Алкоголізм та його небезпека

1. Алкоголь (від арабськ. аль-кухль — тонкий порошок) — органічна сполука, яка містить у собі гідроксильну групу (ОН). У розмовній мові алкоголем називають винний спирт.

2. Алкоголь — це висококалорійний продукт, який швидко насичує енергетичні потреби організму. У невеликих дозах якісні алкогольні напої збуджують, підбадьорюють, піднімають настрій, покращують самопочуття, роблять бесіду жвавішою.

3. Алкоголізм — соціальне лихо і страшне захворювання, яке за поширенням серед населення посідає третє місце, поступаючись лише серцево-судинним та раковим захворюванням.

4. Але алкоголь украй негативно впливає на центральну нервову систему людини, навіть у помірних дозах, знижуючи працездатність на 16-17%.

5. Дослідним шляхом установлено, що у футболістів після випитого кухля пива швидкість складної рухової реакції знижувалася у середньому на 12-16%, точність реакції на рухомий об’єкт (на м’яч) — на 17-21%, точність м’язових зусиль — на 14-19%.

6. В організмі людини немає жодного органа, на який чистий алкоголь (спирт) діяв би позитивно.

7. Ужитий алкоголь осідає у порожнині рота, далі — у системі травлення: у шлунку — близько 20%, у кишечнику — близько 80%. Уже через 5 хвилин після вживання спиртного алкоголь виявляється у крові, а через 2 години він повністю всмоктується у кров.

8. Якщо концентрація алкоголю у крові взяти за 100%, то у печінці його концентрація становить 148%, у спинномозковій рідині — 150%, у мозку — 175%.

9. Близько 10% випитого алкоголю виводиться з організму з повітрям, що видихається, і сечею. Основна частина алкоголю знешкоджується у печінці, але при цьому він виводиться з організму дуже повільно (до 2-3 тижнів). У головному мозкові алкоголь зберігається до 90 днів.

10. Унаслідок протікання фізіологічних процесів в організмі людини завжди присутній алкоголь у мінімальній концентрації: 30-60 мл на 1 л крові.

11. Об'єктивним показником дози вжитого алкоголю є його вміст у крові понад фізіологічно обумовлений мінімум, причому 1% алкоголю у крові людини відповідає 1 г чистого алкоголю на 1 л крові.

12. При вмісті алкоголю у крові від 0,3 до 0,9% імовірність наразитися на небезпеку для працівника промисловості зростає у 7 разів, при вмісті алкоголю від 1,0 до 1,4% — у 31 раз, при вмісті алкоголю близько 1,5% — у 128 разів.

13. У крові людини масою 75 кг після вживання нею двох кухлів пива вміст алкоголю становить близько 0,9%, після вживання нею 0,5 л вина середньої міцності — 1,2%, а після вживання нею чарки горілки або коньяку — 1,5%.

14. При вмісті у крові алкоголю у кількості 0,5-1,0% поведінка водія автомобіля характеризується збудженістю, різкістю рухів, надмірним оптимізмом при оцінюванні дорожньої ситуації, помилковістю суджень.

15. При вмісті у крові алкоголю у кількості 0,5-1,0% час реакції водія автомобіля збільшується у декілька разів, у поведінці проявляється агресивність, недбале ставлення до інших учасників руху, з'являється необґрунтований ризик при виконанні маневрів, порушується координація рухів.

16. При вмісті у крові алкоголю у кількості 1,0-1,5% водій автомобіля виявляється нездатним правильно оцінити і розрахувати швидкості транспортних засобів, а координація його погіршується настільки, що не дозволяє чітко і вчасно виконувати необхідні дії для керування транспортним засобом.

17. При вмісті у крові алкоголю понад 2,0% водій автомобіля не може правильно керувати транспортним засобом, не орієнтується у дорожній ситуації, а інколи навіть не може ввімкнути запалювання.

18. У деяких країнах світу (Україна не входить до їх числа) водіям транспортних засобів дозволяється вживання водієм алкоголю у мінімальних дозах: у США — до 1,0% його концентрації в крові, у Франції, Японії, скандинавських країнах — до 0,5%.

19. Деякі якісні вина й алкогольні напої при правильному їх уживанні здатні чинити лікувальну дію: про лікувальні властивості вина писав ще давньогрецький лікар Гіппократ (V-IV ст. до н.е.). У сучасній медицині лікування вином називають енотерапією.

20. Поширеним у Західній Європі алкогольним глінтвейном (glühender Wein, букв. — гаряче вино) — гарячим напоєм, виготовленим з виноградного вина, цукру й спецій — можна лікувати грип, бронхіти, запалення легенів.

21. Легкими білими винами, насиченими двоокисом Карбону, особливо — шампанським, можна лікувати ослаблення функцій дихального центру і ослаблення серцевої діяльності.

22. Червоними столовими винами, призначаючи їх у кількості до 2-х склянок під час їди, можна лікувати анемію (недокрів'я) — групу захворювань, які характеризуються зменшенням вмісту гемоглобіну в еритроцитах, кількості еритроцитів, а також нестачу загальної маси крові в організмі.

23. Корисним при загостренні туберкульозу є червоне столове вино, яке у невеликих дозах, навіть наполовину розведене водою, здатне, крім того, вберегти від кишкової інфекції, воно ж за кілька хвилин вбиває і збудників тифу.

 

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! Люди, які зловживають алкоголем, частіше хворіють, допускають брак у роботі, частіше наражаються на різноманітні небезпеки: зловживання алкоголем є причиною 20% побутового і 456% вуличного травматизму, через провину п'яних водіїв відбувається 72,5% ДТП, 96% правопорушень здійснюється у стані алкогольного сп'яніння.

 

Наркоманія та її небезпека

1. Наркотики (від грецьк. наркотикос — приголомшуючий) — це речовини, переважно рослинного походження (опіум, кокаїн, морфін), що збуджують або пригнічують центральну нервову систему людини і тварин.

2. Наркоманія (від грецьк. нарко(тики) і манія) — непереборний хворобливий потяг до вживання наркотиків із метою збудження, сп'яніння.

3. Вживання наркотиків призводить до порушення життєдіяльності, до глибоких нервово-психічних розладів і навіть смерті.

4. Корисна дія наркотичних речовин полягає в їхньому знеболювальному ефекті: за відсутності таких речовин було б неможливо виконувати складні хірургічні операції.

5. Тривале вживання наркотичних речовин призводить до нестримної пристрасті до них у намаганні відчути ейфорію або галюцинації.

6. У більшості наркозалежних людей (наркоманів) швидко виявляються зміни особистості: більше, ніж у половини з них спостерігаються погіршення пам'яті і зниження інтелекту, у 71% — помітна втрата морально-етичних якостей, деградація.

7. Алкалоїди (від арабського аль-калі — луг, лужна речовина) — органічні нітрогеномістні речовини, переважно рослинного походження, що мають лужні властивості. Більшість алкалоїдів знаходить застосування в медицині у якості лікарських препаратів. Найвідоміший алкалоїд — кофеїн — міститься у зернах кофе.

8. На сьогодні відкрито понад 1000 алкалоїдів, половина з них відкрита після 1930 року.

9. Найвідомішою рослинною наркотичною речовиною є опій (інша назва — опіум), у дослівному перекладі з грецької це слово означає рослинний сік. Опій — засохлий на повітрі сік із незрілих головок снодійного маку. Ця речовина являє собою складну суміш білкових речовин, каучуку, смол, цукрів і більше, ніж 20 алкалоїдів: морфіну, папаверину та інших.

10. Основним алкалоїдом у складі опію є морфін: опій містить від 3% до 20% морфіну. Вперше морфін був отриманий із водного екстракту опію Фр. Сертюнером у 1805 році. Винахідник назвав отриману кристалічну речовину морфіном на честь бога сну Морфея.

11. Хлористогідрогенну сіль морфіну широко застосовують у медицині як болезаспокійливий засіб. Морфін часто називають морфієм.

12. Тривале застосування морфіну викликає у людини захворювання на морфінізм, один із видів наркоманії. Основні прояви морфінізму — тяжкі психічні та фізичні розлади.

13. Похідною морфіну є сильнодіюча наркотична речовина — героїн.

 

Зверніть увагу! Героїн ніде не використовується як лікарський препарат, оскільки у людини швидко формується хвороблива пристрасть до нього. Незважаючи на заборону виробляти й реалізовувати героїн, у багатьох країнах світу розвивається злочинний нелегальний героїновий бізнес.

 

14. Серед інших відомих алкалоїдів — кокаїн (від іспанського слова cocaina): у медицині солянокислу сіль кокаїну застосовують для поверхневого знеболювання кон'юнктиви й рогівки ока, слизових оболонок рота й носа; кофеїн (від арабського слова когва — кава): у медицині його застосовують при серцево-судинній недостатності, судомах головного мозку, гіпотонії тощо.

15. У суто психологічному плані основною причиною пристрасті людини до наркотичних речовин є прагнення до зняття напруги і відчуття тривоги, до втечі від проблем, які оточують людину в повсякденному житті.

16. Потяг до наркотиків швидко стає звичкою для людей слабкої волі, людей психічно неврівноважених, схильних до того, аби штучно піднімати свій настрій і працездатність.

17. В Україні налічується близько 450 тисяч наркоманів, із них 2/3 ВІЛ-інфіковані.

17. Є три основні клінічні прояви, пов'язані із уживанням наркотиків:

1) психічна залежність, коли людина потребує наркотичних речовин для підтримання свого способу життя;

2) фізична залежність, коли наркотик стає частиною обміну речовин і організм фізично не може обійтися без нього: припинивши вживання наркотику на цій стадії залежності, наркоман відчуває фізичні страждання (цей стан називається у медицині абстинентним синдромом, а у побуті — "ломкою");

3) зростання витривалості (толерантності) щодо наркотику, коли потреба в ньому зростає все більше і більше, вимагаючи нових і нових коштів для його придбання.

18. При постійному вживанні наркотиків виникає хронічне наркотичне отруєння, яке спричиняє розлад багатьох систем організму, насамперед — центральної нервової системи.

19. Діагноз " наркоманія " ставлять тоді, коли захворювання є наслідком уживання речовин, унесених до офіційного списку наркотичних препаратів. В іншому випадку ставлять діагноз " токсикоманія ". Ці обидві хвороби є однаково небезпечними.

 

 

Небезпека СНІДу

1. СНІД — синдром набутого імунодефіциту — відносно нове інфекційне захворювання, глобальне поширення якого по всій планеті дає підстави говорити про епідемію і навіть про пандемію СНІДу.

2. СНІД є прикладом соціальної хвороби, виникнення і розповсюдження якої тісно пов'язане із певними соціально-економічними умовами, в яких перебуває людина.

3. Головна ознака СНІДу — ураження імунної системи людини, внаслідок чого організм стає беззахисним проти будь-якого інфекційного захворювання. В останні роки з'являється все більше даних про те, що збудник СНІДу водночас з імунною системою уражає й нервову систему людини.

4. Перші відомості про ураження людини СНІДом з'явилися взимку 1980-1981 року, коли до шпиталю Нью-Йоркського університету (США) потрапили декілька осіб чоловічої статі, хворі на незнайому лікарям форму саркоми Капоши.

 

Зверніть увагу! Саркома Капоши — захворювання, відкрите Моритцем Капоши ще у 1872 році: на шкірі нижніх кінцівок з'являються вузлики коричнево-червоного або блакитно-червоного кольору. Іноді вони перетворюються на виразку і відмирають, але внутрішні органи при цьому не ушкоджуються, а самі пухлини не стають злоякісними.

 

5. Незвичним при протіканні нововиявленої хвороби було те, що всі хворі були чоловічої статі у віці близько 30 років (зазвичай саркома Капоши уражає чоловіків, старших за 60 років), до того ж усі вони без винятку були гомосексуалістами. Саркома в них виявилася злоякісною, і більшість із них померла протягом найближчих 20 місяців.

6. Протягом першого півріччя 1981 року у США було виявлено 116 випадків схожих хвороб, спільним для яких було: 1) несподівана поява; 2) блискавичне поширення; 3) дивний зв'язок із злоякісними новоутвореннями або швидкоплинною пневмонією; 4) досить широке розповсюдження серед гомосексуалів і, головне, 5) відсутність ефективних засобів лікування.

7. Перші спроби лікування СНІДу були зроблені у Національному інституті раку (США) під керівництвом відомого імунолога і вірусолога Роберта Галло. Саме Р.Галло належить припущення, що вірус СНІДу виник в Африці, де ним заразилися і примати, і людина, а вже звідти вірус, через работоргівлю, потрапив до Америки й країн Карибського моря.

8. Роберт Галло знайшов у хворих на СНІД людей і у зелених мавп та шимпанзе один і той самий вірус, назвавши його HTLV-1. Незабаром з'ясувалося, що вірус HTLV-1 передається ще й при переливанні крові. Р.Галло був цілком упевнений, що відкритий ним вірус і є переносником СНІДу. Але це було помилковим судженням.

9. Справжній вірус-переносник СНІДу був відкритий групою вчених Пастерівського інституту (Париж, Франція) під керівництвом професора Люка Монтаньє. Автори дали цьому вірусу назву LAV.

10. Після інтенсивних спільних наукових робіт американські і французькі дослідники почали позначати відкритий вірус СНІДу як HTLV-3/LAV. Згодом, у 1986 році, Комітет із таксономії і номенклатури вірусів ухвалив рішення надати збуднику СНІДУ нову назву — HIV (українська абревіатура — ВІЛ — вірус імунодефіциту людини).

 

Зверніть увагу! Збудник СНІДу було відкрито через 2 роки після виходу перших наукових публікацій про виявлене американськими лікарями нове захворювання, 2,5 року знадобилося для розроблення методу діагностики хвороби. У квітні 1985 року в Атланті (США) відбулася І-а Міжнародна конференція зі СНІДу.

 

11. На сьогодні встановлено, що поширення вірусу СНІДу (ВІЛ) є дуже нерівномірним. Понад ⅔ хворих на СНІД мешкають в Африці на територіях, розташованих південніше від Сахари. Тут кількість ВІЛ-інфікованих сягає 500 осіб на кожні 10000 населення (ризик захворіти становить R=5∙10^-2 і класифікується як надмірний) — найвищий показник у світі. У 50 країнах цей показник становить близько 5 осіб на кожні 10000 населення (R=5∙10^-4 — високий), в інших країнах він нижчий.

 

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! Поширення СНІДу в світі має характер пандемії, тобто сягає найвищого ступеня поширення, охоплюючи значну кількість населення різних країн.

 

12. Частота ураження ВІЛ різниться для різних верств населення. Серед чоловіків-гомосексуалів вона сягає 60-90%, а серед наркоманів, котрі вводять собі наркотики через вену, вона трохи нижча — 13-20%.

 

Зверніть увагу! В останні роки, через бісексуальних чоловіків, наркоманів і проституток СНІД усе сильніше уражає гетеросексуальну частину населення.

 

13. Частка жінок серед хворих на СНІД становить у сучасному суспільстві 5-10%, серед них ін'єкційних наркоманок нараховується до 50%, а тих, хто заразився при гетеросексуальних статевих контактах, — близько 29%.

 

Зверніть увагу! За даними статистики, для осіб жіночої статі найбільшій ризик заразитися ВІЛ статевим шляхом виникає внаслідок їхніх контактів із чоловіками, хворими на СНІД.

 

14. Дослідження свідчать, що в Африці (звідки, за Р.Галло, й почалося поширення СНІДу) основним шляхом розповсюдження ВІЛ є гетеросексуальні зв'язки, а співвідношення між хворими чоловіками і жінками становить 1:1.

15. Останнім часом суттєвим джерелом ураження ВІЛ є переливання крові та деякі інші лікувальні маніпуляції.

16. За даними статистики, є групи населення, у яких частка заражених ВІЛ катастрофічно висока: хворими на СНІД є 80-90% проституток, 30% їхніх клієнтів, а також 30% хворих, котрі відвідують венерологічні відділення лікувальних закладів, 10% донорів крові та ін.

 

Зверніть увагу! За приблизними оцінками, виконаними ООН і ВООЗ, у світі нараховується понад 40 млн. осіб, уражених ВІЛ, 18,5 млн. із них уже померли.

 

17. Точно підрахувати кількість хворих на СНІД сьогодні дуже важко: по-перше, недосконалою є сама статистика, бо ВООЗ, наприклад, реєструє тільки тих хворих, у яких клініка хвороби є явно вираженою; по-друге, багато країн Африки та Азії не мають достовірних даних, бо тестування на ВІЛ там не проводиться або охоплює незначну частину населення; по-третє, уряди деяких країн приховують реальну картину поширення СНІДу, аби не зашкодити іноземному туризмові, котрий є одним із суттєвих джерел національного прибутку.

18. Основними шляхами передавання ВІЛ в сучасному суспільстві вважають:

· статеві контакти із хворими на СНІД;

· переливання крові й пересадку (трансплантацію) органів і тканин;

· повторне використання голок та шприців при лікувальних процедурах, а також повторне використання або неякісну стерилізацію хірургічного інструменту при операціях (у тому \числі при нанесенні татуювання);

· пошкодження шкірних покривів, слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ;

· вертикальні" ураження — від інфікованої матері до дитини (у тому числі під час вагітності та при годуванні грудним молоком).

 

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! Незважаючи на всю свою небезпеку, вірус ВІЛ/СНІДу не передається:

ü при рукостисканні;

ü через поцілунок;

ü через їжу;

ü через предмети особистої гігієни;

ü при купанні у басейні, у душі і т.п.

ü через укуси комах.

 

19. Пошуки ефективних лікарських препаратів проти СНІДу все ще тривають. Складність роботи вірусологів та імунологів пов'язана з тим, що ВІЛ має велику мінливість: цей вірус швидко набуває стійкості щодо дії лікарських препаратів — відтак ефективні спочатку засоби швидко стають малодієвими.

20. Україна визнана ВООЗ як така, що стоїть на межі загальнонаціональної епідемії СНІДу: за останні 5 років темпи захворювання в нашій країні зросли у 20 разів, а кількість хворих уже становить 1% дорослого населення.

 

Зверніть увагу! В офіційній доповіді ООН (2005 рік) Україну названо як таку, що посідає 6 місце у світі за темпами зростання кількості хворих на СНІД. Це дуже загрозливі дані, які потребують ужиття термінових та ефективних заходів!

 

21. Оціночні розрахунки, виконані при реалізації Об'єднаної програми ООН із ВІЛ/СНІДу (вона має абревіатуру ЮНЕЙДС) за участю ВООЗ, свідчать, що на початок 2005 року кількість ВІЛ-інфікованих в Україні становила від 448 до 491 тисячі осіб, тобто близько 1,8% населення країни віком 15-49 років.

22. Епідемія ВІЛ/СНІДу має тенденцію до зростання в усіх областях України, але найбільш загрозливою вона є у Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській та Донецькій областях, де мешкає більшість хворих.

23. За прогнозами експертів, у разі збереження цих негативних тенденцій кількість ВІЛ-інфікованих в Україні у 2010 році зросте до 1,5 млн. осіб, причому того року в Україні на СНІД захворіє 95 тисяч осіб, а загине внаслідок цього захворювання близько 90 тисяч осіб: серед загальної кількості померлих частка уражених ВІЛ становитиме не менше ніж 10%. Більшість померлих від СНІДУ становитимуть особи віком до 40 років.

24. Експерти ООН вважають, що у 2014 році загальна кількість ВІЛ-інфікованих в Україні становитиме від 479 тис. осіб (за оптимістичним сценарієм, який передбачає, що до антиретровірусної терапії матимуть доступ 50% тих, хто її потребує) до 820 тис. осіб (за песимістичним сценарієм, який передбачає, що лише 5% хворих матимуть доступ до якісної терапії). Таким чином, на думку фахівців, у 2014 році кількість хворих на ВІЛ/СНІД в Україні становитиме від 1,9% до 3,5% дорослого населення.

25. Протидія ВІЛ/СНІДу коштуватиме Українській державі близько 600 млн. гривень щорічно.

 

ЗАДАЧА.

Відомо, що статевий шлях інфікування ВІЛ/СНІДом нині стає все поширенішим. Розрахуйте індивідуальний ризик для молоді, що проживає в м. Полтаві, (юнака та дівчини – окремо) наразитися на ВІЛ-інфікованого партнера при статевих контактах. Оцініть цей ризик якісно за шкалою ризиків.

Вихідні дані. За статистикою, на початок березня 2006 року в Полтаві налічувалось офіційно зареєстрованих 650 осіб, хворих на ВІЛ-інфекцію. Проте фахівці стверджують, що реальна кількість ВІЛ-інфікованих принаймні у 5 разів більша. 53,4% з них – це особи віком 20-29 років, котрі вступають в активне статеве життя. Відомо, що кількість населення Полтави на початок 2004 року становила 305347 чол., з них 46,1% - чоловіки і 53,9% - жінки. Відсоток населення віком від 20 до 29 років складає 15,7%. Серед інфікованих 63,9% складають чоловіки, решта – жінки.

РОЗВ`ЯЗАННЯ.

Ризик – це відношення фактичної кількості подій з небажаними наслідками до теоретично можливої їх кількості за певний період часу. Припускаючи лише гетеросексуальні зв’язки в межах міста Полтави і між людьми своєї вікової групи (20-29 років), ризик інфікування ВІЛ для чоловіка становитиме

R_чол. = ;

де - кількість ВІЛ-інфікованих жінок віком 20-29 років;

- загальна кількість жінок віком 20-29 років.

Аналогічно, ризик інфікування ВІЛ для жінки

R_жін. = ;

де - кількість ВІЛ-інфікованих чоловіків віком 20-29 років;

- загальна кількість чоловіків віком 20-29 років.

1. Визначаємо кількість осіб віком 20-29 років, котрі проживають у Полтаві:

305347*0,157 = 47939 осіб.

2. Враховуючи процентне співвідношення чоловіків і жінок, визначаємо, що чоловіків віком 20-29 років у Полтаві мешкає

= 47939*0,461 = 22100,

а жінок цієї вікової групи –

= 47939-22100 = 25839.

3. Визначаємо реальну кількість ВІЛ-інфікованих у Полтаві:

650*5 = 3250 осіб.

4. Враховуючи, що молодь віком 20-29 років складає 53,4% від загального числа ВІЛ-інфікованих, визначаємо їхню кількість:

3250*0,534 = 1736 осіб.

5. Враховуючи поділ ВІЛ-інфікованих за статевою ознакою, визначаємо:

= 1736*0,639 = 1109 осіб,

= 1736 -1109 = 627 осіб.

6. Ризик для чоловіка (юнака) наразитися на хворого партнера (жінку) при статевих контактах становить:

R_чол. = .

7. Ризик для жінки (дівчини) наразитися на хворого партнера (чоловіка) при статевих контактах становить:

R_жін. = .

Отже, для жінок (як, до речі, і для гомосексуалістів) ризик наразитися на хворого партнера вдвічі вищий, ніж для чоловіка нормальної сексуальної орієнтації.

Оскільки інфікування ВІЛ/СНІДом являє собою смертельну загрозу для людини, одержані значення можна порівняти за шкалою смертельних ризиків (див. модуль 1, с.27, таблиця 9). За цією шкалою як для жінок, так і для чоловіків одержані величини відносяться до розряду екстремальних (!) ризиків.

Зверніть увагу! За новим законодавством особи, які беруть шлюб, повинні надати до органів РАГСу медичну довідку про стан свого здоров’я, в якій, зокрема, мають бути наведені результати проходження тесту на ВІЛ-інфекцію.

 

ЗАВДАННЯ. За даними попередньої задачі розрахуйте індивідуальний ризик ВІЛ-інфікування для людини у віці від 30 до 39 років (для чоловіка і жінки – окремо) при нерозбірливих статевих контактах, якщо відомо, що люди цієї вікової групи серед хворих на ВІЛ-інфекцію займають 23,6%. Кількість людей у віці 30-39 років по відношенню до загальної чисельності населення Полтави складає 22,4%. Розрахунки зробіть у припущенні статевих контактів з партнером вікової групи від 20 до 39 років.

Соціальна небезпека куріння

 

1. Небезпека куріння має як суто медичний, так і соціально-економічний аспекти. Для вирощування тютюну використовуються найкращі землі, що знаходяться у найсприятливіших кліматичних умовах. Усі вони могли б використовуватися для вирощування корисних для людини сільськогосподарських культур. До того ж надання зеленому тютюновому листу жовтого забарвлення потребує постійної високої температури. За даними ВООЗ (Здоровье мира. — 1980. — №2-3. — С.28), для прогрівання одного гектара, засіяного тютюном, треба спалити таку кількість деревини, котра займає один гектар посівної площі. Підраховано, що для сушіння тютюнового листа, достатнього для виготовлення 300 сигарет, треба зрубати одне велике дерево (Здоровье мира. — 1970. — № 6. — С.8).

2. Для видалення з тютюну неприємного запаху, тютюнова промисловість використовує дорогі й дефіцитні речовини й харчові продукти: масло геранієве, настій мускатного горіху, перуанський бальзам, масло анісове, масло мускатного шавлію, масло м'ятне, лимонна есенція, масло бергамотне, мед натуральний, ванілін, арованілін, ромова есенція тощо.

 

Зверніть увагу! На одну тонну тютюну, що йде на виготовлення сигарет, використовується: ваніліну — 1,25 кілограма, арованіліну — 3,25 кілограма, ромової есенції — 96 кілограмів, масла м'ятного — 3,5 кілограма, чорносливу — 70 кілограмів, сухофруктів — 50 кілограмів.

 

3. Тютюновий бізнес вкладає значні ресурси у рекламу своєї продукції, тільки грошові витрати на неї оцінюються у сотні мільярдів доларів.

4. Куріння є основною причиною передчасної смерті, якій можна запобігти.

5. Тютюновий дим — причина розвитку понад 25 хвороб. Із шкідливою дією на організм небезпечних речовин у складі тютюнового диму пов'язана основна небезпека куріння. У тютюновому диму (залежно від якості, сортності й домішок до тютюну) міститься до 4200 різних компонентів.

6. Шкідливі речовини, що входять до складу тютюнового диму, доцільно поділити на 3 групи:

 

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! На кожній сигаретній упаковці міститься конкретна інформація щодо вмісту в 1 сигареті найшкідливіших речовин: нікотину й тютюнового дьогтю, а також повідомляється про те, що куріння може спричинити захворювання на рак.

 

7. Нікотин є однією з найсильніших рослинних отрут, алкалоїдом тютюну (а також алкалоїдом махорки). Крім нікотину, тютюн містить ще 11 отруйних алкалоїдів.

8. Нікотин не має жодного застосування у медицині, а при курінні він викликає хронічне отруєння організму.

9. Назва нікотин (французьке nicotine) походить від прізвища французького дипломата XVI ст. Ніко, який уперше ввіз тютюн до Франції.

10. Дослідним шляхом встановлено, що у малих дозах нікотин збудливо діє на центральну нервову систему, посилює секреторну функцію слинних залоз, учащає дихання і підвищує артеріальний кров'яний тиск. Натомість великі дози нікотину призводять до пригнічення діяльності нервової системи і навіть до її паралічу, що тягне за собою зупинення дихання і смерть.

11. Смертельною для дорослої людини є доза нікотину 50-60 грам, ужита одноразово.

12. Після викурювання навіть однієї сигарети спостерігаються такі порушення психофізіологічних функцій курця:

• звужується поле зору;
• порушується сприйняття кольорів, особливо — червоного й зеленого;
• падає на 20% обсяг сприйняття зорової інформації;
• зменшується на 25% швидкість рухових реакцій;
• послаблюється гострота слуху в діапазоні розмовної мови.

13. Фізична і психічна залежність від нікотину розвивається значно швидше, ніж від алкоголю. На відміну від алкоголізму та наркоманії, тютюнова залежність не призводить до деградації особистості. Але куріння є небезпечною хворобою, яка руйнує здоров'я людини й скорочує її життя.

14. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), близько ⅓ дорослого населення світу є курцями. В Європі курить близько ½ дорослого населення, а у США — лише ¼.

15. За даними ВООЗ ризик передчасної смерті внаслідок хвороб, заподіяних курінням, в структурі смертельних побутових ризиків займає перше місце.

16. Ризик передчасної смерті через паління (при викурюванні 20 сигарет за день) більше ніж у 100 разів перевищує ризик померти від раку внаслідок впливу неаварійних джерел радіаційного опромінення.

17. В Україні курить близько 40% населення працездатного віку — це один із найвищих показників в Європі. У нашій країні курцем є кожна третя-четверта жінка репродуктивного віку (20-39 років).

18. Кожного року в світі куріння викликає близько 3,5 млн. передчасних смертей (тобто щоденно у світі гине 1000 осіб). В Україні куріння забирає 100-110 тисяч життів щорічно.

19. Дорослий курець в Україні викурює у середньому 1650 сигарет протягом 1 року.

20. Останнім часом світова спільнота, захищаючи тих, хто не палить, уживає енергійних заходів щодо обмеження прав осіб, котрі курять: забороняється курити у громадських місцях (у ресторанах, кафе, барах, кінотеатрах), у транспорті (у літаках, вагонах залізничного транспорту), на роботі.

 

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

 

1. Що є джерелом соціальних та соціально-політичних небезпек?

 

2. Що таке конфлікт? Якими є форми перебігу конфліктів?

 

3. Чому терор — особливу форму політичного екстремізму, невід'ємною частиною якої є застосування насилля і залякування населення й урядів, — називають "війною без кордонів"?

 

4. Сформулюйте основні правила поведінки людини, яка опинилася у положенні заручника терористів.

 

5. Якими є види натовпу і в чому полягає небезпека натовпу: 1) для людини, котра знаходиться у натовпі? 2) для людини, котра знаходиться поза натовпом?

 

6. Сформулюйте основні правила поведінки, які мають допомогти людині уникнути кримінальних небезпек у сучасному суспільстві.

 

7. Схарактеризуйте основні небезпеки для сучасної людини, спричинені алкоголізмом, наркоманією, СНІДом. Чому СНІД називають "чумою нашого століття"?

 

ЗМІСТ

6. УРБАНІЗОВАНЕ ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО НЕБЕЗПЕКИ...........................................................................................6

§ 6.1. Урбанізація та урбанізоване середовище............................................... 8

§ 6.2. Здоров'я мешканців великих міст...........................................................10

§ 6.3. Атмосферне повітря і проблеми, викликані його забрудненням.......................................................................................... 11

§ 6.4. Шумове забруднення великих міст....................................................... 15

§ 6.5. Кількісна оцінка шумового забруднення від автотранспорту………..17

§ 6.6. Небезпеки дорожнього руху....................................................................20

§ 6.7. Кількісна оцінка перевантажень при автомобільних аваріях………...21

§ 6.8. Небезпеки залізничного транспорту.......................................................24

§ 6.9. Електромагнітні випромінювання та їх небезпека................................25

§ 6.10. Оптичні випромінювання та їхня дія на людину..................................26

§ 6.11. Небезпека ураження електричним струмом..........................................28

Питання для самоперевірки.................................................................................30

 

7. РАДІАЦІЯ ТА ЇЇ НЕБЕЗПЕКА........................................................ 31

§ 7.1. Радіація і життєдіяльність людини.........................................................33

§ 7.2. Дія радіації на людину. Променева хвороба........................................ 35

§ 7.3. Радіаційні ризики...................................................................................... 37

§ 7.4. Радіозахисне харчування в умовах радіаційного забруднення............ 40

§ 7.5. Проблеми радіаційного захисту.............................................................. 43

§ 7.6. Кількісне оцінювання радіаційних ризиків............................................ 45

Питання для самоперевірки.................................................................................50

 

8. СОЦІАЛЬНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ НЕБЕЗПЕКИ У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ....................................................... 51

§ 8.1. Соціальні небезпеки. Конфлікт...............................................................53

§ 8.2. Тероризм — "війна без кордонів".......................................................... 54

§ 8.3. Натовп як соціальна небезпека............................................................... 55

§ 8.4. Криміногенні небезпеки в сучасному суспільстві................................ 56

§ 8.5. Соціальні небезпеки: алкоголізм, наркоманія, СНІД, куріння……….59

Питання для самоперевірки.................................................................................67