Ключові чинники глобальних трансформацій.

Глобалізація – це посилення взаємозалежності національних економік, переплетення соціально-економічних процесів, що відбуваються в різноманітних регіонах світу і спонукають фірми до пошуку кращих умов діяльності.

Серед політичних факторів глобалізації слід вказати на взаємопроникнення макроекономічної політики урядів та центральних банків країн, що входять до світової спільноти, посилення орієнтації національних держав на зовнішні зв’язки та геополітичні зрушення, породжені розпадом світової соціалістичної системи. До них також відносять поступову втрата державними кордонами свого значення, розмивання та прозорість державних кордонів, посилення ліберальних тенденцій, дерегулювання ринку і товарів.

Соціально-культурні аспекти глобалізації проявляються у зближенні ділової, споживчої культури між різними країнами світу, зростанні міжнародного спілкування, розширенні доступу до культур інших націй.

Позитивні чинники соціокультурної глобалізації:

• зростання доступу до загальнокультурних цінностей, кращих зразків світового мистецтва, культури, інформації;

• подолання глобальних світових культурних протиріч і протистоянь;

• зростання можливостей людини для трудової діяльності, навчання, відпочинку;

• можливість для різних культур вирватися за кордони своєї етнічної чи національної обмеженості.

Суністю глобалізації є перетворення людства в єдину структурно-функціонкціональну систему. Цивілізаційним характером є нерівноправність компонентів,що її утворюють – усе зростаюча прірва (за параметр якості життя пересічних людей) між її провідною ланкою – Заходом і Сходом,групою найрозвиненіших країн,що вийшли на рівень інформаційного суспільства, та ін людством,яке все помітніше відстає від світових лідерів.

Отже, у сучасному світі за умов глобалізації маємо справу із взаємопов’язаними різноспрямованими тенденціями. Розвинені країни Заходу на чолі зі США впевнено випереджають ін держави за загальним обсягом споживання і якістю життя. Паралельно швидкими темпами, значно випереджаючи в цьому відношенні Захід, розвиваються деякі інші країни, переважно Далекого Сходу. При цьому у більшості країн Латинської Америки істотних позитивних зрушень не спостерігаеться, а Тропічна Африка на очах деградує.

Такої ж деградації зазнали впродовж 80-90-х років спочатку СРСР, а потім пострадянські країни, серед яких була і Україна.

Отже, глобалізація сприяє тому, що створюється глобальна по своєму масштабу система взаємозалежності, набирає силу процес, що генерує трансконтинентальні і міжрегіональні потоки; світова економіка не просто стає взаємозалежною, вона інтегрується практично в єдине ціле.

27. Динамізм, напрямки і результати взаємодії «Україна-Російська Федерація» в умовах глобальних економічних трансформаціях.

Стабільний розвиток укр-рос ек відносин є важливим чинником, що гарантує стабільний і передбачуваний ек розвиток, енергетичну безпеку і, значною мірою, політ стабільність на всьому євразійському просторі.

Договірно-правова база двосторонніх укр-рос відносин – більше 380 міжнар документів. Встановлення дипломат відносин між Україною і РФ почалося у 1992 році.

Договір про дружбу, співроб і партнерство між Україною і РФ – у 1997 року

А) торгов-ек співроб: Е послуг є: РФ – 36,3 % від загального обсягу Е України, Е товарів – 26% Росія, І товарів – 37% Росія, І послуг – 15% Росія. У 2010 році найбільш значущим було збільшення Е до РФ (в 1.6 раза), у першу чергу за рахунок продукції машинобудування. +Найбільше зріс І товарів з РФ (в 1.7 раза), насамперед за рахунок енергоносіїв. В імпорті з РФ переважають енергетичні матеріали, нафта та продукти її переробки, продукція машино- і приладобудування, чорні метали і вироби з них.

Росія входить до 10 основних країн-інвесторів (на які припадає 82% заг обсягу ПІ) разом з Кіпром, Нім, Нідерл, Австрією, Фр тощо.

ПЗІ до РФ – 2,4% у заг обсязі.

Серед українських компаній, засновниками яких є російські компанії або громадяни РФ (всього більше 15 тис, основна частина працює в таких сферах, як: оптова торгівля; будівництво; сфера права, бухгалтерського обліку й інжинирінгу; роздрібна торгівля, ремонт побутових приладів та предметів особистого вжитку; операції з нерухомим майном; виробництво харчових продуктів і напоїв; дослідження і розробки; готельний і ресторанний бізнес.

Б) Авіаційна і космічна промисловість: ракетно-космічна й авіабудівна галузі є тими сферами, де Україна і Росія виступають як достатньо ефективні партнери. За підрах, двосторонні зв’язки наближаються тут до 40 %, а у деяких вузьких галузях — до 60 %.

В) Співробітництво у сфері енергетики: у енергетичних відносинах України з Росією є явні загрози її енергетичній безпеці через майже монопольну залежність у постачанні основних ПЕР (в першу чергу природного газу), яка визначає надмірний (з точки зору енергетичної незалежності) економічний та політичний тиск.

Переважна більшість газового транзиту із Росії до країн Європи (80%) відбувається через українську газотранспортну систему (ГТС), що робить Україну важливим елементом забезпечення енергетичної безпеки Європи.

+у сфері ядерної енергетики має кілька складових: а) співробітництво щодо продовження ресурсу нині діючих в Україні атомних електростанцій і будівництво нових АЕС;

б)співпраця у сфері виробництва ядерного палива, у тому числі спільне освоєння родовищ урану і цирконію, а також участь України в діяльності Міжнародного центру із збагачення урану.

Г) Військово-промисловий комплекс: п отужні коопераційні зв’язки із рос підприємствами мають більшість укр заводів і конструкторсько-виробничих об’єднань, що працюють у сфері ВПК. Серед них можна назвати ДП “Завод ім. Малишева”, КП “ХКБМ ім. Морозова”, ВАТ “Топаз”, КП “Науково виробничий комплекс “Іскра” тощо.

+ У 2010 році Угода між Укр і РФ з питань перебування Чорном флоту РФ на території Укр – про пролонгацію базування рос Чорном. флоту в Севастополі до 2042 року.