Ситуація 2. Вогнище ураження безпечне.

Кроки 1 і 2 є ідентичними.

Крок 3. Координатор пріоритетним визначає проведення медичного сортування у вогнищі ураження (наприклад Скнилівська трагедія). Усім медичним працівникам бригади виділяється сектор на території, в якому вони повинні виділити "червоних", "жовтих" і "чорних". Волання про допомогу не є критерієм першочерговості її надання. Такий постраждалий скоріше нале­жить до сортувальної групи "жовтих", його обстежують у другу чергу. Члени бригади зигзагоподібним маршрутом охоплюють усю територію, позначаючи постраждалих відповідними сортувальними талонами.

Слід пам'ятати, що у цій ситуації може виникнути проблема, пов'язана із самовільною підміною сортувального талона "жовтим" постраждалим із "червоним" з метою першочерговості надання медичної допомоги.

Крок 4 є ідентичним. Крім цього залучаються усі представники рятувальних служб для надання першої допомоги в рамках своєї компетенції.

При наявності дощок для транспортування "червоних" постраждалих зносять у медичний пункт (медичний стаціонар). Новоприбулі бригади працюють із вже винесеними "червоними" у медичному пункті і з невинесеними у безпечному вогнищі ураження. Координатор на підставі вторинного сортування може вказувати на "червоних", що вимагають надання негайної медичної допомоги в першу чергу. Якщо наявні адекватні засоби для надання першої допомоги і транспортування пріоритетним залишається надання медичної допомоги в медичному пункті. У випадку їх відсутності і безпечності - на місці ураження. В останньому випадку ускладнюється проведення вто­ринного медичного сортування з визначення черговості надання медичної допомоги "червоним". Бригади будуть надавати медичну допомогу як правило першому зустрітому "червоному", виявленому на місці події.

Слід зазначити, що прибуваючі карети ШМД повинні розміщуватися у секторі транспорту. Немає жодного обґрунтування заїжджати каретою на місце надання медичної допомоги у вогнищі ураження, навіть якщо воно безпечне. Спільним для обох ситуацій є той факт, що вагітні жінки і діти, які були піддані дії пошкоджу вальних чинників мають однозначний пріоритет у на­данні медичної допомоги (група "червоних") і транспортуванні в силу своїх анатомо-фізіологічних особливостей.

Неперспективні особи, які після надання першої допомоги продовжують залишатися живими не можуть вважатися загиблими. Через обмеження спроб допомоги в умовах масової події, цим людям надається вторинний медично-транспортний пріоритет з обов'язковою евакуацією в лікувальну установу. З метою максимально ефективного використання сил і засобів у разі смерті постраждалих під час перевезення до лікарні бригада ШМД повинна повернутися на місце події, передати померлого на місце складування тіл і знову підключитися до рятувальних заходів.

Можливими є випадки емоційних і психічних розладів серед рятувальників МНС і медиків, які вимагають невідкладного втручання, що полягає на усуненні їх від заходів. Слід сприймати такий випадок як фізичну травму, що унеможливлює подальшу участь у даних заходах, не виключаючи придатність рятівника до служби.

У разі травм рятувальникам МНС потрібно першочергово надати медичну допомогу, а тих, що працюють в захисному одязі і спорядженні, слід невідкладно виключити з рятівничих дій.

Коли транспортування від місця події до лікарні, де можна надати допомогу постраждалому, займає більше 30 хв, необхідно використати повітряний лайнер. При цьому право його виклику має лікар-координатор або керівники служби ШМД, на території якої стався інцидент.

На загал усі постраждалі в результаті подій особи повинні поступити до клінічного відділення, де їх остаточно обстежать, піддадуть лікуванню або відпустять. Проте на практиці не можливо позбавити особу із "зеленої" або навіть "жовтої" групи в загально доброму фізичному і психічному стані, без видимих травм, можливості вільно пересуватися, ані покинути місце події. У таких випадках особливого значення набирає відповідна документація, що засвідчує рішення постраждалого учасника інциденту.