Склад деталей і механізмів ручних гранат.

Ручна осколочна граната РГД-5 складається з:

– корпуса з трубкою для запалу;

– розривного заряду;

– запалу.

Корпус гранати служить для розміщення розривного заряду, трубки для запалу, а також для утворення осколків при вибуху гранати. Він складається з 2-х частин - верхньої та нижньої.

Верхня частина корпуса складається із зовнішньої оболонки, яка називається ковпаком, і вкладиша ковпака. До верхньої частини за допомогою манжета приєднується трубка для запалу. Трубка служить для приєднання запалу до гранати і для герметизації розривного заряду в корпусі.

Для збереження трубки від забруднення в неї вгвинчується пластма­сова пробка. При підготовці гранати до кидання замість пробки в трубку вгвинчується запал.

Нижня частина корпусу складається з зовнішньої оболонки, яка на­зивається піддоном, і вкладиша піддона.

Розривний заряд заповнює корпус і служить для розриву гранати на осколки.

Запал гранати, уніфікований запал ручної гранати модернізований (УЗРГМ), призначається для вибуху розривного заряду.

Ручна осколочна граната РГ-42 складається з:

– корпуса з трубкою для запалу;

– металевої стрічки;

– розривного заряду;

– запалу.

Корпус гранати служить для розміщення розривного заряду, металевої стрічки, трубки для запалу, а також для утворення осколків при вибуху гранати. Корпус циліндричний, має дно і кришку.

До кришки приєднується трубка з фланцем для приєднання запалу до гранати і для герметизації розривного заряду в корпусі. При збереженні і переве­зенні гранати трубка закривається пластмасовою пробкою або металевим ковпачком.

Металева стрічка служить для утворення осколків при вибуху грана­ти, вона звернута в 3-4 шари всередині корпусу. Для збільшення числа осколків поверхня стрічки посічена на квадратики.

Розривний заряд заповнює корпус і служить для розриву гранати на осколки.

Запал гранати УЗРГМ призначається для вибуху розривного заряду гранати.

Ручна граната Ф-1 складається з:

– корпуса;

– розривного заряду;

– запалу.

Корпус гранати служить для розміщення розривного заряду і запалу, а також для утворення осколків при вибуху гранати.

Корпус гранати чавунний, з повздовжніми та поперечними борознами, по яким граната звичайно розривається на осколки. В верхній частині корпусу є нарізний отвір для вигвинчування запалу. При зберіганні, транспортуванні і переносі гранати в цей отвір завернута пластмасова пробка.

Розривний заряд заповнює корпус і служить для розриву гранати на осколки.

Запал гранати УЗРГМ призначається для вибуху розривного заряду гранати.

Ручні осколочні гранати РГН і РГО складаються з:

– гранати без запалу;

– запалу.

Граната без запалу складається з корпуса і детонаторної шашки.

Корпус призначений для розміщення вибухової суміші і утворення осколків при вибуху гранати.

У РГН корпус складається з двох алюмі­нієвих півкуль.

У РГО корпус складається з двох зовнішніх і двох внутрішніх сталевих півкуль. На ніжній зовнішній півкулі нанесені насічки, котрі є відмінною особливістю гранат РГО.

В корпусі є стакан з різьбою і манжета.

Детонаторна шашка призна­чена для передачі детонації від запала до вибухової суміші, котра служить для розриву гранати на осколки.

Будова запалів.

Запал УЗРГМ (УЗРГМ-2) (уніфікований запал ручної гранати модернізований) (рис. 9) є детонатором розривного заряду і призначений для його вибуху в ручних осколкових гранатах дистанційної дії (РГД-5, РГ-42 і Ф-1).

Він складається з:

ударного механізму;

власне запалу.

Ударний механізм служить для підпалення капсуля-запальника. Він складається з:

трубки ударного механізму;

з’єднувальної втулки;

напрямної шайби;

бойової пружини;

ударника;

шайби ударника;

спускового важеля;

запобіжної чеки з кільцем.

 

 

Трубка ударного механізму є основою для збирання всіх частин запалу.

З’єднувальна втулка служить для з’єднання запалу з корпусом гранати. Вона одягається на нижню частину трубки ударного механізму.

Напрямна шайба є упором для верхнього кінця бойової пружини і спря­мовує рух ударника. Вона закріплена у верхній частині трубки ударного ме­ханізму.

Бойова пружина служить для надання ударнику енергії, необхідної для наколу капсуля-запальника. Вона одягнена на ударник і своїм верхнім кін­цем упирається в напрямну шайбу, а нижнім - у шайбу ударника.

Ударник служить для наколювання і запалювання капсуля-запальника. Він розміщається всередині трубки ударного механізму.

Запобіжна чека проходить через отвори вушка спускового важеля і отвори стінок трубки ударного механізму. Для висмикування запобіжної чеки служить кільце.

Власне запал служить для вибуху розривного заряду гранати. Він скла­дається:

з втулки уповільнювача;

з капсуля-запальника;

з уповільнювача;

з капсуля-детонатора.

Втулка уповільнювача є корпусом запалу, в верхній частині вона має різь­бу для з’єднання з трубкою ударного механізму і гніздо для капсуля-за­пальника, всередині – канал, в якому розміщується уповільнювач, а ззовні проточку для приєднання гільзи капсуля-детонатора.

Капсуль-запальник призначений для запалення уповільнювача.

Уповільнювач передає промінь вогню від капсуля-запальника до кап­суля-детонатора через 3,2 – 4,2 с.

Капсуль-детонатор служить для вибуху розривного заряду гранати. Він розміщений у гільзі, закріпленій на нижній частині втулки уповільнювача.

Запали завжди знаходяться в бойовому положенні. Розбирати запали і перевіряти роботу ударного механізму КАТЕГОРІЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ!!!

При вивченні роботи частин і механізмів запалу УЗРГМ керівник звертає увагу курсантів на те, що запал знаходиться в бойовому по­ложенні: бойова пружина стиснута, ударник утримується в зведеному стані за допомогою спускового важеля і запобіжної чеки.

Після висмикування чеки положення частин запалу не змінюється, ударник в зведе­ному положенні утримується спусковим важелем, котрий звільняється від з'єднання з трубкою ударного механізму, але притискається до неї пальцями руки. Тому запобіжну чеку дозволяється висмикувати лише перед киданням гранати, при цьому слід міцно притискати пальцями спусковий важіль до корпусу гранати (показати на навчально-розрізній гранаті утримання спускового важеля).

В момент кидка гранати спуско­вий важіль відділяється від гранати і звільнює ударник. Ударник під дією бойової пружини завдає удару (наколу) по капсулю-запалювачу і запалює його.

Керівник заняття на макеті запалу повільно відпускає спусковий важіль, показуючи його поворот і просування ударника в бік капсуля-запалювача. Промінь вогню від капсуля-запалювача запалює сповільнювач (дистанційну частину запалу) і, пройшовши його, переда­ється капсулю-детонатору.

Капсуль-детонатор вибухає і підриває розривний заряд гранати. Корпус гранати розривається, і осколки корпусу і запалу розлітаються в різні боки.

Ударно-дистанційний запал (УДЗ) (рис. 10) призначений для підривання вибу­хової суміші при ударі гранат (РГН, РГО) об будь-яку перепону. У випадку відмови в ударній дії запал спрацьовує від дистанційного пристрою через 3,2 - 4,3 с.

Запал зібраний у пластмасовому корпусі, він складається з таких частин:

накольно-запобіжного механізму;

датчика цілі;

дистанційного пристрою;

механізму дальнього зведення;

детонаційного вузла.

Накольно-запобіжний механізм гарантує безпеку запалу при службо­вому поводженні і накол капсуля (для запалювання піротехнічних уповільнюючих сполук дистанційного пристрою і механізму дальнього зведення) після кидка гранати. Він складається з жала 9, ударника 10, шплінта (чеки) з кільцем 11, пружини, важеля 13, заглушки, планки і кап­суля 12. Ударник повертається на осі (подібно до курка) під дією пружини, працюючої на скручування.

Датчик цілі забезпечує спрацьовування запалу при ударі гранати об пе­репону у будь-якому положенні. Він складається з кулеподібного вантажу (інерційного тіла) 7, гільзи 6, жала 4, ковпачка, пружини, скоби і втулки 5. Кулеподібна форма вантажу і його кріплення дозволяють “спіймати” складову інерції в широкому діапазоні кутів.

Дистанційний пристрій забезпечує спрацьовування детонатора через 3,2 - 4,2 с з моменту кидка гранати. Він складається з втулки з піротехнічними сполуками і капсуля-детонатора (вибивного заряду) та ковпачка.

Механізм дальнього зведення гарантує безпеку при службовому повод­женні і зведення запалу через 1 - 1,8 с з моменту кидка (тобто на безпечній відстані від того, хто кидає). Він складається з втулок з піротехнічними сполуками, стопорів, движка 3, капсуля 2 і пружини.

Детонаційний вузол складається з капсуля-детонатора 1 і втулки (ков­пачка та кільця), закріплених у стакані.

Всі названі вузли і механізми УДЗ зібрані в корпусі 8.

Така порівняно складна конструкція запалу забезпечує поєднання безпеки поводження (6 ступенів запобігання) з гарантованим спрацьовуванням.

Дія запалу.

При службовому поводженні до вилучення шплінта з УДЗ ударник 10 стримується від переміщення важелем 13, що закріплений на корпусі 8 шплінтом, кінці якого розведені. Переміщення гільзи 6 і движка 3 обмежується стопорами.

Движок 3 стримує від переміщення гільзу 6 і відокремлює жало датчика цілі 4 від капсуля механізму дальнього зведення. Вантаж 7 притиснутий до корпусу 8 гільзою 6, переміщення якої обмежене движком 3.

Перед киданням гранати випрямляється (зводяться кінці) і висмику­ється шплінт, при цьому важіль рукою утримується в вихідному поло­женні (притиснутим до корпусу гранати).

При польоті важіль під дією пружини відкидається та звільнює ударник з жалом, котрий під дією пружини наколює капсуль. Промінь вогню від капсуля запалює суміші.

Після вигорання сумішей (через 1-1,8 с.) стопори переміщуються і звільнюється движок, котрий під дією пружини зводиться.

Від перевантаження, що виникає при зустрічі з перешкодою, перемі­щується вантаж і викликає рух гільзи, в результаті якого жало наколює капсуль. Промінь вогню від капсуля забезпечує спрацювання капсуля-детонатора.

За випадку неспрацювання датчика цілі при зустрічі з перешкодою капсуль-детонатор діє від імпульсу капсуля-детонатора, що спрацьовує після вигорання сумішей (через 3,2-4,2 с.).