Дія радіації на людину. Променева хвороба

 

1. Дослідним шляхом виявлені такі особливості дії радіації на організм людини:

1) органи чуттів людини не реагують на жодний вид радіоактивного випромінювання;

2) не існує граничної (порогової) дози опромінення: будь-які, навіть найменші, дози радіації є шкідливими для здоров’я;

3) отримані дози радіації підсумовуються (додаються) і накопичуються в організмі — це явище відоме як кумулятивний ефект радіації;

4) різні органи і тканини мають різну чутливість до дії на них радіації;

5) різні радіоактивні ізотопи, потрапляючи в організм, розподіляються в ньому по-різному (наприклад, Тритій, Карбон, Ферум, Полоній розподіляються рівномірно; Радій, Стронцій, Фосфор накопичуються переважно у кістках; Калій, Рубідій, Цезій накопичуються у м’язовій тканині; Йод накопичується у щитовидній залозі; Рутеній, Ніобій — у печінці, нирках, селезінці).

 

1. Дія радіації за своєю природою є для людини шкідливою.

2. Радіаційна безпека людини досягається за рахунок упровадження комплексу науково обґрунтованих заходів протидії радіаційному опроміненню, а саме:

· через розроблення критеріїв оцінки небезпеки, викликаної радіаційним опроміненням (як для окремої особи, так і для групи осіб аж до людської популяції в цілому);

· постійним моніторингом радіаційної обстановки і її прогнозуванням;

· виконанням технічних і організаційних заходів, які б дозволили зробити використання радіоактивних речовин якомога безпечнішим.

3. Чинні норми радіаційної безпеки ґрунтуються на 3-х основних принципах:

· не перевищувати встановлену і науково обґрунтовану дозову межу опромінення;

· виключити будь-яке необґрунтоване опромінення людини;

· знизити опромінення людини, якого не можна уникнути, до мінімально можливого рівня.

4. Людина зазнає опромінення двома способами: зовнішнім (він становить близько ⅓ усього опромінення від природних джерел) і внутрішнім (через їжу, воду, повітря).

5. Особливість дії радіації на людину виявлена і сформульована як радіобіологічний парадокс:

" Існує величезна невідповідність між мізерною величиною поглиненої енергії радіоактивного випромінювання і надмірною реакцією на неї живого організму — аж до летального наслідку ".

Радіобіологічний парадокс сформульований видатним російським вченим професором Миколою Тимофєєвим-Ресовським (1900—1981).

6. Над вирішенням проблеми радіобіологічного парадоксу працює окрема наука — радіобіологія.

7. Різні органи й живі тканини мають різну чутливість до радіоактивного опромінення.

8. Чутливим до дії радіації є кришталик ока людини:

• помітне помутніння кришталика ока людини викликається поглиненою дозою опромінювання, що не перевищує 2 Гр;
• накопичення протягом 10-20 років (наприклад, у виробничих умовах) сумарної поглиненої дози опромінення від 0,5 до 2,0 Гр у більшості випадків призводить до ущільнення і замулення кришталика ока та втрати зору;
• отримана одноразово поглинена доза опромінення 5 Гр здебільшого викликає тяжку форму ураження ока — прогресуючу катаракту й подальшу втрату зору.

9. Дія радіації викликає ураження репродуктивних органів чоловіків:

• одноразове радіаційне ураження сім'яників поглиненою дозою опромінення величиною лише 0,1 Гр призводить до тимчасової стерильності чоловіків;
• одноразове радіаційне ураження сім'яників поглиненою дозою опромінення величиною понад 2 Гр може призвести до постійної стерильності чоловіків;
• сім'яники чоловіків є чи не єдиним виключенням із загального правила: отримана у декілька прийомів сумарна доза опромінення для них є більш небезпечною, ніж та сама доза, отримана одноразово.

Зверніть увагу! Ті органи живого організму, котрі є найбільш чутливими до радіаційного ураження, називаються критичними органами.

10. Певна стійкість організму щодо дії радіації пояснюється тим, що в живому організмі у відповідь на опромінення, так само, як і на будь-який інший шкідливий вплив, вмикаються захисні механізми систем адаптації і компенсації, покликані забезпечити сталість внутрішнього середовища організму (гомеостаз) і відновити порушені функції.

11. При однократному опроміненні людини допустимою дозою в результаті репаративних процесів впродовж 30 діб відновлюється половина всіх уражень. Цей період вважається періодом напіввідновлення. Інша частина уражень відновлюється переважно впродовж наступних 2-2,5 місяців після опромінення. На цьому принципі «ураження-відновлення» існує поняття допустимої дози опромінення, яка встановлюється для ліквідаторів радіаційних аварій.

12. Більшість органів людини здатна витримувати значні опромінення. За даними досліджень:

1) нирки дорослої людини здатні витримувати ураження дозою близько 23 Гр, отримуючи її за 5 тижнів;

2) печінка дорослої людини здатна витримувати ураження дозою близько 40 Гр, отримуючи її за 1 місяць;

3) сечовий міхур дорослої людини здатен витримувати ураження дозою близько 55 Гр, отримуючи її за 1 місяць;

4) зріла хрящова тканина дорослої людини здатна витримувати ураження дозою близько 70 Гр, отримуючи її за 1 місяць.

13. Численні прояви уражаючої дії на організм людини радіоактивних випромінювань називаються променевою хворобою. Променева хвороба може бути гострою або хронічною.

14. Розрізняють 4 ступені важкості гострої променевої хвороби.

15. Променеву хворобу I ступеня (легкого) викликає поглинена доза опромінення 1-2 грея. Ознакою цього ступеня ураження є:

• набряки лімфатичних вузлів;
• несильна нудота, блювота (2-3 рази) протягом першої доби після ураження.

16. Променеву хворобу II ступеня (середнього) викликає поглинена доза опромінення 2-4 грея. Ознакою цього ступеня ураження є:

• нудота, блювота;
• зниження вмісту лейкоцитів у крові;
• підшкірні крововиливи;
• відчуття слабкості.

17. Променеву хворобу III ступеня (важкого) викликає поглинена доза опромінення 4-6 грея. Ознакою цього ступеня ураження є:

• біохімічні зміни крові та сечі;
• ураження клітин кісткового мозку й усієї системи кровотворення;
• постійна нудота і багатократне блювання;
• підвищення температури тіла до 38 ⁰С.

18. Променеву хворобу IV ступеня (дуже важкого) викликає поглинена доза опромінення понад 6 грей. Ознакою цього ступеня ураження є:

• еритема (почервоніння) шкіри і слизових;
• рідкі випорожнення;
• підвищення температури тіла до 38 ⁰С і вище;
• значна слабкість, утомлюваність та втрата працездатності.

19. При дозах опромінення до 1 грея можливе поновлення здоров’я навіть без медичного втручання.

20. При дозах опромінення 1-2 грея людина може вижити і поступово відновити своє здоров’я навіть без спеціального лікування.

21. При дозах опромінення 2-4,5 грея гине близько 20% уражених, а виживанню має передувати вчасне і кваліфіковане лікування.

22. Якщо доза опромінення основної маси тканин тіла сягає 5-6 грей, виживання стає неможливим навіть при належному медичному догляді й найсучаснішій терапії.

Зверніть увагу! Людина виживає, отримавши дозу 4-6 грей лише у випадку нерівномірного розподілу поглиненої дози радіації, але й у цих випадках гине близько 50% уражених (протягом першого місяця після опромінення).

23. При дозах опромінення понад 6 грей смертність уражених 100%-на, незважаючи на кваліфіковане лікування.

24. При протіканні гострої променевої хвороби розрізняють 4 фази її перебігу:

• первинну гостру реакцію (головний біль, сонливість), яка триває 1-3 дні;
• приховану (латентну) фазу уявного клінічного благополуччя (супроводжується зміною складу крові, випадінням волосся), яка триває 14-30 діб;
• фазу розпалу хвороби (слабкість, підвищена температура), яка триває 1-3 тижні;
• фазу раннього відновлення, яка триває 2-3 місяці.

25. Радіаційні ураження, що розвиваються внаслідок тривалого опромінення організму у малих дозах (при отриманні щодоби 0,1-0,5 сГр і поступового накопичення сумарної дози 0,7-1,0 Гр), називаються хронічною променевою хворобою.

26. При хронічній променевій хворобі негативна дія радіації одночасно поширюється на більшість органів і систем організму.

27. Профілактика хронічної променевої хвороби полягає в суворому дотриманні нормативів і правил роботи з радіоактивними джерелами.

Радіаційні ризики

 

1. Потужність експозиційної дози випромінювання (ПЕД) характеризує потенційну небезпеку дії радіації на організм людини.

2. Шкода організму людини, спричинена безпосередньою дією радіації, оцінюється за поглиненою дозою опромінення, а радіаційна небезпека від хронічної дії радіації — еквівалентною дозою опромінення

3. Існуючі прилади дозволяють швидко і з достатньою точністю вимірювати ПЕД, а дози опромінення визначають розрахунком або за допомогою непрямих методів (наприклад, шляхом спостереження за станом ураженої людини).

 

ПРИКЛАД. Визначена експериментально потужність експозиційної дози випромінювання у населеному пункті становить ПЕД = 12 мкР/год. Якою є еквівалентна доза опромінення, отримана людиною протягом 1 року?

РОЗВ’ЯЗАННЯ:

1) Експозиційна доза випромінювання, викинута протягом 1 року, дорівнює

ЕД = 12 мкР/год×24год×365діб = 105120 мкР = 0,11Р.

2) Припустимо, що вся радіація, викинута протягом 1 року, йде на ушкодження організму людини. Тоді 0,11Р = 0,11 бер (біологічний еквівалент рентгена). Враховуючи, що 1 Зв = 100 бер, складемо пропорцію:

3) Звідси шукана величина еквівалентної дози опромінення

(на 1 рік).

 

ВІДПОВІДЬ: еквівалентна доза опромінення при потужності експозиційної дози ПЕД= 12 мкР/год становить Н= 1,1 мЗв на рік.

 

Зверніть увагу! Середня еквівалента доза опромінення від радіаційного фону на поверхні Землі становить Н_сер= 2,4 мЗв на рік.

 

5. Джерела радіації, які спричиняють опромінення людини, поділяють на природні й антропогенні (штучно створені). Їхні характеристики подані у таблиці.

 

 

Таблиця 7.1