Контроль за використанням кредиту. Механізм кредитування.

При оформленні позики банк приділяє значну увагу попередньому контролю за діяльністю потенційного позичальника, визначенню його кредитоспроможності та прогнозуванню кредитного ризику.

У наступному банк здійснює контроль за виконанням вимог кредитного договору, цільовим та ефективним використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням.

При цьому банк протягом усього періоду користування кредитом підтримує ділові контакти з позичальником, зобов’язаний проводити перевірку стану збереження заставленого майна.

Періодично аналізується фінансовий стан позичальника.

За потребою проводяться перевірки на місці фінансово-розрахункових документів, бухгалтерських і статистичних матеріалів, використання позичальником власних коштів та інших питань, зазначених у кредитному договорі.

У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитні відносини, що є підставою для стягнення позики в межах зобов’язань позичальника за кредитним договором.

Проблемні кредити. Проблемні кредити є результатом платіжної кризи позичальника, хоча може існувати клас позичальників-неплатників, які можуть, але не бажають погасити кредит.

Тривала і клопітка робота банку з проблемними кредитами складається із трьох фаз:

Ø аналізу документів;

Ø невідкладних заходів;

Ø неплатоспроможності.

I. Фаза аналізу, тобто розробка так званих “лікувальних заходів” банку (заходів, спрямованих на те, щоб сприяти відновленню кредитоспроможності клієнта). На підставі вивчення потенційних можливостей позичальника складається проект майбутнього розвитку цієї компанії.

З метою визначення плану подальших дій збирається інформація щодо фінансів та менеджменту.

Особливо цікавою є інформація про групи вироблюваних продуктів, дочірні фірми та результати їх діяльності у різноманітних географічних регіонах.

Детальна інформація про витрати допоможе визначити, які з них фіксовані, а які ¾ змінні, а також, які з цих витрат можуть бути скорочені.

II. Фаза невідкладних заходів, яка являє собою розробку розумної стратегії обігу фінансових коштів та виходу із платіжної кризи.

У процесі роботи з проблемними позиками банк виробляє стратегію можливої реакції на труднощі позичальника. Вона може мати вигляд реабілітації чи ліквідації стосунків банку з фірмою.

Фаза невідкладних заходів починається тоді, коли вирішальним для компанії стає збереження коштів. Для досягнення цього фірма повинна сконцентруватися на вдосконаленні механізму отримання прибутків та його моніторингу, заходів контролю за витратами.

III. Фаза неплатоспроможності, протягом якої вирішуються питання, пов’язані із збанкрутінням чи реорганізацією неплатоспроможного клієнта.

Проти позичальника, який своєчасно не виконав своїх зобов’язань перед банком за кредитною угодою (погашення позики, виплата відсотків, комісійних і пені), у їх частині, не забезпеченій заставою, у встановленому законом порядку може бути збуджена справа про банкрутство.

Про оголошення клієнта неплатоспроможним банк повідомляє основних кредиторів, державні органи управління, засновників фірм-позичальника, а також у пресі та інших засобах масової інформації.

Кредитний механізм - сукупність взаємопов'язаних прийомів та способів, що забезпечують реалізацію на практиці об'єктивних функцій кредиту як економічної категорії та дотримання принципів кредитування.

Для отримання кредиту клієнт подає до банку такі документи:
- заяву;

- фінансово-економічну інформацію;

- форми бухгалтерської звітності;

- показники дебіторської та кредиторської заборгованості;

- розрахунок економічної окупності об'єкта;

- відомості про спосіб забезпечення позики та ін.

 

Оцінка фінансового стану позичальника проводиться за такими показниками:
- обсяг реалізації продукції;

- прибутки і збитки;

- рентабельність;

- ліквідність активів;

- рух грошових коштів, стан рахунків;

- собівартість продукції;

- ліквідність, оцінка забезпечення та ін.

 

Запитання та завдання для самоконтролю:

1). Дайте визначення поняття «кредит» з економічного погляду.

2). Сформулювати що являється основою функціонування кредиту.

3). Назвати причини виникнення і функціонування кредитних відносин.

4) Розкрити які умови необхідні для розвитку кредитних відносин.

5) Охарактеризувати ознаки за якими класифікуються кредити, що отримуються підприємствами.

6). Сформулювати хто може бути кредитором підприємств.

7). Назвати форми та види кредитів.

8) Сформулювати за якими ознаками класифікують банківський кредит.

9) Назвати види кредиту залежно від мети використання, терміну надання, залежно від відсоткової ставки.

10. Проаналізувати в яких випадках не можуть надаватися кредити підприємствам.

11. Охарактеризувати види банківського обслуговування підприємства.

12. Назвати переваги та недоліки комерційного кредиту.

13. Назвати групи об’єктів (предметів) лізингу.

14. Сформулювати з яких фаз складається робота банку з проблемними кредиторами.

15. Розкрити що слід розуміти під поняттям «кредитний механізм».

16. Назвати документи які подаються клієнтом для одержання кредиту.

17. Назвати показники за якими проводиться оцінка фінансового стану позичальника кредиту.

 

 

Самостійне опрацювання: