечується повітряним фільтром. Утворена в карбюраторі пально-повітряна суміш по впускному трубопроводу подається до камери згорання циліндрів двигуна, де і відбувається робочий цикл. Після четвертого такту (випуску) цикла роботи двигуна відпрацьовані гази по випускному трубопроводу відводяться у випускну трубу і дальше до глушника, де погашається їх швидкість і шум.

Висновок. Таким чином, знання будови, принципу дії приладів системи живлення, дозволить Вам технічно грамотно експлуатувати двигун, проводити роботи з технічного обслуговування приладів системи, вчасно попереджати поломки, що відобразиться на постійній готовності машини до використання за призначенням.

 

Викладач кафедри ВП Ю.М. Прохорчук