Обєкт перевиховання і його вивчення

3.1 Психолого-педагогічні особливості неповнолітнього з відхиленнями у поведінці

3.2 Психічний стан важковиховуваного учня

3.3 Проблема класифікації неповнолітніх з відхиленнями у поведінці

3.4 Методика вивчення важковиховуваного учня

3.1. Психолого-педагогічні особливості неповнолітнього з відхиленнями в поведінці

Щоб ефективно організувати процес перевиховання важковиховуваного, важливо знати психолого-педагогічні особливості вихованця. У кожного з них свій темперамент, свій особливий духовний світ. Але водночас є і спільні риси, що характеризують цю категорію неповнолітніх.

Індивідуальні особливості важковиховуваних учнів повніше виражаються й виявляються в специфіці спрямованості їх потреб, інтересів, ідеалів, світогляду та інших якостей. Спрямованість особистості слід визначати як результат сформованості в умовах соціального середовища системи потреб, переконань, ідеалів, інтересів, захоплень, схильностей, світогляду, які визначають вибіркове ставлення індивіда до зовнішнього світу, життєві плани, перспективи, цілі діяльності, мотивацію і активність особистості.

Спрямованість, будучи центральною і самостійною якістю людської психіки, спонукає і регулює діяльність особистості. її вивчення дає можливість вихователю, по-перше, прогнозувати поведінку вихованців, по-друге, науково організувати педагогічний процес в цілому.

Від того, наскільки точно виявлена спрямованість потреб, інтересів, ідеалів особистості, залежать методика і зміст виховного впливу і зрештою наслідки перевиховання. Виправити людину — означає сформувати в неї суспільно корисні мотиви поведінки, виробити перспективу в житті, розвинути позитивні інтереси, виховати здорові потреби, сформувати настанову на виправлення. Тому вивчення спря-мованості такого вихованця повинно стати одним з основних завдань у процесі його перевиховання.

Найбільш вираженим відхиленням від норми в психології важкого учня є його потреби. Матеріальні потреби у таких неповнолітніх переважають над духовними. Більшість матеріальних і духовних потреб мають аморальний характер. Для задоволення їх здебільшого використовуються засоби, які не завжди відповідають нормам моралі. Внаслідок ослабленого контролю вихованець потрапляє під владу своїх негативних потреб (куріння, потяг до вживання алкоголю, крадіжки), що зрештою призводить до деградації особистості.

Аналізуючи потреби таких учнів за змістом, можна твердити, що в окремих з них нерозвинуті політичні потреби. Таке становище пояснюється певною мірою умовами сімейного виховання. Кожній люди

ні властива потреба в спілкуванні. У важковиховуваних учнів вона має специфічний характер: майже всі вони швидко встановлюють зв'язки з подібними до себе однолітками. Більшість з них перебуває поза здоровими стосунками учнівських колективів класу, школи.

Спостереження переконують, що такі учні не володіють належним рівнем навичок колективного життя, вони не вміють по-справжньому поважати товариша, цінувати в ньому моральні якості, підкоряти свої особисті інтереси суспільним. Всі стосунки в таких учнів будуються на ґрунті симпатій і антипатій, часто випадкових. На запитання, хто в класі користується найбільшим авторитетом, вони нерідко відповідають: «хто сильніший», «хто краще б'ється» і т.п.

Процес перевиховання покликаний розвинути у таких дітей правильне розуміння дружби й товаришування, повагу до громадської думки, вміння подолати егоїзм, замкнутість. Головний шлях формування потреби в спілкуванні — залучення неповнолітніх до громадської роботи в колективі.

У цієї категорії учнів недостатньо розвинута потреба в пізнанні на-вколишнього світу. Більшість з них відстає у навчанні.

Причинами неуспішності цих учнів можуть бути: погана підготовленість до школи, неорганізованість, лінощі, відсутність необхідного контролю за виконанням домашніх завдань і інші. Запущеність у навчанні призводить до нерозуміння нового матеріалу, а все це разом позначається на ставленні до школи. Варто зазначити, що коли навчання стає потребою людини, задоволення і позитивні емоції, які викликаються навчальною діяльністю, формують і підтримують інтереси та позитивне ставлення до неї.

Невдачі у навчанні пригнічують позитивні емоції і викликають негативне ставлення до цього виду діяльності. У результаті учень прагне піти зі школи. Цьому може також сприяти наявність у нього конфліктних стосунків з окремими вчителями.

Важковиховуваних учнів характеризує спотворена, сильна і перекручена потреба до свободи і самостійності. Тому обов'язок педагога вберегти учня від того, щоб він не потрапив до бездоглядної ситуації, коли він прагне вийти з-під впливу сім'ї і школи і ввійти в контакт з тим, хто зможе задовольнити його в тому, чого немає ні в сім'ї, ні в школі. За межами сім'ї і школи таке задоволення він одержує, бо тут з ним рахуються, його поважають.

У виховній роботі дуже важливо знати мотиви негативної поведінки неповнолітніх. Дослідження переконують, що найчастіше негативні вчинки допускаються такими вихованцями через бажання завоювати авторитет (21,5%) серед ровесників, наслідування більш «досвідчених» важких учнів (25,4%), озлобленість і бажання зробити комусь прикрість (10,1%), пошук пригод (9,6%), спонукання їх до такої поведінки старшими (5,4%), інші мотиви (5,6%), немає чітких мотивів (22,4%).

На основі аналізу матеріалів, які характеризують поведінку важковиховуваних неповнолітніх у певних ситуаціях, мотиви такої поведінки можна звести до таких груп (Р. Бриль):

Пристосовницькі мотиви з чітко вираженою негативною спрямованістю, що суперечать нормам моралі: удаваність, лицемірство, скритність, брехливість, боягузтво, вигода, необхідність і т.п.

Честолюбні інтереси з нестійкою спрямованістю: негативне самоствердження, самолюбство, впертість, азарт і т.п.

3. Мотиви, пов'язані з байдужістю: недбалість, безініціативність,

невпевненість, безвілля і т.п.

Мотиви з позитивною спрямованістю: інтерес, самоствердження, солідарність, взаємодопомога, дружба, товаришування і т.п.

Чітко виражені позитивні мотиви: совість, сором, осуд негативного, переконаність, високий рівень самосвідомості і т.п.

Звичайно, такий поділ мотивів на групи дуже умовний, однак сприяє знаходженню більш глибокого індивідуального підходу.

Знання справжніх мотивів поведінки вихованця допомагає запобігти негативним вчинкам навіть у тому разі, коли він з якоюсь метою маскується, спеціально не порушує вимог шкільного режиму, намагається вдавати старанність у навчанні. Такі пристосуванці знають, що можуть приспати пильність педагогів, якщо певний час не порушуватимуть дисципліни. Знання мотивів поведінки дає змогу вихователеві передбачати поведінку учня в різних ситуаціях і правильно організовувати педагогічний вплив на нього.

В окремих важких учнів світогляд за своїм змістом правильний, але вони ним не керуються у своїй поведінці, він не пов'язаний з їх вчинками, у них слова розходяться зі справами. У процесі перевиховання домагаються єдності слова і діла, переконання і поведінки.

Основу світоглядницьких поглядів і переконань особистості складають знання про оточуючу дійсність, норми права і моралі, тобто її інтелектуальний багаж. Для більшості цієї категорії неповнолітніх характерна розумова пасивність, а в окремих випадках і нерозвинутість. Відставання в розумовому розвитку проявляється не тільки у засвоєнні ними основ наук, а й у поведінці. Нестача розумового розвитку перешкоджає аналізу власної поведінки і прогнозування її наслідків. Відсутність необхідних умінь самостійного мислення, як справедливо зазначає Л. Зюбін, призводить до значного навіювання, податливості до різних випадкових впливів [47, с. 12].

Моральність як світоглядиицький компонент у важковиховуваного учня базується в основному на системі норм, оцінок і суджень, вироблених і винесених ним, головним чином, з неформальних об'єднань, тому ці норми і погляди часто аморальні, суперечать моральним підвалинам суспільства. Такий учень, як правило, володіє меншим обсягом моральних уявлень і понять, не може розкрити зміст багатьох з них (сміливість, боягузтво, зрада, дружба і інші). Він нерідко бере участь у бійках, крадіжках через помилкове розуміння дружби і товаришування. Фальшива дружба примушує його брати на себе чужу провину, вигороджувати більш досвідчених співучасників негативних вчинків.

У багатьох учнів відсутні чіткі уявлення про правові норми поведінки. Закон для них — щось таке, що необхідно виконувати, бо інакше матимеш справу з міліцією. А чому не можна порушувати закони, для чого вони існують — ці питання вони не розуміють.

Окремі важкі учні не впевнені в тому, що за негативний вчинок чи правопорушення доведеться відповідати. З опитаних нами 334 вихованців однієї з спецшкіл 166 заявили: якби знали, що їх направлять до спецшколи за погану поведінку, вони поводилися б краще, 42 сподівались, що ніхто не дізнається про вчинене ними правопорушення, 40 думали, що тільки лякають спецшколою і т.п. У правовій поведінці такого учня вирішальну роль відіграють його моральні погляди й переконання, а не тільки саме незнання закону. Загальновідомо, що переважна більшість людей не порушує законів тому, що їхні моральні погляди не розходяться з правилами суспільного життя. Рівень правової поведінки людини залежить від її моральної стійкості та загальної культури, а справжня культура несумісна з байдужістю до громадського обов'язку, з неповагою до правил поведінки в суспільстві. Тільки висока моральна свідомість дає змогу неповнолітньому виробити в собі глибоку повагу до законів, впевненість у їх справедливості і необхідності виконання, розуміння того, яку шкоду суспільству і окремим громадянам завдає порушення законів.

Відповідно до помилкових переконань і поглядів важкі учні оцінюють дії і вчинки інших людей, причому їх цікавить здебільшого зовнішній бік поведінки, а не її мотив.

Глибоко педагогічно занедбані неповнолітні намагаються навіть виробити своєрідну аргументацію своїх помилкових поглядів і переконань. Таких вихованців важче переконати, робота з ними потребує від вихователя високої ерудиції, майстерності, вміння розбити неправильні аргументи учня, відстояти правильні погляди і переконання.

Перебудова особистості важкого учня означає зміну його поведінки, характеру, звичок, нахилів. Процес формування світогляду в цієї категорії учнів має ту особливість, що паралельно виробляються і зміцнюються правильні погляди та переконання і долаються помилкові. Складність процесу в тому, що на певному етапі перевиховання наступає «душевна криза», коли руйнуються стійкі неправильні погляди й переконання, ідеали, втрачається мета. Жити як раніше учень уже не може, а по-новому ще не вміє.

Перед педагогом постає складне завдання — розібратися в суті змін, які відбуваються з кожним вихованцем. Одному слід допомогти вийти з моральної кризи, в іншому випадку, навпаки, треба вкрай загострити внутрішні суперечності, щоб учень пережив емоційне потрясіння, яке допоможе порвати з минулим. Отже, ніяких готових рецептів. До кожного — індивідуальний підхід.

На основі світогляду, морально-політичних поглядів формується ідеал людини, який служить основним мотивом і планом самовиховання. Результати досліджень переконують, що ідеали переважної більшості важковиховуваних учнів позитивні і за змістом такі ж самі, як в їхніх ровесників. Але навіть позитивний ідеал не сприяє духовному розвиткові таких учнів, оскільки має споглядацький характер; їм бракує сили волі примусити себе бути схожими на обраний ідеал. В окремих вихованців явно виражений негативний ідеал.

Від ідеалу залежить зміст і методика індивідуальної виховної роботи з учнем. В одному випадку в перевихованні спираються на його позитивний ідеал, у іншому — розвінчують негативний, у третьому — допомагають сформувати ідеал, радять прочитати відповідну книжку, переглянути кінофільм і т.п. Коригуючи чи формуючи ідеал вихованця, за основу завжди беруть ідеал виховання людини вільної України.

Специфічними особливостями характеризуються інтереси цих учнів. Дослідження показало, що інтереси залежать від багатства і бідності їхнього особистого досвіду, своєрідності духовного складу, який відображає історію їхнього життя і діяльності. Спостерігається підвищений інтерес до грошей як засобу задоволення бажань, до азартних ігор, спиртного, цигарок тощо.

У переважної більшості цих учнів різко знижені читацькі інтереси, переважає інтерес до детективної літератури. Слабо виражений інтерес до театру, живопису, проте підвищений інтерес до видовищ, кіно. У кінофільмах, спектаклях їх передусім захоплює зовнішній бік, що викликає бурхливі емоції, і але не вловлюється зміст. Крім того, багато з важких учнів у кіно не завжди відрізняють правду від вигадки письменника і тому часто героїв фільму сприймають цілком серйозно. Фільми, які відображають негативні сторони людських стосунків, сприймаються ними емоційно і некритично та сприяють розвитку уявлень про допустимість між людьми грубості, жорстокості, насильства [132, с. 24]. Варто відмітити й інтерес цієї категорії учнів до антисуспільних явищ. Часто цей інтерес набирає якоїсь романтичності і в той же час цинічного забарвлення, викликаного уявленням про «красиве життя».

Утилітарні інтереси позбавляють учнів перспективи розвитку, духовного зростання, інтелектуального і морального вдосконалення. Перевиховання потребує ґрунтовної перебудови співвідношення між моральними і духовними інтересами. Однак не варто думати, що у таких учнів тільки негативні інтереси. Виявлення позитивних інтересів і опора на них у процесі перевиховання має винятково важливе значення. Водночас проводиться робота з формування нових і розвитку наявних позитивних інтересів.

У процесі перевиховання важких учнів важливо виявити наявні у них інтереси, здібності для того, щоб допомогти кожному з них чітко усвідомити свої можливості. Спостережливий педагог повинен помітити хоч би скромну здатність, прояв хоч і слабкого, але особистого інтересу цього учня до якоїсь позанавчальної діяльності. Не знаючи міри трудових зусиль, будучи недостатньо грамотними і нерозвинутими у культурному відношенні, ці діти не знають своїх здібностей (недооцінюють їх або, як правило, переоцінюють). Перші успіхи в спорті чи художній самодіяльності викликають у них сильне враження, але для розвитку і закріплення цих успіхів бракує стійкості інтересів і трудових зусиль [56, с. 56].

Риси характеру важкого учня проявляються в його ставленні до людей, фактів, подій тощо. Для більшості з них характерними є прояви індивідуалізму, егоїзму, грубості тощо. Наявність цих негативних, рис характеру утруднює життя учня в колективі, його стосунки з товаришами інколи призводять до повної ізоляції в колективі. Серед негативних рис характеру таких учнів необхідно назвати й такі, як нечесність, слабо розвинене почуття совісті.

Ефективність зовнішнього впливу на учня значною мірою залежить від змісту і стійкості його негативних рис. Чим стійкіші за своїм змістом сформовані раніше в особистості риси, тим більше вона сприйнятливіша до зовнішніх впливів. Тут діє закономірність, притаманна будь-якій особистості при ставленні до зовнішніх впливів. Людина «відбирає» від оточуючої дійсності передусім те, що найбільше відповідає наявним у неї уявленням, поглядам, переконанням, цінностям. Саме тому одні й ті ж факти, явища, впливи сприймаються по-різному різними людьми.

Найсприятливіші психологічні умови для позитивного впливу створюються такими рисами характеру, як принциповість, ініціатива, усвідомлення життєвих цілей. Учень, для якого характерні такі риси, як правило, несхильний до сприйняття негативних впливів, і навпаки, легко піддається позитивним впливам. Несприятливі риси характеру: неврівноваженість, легка навіюваність, прагнення до пригод. Учні з такими рисами легко піддаються негативним впливам.

До характеру особистості входять і вольові якості. Вони більше пов'язані з діями і вчинками. Для важковиховуваних учнів характерні: відсутність самоконтролю, витримки, наявність наслідування, впертості, негативізму. Всі ці якості не тільки ускладнюють процес перевиховання, а й створюють умови для засвоєння негативних поглядів і переконань.

Ослаблення вольових властивостей спостерігається тільки в 15— 25% важковиховуваних учнів. Значить, причина аморальної поведінки чи правопорушень з їх боку — не в слабкій волі, а в негативній вольовій спрямованості. На цій основі можна виділити три групи таких учнів. По-перше, неповнолітні із сильною волею, здібні організатори. У ряді випадків вони навіть здійснюють правопорушення самі або стають ватажками негативних неформальних груп. По-друге, учні з негативною спрямованістю вольових якостей. Вони виступають активними учасниками підготовки і скоєння аморальних вчинків чи правопорушень. По-третє, слабовільні учні, яких втягують до здійснення негативних вчинків чи правопорушень більш рішучі організатори.

Процес перевиховання ставить завдання внести відповідні корективи у формування характеру неповнолітнього. Робота має спрямовуватися на усвідомлення учнем своєї ролі в суспільстві, особистої відповідальності за власні вчинки, розуміння, що нечесність, відсутність почуття обов'язку не до лиця громадянинові України, що наявність таких негативних рис робить людину слабкою, нездатною витримати важкі випробування.

Нерідко процес перевиховання учнів виявляється малоефективним тому, що одні з них не бачать перспективи у своєму житті, байдужі до майбутнього, живуть сьогоднішнім днем, інші, навпаки, дуже гостро переживають своє становище, шукають вихід з нього, потребують при цьому допомоги дорослих.

Знання індивідуальних особливостей темпераменту важких учнів дає можливість установити довірливі стосунки між педагогом і вихованцем. Учень-сангвінік — урівноважений, рухливий, товариський. Почуття в нього виникають швидко і швидко змінюються. Він легко переключається з одного виду діяльності на інший, швидко налагоджує контакти з незнайомими людьми. Зважаючи на це, педагогу порівняно легше завоювати довіру вихованця й позитивно на нього впливати. Учень-флегматик — спокійний, урівноважений, важко переключається з одного виду діяльності на інший, залежно від моральної занедбаності може бути працелюбом або лінивим. У цієї категорії вихованців треба долати інертність. Це можна зробити дозуванням завдань, вимогою систематично звітувати про виконану роботу, вихованням почуття відповідальності. Учень-холерик — легко збудливий, нестримний, рухливий. У роботі з такими вихованцями треба проявити витримку, уникати ситуацій, які дратують його, давати можливість заспокоїтися. Учень-меланхолік часто нерішучий, невпевнений у своїх здібностях, терплячий, замкнутий, виконавець чужої волі. Такі вихованці не люблять змін у житті, важко їх переносять, повільно звикають до нових людей. Зближення з ними потребує часу й зусиль. Вихователь повинен допомогти йому розібратися в його глибоких переживаннях, утвердити віру в своїй силі, залучити до колективної діяльності.

Має свої особливості і смоційно-почуттєва сфера цієї категорії учнів. Для багатьох з них характерне послаблення вищих людських почуттів (інтелектуальних, моральних, правових). У своїй поведінці вони керуються почуттями страху, гніву, заздрості. Внаслідок цього, їх поведінка набирає характеру імпульсивних реакцій на конфліктні умови, стає ситуативною. Більшість таких учнів характеризується підвищеною емоційністю, збудливістю, що позначається на їхніх судженнях і вчинках. Вони із зайвою запальністю реагують на несправедливість, зауваження, що негативно позначається на їх виправленні.

Студентка Людмила К. описала випадок, який довелось їй спостерігати під час педагогічної практики в одній із шкіл м. Тернополя. їй доручили перевірити контрольну роботу з геометрії, на якій не довелось бути. Ось перед нею зошит Володі У. «Як завжди, майже нічого. З п'яти прикладів розв'язано два, але обидва з помилками. Ставлю «2». Потім перевіряю контрольну відмінниці Олени К., яка сидить перед Володею. Виявилось, що в них один і той же варіант, хоч варіантів було дано чотири. Я запитую в учительки, яка проводила контрольну роботу, у чому справа. Вона відповіла, що робота переписана, взяла в мене зошит і написала: «Списано в причому з помилками».

Наступного дня я зробила аналіз контрольної роботи і роздала зошити. Володя, побачивши напис, обурено вигукнув: «Я не списував, доведіть мені, що я списав. Тільки й знаєте, що двійки ставити!». Учителька також не стрималася й відповіла йому таким же тоном... Володя знітився, на очах з'явилися сльози. З'ясувалось, що цей байдужий хлопчина може плакати. Він схопив книжки і вибіг з класу...

Згодом Олена розповіла, що перед написанням контрольної роботи вчителька пересадила Володю на першу парту, щоб він не списав у неї контрольної роботи. Ось чому у них один і той же варіант... Згодом у розмові з Володею з'ясувалось, що його не стільки схвилювала сама оцінка, як несправедливість учителя. Він взагалі потребує справедливого ставлення, уваги, чого не відчуває ні з боку вчителів, ні з боку батьків».

Особливо бракує важким учням таких почуттів, як сором, совість, відповідальність. Допускаючи аморальні вчинки, вони часто керуються прагненням задовольнити свої примітивні бажання і потреби, не задумуючись про моральні принципи і навіть не відчуваючи сорому, докору сумління за свою негативну поведінку. Почуття сорому у них взагалі не є регулятором поведінки, хоч відомо, що сором як гальмо аморальних вчинків проявляється у дитини у дуже ранньому віці.

Такі учні часто не соромляться за свою поведінку ні перед собою, ні перед іншими людьми. З опитаних нами вихованців 43% відповіли, що, допускаючи негативні вчинки, не відчували сорому ні перед ким, а решта 57%, хоч і стверджують, що їм було соромно за вчинене, але сором був через те, що «забрали в міліцію», розглядали в службі у справах неповнолітніх. Все це є соромом покарання, а не сором як загальнолюдська моральна якість.

Розглянуті нами відхилення від норми в моральному розвитку у важких учнів не вичерпують усіх можливих варіантів. Так, негативні якості однієї особистості мають тимчасовий, а іншої — стійкий характер. За обсягом і широтою ураження особистості спостерігається відхилення часткове, що зачіпає тільки деякі сторони її особистості, і глибоке, коли свідомість вихованця являє собою комплекс поглядів і переконань, а в поведінці можуть проявитися негативні навички. Відхилення в свідомості і поведінці можуть проявлятися чітко, коли учень виражає їх явно, і нечітко, коли він їх приховує. Виявити ступінь стійкості, обсяг і широту ураження особистості негативними якостями можна шляхом глибокого і всебічного її вивчення.

Конкретних учнів було б несправедливо характеризувати тільки як людей, повністю позбавлених позитивних якостей. Вивчення значної кількості цих дітей переконує, що їм властиві і позитивні якості: любов до батьків (76%), любов до праці (40%), інтерес до спорту (38%), інтерес до художньої самодіяльності (20%), інтерес до літератури (25%), чесність (6,5%), справедливість (4,5%), наявність позитивного ідеалу (48%), почуття гідності (3,5%) та ін. Багато-хто з таких учнів афішує, виставляє на показ свої негативні якості, а все позитивне в них приховано. Програма перевиховання кожного вихованця здійсниться ефективніше, коли базується на виявлених у ньому позитивних якостях.

«У загальноосвітній школі, — пише Л. Зюбін, — давно помічено, що важкі, погано встигаючі і недисципліновані підлітки частіш за все добре працюють у навчальних майстернях. Більшість з них охоче займається фізичною працею, частина намагається поєднати фізичну працю з розумовою, вирішуючи навчально-виробниче завдання. Чому так виходить? Головним чином тому, що діти усвідомлюють суть своєї діяльності, бачать її результати і тому почувають себе корисними в колективі. Адже їх так часто сварять, а інколи й карають за погану успішність! А в майстерні вони досить швидко і з меншими труднощами оволодівають необхідними вміннями і навичками...» [47, с. 24].

Для того, щоб читач зміг уявити собі важковиховуваного учня, як у ньому можуть поєднуватися розкриті негативні якості, наведемо характеристику на одного з вихованців спецшколи, колишнього учня школи-інтернату м. Костянтинівка. «Учень п'ятого класу Володимир К. має хороші здібності і може вчитися на «4» і «5», але вчиться на «З» і «4», часто отримує «2». Причиною цьому його недисциплінованість.

На уроках і на самопідготовці працює непродуктивно, а останнім часом нерідко зовсім не працює і заважає нормальній роботі класу.

Мають місце прогули окремих уроків. Систематично спізнюється на уроки. На зауваження вчителів, вихователів і товаришів завжди відповідає грубістю. Часто б'є учнів, штовхає їх, дає їм образливі прізвиська, у присутності учнів вживає нецензурні слова. З товаришами дружити не вміє, тому що намагається впливати на них силою. Товаришів, які хотіли йому допомогти, вказуючи на його недоліки, намагався побити і налякав їх настільки, що вони бояться щось сказати проти нього.

Володимир нищить парти, класні дошки, меблі. Безсоромно заглядає до столу учителя і парти учнів, забирає їх речі без всякого дозволу. Його давно підозрюють учні в крадіжках: знаходили в нього дорогі речі, на які йому ніхто грошей не міг дати. В нього завжди водяться гроші. У дітей постійно пропадають дрібні гроші. Однокласники неодноразово спостерігали, як він нишпорив у сумках учнів.

За межами школи-інтернату в підвалі одного з будинків у нього обладнаний курінь, де він зберігає свої «цінності». Про це місце знають тільки деякі вихованці інтернату. З ким підтримує стосунки Володимир за межами інтернату — невідомо. Але зрозуміло одне: ця дружба йому на користь не йде.

Батьків у Володимира немає, він сирота. Родичі, яких він відвідує у вихідні і святкові дні, на нього впливають негативно своїм аморальним стилем життя: постійні пияцтво, сварки, бійки.

З Володимиром вихователі й інші педагоги інтернату проводили індивідуальні бесіди, він давав чесне слово, що виправиться, але на другий день знову допускав негативні вчинки. І вихователі, і вихованці намагались допомогти йому матеріально, але він відмовився від допомоги. Ні ласкаві дружні бесіди, ні вимогливість, ні захоплення випалюванням не допомогли. Маючи великий вплив на слабохарактерних учнів, він збиває їх з правильної дороги...»

 

3.2. Психічний стан важковиховуваного учня

Ефективність виховного впливу, його результати залежать не тільки від урахування особливостей учня, а й від урахування психічного стану, в якому він перебуває під впливом оточення. Якщо в учня позитивний психічний настрій, його діяльність продуктивніша, він краще сприймає виховні впливи. Так, у стані надії вихованець оптимістичніше дивиться на своє становище й життя, в стані відчаю — все сприймає в темних барвах.

Глибина психічного впливу на свідомість, волю, емоції вихованця, зміст його психічного стану залежать від багатьох об'єктивних (ставлення до нього педагога, батьків, членів колективу) і суб'єктивних (темпераменту, характеру) факторів.

Знаючи психічний стан вихованця, педагог визначає зміст і методи виховного впливу на нього, передбачає його реагування на ці впливи, запобігає різним конфліктам, створює сприятливі умови для виникнення бажаного психічного стану.

Наші дослідження переконують, що майже в усіх важких учнів (96%) спостерігається негативний психічний стан. Не спостерігається такого стану тільки у найбільш педагогічно занедбаних, які вже зви-клися із своїм становищем у класі.

Важковиховувані учні здебільшого байдуже ставляться до товаришів, шкільного життя. Вихід з такого психічного стану — в залученні учня до цікавої діяльності.

Багато вихованців перебувають у стані страху й тривоги, що зумовлюється в основному незнанням того, яке покарання чекає на них за скоєний ними негативний вчинок. Іноді страх і тривога посилюються тим, що їх лякають відправленням до спеціального виховного закладу, перекрученою інформацією про життя і діяльність у ньому. У неповнолітніх з'являється бажання більше дізнатися про ці заклади. Вони шукають знайомств серед ровесників, які вже побували у спеціальних виховних закладах.

З приводу переживання важкими учнями почуття страху і тривоги варто навести фрагмент повісті Стріндберга «Син наймички», в яко-му описується самопочуття школяра Иогана: «Він вважав перші роки навчання у школі не школою життя, а школою пекла. Вчителі, здавалось, тільки для того й існували, щоб мучити учнів, а не виховувати їх; взагалі все життя, здавалось, давило на людину, як тяжке страшне страхіття, бо вчи не вчи уроки, результат однаково був один... Часом життя здавалось йому місцем ув'язнення, де люди відбували термін покарання за злочини, здійснені ще до їх народження. Ось чому він завжди відчував, що совість у нього нечиста. Через постійний страх школа стала для Иогана постійною мукою».

Вважаємо, що не один важкий учень сьогодні почуває себе подібним чином...

Страх і тривога змінюються сподіваннями на краще. В такому разі корисні індивідуальні бесіди про те, як краще взяти себе в руки, змінити свою поведінку. В більш педагогічно занедбаних учнів, які втратили віру в свої сили, страх і тривога переходять у стан безнадійності, що ускладнює виховну роботу з ними. Необхідно переконувати їх у тому, що вони можуть стати справжніми людьми, створювати ситуації, в яких вони могли б долати труднощі, бачити для себе перспективу.

Окремих учнів мучить почуття сорому перед батьками, вчителями і товаришами за свої негативні вчинки. Вони шукають виходу із свого складного становища, вони потребують допомоги порадою, дією. Якщо вони дістануть таку допомогу з боку педагога, з'явиться прагнення до корисних справ, якщо ж у таку хвилину порадниками будуть погані ровесник або дорослий, вихованці оздоблюються, стають агресивними. У компанії подібних до себе переживання почуття сорому знижується, учень заспокоюється, тому що всі навколо виправдовують його поведінку. Педагог повинен так організувати роботу з даною категорією вихованців, щоб вони завжди відчували свою провину перед сім'єю, школою і суспільством, щоб у них не згасало почуття сорому.

Важковиховувані учні здебільшого намагаються виправдати свої негативні вчинки, перекласти провину на інших, вважають себе жертвою несправедливості педагогів, батьків і всіх, хто їх оточує. Таким чином, вони заступають собі шлях до виправлення. Школа повинна проводити постійну роботу з формування у вихованців правильного ставлення до реагування педагогів на допущені ними вчинки. При цьому важливо знати, як оцінюють вихованці свою поведінку, вимоги педагога.

Нерідко окремі учні виявляють агресивність, спрямовану проти себе або інших учнів чи дорослих. Причиною такого стану може бути незадоволення існуючими в школі порядками, необхідністю дотримувати дисципліни. Такі вихованці не можуть змиритися з вимогами шкільного режиму, незвичними обмеженнями і знаходять вихід у протидії, погрозах, образах, бійках тощо. Щоб зняти агресивність окремих вихованців, треба передусім виявити її причини.

Ось що написано в шкільній характеристиці колишнього учня шостого класу однієї з шкіл Запоріжжя Леоніда Ц., який був вихованцем Бережанського спецпрофтехучилища. «...Леонід став відбирати у дітей гроші біля шкільного буфету, а також біля хлібної та інших крамниць, біля кінотеатру. Відбирав гроші в дітей, яких батьки послали за покупками. Боячись розправи, діти вдома не признавались, куди насправді дівались гроші, а заявляли, що загубили їх... Мати одного з учнів, який признався їй, що гроші в нього забрав Леонід, намагалася відібрати гроші, то він так розгнівався, що в присутності вчителів, директора і матері став бити хлопчика. Його не змогли втримати кілька старшокласників. Він бив усіх підряд ногами, кулаками, головою. Після цього тривалий час батьки приводили до школи і зустрічали хлопчика, якого всюди переслідував Леонід... На уроках робив те, що йому заманеться. Міг ходити по класі і бити учнів, вихоплювати ручки, зошити, міг стріляти по дошці з гумки, спочатку кульками з паперу, а потім принесеними камінцями. Міг виготовляти «заряди» (магній з марганцем) і стріляти в класі або на подвір'ї школи, міг свистіти в класі або в коридорі... Часто влаштовував бійки в класі... обізвав «падлом» і з кулаками кинувся на директора школи... кидав совком у заступника директора школи... вибив вікно в учительській...» Ось неповний перелік агресивних дій Леоніда.

Психічні стани людини різко проявляються у чистому вигляді, частіше спостерігається певна їх сукупність. На кожному етапі життя й діяльності індивіда може переважати один із них. Психічний стан може змінюватися залежно від навколишніх умов. Вихованці не залишаються байдужими до бесіди педагога, до оцінки на уроці тощо. Добре знаючи учня, можна завбачати, який психічний стан викличе той чи інший фактор. Виходячи з цього і добирають засоби впливу, які викликали б потрібний позитивний стан і запобігали небажаному.

Щоб перебудувати внутрішній світ особистості важкого учня, треба чітко уявляти, які якості потребують зміцнення, які треба сформувати, що варто усунути, в чому причини моральних недоліків даної особистості, як вони проявляються. При цьому важливо знати те позитивне, що є в учня, на що можна орієнтуватися в роботі з ним.

 

3.3. Проблема класифікації неповнолітніх з відхиленнями у поведінці

Об'єктом процесу перевиховання можуть бути різні категорії учнів. За ступенем педагогічної або соціальної занедбаності вирізняють такі чотири групи дітей, підлітків і юнаків [3, с. 21-22].

1. Важковиховувані діти, які байдуже ставляться до навчання, періодично порушують правила поведінки, дисципліну. Для них характерні такі негативні моральні якості особистості, як грубість, брехливість, нечесність тощо.

Педагогічно занедбані неповнолітні, які негативно ставляться до навчання й суспільно корисної діяльності. Вони систематично порушують дисципліну й норми моралі, постійно проявляють негативні моральні риси особистості.

Підлітки-правопорушники, які стоять на обліку в службі у справах неповнолітніх або направлені до спецшкіл і спецпрофтехучилищ.

Неповнолітні злочинці — педагогічно занедбані підлітки і юнаки, які скоїли кримінальні злочини, порушили правові норми і направлені судом до виправно-трудових колоній.

При поділі важковиховуваних учнів на групи одні вчені виходять з мотивів поведінки вихованців, другі — із ступеня педагогічної занедбаності, треті — із ставлення вихованців до своїх негативних вчинків тощо. Окремі автори в основу класифікації кладуть не одну, а кілька ознак.

1. На основі систематизації досліджень В. Оржеховська виділяє такі типи важковиховуваних: пасивно-позитивний, або ж конфліктно-ситуативний з переважною позитивною спрямованістю; байдуже-не-стійкий, або ж неврівноважено-ситуативний з незначною негативною спрямованістю; пасивно-негативний, або ж нестійкий з переважною негативною спрямованістю; активно-негативний, або стійкий з негативною спрямованістю.