Право колективної власності в економіці України та правові форми його реалізації. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Право колективної власності в економіці України та правові форми його реалізації.



Право колектив власності у об’єктивному розумінні – сукупність правових норм, що регулюють відносини колективної власності, у суб’єктивному – юр визначена та забезпечене право організації – юр особи, створеної на базі об’єднання майна її членів, викор належні їх ЗВ на власний розсуд і в інтересах учасників.

При праві коликтивної власності суб’єкт який передав своє майно до такої власності втрачає на цю річ право власності, отримуючи натомість зобов’язання (корпоративні права) щодо нового власника органу корпоративного типу, а сами: право на одерження грошового чи майнового еквіваленту своєї частки у майні нового власника – юр особи у разі виходу зі складу її учасників-членів; право участі у розпорядження майном юр особи у разі ліквідації; право на отримання части чистого прибутку (дивідендів); право участі в управління справами юр обоси, що діє на базі колектив власності.

Суб’єктом права колективної власності є організації корпоративного типу зі статусом юр особи.

Об’єкти права колективної власності: статут кап юр особи – суб’єкта права колектив власності, створений за рахунко вкладів (пайових внесків) її учасників; викуплене членами трудового колективу, ін юр чи фіз осіб майно держ п-ва шляхом його аукціонування; кредити банків, одержані суб’єктом колективної власності; виготовлена прод, одержані доходи та ін майно (субсидіх, дивіденди від ц/п тощо). Не може бути об’єтом права колективної власності майно вилучене з обороту (в тому числі цілісні майнові комплекси, що є монополією держ).

Суб’єкт права колектив власності сам викор належне йому майно своєю владою і в інтересах його учасників (членів), при цьому викор такі форми реаліз права колектив власності: право госп відання – при створенні суб’єктів колективної власності унітарного п-ва – не власника, що має діяти з метою отримання прибутку на засадах самоокупності; право оперативного управ щодо створеного суб’єкта колективної власності юр особи, якщо діяльність останніх фінансується державою; оренда на підставі якої об’єкти права колективної власності передається в користування ін особам.


29. Право приватної власності в економіці України та правові форми його реалізації.

Право приватної власності в об’єктивному розумінні – це сукупність правових норм, що регулюють відносини приватної власності, в суб’єктивному – юр визначене і забезпечена право фіз особи (громадіянина України, ін країни, особи без громадянства) викор належні їй ЗВ на власний розсуд і у власних інтересах.

Суб’єкт права приватної власності – фіз особи чи створені ними приватні п-ва.

Об’єкти права приватної власності: майно виробничого призначення, у тому числі ЗВ, виготовлена продукція, транспортні засоби, ц/п, гроші за майно вилучене з обороту, а також цілі майнові комплекси, на базі яких здійсн діяльність, що належать до майна держ.

Суб’єкти права приватної власності зазвичай сам викор належне йому майно своєю сладою і у власних інтересах. Однак може застосовувати такі форми реалізації права приватної власності: право господарського відання при створенні унітарного п-ва – невласника з найманою працею, яке має діяти з метою одержання прибутку на засадах самоокупності; право оперативного управління щодо створення юр особи, якщо діяльність останньої фінансується засновниками; оренда на підставі якої об’єкти права власності передаються в користування ін особам.

 

 


Поняття та ознаки господарського договору (ГД).

Згідно із ст. 179 ГКУ однією з підстав виникнення госп зобов’язань є госп договори, за допомогою яких опосередковуються зв’язки між СГД, також між ними та ін учасниками госп відносин.

Термін “ГД” вживається у таких значеннях: угода, що породжує права та обов’язки учасників госп відносин; зобов’язання сторін-учасників госп відносин, що грунтуються на укладеній нимі угоді; правовий док, в якому фіксується факт угоди та зміст зобов’язань сторін.

Ознаки ГД: особливий суб’єктний склад (найчастіше сторонами є СГД, проте ГД могут укладатися і за участю ін учасників госп відносин – органів/організацій госп керівництва, негосп організацій, громадян); спрямованість на забезпечення госп діяльності учасників договірних відносин (реаліз вироблених товарів, координація госп діяльності); тісний зв’язок з плановим процесом (внутришньофірмове планування учасників госп відносин, планування як обов’язковий елемент організації діяльності); поєднання в ГД майнових (виготовлення, передача продукції, її оплата) та органіазційних елементів (визначення порядку виконання, приймання виконання, підстав дострокового розірвання договору, порядку розгляду спорів між сторонами договору); обмеження договірної свободи з метою захисту інтересів с-чів (вимоги до якості та безпеки товарів) та загальногосп інтересів (заборона недобросовісної конкуренції, ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій); можливість віступлення від принципу рівності сторін.

Розглянувши вищенаведені ознаки ГД можна дати наступне його визначення: “ ГОСПОДАРСЬКИЙ ДОГОВІР – це зафіксовані в спеціальному правовому документі на підставі угоди майново-організаційні забов’язання учасників госп відносин (сторін), спрямовані на обслуговування (забезпечення) їх госп діяльності (госп потреб) з урахуванням загальногосподарських (публічних) інтересів.


Види господарських договорів (ГД).

Відповідно до ГКУ господарський договір – це зафіксовані в спеціальному правовому документі на підставі угоди майново-організаційні забов’язання учасників госп відносин (сторін), спрямовані на обслуговування (забезпечення) їх госп діяльності (госп потреб) з урахуванням загальногосподарських (публічних) інтересів.

Поділ ГД на певні види можна здійснити за різними критеріями:

За ознакою обов’язковості: обов’язкові (укладення госп договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на держ замовленні, виконання якого є обов'язком для СГД у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій СГД чи органів держ влади або органів місцевого самоврядування); необов’язкові (ст.179 ГКУ)

За ознакою взаємного становища сторін у договірних відносинах: вертикаліьні – укладаються між нерівноправними суб’єктами – органами госп керівництва та підпорядкованим йому п-вому (держ контракт); горизонтальні – укладаються між рівноправними суб’єктами.

За строками дії: довгострокові – укладаються на строк понад 5 років (договір оренди цілісного майнового комплексу); середньострокові – строком дії від 1 до 5 років (договір підряду на капітальне будівництво); короткострокові – стороком дії до 1 року; разові договори – укладаються на одну госп операцію.

За економічним змістом та юридичними ознаками: договори на реалізацію майна (купілві-продажу, поставки, контрактації с/х продукції); договори на передачу майна в користування (безоплатне користування майном, лізинг, оренда); підрядні договори (підряд на капітальне будівництво); транспортні договори (перевезення вантажів, буксирування, подачі та збарання вагонів); договори на надання банківських послуг (договори банківського кредитування, факторингу); договори на надання ін послуг (щодо охорони об’єктів, зберігання майна); договори на спільну діяльність (договори на кооперацію і про спільну інвест діяльність); засновницькі договори (роль установчого документа госп організації корпоративного типу – повного тов, командитного тов; договірних госп об’єднань – асоціації, корпорації).

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-24; просмотров: 105; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.205.5.65 (0.019 с.)