Основи превентивної діяльності

7.1 Превентивна діяльність у питаннях і відповідях

7.2 Зміст практичних занять з підготовки до превентивної діяльності

7.3 Аналіз і вирішення проблемних ситуацій

7.4 Методичні розробки

7.5 Кросворди

7.6 Короткий термінологічний словник

7.7 Перелік питань, практичних занять, методичних розробок

7.1. Превентивна діяльність у питаннях і відповідях

Превентивна педагогіка як наука і напрям практичної діяльності

1. Яка структура системи профілактики негативних суспільнихявищ?

Соціальна політика держави — соціальна профілактика — медична, соціально-педагогічна, психолого-педагогічна профілактика — первинна, вторинна, третинна профілактика.

2. На які типи поділяються профілактичні заходи?

Всі типи профілактичних заходів можна поділити на первинні, вторинні і третинні.

Первинна профілактика має масово-соціальний характер і включає: захист прав інтересів індивіда; інформаційно-роз'яснювальну роботу серед населення; усунення умов і обставин, що сприяють асоціальним проявам поведінки.

Вторинна профілактика — дії, спрямовані на усунення окремих суспільних явищ, а щодо індивіда — виявлення відхилень і подолання негативних проявів поведінки з метою зупинити їх розвиток і організацію виправлення.

Третинна — сукупність заходів, спрямованих на попередження ускладнення девіацій і їх закріплення в поведінці індивіда.

3. З якими труднощами стосовно превенції негативних проявів поведінки стикнулося наше суспільство на сучасному етапі?

Невідповідність між нормативно-правовою базою та вимогами практики; незадовільний рівень матеріального забезпечення громадян; неналагодженість превентивної діяльності через дисфункціональ-ність соціальних інститутів у зв'язку з перебудовою устрою держави; низький рівень забезпечення кваліфікованими кадрами; відсутність єдиної, цілісної системи превентивної роботи.

4. Чому попередження і подолання асоціальних відхилень у поведінцісеред підростаючого покоління є педагогічною проблемою?

1. Саме у полі зору педагогів знаходиться рівень соціалізації дитини і саме вони мають безпосередній вплив, контакти з неповнолітніми.

2. У арсеналі їх засобів впливу є багато таких, що мають ефективність тільки у застосовуванні педагогів, а не батьків чи громадськості.

3. Сфера педагогічного впливу — погляди, уявлення, світогляд індивіда, що є основою скоєння правопорушень чи інших аморальних, протиправних дій.

4. У попередженні негативізму необхідно опиратися на групові та масові форми превентивної роботи, що у переважній кількості випадків є більш доступними саме для педагогів.

5. Школа — найширше поле, комплексна система й концентрована форма для превентивної діяльності й попередження асоціальних проявів поведінки.

5. Яка відмінність між превентивною педагогікою і соціальною про-філактикою?

1. Превентивна педагогіка розглядає науково-методологічні основи профілактичної діяльності; у соціальній профілактиці дієвим фактором виступає власне реалізація профілактичних заходів.

2. Соціальна профілактика в основному здійснюється щодо широких мас населення; превентивна педагогіка зорієнтована на індивіда, групу.

3. За сферою застосування поняття превентивної педагогіки ширше, ніж соціальна профілактика, оскільки перша: досліджує причини, фактори, умови, обставини виникнення поведінкових відхилень; виявляє механізми деформації особистості; визначає ефективність тих чи інших методів, форм за різних умов і обставин; здійснює превентивну діяльність.

6. У чому полягає зв'язок превентивної педагогіки із загальною педа-гогікою?

Превентивною педагогікою використовуються поняття, категорії, принципи, форми, методи, прийоми загальної педагогіки, оскільки вона є однієї з її галузей.

7. Що виступає об'єктом превентивної педагогіки?

Явища, процеси, морально-психологічні якості індивіда, які можуть зазнати або вже зазнали негативних деформацій.

8. Що є предметом превентивної педагогіки?

Причини, умови та обставини поведінкових відхилень; сутність, види і закономірності соціальних поведінкових відхилень; механізми формування асоціальної поведінки індивідів; засоби, форми, методи, способи попередження відхилень у поведінці; процес реабілітації осіб, які порушили суспільні правові норми [97, с.53].

9. Які завдання превентивної педагогіки?

1. Науковий аналіз детермінантів і сутності асоціальної поведінки.

2. Дослідження особистості з девіантною поведінкою, рівня й ступеня поведінкових відхилень.

3. Здійснення соціальної, соціально-педагогічної, психологічної діагностики та прогнозування деформацій поведінки індивідів, груп індивідів.

4. Здійснення ранньої превенції відхилень у поведінці.

5. Попередження, запобігання, подолання поведінкових відхилень.

10. Які принципи превентивної педагогіки є найбільш актуальнимиу превентивній діяльності?

1. Об'єктивності, тобто незалежність від зовнішніх факторів та протистояння впливу на результати власних незнань, перенесення власного життєвого досвіду.

2. Верифікації соціальної інформації, встановлення її достовірності.

3. Системності, враховуючи поліказуальність проблем.

4. Причинної обумовленості соціальних явищ, оскільки асоціаль-на дія індивіда може бути викликана рядом причин.

5. Конфіденційності.

6. «Ненанесення шкоди».

7. Зв'язку теорії з практикою суспільного життя.

11. Які особливості превентивної діяльності?

1. Превентивна діяльність характеризується рядом особливостей.

2. Необхідною є діагностика рівня правосвідомості неповнолітніх. Це вимагає аналізу розуміння ними окремих понять, глибини їх сформованості. Потрібним є постійне психолого-педагогічне вивчення кожної дитини.

3. Дуже важливим є урахування факторів зовнішнього впливу на неповнолітніх, їх рівня і якості (формального і неформального оточення, членів сім'ї).

4. Превентивна діяльність потребує диференційованого підходу в кожній конкретній ситуації, тобто, урахування: специфіки категорії особи; особливостей життєдіяльності індивіда у різних сферах; зовнішнього впливу на кожного індивіда залежно від умов його виховання й проживання, психолого-педагогічної характеристики, очікуваних результатів профілактично-реабілітаційної роботи.

5. Варіативним є самий механізм превентивної роботи, що обу мовлене специфікою проблеми, індивідуальними особливостями осо би, з якою проводиться превентивна робота, специфікою умов, обстл вин її проживання, навчання, загалом життєдіяльності. Це потребу» знань шляхів превенції з урахуванням вихідного соціального стану індивіда, форм, методів надання соціально-правової й психолого-пс дагогічної допомоги.

6. Превентивна діяльність вимагає здійснення заходів і форм на основі прогнозу, що свідчить про професіоналізм, високий фаховий рівень педагога.

7. Як правило, превентивна діяльність має комплексний характер, спрямована на нормалізацію стосунків індивіда, його соціально-правового статусу, корекцію відхилень у правосвідомості, ресоціаліза-цію.

8. Превенцією повинні займатися всі соціальні інститути, починаючи з сім'ї і до органів державного рівня.

9. Шляхами запобігання негативних поведінкових явищ є насамперед формування правильних ціннісних орієнтацій особистості, починаючи з раннього дитинства.

12. Яке місце і роль превентивної педагогіки у практичній діяльностіпедагога?

Превентивна педагогіка є основою як теоретичної, так і практичної підготовки фахівця до діяльності з індивідом, що зазнає впливу негативних факторів і проявляє негативізм у поведінці. Вона допомагає практично організувати дії людини в складних життєвих ситуаціях. Педагог попереджує негативні явища, процеси, які не відповідають нормам соціуму.

13. Які практичні напрями здійснюються у рамках ранньої превен-ції?

Превентивна діяльність з попередження ранніх відхилень у поведінці охоплює такі напрями: просвітницько-інформаційний; діагностика рівня правосвідомості й дотримання суспільних норм окремими індивідами, групами індивідів; правове, моральне, духовне виховання; індивідуальна робота з особами, які потребують посиленого виховного впливу, уваги; організація виховання у формальних колективах; усунення негативного впливу неформальних об'єднань; робота з батьками, близькими тих осіб, які потребують педагогічної допомоги і підтримки; профілактика порушень прав дітей у їх мікросоціаль-ному оточенні; соціально-правовий захист індивіда.

14. Які практичні напрями здійснюються у рамках корекційно-реабілітаційної роботи?

Корекційно-реабілітаційна превентивна діяльність охоплює наступні напрями: діагностика виду, рівня асоціальних поведінкових відхилень; надання соціально-організаційної та психолого-педагогіч-ИОЇ допомоги (консультування, роз'яснення); організація перевихо-циння у сім'ї, формальному колективі, серед ровесників, друзів, членів неформального об'єднання; організація самовиховання; усунення умов, причин, факторів, що негативно впливають на поведінку інди-•Іда.

15. Які профілактичні напрями реалізовуються у превентивній діяльності?

З метою реалізації практичних напрямів превентивної діяльності здійснюється:

· соціальне обслуговування — робота, спрямована на задоволення потреб, які виникають у процесі життєдіяльності, що забезпечує гармонійний та різнобічний розвиток дітей, молоді шляхом надання соціальної допомоги і різноманітних соціальних послуг;

· соціальний супровід — робота, спрямована на здійснення соціальних опіки, допомоги, патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу;

· соціальна профілактика — робота, спрямована на попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки дітей та молоді, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров'я дітей та молоді й запобігання такому впливу;

· соціальна реабілітація — робота, спрямована на відновлення морального, психічного та фізичного стану дітей та молоді, їх соціальних функцій, приведення індивідуальної чи колективної поведінки у відповідність із загальновизнаними суспільними правилами і нормами;

· соціальне інспектування — спрямоване на здійснення нагляду, аналізу, експертизи, контролю за здійсненням соціальних програм, проектів, умовами життєдіяльності, моральним, психологічним та фізичним станом дітей і молоді, забезпечення захисту їх прав, свобод та законних інтересів.

16. Які загальні шляхи попередження й подолання негативної поведінки індивідів?

Досліджуючи та аналізуючи причини, умови, обставини негативних поведінкових проявів індивідів, ураховуючи фактори їх виникнення, можна знайти шляхи усунення. Ними виступають: зміна політики держави, спрямована на ідеологічне, духовне, моральне, естетичне, трудове виховання підростаючого покоління; контроль над негативною інформацією, яку отримують діти, підлітки із засобів масової інформації, сфери культури, дозвілля; ретельна превентивна підготовка дітей, підлітків, юнаків до кожного з етапів свого життя; вироблення так званого «імунітету» до негативних суспільних явищ; організація позитивної діяльності, дозвілля дітей; сприяння розвитку гармонійної особистості.

17. На яких формах і заходах соціальної профілактики ґрунтуєтьсяпревентивна діяльність?

До превентивної діяльності належать такі форми і заходи соціальної профілактики: пропаганда здорового способу життя; заходи, спрямовані на підвищення рівня життя населення; мінімізація факторів соціального ризику; сприяння проявам різних видів активності, позитивній спрямованості дітей, підлітків, молоді; виправлення недоліків виховання у школі, сім'ї; регулювання державою (органами державної виконавчої влади) стану соціалізації підростаючого покоління; проведення просвітницько-інформаційної роботи, поширення правової інформації щодо захисту прав й інтересів особи; профорієнтаційна робота серед підростаючого покоління; виховання несприйнятливості негативних факторів впливу на індивіда; розширення мережі закладів, установ, організацій для проведення дозвілля; усунення причин, що викликають ті чи інші недоліки у поведінці; профілактична робота, спрямована на укріплення сім'ї як соціального інституту.

18. Які форми і заходи превентивної діяльності мають груповий ха-рактер?

У превентивній діяльності групового характеру використовуються: лекції, відеолекторії; тренінги; бесіди; діагностика поведінки дітей, підлітків, молоді; виявлення негативних змін у поведінці дітей, підлітків за місцем навчання; робота у системі батьки — діти — соціальні педагоги; превентивна робота з формальними колективами і неформальними об'єднаннями; ігри; робота з мікросоціальним оточенням; організація просвітницько-інформаційної роботи серед навчальних і трудових колективів.

19. Які форми й заходи превентивної діяльності мають індивідуаль-ний характер?

У превентивній діяльності групового характеру використовуються: індивідуальна бесіда, консультація; робота за місцем проживання, навчання чи праці (патронаж); організація, корекція навчальної та трудової діяльності; активізація діяльності школи, інших соціальних інститутів з попередження негативних проявів поведінки; психолого-педагогічна підтримка, допомога, корекція; мобілізація внутрішніх ресурсів індивіда; робота з батьками індивіда, який потребує превентивної роботи, його близькими людьми; соціально-правовий захист.

20. Яка специфіка застосування превентивних методів роботи?

Превентивна діяльність базується передусім на використанні педагогічних методів. Важливим є правильне застосування методів формування суспільної свідомості. Так, бесіда:

1. Використовується протягом усього процесу соціальної роботи З неповнолітнім. Налагодження співпраці, контакту можливе тільки за умови проведення ефективної бесіди, з урахуванням усіх вимог, які її підвищують. У цьому допомагає тактовність, ініціативність, комунікабельність, професіоналізм педагога.

2. Особливо значущою є перша бесіда. Під час її проведення встановлюються дані, якими необхідно буде володіти протягом часу, потрібного для вирішення проблеми.

3. Метод бесіди застосовується стосовно неповнолітнього, його батьків, а також усіх, задіяних до профілактичного процесу.

4. Результативною буде бесіда, тема, план, мета, завдання якої попередньо продумані.

5. Місце, час, умови проведення мають також особливе значен-, ня для ефективності бесіди. Вони повинні відповідати цілям її тематики.

Зокрема, диспут має місце при вирішенні доцільності застосуван-' ня того чи іншого методу, профілактичного заходу в роботі з індивідом, його оточенням. Учасниками диспуту можуть виступати педагоги, медики, працівники правоохоронних органів, служби у справах дітей, соціальних служб, а також фізичні особи. Лекція на правови-овну тематику ефективно проходить із залученням працівників правоохоронних органів, фахівців інших державних та суспільних сфер. На ефективність її проведення впливає актуальність обраної тематики, місце, умови і час, відведений для висвітлення проблемного питання. Краще сприйматиметься інформаційний матеріал, якщо лекція Проходитиме у формі відеолекторію. У заходах плану виховної роботи багатьох навчальних закладів ще практикується проведення кінолек-торію за визначеною тематикою.

Серед методів формування досвіду суспільної поведінки у превентивній сфері слід назвати вправу, привчання, попередження, доручення:

вправа використовується для засвоєння дитиною вимог щодо захисту прав і законних інтересів неповнолітньої особи і вживається до тих пір, поки її поведінка не набуває автоматичності;

привчання як профілактичний метод повинен застосовуватися, починаючи з раннього віку дитини, а також мати місце у всіх сферах її життєдіяльності;

доручення у превентивній діяльності використовується в індивідуальній роботі та повинне характеризуватися посильністю, стимулюючим впливом;

попередження застосовується у випадку неправомірної поведінки самої дитини чи з метою застереження від порушень правових суспільних норм.

Серед методів стимулювання і оцінки поведінки слід назвати заохочення і покарання, що в основному застосовуються до самого індивіда. Вони сприяють активізації поведінки особистості, виробленню власної позиції у тій чи іншій ситуації, адекватності у ставленні до оточуючих, до суспільно-правових і моральних норм. Заохочення має вигляд пропаганди та підтримки правомірної поведінки особи, покарання — припинення асоціальної, антигромадської поведінки шляхом накладення певних стягнень, обмежень. Попри різні зовнішні прояви, обидва ці методи формують погляди, преконання, позицію особистості, сприяють покращенню якості її соціалізації.

Важливу групу складають методи перевірки та оцінки ефективності проведеної роботи. Параметричний метод полягає в зіставленні двох ключових параметрів: вихідного соціального стану клієнта і його стану після застосування форм і методів превентивної діяльності. Різниця між цими двома параметрами є результатом, що свідчить про ефективність проведеної роботи. Аналіз опитування — один з найбільш часто використовуваних методів у превентивній роботі за досліджуваною проблемою. Даний метод дозволяє оперативно одержати дані про заходи, які застосовувались стосовно індивіда, прийняті рішення й стан їх виконання, його соціальний стан і благополуччя.

Соціологічними методами, які застосовуються у превентивній діяльності є:

метод аналізу документів — дозволяє оперативно одержати дані про індивіда та його мікрооточення, які у більшості випадків мають об'єктивний характер;

метод експертних оцінок — заснований на опитуванні або інтерв'юванні й використовується у ситуаціях, коли та або інша проблема потребує оцінки компетентних осіб, що мають глибокі знання про процес або об'єкт дослідження;

біографічний метод — метод, який передбачає використання соціальних біографій:

спостереження — використовується для збору інформації та відомостей про індивіда, його сім'ю, мікросоціальне оточення, застосовується при вивченні зовнішніх проявів поведінки особи без втручання у протікання її діяльності.

Окрім того, застосовуються медичні (методи діагностики), психологічні (тестування, тренінги), соціально-педагогічні (діагностика стану об'єкта превентивної роботи, моделювання), математичні (статистична обробка результатів) методи роботи.

21. Якими є рівні превентивної діяльності?

Організаційно-структурний. На організаційно-структурному рівні розробляються нормативні, методичні матеріали про взаємодію школи, сім'ї, служби у справах дітей, батьків, громадських організацій. Це передбачає і організацію виховуючого середовища неповнолітніх, молодих осіб, що включає активізацію діяльності педагогів, працівників соціальних служб, органів державної виконавчої влади. А ті, у свою чергу, проводять соціальні заходи з організації мікросоці-ального середовища індивідів, превентивних заходів за місцем їх проживання, навчання, праці, дозвілля. За своїм характером цей напрям є більш загальномасовим.

Психолого-педагогічний. На психолого-педагогічному рівні робота полягає у практичній діяльності працівників соціальних інститутів, серед яких: центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, клуби за місцем проживання, служби у справах дітей, притулки для неповнолітніх, соціальні педагоги й психологи навчально-виховних закладів. Характеризується застосуванням психолого-педагогічних методів і прийомів роботи переважно індивідуального та частково групового характеру.

22. У чому спільність і відмінність між соціально-педагогічною і пси-холого-педагогічною превентивною роботою?

Соціально-педагогічна превентивна робота є системою заходів соціального виховання, що спрямована на створення позитивних соціальних умов для розвитку індивіда. Психолого-педагогічна превентивна робота — це заходи, спрямовані на усунення причин, факторів, умов, що мають десоціалізуючий вплив на розвиток дітей.

Психолого-педагогічна превентивна робота є більш конкретною, спрямованою на конкретні групи людей чи окремого індивіда, негативне явище чи процес. Спільним між соціально-педагогічною та психолого-педагогічною превентивною роботою є: усунення причин і обставин, що сприяють негативному впливу на особу; організація розвитку особистості на засадах здорового способу життя, високої моральності й духовності; формування негативного ставлення до асоціальних проявів поведінки.

23. Якою є нормативно-правова база превентивної діяльності?

Закони та нормативно-правові акти України: «Про освіту» від 23 травня 1991 року; «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року; «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 року; «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» від 24 січня 1995 року; «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року; «Про попередження насильства в сім'ї» від 15 листопада 2001 року; «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21 червня 2001 року; Указ Президента України «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя» від 15 березня 2002 року; «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 року; «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 року; «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року; «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» від 2 червня 2005 року.

24. Які методи доцільно використовувати у превентивному прогнозу-ванні?

У превентивному прогнозуванні й передбаченні доцільно використовувати наступні соціально-педагогічні методи: параметричний як зіставлення стану об'єкта чи процесу на початку і на завершальному етапі превентивної роботи; експертної оцінки з урахуванням думки наукових і практичних працівників; моніторинг як постійне відслідковування змін у стані об'єкта чи процесу виховної роботи; моделювання.

25. Що включає поняття «етика превентивної роботи»?

Моральна відповідальність перед особою, стосовно якої здійснюється превентивна робота; сприйняття інших людей такими, якими вони є; професіоналізм; вміння стримувати емоції, негативні почуття; позитивна налаштованість й мотивація превентивної роботи; відповідальне ставлення до своєї роботи і долі клієнта; стиль проведення бесіди й звертання до клієнта, превентивної роботи загалом.

26. Що може порушити етику превентивної роботи?

Незнання етичних норм педагогом чи працівником; нестриманість емоцій, суджень спеціаліста; невідповідність ціннісних установок педагога і клієнта; темперамент, особистісні риси характеру спеціаліста; незадовільний фізичний чи психічний стан клієнта; постановка неправильного діагнозу; суб'єктивне ставлення до об'єкта превенції.

27. Які форми прояву етичності педагога, що здійснює превентивну роботу?

Ввічливість, щирість, доброта, співпереживання, вміння вислухати і підтримати людину, не торкатися заборонених тем, стриманість у прояві своїх негативних емоцій спеціалістом, дотримання конфіденційності, дотримання принципів превентивної педагогіки і зокрема «не нанесення шкоди», гуманність.

Діагностично-превентивна діяльність

28. Якими є соціально-економічні детермінанти асоціальної поведінки індивідів?

1. Зниження життєвого рівня населення.

2. Майнове розшарування у суспільстві, явище соціальної стратифікації.

3. Обмеження в можливостях соціально схвалених способів самореалізації.

4. Низький рівень доступу до діяльності закладів культури і спорту, позашкільних гуртків, секцій, клубів та ін.

5. Високий рівень безробіття.

29. Якими є соціально-педагогічні детермінанти асоціальної поведін-ки індивідів?

1. Криза та зниження рівня виховного впливу на підростаюче покоління сім'ї.

2. Зростання кількості неблагополучних сімей та сімей з невідповідним рівнем виховання дітей.

3. Низький рівень мотивації до навчальної діяльності.

4. Неналежний рівень виховання за місцем проживання й навчання.

5. Відсутність продуманої, чітко організованої системи виховання у діяльності різних соціальних інститутів.

30. Якими є соціально-культурні детермінанти асоціальної поведінкиіндивідів?

1. Зниження рівня морально-естетичного виховання.

2. Поширення кримінальної субкультури.

3. Руйнація духовних цінностей.

4. Панування культу грошей, збагачення.

5. Прийняття суспільством окремих аморальних проявів поведінки.

6. Низький рівень організації дозвілля.

31. Які фактори можуть негативно вплинути на формування асоціаль-ної поведінки індивіда?

На формування асоціальної поведінки індивіда мають вплив: причини сімейного характеру; негативне мікросоціальне оточення; негативний вплив засобів масової інформації; незадовільний статус індивіда; генетичні фактори; інтереси, нахили, здібності індивіда; безвідповідальність батьків; асоціальний вплив батьків; неналежний рівень профілактики з боку педагогів; відсутність позитивного впливу; причини психічного та емоційного характеру.

32. Які етапи дослідження причин, умов і обставин асоціальної по-ведінки індивіда?

1. Поява соціально-педагогічної проблеми та її виявлення.

2. Знайомство з клієнтом, встановлення довірливих стосунків.

3. Збір і аналіз даних про соціальну ситуацію та складання психолого-педагогічної характеристики індивіда, його мікро соціального оточення.

4. Зіставлення даних, розподіл їх за значущістю.

5. Узагальнення, висновки усіх членів виховного процесу.

6. Педагогічне спостереження та експериментальна перевірка даних.

7. Поглиблене дослідження проблеми шляхом застосування психологічних, соціальних, психолого-педагогічних методик, взаємодії з суб'єктами соціально-педагогічної роботи.

8. Прогнозування розвитку ситуації.

9. Вироблення рекомендацій, проектів дій.

33. Які методи використовуються для аналізу причин асоціальної поведінки індивіда?

Метод спостереження — використовується при вивченні зовнішніх проявів поведінки людини.

Бесіда — метод отримання і корекції інформації на основі вербальної комунікації.

Анкетування — метод збору статистичного матеріалу, шляхом формалізованого опитування діагностуючих.

Опитування — сукупність методичних прийомів для вивчення й оцінки окремих проявів поведінки та якостей особистості.

Метод експертної оцінки — опитування експертів шляхом анкетування й інтерв'ю. Використовується в ситуації, коли потребується оцінка компетентних осіб.

Соціометрія — метод опитування і опрацювання первинних змін.

Моніторинг — організація постійного відслідкування інформації, включене спостереження, оцінка й аналіз соціальних ситуацій.

Тестування — спеціалізовані методи діагностичного обстеження, за допомогою яких отримують кількісну чи якісну характеристику досліджуваного об'єкта.

Біографічний метод — спосіб дослідження, корекції, діагностики і проектування життєвого шляху особистості.

Параметричний — зіставлення даних на початку і на проміжному етапі дослідження стану об'єкта чи процесу.

Ситуаційний аналіз — аналіз проблемних ситуацій на основі використання комплексу соціально-педагогічних методів.

Методи обробки статистичних даних.

34. Які суб'єктивні фактори мікросоціального оточення негативного характеру впливають на особистість?

Негативними чинниками суб'єктивного характеру в мікрооточенні індивіда виступають: неблагополучні сім'ї; члени родини з асоціальною поведінкою; неформальні групи антигромадського спрямування; місця (квартири, будинки) збору осіб, які ведуть аморальний спосіб життя; друзі, ровесники з відхиленнями у поведінці.

35. Які економічні фактори формування асоціальної поведінки індивіда?

На формування негативної поведінки індивіда впливають фінансово-економічні фактори. Ними виступають: незадовільне матеріальне становище сім'ї; соціально-економічне становище розвитку країни; низький рівень зайнятості населення, безробіття; еміграція, імміграція; сімейні проблеми економічного характеру; фінансова нестабільність сім'ї.

36. Що розуміється під поняттями «конкретної негативної ситуації індивіда», «умовами формування асоціальної поведінки»?

Конкретна негативна ситуація індивіда — сукупність зовнішніх обставин, у яких опинилися людина і які впливають на її внутрішній світ, що обумовлює асоціальну поведінку.

Умови формування асоціальної поведінки — це фактори соціального середовища, які безпосередньо асоціальні поведінкові прояви не спричинюють, але їх наявність сприяє їх існуванню [119].

37. Чому вчинення асоціальних дій потрібно розглядати як наслідоквзаємодії особи і середовища?

Поведінку людини визначає соціальний досвід, який здебільшого формує спрямованість особи, її світогляд, сукупність характерних для неї поведінкових норм. Вчинення асоціальних дій свідчить про деформованість світоглядних позицій, негативний суспільний досвід, здобутий у взаємостосунках з особами мікросоціального середовища та внаслідок впливу інших соціальних факторів.

38. Що виступає провідним фактором у формуванні асоціальної поведінки?

Одні вчені вважають, що біологічний фактор є першочерговим і саме він є причиною соціальних поведінкових відхилень (наприклад, «Теорія вродженого злочинця», психоаналітична концепція поведінкових відхилень). Представники соціологічного напрямку стверджують, що поведінка індивіда формується під впливом суспільних факторів, які спонукають особистість до протиправної поведінки. Вагоме значення мають і соціальний, і біологічний фактор. Проте людина формується суспільством, приймаючи його досвід. Потреби суспільства і потреби самого індивіда спонукають до соціалізації. Отже, соціальний фактор має визначальну роль для формування соціальної поведінки.

Індивідуальна превентивна робота

39. Яке значення превентивної педагогіки і діяльності у соціалізації особистості?

Превентивна педагогіка дає базові знання про девіації, девіантну поведінку, яка не відповідає нормам суспільства, механізми її формування, а також як попереджати, подолати ці прояви. Спостерігається протилежний процес: соціалізація особистості — десоціалізація особистості в суспільстві. Сукупність знань, вмінь, достатній науковий рівень методології превентивного виховання сприяє правильній соціалізації індивіда як об'єкта впливу.

40. Хто виступає об'єктом превентивної роботи?

Особи віком до 18 років, а також інші категорії населення, стосовно яких необхідно здійснювати превентивні заходи. Серед них: важковиховувані неповнолітні; неповнолітні, які схильні до правопорушень; неповнолітні-правопорушники; неповнолітні, які мають відхилення у поведінці; діти, які проживають і виховуються у неблагополучних сім'ях; особи, які перебувають на обліку за аморальну поведінку; підлітки та юнаки, вчинки яких підлягають дії Адміністративного кодексу; підлітки, які скоїли злочин, але їх вчинки не підлягають дії Кримінального кодексу за недосягненням віку, з якого наступає кримінальна відповідальність; неповнолітні, звільнені від покарання згідно амністії; рішенням суду передані під нагляд батьків; неповнолітні, засуджені умовно; молоді люди, звільнені з місць позбавлення волі; засуджені за вчинення злочину до виправних робіт; особи, які перебувають на обліку наркодиспансеру за вживання алкогольних чи наркотичних речовин; діти, які бродяжать чи жебракують; діти-сиро-ти і діти, позбавлені батьківського піклування; особи, схильні до суїциду; молоді люди, які ніде не вчаться і не працюють; неповнолітні, як займаються проституцією; сім'я як інститут соціалізації дитини, серед яких: неблагополучні, неповні, багатодітні сім'ї, а також батьки, які встановили опіку й піклування, та ін.

41. У чому полягає специфіка індивідуальної превентивної роботи?

Превентивна робота з індивідом передбачає: реалізацію загальних просвітницько-інформаційних заходів із залученням до них окремих вихованців; надання консультативно-інформаційної допомоги особам віком до 18 років, їх батькам; практичне сприяння у здійсненні гарантованих державою прав неповнолітнього шляхом співпраці з різними соціальними інститутами; надання різноманітних професійних послуг у конкретній життєвій ситуації індивіда; формування високого рівня правосвідомості особи, бажання діяти відповідно до норм моралі й діючого законодавства завдяки застосуванню форм, методів і прийомів педагогічного впливу; здійснення виховного впливу з метою подолання неправильних уявлень про суспільно-правові та моральні норми, негативних рис і навичок поведінки.

42. Які складові індивідуальної превентивної роботи?

Можна виділити дві складові індивідуальної превентивної роботи, спрямованої на запобігання й подолання асоціальних проявів поведінки:

соціально-психологічна підтримка здійснюється з метою недопущення стосовно індивіда морального, психологічного чи фізичного насильства особами з його найближчого оточення, формування у нього адекватної самооцінки, високого рівня самосвідомості;

педагогічний вплив на індивіда забезпечує корекцію відхилень у його правосвідомості та поведінці, сприяє засвоєнню ним правових вимог та формуванню навичок поведінки згідно моральних і правових норм суспільства.

43. У чому полягає негативний вплив асоціальної поведінки індивіда на мікросоціальне оточення?

Вчинення асоціальних дій — це система вчинків, які завдають шкоди суспільству, його індивідам, близьким і особі, яка їх скоює. Людина своїми асоціальними діями впливає не тільки на окремих людей, їх психологічний і емоційний стан, а й на їх вчинки, взаємовідносини, тобто відповідно здійснюється негативний вплив на мікросоціальне оточення загалом. Своїми діями, впливом, діяльністю особа змінює, корегує ситуації та події навколо себе. Унаслідок таких дій особа змінює існуючі норми, негативно впливає на інших людей, соціум. Тому асоціальні дії — це вплив і взаємодія з навколишнім середовищем, в якому перебуває і проживає людина.

44. Які основні умови здійснення індивідуальної превентивної роботи?

Основними умовами превентивної роботи з індивідом є: здійснення індивідуального підходу з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей особистості, соціального мікросередовища, в якому вона виховується; постійне вивчення і своєчасне виявлення негативних змін у життєдіяльності; узгодженість виховної роботи органів освіти, педагогів, сім'ї.

45. Які етапи здійснення індивідуальної превентивної роботи?

Індивідуальний підхід у роботі з неповнолітніми реалізовується за певними етапами.

1 етап. Збір інформації здійснюють шляхом вивчення його характеристик, при проведенні бесід з ним, його батьками, педагогами. Мета полягає в тому, щоб виявити причини входження у ту чи іншу групу, порушення прав та інтересів, законодавчо гарантованих державою, вжити заходи для їх усунення.

2 етап. Розробка та реалізація плану роботи з неповнолітніми, при здійсненні якого враховують усі виявлені факти.

3 етап. Психолого-педагогічна діяльність, корекція впливу факторів соціального становища індивіда.

Об'єкт ранньої превентивної роботи

46. У чому полягає актуальність ранньої превенції асоціальних проявів поведінки?

Дитинство є тим періодом, в якому закладається фундамент майбутньої особистості, тобто, всі норми моралі, правила поведінки, все те, що в подальшому їй пригодиться в житті. І тому важливо закладати позитивну, хорошу інформацію, оскільки: