Загальна характеристика та быологічні функції білків і пептидів.

Загальна характеристика та быологічні функції білків і пептидів.

Білки — біоорганічні високомолекулярні сполуки, молекули яких являють

собою гетерополімери, побудовані із залишків амінокислот, об’єднаних кислото-

амідними зв’язками.

Білки є найбільш розповсюдженими з усіх класів біомолекул; вони входять

до складу всіх клітинних компонентів мікроорганізмів, рослин, тварин та міжклітинних структур.

БІОЛОГІЧНІ ФУНКЦІЇ БІЛКІВ І ПЕПТИДІВ

1. Ферментативна функція.

Усі ферменти за своєю хімічною природою є білками або

комплексами білків із низькомолекулярними небілковими сполуками.

2. Структурна функція.

Білки входять до структури біомембран, становлять основу цитоскелета, міжклітинного матриксу та

певних спеціалізованих тканин.

3. Регуляторна функція.

Білкову та пептидну природу мають численні біорегулятори — гормони, медіатори

та модулятори, що виробляються в ендокринній системі, нейронах головного мозку,

імунній системі: прості білки, глікопротеїни, низькомолекулярні пептиди.

4. Рецепторна функція.

Білкову природу мають мембранні рецептори для фізіологічно активних сполук,

що приймають хімічний сигнал від гормонів, нейромедіаторів.

5. Транспортна функція.

Білки зв’язують та здійснюють міжклітинний та внутрішньоклітинний транспорт різних лігандів — біомолекул, іонів металів,

чужорідних хімічних сполук. Транспортними білками крові людини є

сироваткові альбуміни, гемоглобін еритроцитів, ліпопротеїни, трансферин.

6. Скорочувальна функція.

Білки є молекулярними структурами, що реалізують скорочувальну функцію м’язів

, джгутиків та війок тощо.

7. Захисна функція.

Білки виконують функцію імунного захисту, протидіють кровотечі та тромбоутворенню.

 

Амінокислотний склад білків та пептидів: будова, сучасні класифікації, біологічна роль.

При гідролізі природних білків та пептидів вивільнюється близько 20 різних

L-амінокислот, розміщення кожної з яких у поліпептидному ланцюгу коду-

ється триплетом нуклеотидів у ДНК геному. Амінокислоти, що входять до

складу природних білків та пептидів

Сучасна раціональна класифікація, що базується на полярності та заряді

радикалу R, передбачає чотири класи амінокислот:

I — амінокислоти з неполярними (гідрофобними) R-групами;

II — амінокислоти з полярними (гідрофільними) незарядженими R-групами;

III — амінокислоти з негативно зарядженими R-групами (кислі амінокислоти);

IV — амінокислоти з позитивно зарядженими R-групами (основні амінокислоти).

 

Сучасні методи визначення амінокислотного складу білків (електрофорез, хроматографія).

Амфіонні властивості білків дозволяють здійснювати їх фракціонування

методами іонообмінної хроматографії та електрофорезу.

Метод іонообмінної хроматографії базується на здатності заряджених моле-

кул білків вибірково зв’язуватися за допомогою іонного обміну з певними ділянками

іонообмінників. Фракціонування компонентів білкових сумішей досягається шляхом

пропускання буферних розчинів білків при різних значеннях рН через хромато-

графічні колонки, що містять катіоно- або аніонообмінники.

Із метою хроматографічного розділення білків шляхом іонного обміну найчас-

тіше використовують іонообмінники на основі целюлози: катіонообмінник ді

етиламіноетилцелюлозу або аніонообмінник карбоксиметил-

целюлозу.

 

Загальна характеристика та быологічні функції білків і пептидів.

Білки — біоорганічні високомолекулярні сполуки, молекули яких являють

собою гетерополімери, побудовані із залишків амінокислот, об’єднаних кислото-

амідними зв’язками.

Білки є найбільш розповсюдженими з усіх класів біомолекул; вони входять

до складу всіх клітинних компонентів мікроорганізмів, рослин, тварин та міжклітинних структур.

БІОЛОГІЧНІ ФУНКЦІЇ БІЛКІВ І ПЕПТИДІВ

1. Ферментативна функція.

Усі ферменти за своєю хімічною природою є білками або

комплексами білків із низькомолекулярними небілковими сполуками.

2. Структурна функція.

Білки входять до структури біомембран, становлять основу цитоскелета, міжклітинного матриксу та

певних спеціалізованих тканин.

3. Регуляторна функція.

Білкову та пептидну природу мають численні біорегулятори — гормони, медіатори

та модулятори, що виробляються в ендокринній системі, нейронах головного мозку,

імунній системі: прості білки, глікопротеїни, низькомолекулярні пептиди.

4. Рецепторна функція.

Білкову природу мають мембранні рецептори для фізіологічно активних сполук,

що приймають хімічний сигнал від гормонів, нейромедіаторів.

5. Транспортна функція.

Білки зв’язують та здійснюють міжклітинний та внутрішньоклітинний транспорт різних лігандів — біомолекул, іонів металів,

чужорідних хімічних сполук. Транспортними білками крові людини є

сироваткові альбуміни, гемоглобін еритроцитів, ліпопротеїни, трансферин.

6. Скорочувальна функція.

Білки є молекулярними структурами, що реалізують скорочувальну функцію м’язів

, джгутиків та війок тощо.

7. Захисна функція.

Білки виконують функцію імунного захисту, протидіють кровотечі та тромбоутворенню.