Сполуки глікопротеїнової природи: тиреотропний та

Гонадотропний гормони гіпофіза і плаценти (фолікулости-

Мулювальний гормон, лютеїнізуючий гормон, хоріонічний

Гонадотропін).

Тиреотропний гормон (ТТГ; тиротропін).

Основна біологічна функція ТТГ — підтримка функціональної активності (синтезу тиреоїдних гормонів) та структури щитовидної залози. Ефекти ТТГ щодо тиреоцитів реалізуються за мембранним механізмом: взаємодія гормону з мембранними рецепторами через посередництво різних G-білків призводить до активації аденілат- циклази та фосфоліпази С. Таким чином, активація ТТГ гормонопродукуючої функції щитовидної залози досягається через декілька вторинних месенджерів: цАМФ _ інозитол-1,4,5-трифосфату та діацилгліцеролу. Вивільнення гіпофізом ТТГ позитивно модулюється специфічним гіпоталамічним гормоном тироліберином. З іншого боку, гормони щитовидної залози тироксин та трийодтиронін гальмують тиреотропну функцію гіпофіза шляхом гальмування секреції гіпоталамусом тироліберина. Патологія продукції ТТГ можлива за умов виникнення аденом гіпофіза, що секретують тиретропін, і проявляється симптомами тиреотоксикозу

Гонадотропні гормони

Гонадотропіни є гормонами, що забезпечують нормальний гаметогенез та продукцію відповідних статевих гормонів у чоловічому та жіночому організмах.

1. Фолікулостимулюючий гормон Мішенями для ФСГ є фолікулярні клітини яєчників та клітини Сертолі сім’яників.Передача хімічного сигналу при дії ФСГ здійснюється за рахунок активації аденілатциклази.

2. Лютеїнізуючий гормон Рецептори для ЛГ локалізовані на плазматичних мембранах клітин яєчників (у жіночому організмі) та клітин Лейдига сім’яників (у чоловічому організмі). Як і в разі ФСГ, вторинним месенджером в дії ЛГ на ефекторні системи клітин є цАМФ.

3. Хоріонічний гонадотропін; синтезується трофобластом плаценти.

Біологічна роль гонадотропінів — полягає в регуляції функцій статевої сфери людини як в препубертатному, пубертатному періодах, так і у дорослих особин, процесів як гаметогенезу, так і продукції статевих гормонів. У жіночому організмі — ФСГ та ЛГ контролюють функціонування менструального циклу, стимулюючи ріст фолікулів, синтез у них естрогенів (переважна дія ФСГ), овуляцію та утворення жовтого тіла персистенцію жовтого тіла і продукцію прогестерону (дія ЛГ та/або ХГ — в умовах вагітності). У чоловічому організмі — ФСГ сприяє активації процесів сперматогенезу: спричиняє проліферацію клітин Сертолі та сперматогенного епітелію, підвищує чутливість клітин Лейдигу до дії ЛГ (за рахунок збільшення в них кількості ЛГ- чутливих рецепторів). Мішенню для дії ЛГ (ГСІК) є інтерстиціальні клітини Лейдига, в яких гормон стимулює біосинтез із холестерину тестостерону — основного статевого

гормону чоловічого організму. Регуляція секреції гонадотропних гормонів здійснюється гіпоталамусом за рахунок виділення гонадоліберину, що стимулює синтез та секрецію аденогіпофізом як ФСГ, так і ЛГ. Властивості гонадоліберину має також пролактостатин (гонадолібе-

ринасоційований пептид, ГАП). Подібно до інших тропних гормонів аденогіпофіза, продукція ФСГ та ЛГ контролюється за принципом негативного зворотного зв’язку концентраціями статевих гормонів: збільшення рівнів естрогенів та андрогенів у крові гальмує виділення ЛГ, тоді як секреція ФСГ пригнічується прогестероном.

44 Група проопіомеланокортину — гормони, що входять до цієї групи (сімейства) є продуктами посттрансляційного процесингу біологічного попередника — прогормону проопіомеланокортину (ПОМК).

ПОМК синтезується в базофільних клітинах гіпофіза; і є попередником багатьох фізіологічно активних пептидів гормональної та нейромедіаторної дії, які утворюються з ПОМК за рахунок обмеженого протеолізу та реакцій ковалентної модифікації (глікозилювання, ацетилювання). П р о ц е с и н г ПОМК відбувається в передній та проміжній частках гіпофіза Основними продуктами цього процесингу є:

– адренокортикотропний гормон (АКТГ), що в свою чергу є попередником меланоцитостимулюючого гормону (á- МСГ) та кортикотропіноподібного пептиду

проміжної частки гіпофіза (КППДГ);

– â -ліпотропний гормон (â -ЛПГ), що є попередником ã -ліпотропіну (ã- ЛПГ),

â- МСГ та ендорфінів

1. Адренокортикотропний гормон (АКТГ; кортикотропін) Головними мішенями АКТГ є клітини кори наднирниковихзалоз, відносно яких гормон проявляє два типи біологічноїактивності: стимуляцію стероїдогенезу та підтримання масинаднирникових залоз.(1) Вплив АКТГ на біосинтез наднирникових гормонівзумовлений активацією цАМФ-залежних протеїнкіназ, щокаталізують ключові реакції перетворення холестерину на прегненолон — попередник С21-стероїдів кортикостероїдів. Основним ефектом такої дії АКТГ єстимуляція синтезу глюкокортикоїдів (головним чином, кортизолу), проте в умовах тривалої стимуляції кори наднирникових залоз кортикотропіном (хвороба Іценко-Кушинга, введення фармакологічних препаратів АКТГ) відбувається також активація синтезу мінералокортикоїдів та андрогенів. (2) Збільшення маси кори наднирникових залоз при дії АКТГ (переважно сітчастої та пучкової зон) здійснюється також через стимуляцію цАМФ-залежних протеїнкіназ, які активують шляхом фосфорилювання певні рибосомальні білкита стимулюють синтез ДНК та РНК, необхідних для утворення нових клітин.Позанаднирниковозалозні ефекти АКТГ полягають у стимуляції ліполізу вжировій тканині, активації поглинання амінокислот та глюкози м’язами. АКТГмає також певну меланоцитостимулюючу дію (збільшення пігментації шкіри), яказумовлена наявністю в його первинній структурі тетрапептидного угруповання,загального з МСГ.Вивільнення гіпофізом АКТГ є об’єктом складного нейрогуморального контролю, в якому беруть участь як прямі, так і зворотні регуляторні зв’язки: позитивними регуляторами є гормон гіпоталамуса кортиколіберин, а також вазопресин, адреналін, ангіотензин II; негативним регулятором — глюкокортикоїд кортизол.

2. Ліпотропний гормон (ЛПГ; ліпотропін) — група пептидів, що мають властивості активувати ліполіз в адипоцитах жирової тканини і мобілізацію жирних кислот. їх фізіологічне значення полягає в утворенні ендорфінів.

3. Ендорфіни — представники групи опіоїдних нейропептидів що виконують функції нейромедіаторів, ендогенних знеболювальних факторів та модуляторів певних важливих психофізіологічних процесів у пептидергічних структурах головного мозку.

4. Меланоцитостимулюючий гормон (МСГ) які продукуються в проміжній частці гіпофіза і стимулюють функціональну активність меланоцитів шкіри, збільшуючи її пігментацію. Біохімічні механізми дії МСГ полягають у підвищенні активності тирозинази — ферменту, що бере участь у перетворенні тирозину на пігменти меланіни. Ця специфічна біологічна активність різних МСГ зумовлена наявністю в первинній структурі гормону характерного тетрапептиду –His–Phe–Arg–Trp–, що присутній також у молекулі АКТГ.

45 Вазопресин

Біологічні функції вазопресину (антидіуретичного гормону, АДГ) пов’язані з регуляцією осмолярності та осмотичного тиску рідин організму. Біохімічна основа фізіологічних ефектів вазопресину полягає в стимуляції реабсорбції води в дистальних канальцях нирок. Крім того, гормон сприяє підтриманнюартеріального тиску за рахунок прямого впливу на судинну стінку, підсилює глікогеноліз у печінці та м’язах, спричиняє агрегацію тромбоцитів та виділення ними факторів коагуляції. Молекулярні механізми дії вазопресину грунтуються на наявності двох типіврецепторів цього активного пептиду: V1-рецепторів (локалізовані на мембранах гепатоцитів, гладеньких м’язів судин, тромбоцитів), що спряжені з фосфоліпазою С, активація якої включає фосфоінозитидний цикл (утворення ІФ 3, ДАГ) та збільшує концентрацію в клітинах іонів Са2+;V2-рецептори (локалізовані на мембранах епітеліальних клітин трубочок та петель Генле нефронів), що спряжені з активацією аденілатциклази та утворенням цАМФ;

послідовна дія цього біохімічного каскаду призводить до збільшення проникності мембран клітин-мішеней для води.Порушення синтезу, транспортування та вивільнення в гіпоталамусі або зниження чутливості рецепторів нефронів до вазопресину призводять до розвитку важкого захворювання — нецукрового діабету, клінічними проявами якого є виділення значної кількості сечі (декількох літрів на добу) з низькою щільністю та постійне відчуття спраги.(2) Окситоцин Фізіологічна дія окситоцину полягає в активації скорочення м’язів матки (стимуляції пологової діяльності) та скорочення міоепітеліальних клітин, що оточують альвеоли молочної залози (забезпеченні надходження молока з альвеол у вивідні протоки під час лактації). Ефекти гормону на чутливі клітини реалізуються через аденілатциклазну систему за обов’язковою участю іонів Са2+.

 

46. Інсулін —молекула якого складається з

двох ланцюгів — А та В,