Країни, що розвиваються в умовах глобалізації. Потенціал і характер формування конкурентних переваг.

Загалом під глобалізацією світової економіки останні 20 років розуміють значне посилення взаємовпливу та взаємозалежності економік країн, зростання ролі ТНК, посилення міграції капіталу й робочої сили. Однак якщо ще зовсім недавно глобалізація в основному означала, що бізнес розширюється з високорозвинутих країн до тих, що розвиваються, то зараз ці зв’язки йдуть, по-перше, й у зворотному напрямі, по-друге, також між самими країнами, що розвиваються.

Яскраво вираженою тенденцією є зростання кількості компаній із країн, що розвиваються, у рейтингу 500 найбільших фірм світу, який складає журнал „Fortune”. Якщо у 2003 р. їх було тільки 31, то у 2007-му – уже 62, а при збережені цієї тенденції їх кількість досягне 1/3 списку протягом десяти років. Поширеним явищем стало злиття і поглинання компаніями країн, що розвиваються, усталених і добре відомих на ринку компаній та брендів розвинутих країн, причому „сильною стороною” виступають саме компанії колишнього „третього світу”.

Однією зі специфічних рис сучасної глобалізації є те, що споживачі із країн, що розвиваються,

стають важливим об’єктом, за який розгортається конкурентна боротьба на світовому ринку. Попит цих споживачів специфічний: вони вимагають товарів за значно нижчими цінами й виготовлених із урахуванням особливостей ринку. Задовольнити цей попит фірми із країн, що розвиваються, мають більше шансів, ніж їх конкуренти з високорозвинутих країн, які зазвичай орієнтуються на покупців „середнього” класу. Величезний обсяг споживчого ринку, який відкривається у країнах, що розвиваються, особливо в Китаї та Індії, змінить розподіл ділової активності світу більше, ніж у свій час це зробили високорозвинуті, але набагато менш населені країни на зразок Японії і Південної Кореї. Звичайно, криза, яка найбільш вразила розвинуті країни, сильно зачепила й виникаючі ринки, адже більшість їх експорту орієнтована на багаті країни. Специфічною рисою глобалізації, пов’язаною зі зростанням ролі країн, що розвиваються, є також реальна небезпека поширення так званого „поганого капіталізму”, який означає збільшення державного протекціонізму на виникаючих ринках. Не так давно головною перевагою виникаючих ринків була їх дешева робоча сила. Сьогодні багатонаціональні фірми розшукують не стільки дешеву, скільки кваліфіковану робочу силу.

Звичайно, світова фінансова криза сповільнила темпи розвитку країн, що розвиваються. Проте для багатьох із них характерне накопичення великих валютних резервів, які слугують антикризовою гарантією. Якщо розвинені країни зазвичай мають резерви іноземної валюти близько 4% від ВВП, то країни, що розвиваються, протягом 1999–2008 рр. довели обсяги своїх валютних резервів до понад 20 % від ВВП. Отже, ринки країн, що розвиваються, акумулювали величезні суми капіталу в руках держави, змінюючи глобальну фінансову архітектуру ще до розпалу кризи. Як би професійно не керували

цими фондами, такі гігантські контрольовані державою активи змінять баланс між державою і ринком на користь держави, тобто призведуть до зростання протекціонізму.

26. Динамізм, напрямки і результати взаємодії «Україна-ЄС» в умовах глобальних економічних трансформаціях.

З моменту набуття Укр незалежності у 1991 році ЄС та Укр динамічно розвивають відносини один з одним. Україна є пріоритетним партнером ЄС у рамках Європейської політики сусідства та Східного партнерства.

Правові засади відносин ЄС-Україна ґрунтуються на Угоді про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС.

У 2007 року почалися перемовини щодо нової Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, що має замінити попередню УПС. У зв’язку з приєднанням України до Світової організації торгівлі у травні 2008 року, нова угода також передбачає створення глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

Оскільки перемовини з приводу Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та її ратифікація потребуватимуть кількох років до вступу в дію повної Угоди, сторони вирішили прийняти Порядок денний асоціації Україна-ЄС.

А) торгов-ек співроб: у 2010 р. зростання обсягів торгівлі Україна-ЄС (заг товарообіг – 29 млрд. євро). Найбільшим торговельним партнером Укр є Німеччина (20 % у товарообігу Україна-ЄС), яка на сьогодні також є одним з найбільших інвесторів в Україну. Інвестиції Німеччини у 2010 р. склали 6,6 млрд. доларів США, в обсязі інвестицій Німеччина поступається лише Кіпру – 9 млрд. доларів США.

ЄС продовжує залишатися найбільшим інвестором в Україну – 78% частка в заг обсязі інвестицій (у 2010 році – 32 млрд. доларів США).

Сальдо торгівлі Україна – ЄС продовжує залишатися від’ємним, хоча за три квартали воно знизилося на 4 млрд. євро. Спостерігається також позит тенденція майже подвійного перевищення темпів обсягу імпорту ЄС з України над темпами росту експорту в Україну.

Б) співроб в енергетичній сфері: з 2005 року: співроб з МАГАТЕ щодо оцінки стану ядерної безпеки на діючих АЕС України за напрямками: проектна безпека; експлуатаційна безпека; поводження з радіоактивними відходами та зняття з експлуатації; ядерне регулювання.

+ 01.01 2011 Україна набула членства в Енергет Співтоваристві. Це є свідченням відданості України реформуванню енергет сектору відповідно до європ стандартів.

+ виконання проекту синхронізації Об’єднаної енергетичної системи України з Європ мережею системних операторів з передачі електроенергії.

+ реалізація проекту Євразійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК) шляхом інтеграції нафтотранспортних систем України та Польщі для постачання каспійської нафти нафтопроводом Одеса – Броди – Плоцьк на ринки європейських країн (? 252 млн).

В) науково-техн співроб: Укр – з 2004 року асоційов член програми EUREKA, яка фактично є каталізатором європейських інновацій – було профінансовано 22 проекти Укр на суму 8 млн. євро.

+фінансув 73 проектів в рамках 7ої Рамоковї програми із співфінансуванням ЄС в обсязі 7 млн. євро.

Г) в сфері ох навкол середовища: співробітництво здійснюється з врахуванням зобов’язань України та ЄС в рамках Кіотського протоколуспільні робочі групи з питань якості повітря; Якості водних ресурсів та управління ними; Поводження з відходами; Промислового забруднення та промислових загроз; Хімічних речовин.

Д) в сфері авіації: в рамках системи міжнар договорів, укладених упродовж 1992-2005 років, яка складається з 27 двосторонніх міжурядових угод про повітряне сполучення між Україною та державами-членами ЄС, Угоди між Україною та ЄС про певні аспекти повітряного сполучення.

Е) в сфері освіти: триває процес розробки стратегх пріоритетів в цій сфері до 2020 року. У 2009 року Рада ЄС затвердила Стратегію Європ співробітництва в сфері освіти та навчання, виділяючи його 4 стратегічні цілі: навчання впродовж життя та мобільність; якість та ефективність; рівність та соціальна єдність; інновації та творчість, включаючи розвиток підприємництва.

+співпраця України з ЄС в рамках освітніх програм – програма «Темпус» (12 проектів).

Є) Співроб у сфері юстиції, свободи та безпеки: у візовій сфері та з питань реадмісії+ у 2008 р. офіційно започатковано безвізовий діалог між Україною та ЄС.