Укладачі: В.А. Смирнов, кандидат

Укладачі: В.А. Смирнов, кандидат

Фізико-математичних наук,

С.А. Дикань, кандидат

Технічних наук, доцент

Полтава 2006

 

 

Модуль М-1 "Основні засади наук про безпеку людини"

 

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

 

Тема 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Основні поняття наукової дисципліни "Безпека життєдіяльності"

 

Людина і природне середовище

Небезпеки техногенного характеру

Класифікація небезпек

Ієрархія потреб людини

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів ВЗО. — К., 2005. — 320 с.

 

2. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. — Суми, 1999.—301 с.

 

НАЙВАЖЛИВІШІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ ТЕМИ №1:

БЕЗПЕКА	КОНЦЕПЦІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
НЕБЕЗПЕКА	ПРИРОДНІ НЕБЕЗПЕКИ
ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ	ТЕХНОГЕННІ НЕБЕЗПЕКИ
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ	СОЦІАЛЬНІ НЕБЕЗПЕКИ
СИСТЕМА „ЛЮДИНА—МАШИНА—СЕРЕДОВИЩЕ”	КОМБІНОВАНІ НЕБЕЗПЕКИ
ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ	ІЄРАРХІЯ ПОТРЕБ

§ 1.1. Основні поняття наукової дисципліни "Безпека життєдіяльності"

 

1. Життя є найвищою формою існування матерії; воно закономірно виникає при певних умовах у процесі розвитку матерії.

2. Характерною ознакою живих об'єктів, що відрізняє їх від неживих, є обмін речовин, подразливість, здатність до розмноження й росту, мінливість і спроможність пристосовуватися до навколишнього середовища.

3. Живим об'єктам властива структурна компактність та енергетична економічність — результат надзвичайно високої впорядкованості на молекулярному рівні.

4. Живі об'єкти обмінюються із навколишнім середовищем енергією, речовиною та інформацією, тобто є відкритими термодинамічними системами.

5. Живим об'єктам (на відміну від неживих) властива здатність до упорядкування, до створення порядку із хаосу — спостерігається порушення 2-го закону термодинаміки, здійснюється протидія зростанню ентропії.

6. Упорядкування (зниження ентропії) у живих об'єктах можливе тільки за рахунок збільшення ентропії в навколишньому середовищі — в цілому процес зростання ентропії невпинно продовжується (це фундаментальний закон природи).

7. Навколишнє середовище — природні елементи довкілля або штучно створені людиною об'єкти та явища, з якими людина знаходиться у прямих або опосередкованих взаємовідносинах.

8. Невід'ємною властивістю всього живого є активність, яка проявляється у діяльності.

9. Діяльність — специфічна, властива людині, форма активного ставлення до навколишнього середовища; зміст діяльності полягає у доцільній зміні й перетворенні навколишнього світу.

10. Людина — найвищий ступінь живих організмів на Землі, предмет вивчення різних галузей знань: медицини, соціології, психології, фізіології, педагогіки та інших.

11. Людина —жива біологічна система, що являє собою сукупність фізичного і духовного, природного й соціального, спадкового і набутого при житті.

12. Життєдіяльність — усвідомлена діяльність людини, спрямована на її самореалізацію з урахуванням життєвих потреб і можливостей.

13. Життєдіяльність людини завжди спряжена із певною ймовірністю прояву небезпек.

14. Небезпека — негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності завдати шкоди як неживим, так і живим об'єктам, у тому числі — людині.

15. Небезпека — потенційне джерело шкоди, під яким розуміють явища, процеси та об'єкти, котрі здатні за певних умов завдати шкоду здоров'ю людини або системам, що забезпечують її життєдіяльність.

16. Шкода — якісна або кількісна оцінка збитку, заподіяного небезпекою.

17. Джерелами (носіями) небезпеки є: природні процеси та явища; техногенне середовище; людські дії психологічного, соціально-політичного або воєнного характеру.

18. Безпека — такий процес діяльності, при якому із певною (достатньо великою) ймовірністю виключається прояв небезпек.

19. Безпека досягається збалансованістю взаємовідносин між людиною, соціумом (суспільством), природними й техногенними факторами середовища.

20. Безпека життєдіяльності — наука, предметом вивчення якої є проблеми безпеки людини при здійсненні нею різноманітної діяльності: побутової, виробничої, навчальної, духовної та інших.

21. Дослідження у галузі безпеки життєдіяльності спрямовані на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу небезпек на людину, а також способів превентивного захисту від них.

22. Важливим завданням безпеки життєдіяльності є вивчення основ здорового способу життя.

23. Принципи, на яких базується безпека життєдіяльності людини, застосовують у різноманітних сферах: у побуті, на виробництві, під час надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного і воєнного характеру.

24. При викладанні курсу "Безпека життєдіяльності" враховується, що ця дисципліна має світоглядно-професійний характер і тісно пов'язана з гуманітарними, природничими, інженерними науками і науками про людину і суспільство.

 

Класифікація небезпек

 

1. Основні положення БЖД базуються на аксіомі про потенційну небезпеку, згідно з якою будь-яка діяльність людини є потенційно небезпечною, і створити умови для абсолютно безпечної людської діяльності неможливо.

2. Реальна загроза здоров'ю або життю людини настає лише за умови спрацьовування ланцюжка (тріади) " джерело небезпеки — причина (умова) — небезпечна ситуація ".

3. Найнебезпечнішою для людини є ситуація, при якій вона постійно (достатньо довго) знаходиться у небезпечній зоні (області, де проявляє себе небезпека), не маючи у своєму розпорядженні ефективних засобів захисту або ж з певних причин не використовує їх.

4. Номенклатура небезпек, які можуть проявити себе у процесі життєдіяльності людини, нараховує понад 150 назв.

5. Чіткого поділу небезпек за відповідними ознаками ще не створено.

6. За джерелом походження небезпеки поділяють на: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані.

7. За локалізацією небезпеки поділяють на: космічні (пов'язані з космосом), атмосферні, літосферні, гідросферні.

8. За сферою прояву небезпеки поділяють на: побутові, виробничі, транспортні, спортивні.

9. За наслідками небезпеки поділяють на: зниження працездатності, захворювання, травми та смертельні випадки.

10. Існують загальні принципи захисту від небезпек:

ü захист часом (наприклад, зменшити час впливу іонізуючого опромінювання на людину);

ü захист відстанню (приміром, зменшити вплив електромагнітного випромінювання можна збільшенням відстані від джерела випромінювання);

ü штучним створенням перешкоди на шляху дії небезпечного фактора (наприклад, екрануванням потужних джерел електромагнітного випромінювання);

ü нормуванням величин небезпечних чинників і зниженням їх до допустимого рівня (нормування гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у повітрі, продуктах харчування);

ü використанням індивідуальних засобів захисту (захисні окуляри, респіратори);

ü проведенням медикаментозної профілактики (приміром, вакцинація в період епідемії грипу).

 

 

Ієрархія потреб людини

1. Те, чого не вистачає людині для нормальної життєдіяльності (для підтримання біологічних функцій організму, для існування людської особистості, соціальної групи, людства загалом), об'єднується поняттям потреби.

2. Біологічні потреби зумовлені необхідністю обміну речовин — головною передумовою існування будь-якого організму.

3. Потреби соціальних суб'єктів (особистості, соціальних груп), а також людського суспільства загалом залежать від рівня даного суспільства і від специфічних соціальних умов їх діяльності.

4. Психологія розглядає потреби як особливий стан психіки індивіда, котрий сприймається ним як "напружений", як "дискомфорт" і пов'язує його із відбиттям у психіці людини невідповідності між внутрішніми і зовнішніми умовами життєдіяльності.

5. Потреби є збудником активності людини, мета якої — подолати невідповідність між внутрішніми і зовнішніми умовами життєдіяльності.

6. Подолати невідповідність між внутрішніми і зовнішніми умовами життєдіяльності можна двома шляхами: а) реальним насиченням потреб; б) через пригнічення або заміщення даної потреби іншою, найближчою до неї.

7. Найважливішими особливостями потреб є їх динамічний характер, мінливість, виникнення на ґрунті вже задоволених потреб не усвідомлюваних раніше нових потреб, які проявляють себе водночас із входженням людини у нові для неї сфери життєдіяльності.

8. Потреби особистості утворюють ієрархію, в основі якої (у найглибших шарах) лежать біологічні потреби і потреби безпеки життєдіяльності, а наступні її рівні належать соціальним потребам.

9. Ієрархія (грецьке ієрархія, від ієрос — священний і архі — влада) — розташування частин або елементів цілого в певному порядку від вищого до нижчого.

10. Найвищим проявом потреб людини є потреба у самореалізації, самоствердженні, тобто у творчій діяльності.

11. Теорію, в якій було передбачено існування ієрархії потреб людини, створив американський психолог українського походження Абрахам Маслоу (1908 — 1970).

12. Життєдіяльність людини, згідно з теорією А.Маслоу, є спробою реалізації протягом свого життя прагнень до якнайповнішого розвитку своїх можливостей.

13. Згідно з теорією Абрахама Маслоу людські потреби можна уявити як кілька шарів піраміди (піраміди Маслоу), нижні шари якої посідають біологічні потреби і потреби безпеки життєдіяльності — первинні потреби людини.

14. Наступні, вищі шари у піраміді Маслоу відведені соціальним потребам (серед них —потреба належати до певної спільноти, потреба у компетентній оцінці своєї діяльності, пізнавальні потреби, естетичні потреби і, нарешті, потреба творчої самореалізації).

15. Вузлове положення теорії Абрахама Маслоу: при незадоволенні первинних потреб (у тому числі й безпеки життєдіяльності) відпадає проблема щодо задоволення потреб вищих ієрархічних рівнів.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:

 

1. Зобразіть генеалогічне дерево наук, що займаються питаннями безпеки життєдіяльності.

 

2. Що таке життєдіяльність і в чому полягає сутність безпеки життєдіяльності?

 

3. Схарактеризуйте джерела небезпек і класифікуйте їх.

 

4. Поясність сутність системного підходу у БЖД і схарактеризуйте різні рівні системи ЛЮДИНА — МАШИНА — СЕРЕДОВИЩЕ.

 

5. Розкрийте основний смисл Концепції сталого розвитку, сформульованої на Міжнародній конференції ООН у Ріо-де-Жанейро (1992 р.).

 

6. Схарактеризуйте ієрархію потреб людини у світлі теорії мотивації людської діяльності А.Маслоу.

 

 

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

 

Класифікація ризиків

ЛІТЕРАТУРА

1. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів ВЗО. — К., 2005. — 320 с.

 

2. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. — Суми, 1999.—301 с.

3. Дикань С.А., Білоус І.О. Кількісне оцінювання ризиків для здоров`я людини / Методичний матеріал до виконання самостійної роботи з дисципліни „Безпека життєдіяльності” для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання. — Полтава: ПолтНТУ, 2005. — 28 с.

 

 

РОЗВ'ЯЗАННЯ

1. Оцінимо для досліджуваної людини ризик смертельної небезпеки внаслідок соматичних та генетичних захворювань, а також через природне старіння організму:

вік 50 років означає належність до вікової групи № 12 (табл. 3), відповідно шуканий ризик для людини цієї групи (табл. 3) становить . Застосуємо поправку, що враховує місце проживання особи (місто) та її стать (чоловіча), звернувшись до табл. 4: коефіцієнт , тому скориговане значення ризику смертельної небезпеки внаслідок соматичних та генетичних захворювань, а також через природне старіння організму становить

.

 

2. Оцінимо для досліджуваної людини ризик загибелі протягом року внаслідок можливого нещасного випадку на виробництві:

будівельні спеціальності за табл. 5 мають код 5 і ризик наразитися на смертельну небезпеку протягом 1-ї години . Кількість робочих годин протягом календарного року складає для цієї професійної групи робітників 2024 години, тому скориговане значення ризику наразитися на смертельну небезпеку протягом року внаслідок можливого нещасного випадку на виробництві становить

.

Зв.ув! Якби ми досліджували ризик наразитися на смертельну небезпеку протягом року внаслідок можливого нещасного випадку на виробництві для особи протилежної статі (для жінки), відповідно до даних табл. 6 слід було застосувати поправку, яка враховує статистику у співвідношенні нещасних випадків між чоловіками і жінками: для даної вікової групи (50 років) воно складає , тобто скориговане значення ризику наразитися на смертельну небезпеку протягом року внаслідок можливого нещасного випадку на виробництві для особи жіночої статі становило б

.

 

3. Оцінимо для досліджуваної людини ризик наразитися на смертельну небезпеку протягом року внаслідок можливого нещасного випадку у побуті:

вік 50 років означає належність до вікової групи № 12 (табл. 2), відповідно шуканий ризик для людини цієї групи (табл. 2) становить . Застосуємо поправку, що враховує місце проживання особи (місто) та її стать (чоловіча), звернувшись до табл. 4: коефіцієнт , тому скориговане значення ризику смертельної небезпеки внаслідок можливого нещасного випадку у побуті становить

.

 

4. Оцінимо для досліджуваної людини ризики наразитися на смертельну небезпеку протягом року, зумовлені її індивідуальним способом життя:

за даними табл. 7 знаходимо ризик смерті курця, спричинений його шкідливою звичкою — курінням, , а за даними табл. 4 застосовуємо поправочний коефіцієнт, що враховує стать (чоловіча) і місце проживання людини (місто) — . Тепер скориговане значення ризику смертельної небезпеки внаслідок куріння обчислюється як .

Із табл. 5 дістаємо, що для непрофесійної діяльності "Водіння автомобіля" погодинний ризик наразитися на смертельну небезпеку становить . Оскільки за умовою задачі кількість годин водіння автомобіля протягом року становить 100 год., скориговане значення ризику смертельної небезпеки внаслідок ДТП обчислюється з урахуванням поправочного коефіцієнта (табл. 4), що враховує стать (чоловіча) і місце проживання людини (місто) як

.

Зв.ув! Якби ми досліджували ризик наразитися на смертельну небезпеку протягом року внаслідок можливого нещасного випадку при непрофесійному водінні автомобіля для особи протилежної статі (для жінки), відповідно до даних табл. 4 слід було застосувати поправку, яка враховує статистику у ризику нещасного випадку залежно від статі й місцевості, де мешкає людина: для жінок, що мешкають у місті поправочний коефіцієнт , тому скориговане значення ризику наразитися на смертельну небезпеку протягом року внаслідок можливого нещасного випадку, пов'язаного з водінням власного автомобіля для особи жіночої статі, становило б

.

 

5. Оцінимо для досліджуваної людини сумарний ризик (загальний) наразитися на смертельну небезпеку протягом року, спричинений як її професійною діяльністю, так і її індивідуальним способом життя

6. Оцінимо для досліджуваної людини відносні частки кожного з ризиків наразитися на смертельну небезпеку протягом року і подамо їх у вигляді діаграми:

Висновок. Очевидно, що домінуючим внеском у сукупний (загальний) ризик наразитися на смертельну небезпеку є доданок (27% + 38% = 65%), зумовлений індивідуальним способом життя людини.

 

7. Проведемо якісний аналіз абсолютних величин складових загального ризику для даної людини за упорядкованою шкалою ризиків смертельних небезпек (табл. 9).

Ризик померти внаслідок соматичних та генетичних захворювань, а також через природне старіння організму становить 1,22∙10^-2. Така величина серед групи високого ризику відноситься до розряду екстремальних ризиків.

Ризик померти внаслідок нещасного випадку на виробництві (1,21∙10 ^-3) – дуже високий.

Ризик наразитися на смертельну небезпеку в побуті (1,92∙10^-3) – теж дуже високий.

Ризик передчасної смерті внаслідок індивідуального способу життя (куріння і поїздки на автомобілі) становить 2,76∙10^-2 , що класифікується як екстремальний ризик.

Тож загальний (сумарний) ризик передчасної смерті внаслідок цих факторів – екстремальний.

Таблиця 1

 

№ варіанта (остання цифра номера залікової книжки)
Вік, років
Стать	чол.	чол.	жін.	жін.	чол.	чол.	чол.	чол.	жін.	чол.
Місцевість, де мешкає	Село	Місто	Село	Село	Місто	Місто	Село	Місто	Село	Місто
Вид професійної діяльності	Фермер	Шахтар	Вчителька	Доярка	Будівельник	Льотчик цивільної авіації (1800 годин нальоту)	Ремісник-гончар	Оператор АЕС	Продавець	Водій
Зайняття, спряжене із додатковими факторами ризику	Паління	Надмірне вживання алкоголю	Поїздки на велосипеді, 600 годин на рік	Поїздки на власному авто, 150 годин на рік	Мисливство, 200 годин на рік	Кіннотник, 250 годин на рік	Спелеолог, 150 годин на рік	Академічна гребля, 600 годин на рік	Паління	Лижні прогулянки, 150 годин на рік

 

ДОВІДНИКОВІ ТАБЛИЦІ

(ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ ПРИ САМОСТІЙНОМУ РОЗВ'ЯЗУВАННІ ЗАДАЧ)

Таблиця 2

Таблиця 3

Таблиця 4

Поправочний коефіцієнт К_пр, для урахування місця проживання людини і її статі

Тип населеного пункту	Нещасні випадки	Хвороби
Чоловіки	Жінки	Чоловіки	Жінки
Місто	1,6	0,28	1,45	0,38
Село	1,9	0,31	1,7	0,42

Таблиця 5

Таблиця 6

Співвідношення нещасних випадків, спричинених різними видами діяльності, між особами протилежної статі залежно від їх віку, %

Вікова група, роки	15-24	25-34	35-44	45-54	55-64	65-74
Чоловіки
Жінки
Разом, %

Таблиця 7

Таблиця 8

Укладачі: В.А. Смирнов, кандидат

Фізико-математичних наук,

С.А. Дикань, кандидат

Технічних наук, доцент

Полтава 2006

 

 

Модуль М-1 "Основні засади наук про безпеку людини"

 

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ