Психологічний супровід криз дорослості» 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Психологічний супровід криз дорослості»



Зрілий вік можна назвати віком практичного та професійного життя людини. Постановка життєвих завдань спирається на вже визначені на попередньому етапі принципи та ідеали, життєві плани людини. Особистісний розвиток в цей період тісно пов'язаний з професійними і сімейними ролями і його можна коротко охарактеризувати наступним чином. Період дорослості охоплює «входження» у професію, соціально-професійну адаптацію, усвідомлення цивільних прав та обов'язків, соціальної відповідальності; утворення сім'ї, налагодження внутрішньосімейних відносин, вирішення побутових і бюджетних проблем тощо.

Враховуючи соціальні, психологічні і біологічні чинники, дослідники окреслюють межі дорослості по-різному. Наприклад, Е. Еріксон виокремлює ранню дорослість (20— 45 років), середню дорослість (40—60 років) і пізню дорослість (понад 60 років). На думку американського психолога Дж. Бромлея, дорослість складається з чотирьох стадій: ранньої (20—25 років), середньої (25—40 років) і пізньої дорослості (40—55 років)). За періодизацією російського психолога Б. Ананьева, середній вік (зрілість) складається із двох фаз (від 21—22 до 35 років і від 36 до 55—60 років.

Загалом, дорослість є найтривалішим періодом життя людини, який складається з таких стадій:

1) рання дорослість (від 20 до 40 років);

2) зріла дорослість (від 40 до 60 років).

Для визначення віку людини використовують також поняття “біологічний вік”, “соціальний вік” і “психологічний вік”. Психологічний вік вказує на рівень адаптованості людини до вимог навколишнього світу, характеризує розвиток її інтелекту, здатність до навчання, рухові навички, а також такі суб'єктивні фактори, як ідентичність, життєвий план, переживання, установки, мотиви, ренси тощо. Соціальний вік визначають з огляду на відповідність становища людини існуючим у конкретному соціумі нормам. Біологічний вік найчастіше вказує на відповідність стану організму та його функціональних систем певному моменту життя людини.

Досягнення соціальної зрілості є передумовою самостійності дорослої людини на роботі й у сім'ї, реалізації її здібностей і мрій. Вона здатна критично оцінити життя, приймаючи рішення про правильність обраного життєвого шляху чи шукаючи нову ідентичність.

Розвиток особистості дорослої людини відбувається за такими напрямами:

а) зростання самостійності людини, її свободи та відповідальності, розвиток індивідуальності (неповторності), творчого ставлення до дійсності та власного життєвого шляху;

б) посилення соціально-духовної інтегрованості людини, соціальної відповідальності, збагачення форм її життєдіяльності.

Життя дорослої людини неминуче без криз нормативних, тобто вікових криз, які пов'язані із завершенням певного етапу психічного розвитку і переходом до нового вікового періоду, і анормальних, або ненормативних криз, що виникають в складних умовах життя і вимагають від людини дій, які перевершують її можливості, а в деяких випадках такі кризи кардинально змінюють долю людини.

У віці ранньої дорослості, приблизно у 23 роки, виникає перша нормативна криза віку дорослості. Вона полягає у тому, що молода людина обирає між «Я — реальним» і «Я — ідеальним» на користь першого. Фантазії, мрії юності відходять на другий план і поступаються місцем активній діяльності молодої людини, яка прагне, щоб у її житті все було унікальне, неповторне і найкраще.

Наступна криза виникає приблизно у 30 роки. На цей час людина вже має певний життєвий досвід, який допомагає їй зрозуміти, що життя не можна прожити по максимуму, що кожна людина має певні можливості, що існує безліч перешкод та обмежень у досягненні мети. Відбувається корекція планів, які особистість на цей час не реалізувала. Виникає потреба почати життя спочатку, знайти нову роботу, змінити місце проживання, розлучитися або вдосконалюватися у професійному зростанні.

Криза середини життя -це психологічний феномен, пережитий людьми, що досягли віку приблизно 40-45 років, і що полягає в критичній оцінці та переоцінці того, що було досягнуто в житті до цього часу. Проте дуже часто ця переоцінка призводить до розуміння того, що «життя пройшло безглуздо і час вже втрачено». Об'єктивні причини перебігу кризи середини життя і зумовлюють перебудову особистості з урахуванням зміни статусу людини у житті. Чоловіки знижують свої фізичні можливості, жінки стають менш привабливими, хоч дехто з них може бути неготовим до такої перебудови.

Перед людиною постає ряд суттєвих завдань, які пов'язані, на думку А. Маслоу, з її самоактуалізацією. Вона прагне стати кращим батьком для своїх дітей, реалізуватися в суспільно-громадському житті, або досягти професійних висот, бути корисною для оточуючих, цікавою у спілкуванні.

Успішне розв'язання кризи, за Еріксоном, призводить до формування у людини генеративність (продуктивності, незаспокоєності), яка включає прагнення людини до зростання, турботу про наступне покоління і про власний внесок у розвиток життя на Землі. В іншому випадку формується застій, якому можуть відповідати почуття спустошення, регресія. Людина може почати потурати власним бажанням і задоволень, як якщо б був власною дитиною

Психологічна супровід людини при одній із криз дорослості здійснюється відповідно до логіки, коли першим етапом є визнання самою людиною факту вступу в кризову ситуацію. Відповідно наступним етапом може бути присвоєння цій ситуації імені - «кризи тридцяти років» або «кризи середини життя». Для цього консультант може розповісти людині про специфіку і типових проявах цієї кризи, про підведення підсумків та коригуванні своею подальшого шляху, а головне - про необхідність зміни зовнішньої позиції на внутрішню: перехід від завоювання зовнішнього світу до завоювання самого себе, від пошуків шляху в зовнішньому світі до пошуків шляху до самого себе. Іноді людині буває досить дізнатися, що відбувається з ним абсолютно нормально і, більше того, закономірно. Подальшу внутрішню роботу він може здійснити самостійно.

Проте далеко не завжди розповіді про кризу буває достатньо. Деяким потрібна більш тривала і глибока підтримка. Досить часто спостерігається проекція кризи на оточення, і в цьому випадку людина приходить на консультацію із запитом, абсолютно неадекватним реальній ситуації. Наприклад, він може попросити розібратися в його сімейні проблеми, взаєминах з начальником і т. п. Тому психологу потрібно підвести клієнта до обговорення власних труднощів, тобто допомогти людині визнати наявність у нього саме емоційних проблем внаслідок кризи. Тільки адекватна переоцінка цінностей призведе до оновлення особистості, до її генеративності при входженні у період середньої дорослості.

Типовими проявами кризи є депресивні переживання: відсутність радості від життя в сьогоденні, страх перед майбутнім. Тому дуже важливо допомогти людині побачити ті існуючі джерела радості, що вона не помічає. Якщо робота з підведення підсумків і знаходженню джерел радості, щастя в сьогоденні проведена досить ретельно, можна перейти до пошуку нових можливостей, нових шляхів, що надаються кризою.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-24; просмотров: 296; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.226.155.151 (0.007 с.)