Організація праці та заробітної плати працівників.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності військової частини.

Під фондом заробітної плати слід розуміти обсяг коштів, затверджений у кошторисі військової частини на рік за загальним та спеціальним фондами для використання їх на виплату заробітної плати.

Фонд оплати праці містить такі складові: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, а також премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Військова частина зобов’язана забезпечити нарахування працюючому мінімальну заробітну плату.

Мінімальна заробітна плата — це законодавче встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

У разі, коли працівникові, який виконав місячну (годинну) норму праці, нарахована заробітна плата, нижча законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, військова частина провадить доплату до її рівня.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” від 23 грудня 2010 року № 2857-VI з 1 січня 2011 року встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 941 грн. на місяць. Зазначеним Законом передбачено збільшення цього розміру з 1 квітня 2011 року — до 960 грн., з 1 жовтня 2011 року — до 985 грн., з 1 грудня 2011 року — до 1004 грн.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про оплату праці” до мінімальної заробітної плати включаються всі передбачені умовами оплати праці доплати, надбавки, премії та інші виплати, крім доплат за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає в себе: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Запровадження та використання форм і систем оплати праці у військових частинах регулюються статтею 15 Закону України “Про оплату праці” та статтею 97 Кодексу законів про працю України. Відповідно до норм цих законодавчих актів оплата праці здійснюється за почасовою або відрядною формами оплати праці, а також за системами оплати праці, до яких належать: проста почасова, почасова-преміювальна, пряма (індивідуальна), відрядна та відрядно-преміювальна. Погодинна форма оплати праці має два різновиди: штатно-окладна і погодинна.

Форма та системи оплати праці встановлюються військовою частиною у колективному договорі з додержанням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевою (регіональною) угодами.

Якщо колективний договір не укладено, командир військової частини зобов’язаний погодити це питання з профспілковим органом, а в разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог чинного законодавства.

У військовій частині в межах затвердженого фонду заробітної плати можуть встановлюватися такі доплати і надбавки:

· за суміщення професій (посад),

· за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт,

· за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника,

· за роботу у важких та шкідливих умовах праці,

· за інтенсивність праці, за роботу в нічний час,

· за керівництво бригадою,

· за високу професійну майстерність,

· за класність,

· за роботу з таємними документами та інші.

У ринкових умовах широко застосовується стимулювання працівників за кінцеві результати роботи військової частини на основі оцінки їх особистого внеску у ці результати. З цією метою у військових частинах разом з профспілками розробляється і командиром військової частини затверджується Положення про преміювання працівників.

Джерело коштів на оплату праці працівників військових частин, що фінансуються з бюджету, — це кошти, які виділяються з Державного бюджету, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Обсяги витрат на оплату праці працівників військової частини затверджуються одночасно з бюджетом.

За функціональним призначенням працівники військової частини поділяються на три групи: персонал основної діяльності, адміністративно-управлінський та допоміжний обслуговуючий персонал.

Персонал основної діяльності виконує головні функції у загальній системі розподілу праці (в установах охорони здоров’я — медичні працівники, закладах освіти — науково-педагогічні працівники тощо).

Адміністративно-управлінський персонал виконує функції керівництва у структурних підрозділах військової частини (котельній, майстерні, лазне-пральному комбінаті тощо).

Допоміжний обслуговуючий персонал обслуговує діяльність працівників двох попередніх категорій і сприяє, таким чином, кращому і якіснішому виконанню завдань, що стоять перед військовою частиною. В умовах діяльності військової частини, де функції керівництва, як правило, виконують військовослужбовці, найбільшу частину становить допоміжний обслуговуючий персонал.

Підставами для утримання робітників і службовців військових частин є:

· колективний договір;

· трудовий договір;

· штат або штатний розпис, у яких передбачені перелік посад та умови встановлення посадових окладів;

· накази, видані командиром військової частини.

Колективний договір укладається між командиром військової частини, з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією (у разі її відсутності — уповноваженим органом), з другою сторони, з метою врегулювання на основі чинного законодавства виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, узгодження взаємних інтересів.

Штатні посади, що підлягають заміщенню працівниками Збройних Сил України, і відповідні посадові оклади передбачаються в штатах та штатних розписах військових частин.

Штатні розписи складаються на утримання працівників структурних підрозділів, які обслуговують потреби військових частин (займаються господарською діяльністю). Під час складання штатних розписів командири військових частин керуються затвердженими для військових частин і підсобних підприємств штатами (штатними переліками, штатними нормативами) і встановлюють за штатними розписами чисельність працівників, виходячи із запланованих обсягів робіт, лімітів чисельності, фонду зарплати, господарської доцільності, не перевищуючи чисельності, зазначеної у вказаних вище штатних документах.

Наказами командира військової частини оформляються зарахування на роботу, переведення на інші посади та звільнення з роботи працівників, встановлення їм посадових окладів, надбавок, доплат; премій тощо.