Особливості консультування літніх людей

Основним критерієм ефективності проведеної консультації можна вважати наявність таких суттєвих особистісних перемін, які супроводжуються емоціями радості, задоволення, натхнення, покращення емоційного фону світовідчуття, самопочуття. При психологічному консультуванні дорослих виникають складності здебільшого соціально-психологічного характеру, тобто психолог має враховувати вікові, індивідуальні, професійні, світоглядні особливості клієнта.

Є безліч способів допомогти людині здолати кризу, одну з кращих способів, - це метод роботи з біографією.

Емпатія, інтерес, доброзичливість, гнучкість і терпіння повинні проявлятися завжди. Техніка активного слухання, уміння мовчати, піддакувати, перефразовувати, резюмувати, не даючи оцінки - обов'язкову умову хорошого контакту.

В процесі індивідуального психологічного консультування людей похилого віку важливо розкрити поняття задоволення життям в старості, умов досягнення високої самоцінності. Так, «успішне старіння» на думку зарубіжних психологів, це постійне прикладання зусиль для боротьби з дефіцитарністю процесів, які притаманні цьому віку. Постійна і розумна активність, адекватні фізичні і розумові тренування забезпечують людину похилого віку необхідними навиками для розвитку самоцінності

особистості і супроводжуються переживанням задоволеністю життям в цьому віці.

Процес психологічного консультування повинен враховувати індивідуальні особливості емоційних переживань літніх, пов’язаних із фізичним та психологічним переборенням немічності. Робота консультанта може допомогти людині похилого віку змінити позицію по відношенню до самої себе, сприяти позитивній самоідентифікації. В цьому випадку консультанту важливо постійно підкреслювати потрібність, особистісну значущість людини похилого вік психологічне консультування людини похилого віку має поєднуватися з активною психологічною роботою. В цьому випадку консультанту слід постійно підкреслювати про неможливість взяти на себе відповідальність за стан клієнта. Завдання консультанта - допомогти людині самовизначитися, підтримати клієнта, показати, що песимістичний погляд на світ – це лише результат тимчасового депресивного стану. При цьому консультант повинен активно цікавитися емоційними переживаннями людини похилого віку та життєвими обставинами, пов’язаними з ними. Перші зустрічі мають бути частими (2-3 рази на тиждень), дедалі зменшуватись в залежності від стану клієнтау для родини і соціуму в цілому.

Починати роботу з людиною похилого віку важливо з підвищення її настрою, адже поганий настрій може значно знизити ефективність психологічної допомоги. Частіше до консультанта звертаються люди похилого віку, які знаходяться в стані депресії. Депресія – це пригнічений настрій, незадоволеність собою та навколишнім світом. Люди з депресивним синдромом стають безініціативними, безпорадними. Тому консультанту важливо налагодити стосунки з клієнтом, підняти йому настрій, спрямувати його ставлення до себе та світу в позитивне русло.

2 етап. Підвищення самооцінки. Самооцінка – це оцінювання особистості самої себе як людини, своїх можливостей, якостей та поведінки. Наявність в суспільстві негативних стереотипів щодо старості та старіння впливають на формування у людей похилого віку ставлення до себе. Негативна модальність суб’єктивного ставлення до себе – важливий фактор не тільки психічного але і фізичного старіння людини. Тому при наданні психологічної допомоги консультант повинен спрямовувати свої зусилля на підвищення самооцінки людини, її самоповаги. Здійснивши це завдання, стає можливим вирішити багато психологічних проблем людини. Консультант повинен наводити об’єктиві позитивні факти, що можуть переконати людину повірити в себе.

3 етап. Формування позитивного бачення старості.

Консультант повинен зробити так, щоб людина похилого віку переконалася, що старість – це період життя людини, у якому є свої переваги. Такими перевагами можуть стати: вільний час, що можна присвятити улюбленій справі, осмислення сенсу життя, мудрість, зрілість, заглиблення в сім’ю тощо. Все залежить лише від самої людини та її ставлення до свого старіння.

Клієнта необхідно переконати в тому, що фізіологічно старіюча людина не повинна пристосовуватися до стереотипів старості а насолоджуватися життям відповідно до свого віку.

4 етап. Згадати та обговорити все хороше, що є в актуальній життєвій ситуації людини похилого віку. У людини похилого віку необхідно сформувати стійке переконання про те, що життя ще не закінчується, що вона мусить жити далі, адже життя прекрасне не дивлячись на всі життєві кризи та перипетії.

I. Робота з листами. Використовується у роботі з почуттям самотності, допомагає клієнту приймати і виражати значущі для нього думки та почуття (вправа «Про що я до цього часу мовчав», вправа «Історія в листах»).

II. Робота із психосоматичними проблемами. Застосовується для визначення причин хвороби, з’ясування її значення для клієнта та виявлення її вторинної користі (вправа «Визначення вторинної користі хвороби», вправа «Визначення смислів і переваг хвороби»).

III. Робота зі спогадами. Використовується для мотивування життєвої активності людини, формування у неї толерантного ставлення до старіння і невідворотності смерті. Спогади дають можливість людині усвідомити, як її минуле визначило її теперішнє і продовжує впливати на неї, дозволяють пережити особистісний досвід як значущий та яскравий (вправа «Я і мій життєвий шлях», вправа «Похвальне слово самому собі», вправа «Рівень щастя» і інші).