Підготував доцент кафедри емд та МК Копчук С. І.

Підготував доцент кафедри ЕМД та МК Копчук С. І.

 

 

Обговорено на засіданні кафедри

“ 31 ” серпня 2011 р.

Протокол № 1.

 

 

Івано-Франківськ 2011

1.	Навчальна мета	Вивчити організацію та заходи по лікувально-евакуаційному забезпеченню населення, яке потерпіло внаслідок НС в системі ДСМК.
2.	Час	270 хв.
3.	Місце проведення	Ауд. № 6
4.	Навчально-матеріальне оснащення
	1. Плакати. 2. Стенди 2 і 5 класів. 3. Макет місцевості.
5.	Навчальні питання
	Вступ.
1.	Реалізація сучасної системи лікувально-евакуаційного забезпечення населення в районах катастроф
2.	Поняття про етап медичної евакуації.
3.	Види та обсяг медичної допомоги.
4.	Медичне сортування уражених.
5.	Евакуація уражених
6.	Особливості організації ЛЕЗ при різних видах НС
7.	Підведення підсумків

Література

1. Волошинський О.В., Паращук Л.Д. Радіологія надзвичайних ситуацій.— Івано-Франківськ, 2001.

2. Волошинський О.В., Паращук Л.Д. Посібник з військової токсикології.— Івано-Франківськ, 2000.

3. Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 2001. – 348с.

4. Дубицкий А.Е., Семенов И.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 1993. – 462с.

5. Организация экстренной медицинской помощи населению при стихийных бедствиях и других чрезвычайных ситуациях / Под ред. проф. Мешкова В.В. – М., 1991. – 208с.

6. Протоколи з надання екстреної медичної допомоги у разі невідкладних станів /В.Ф.Москаленко, Г.Г.Рощіна. – Київ, 2001.

7. В.М.Запорожан. Медицина транспортних катастроф. – Одеса, 2000.

Вступ.

Характер втрат серед населення під час надзвичайних ситуацій (НС), ступінь виходу із ладу сил і засобів охорони здоров’я, навність чи відсутність зараження місцевості в районі лиха, розмір осередку, тощо складають поняття медико-тактична характеристика катастроф.

Втрати під час катастроф виникають, як правило, раптово, є масовими настільки, що перевищують можливості системи охорони здоров’я у наданні медичної допомоги потерпілим в оптимальні для порятунку їхнього життя терміни. Принципи і методи які застосовуються в звичайних умовах є малоефективними. Тому необхідно застосовувати особливі організаційні принципи надання допомоги, більшість із яких почерпнуті з досвіду діяльності військової медицини

Медико-тактичні характеристики різних видів катастроф наочно показують, що у разі катастроф виникають специфічні умови діяльності сил, засобів та закладів охорони здоров’я. Найтиповішими з них є:

1. Масовість уражень та одночасність їх виникнення.

2. Різноманітний характер та важкість уражень (від 20 до 40% важких уражень хірургічного профілю).

3. Поява незвичайних або таких, що виникають рідко, уражень (радіаційні, хімічні тощо).

Разом з тим, під час катастрофи виникає низка чинників, які перешкоджають своєчасному наданню всіх видів медичної допомоги ураженим.

До них належать:

1. Руйнування будівель і споруд у містах та населених пунктах, що ускладнює розгортання та роботу медичних формувань і закладів, які прибувають до осередку катастрофи.

2. Порушення роботи медичних закладів (їх руйнування, попадання у зони радіаційного чи хімічного забруднення та втрати серед медичного складу).

3. Погіршення санітарно-епідемічного стану в районі катастрофи, можливість виникнення масових інфекційних захворювань, ускладнення проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів.

4. Можливе зараження великих територій, джерел питної води, продуктів харчування радіоактивними та хімічними речовинами, збудниками інфекційних захворювань.

5. Складність керування роботою сил та засобів охорони здоров’я у районах катастроф.

6. Потужний психологічний вплив катастрофи та слабка підготовленість до цих подій не тільки населення, алей медичних працівників.

Усі зазначені чинники під час великих катастроф призводять до невідповідності між потребою у наданні невідкладної медичної допомоги ураженим та можливістю її надання в оптимальні терміни.

Етап медичної евакуації — це сили і засоби охорони здоров’я, розгорнуті на шляхах медичної евакуації і призначені для прийому, медичного сортування, надання певних видів медичної допомоги ураженим і пораненим і (при необхідності) підготовки їх до подальшої евакуації.

При НС нині прийнята двоетапна система ЛЕЗ уражених і поранених з евакуацією за призначенням.

На першому етапі медичної евакуації, призначеному для надання першої медичної, долікарської та першої лікарської допомоги діють лікувальні заклади і установи, які вціліли в зоні НС, пункти екстреної медичної допомоги, розгорнуті бригадами швидкої медичної допомоги, фельдшерськими і лікарсько-сестринськими бригадами, що прибули до осередку катастрофи, атакож медичні пункти і лікарсько-сестринські бригади військових частин, залучені до проведення рятувальних робіт

На другому етапі медичної евакуації діють лікувальні установи, які існують і функціонують поза осередком НС, а також розгорнуті додатково і призначені для надання вичерпних видів медичної допомоги — кваліфікованої і спеціалізованої і для лікування поранених та уражених до повного одужання.

Такам схема організації екстренної допомоги при НС визнана найдоцільнішою для збереження життя максимальній кількості потерпілих під час виникнення осередків масового ураження населення.

Вид медичної допомоги — це визначений перелік (комплекс) лікувально-профілактичних заходів, проведених потерпілим у НС медичними формуваннями ДСМК в осередках масових санітарних втрат та у лікувально-профілактичних закладах.

Конкретний вид медичної допомоги визначається:

— кваліфікацією спеціалістів,

— наявністю необхідного оснащення

— місцем її надання.

Нині служба медицини катастроф виділяє такі види медичної допомоги як:

' перша медична допомога;

' долікарська допомога;

' перша лікарська допомога;

' кваліфікована медична допомога;

' спеціалізована медична допомога.

Перші три види медичної допомоги надаються безпосередньо в осередках катастроф або поблизу них, вони належать до догоспітальних видів допомоги.

Госпітальні види допомоги – кваліфікована та спеціалізована медична допомога – надаються за межами осередку в лікувально-профілактичних закладах, куди евакуюються потерпілі. У деяких випадках елементи кваліфікованої медичної допомоги можуть надаватися під час догоспітального періоду.

Медичної допомоги

Перша лікарська допомога

Перша лікарська допомога характеризується комплексом лікувально-профілактичних заходів, які виконуються лікарями на першому ЕМЕ, основною метою яких є усунення або ослаблення наслідків ушкоджень, що загрожують життю потерпілого, на профілактику можливих ускладнень і пдготовку уражених до евакуаці.

Оптимальний термін надання першщої лікарської допомоги – перші 4-6 год. з моменту одержання травми. Збільшення цього терміну прямо пропорційно кількості летальних наслідків.

Під час НС, незалежно від їх масштабу, як правило, першими для надання медичної допомоги до осередку катастрофи прибувають і починають діяти БШМД, які обслуговують населення цієї території у повсякденних умовах. Вони надають першу лікарську (фельдшерські бригади – долікарську) допомогу потерпілим і евакуюють їх у стаціонарні медичні заклади.

Відповідно до "Інструкції про дії виїзної БШМД в осередку з великою кількістю потерпілих", затвердженої наказом МОЗ України за №175 від 19.06.96р., перша виїзна БШМД, що прибула до осередку з великою кількістю потерпілих, з’ясовує на місці характер осередку ураження, кількість потерпілих, важкість їх стану і негайно повідомляє про це старшого медичного працівника станції ШМД. На керівника цієї бригади покладається відповідальність за організацію медичного сортування та надання екстреної медичної допомоги потерпілим до прибуття відповідальної керівної особи, яка представляє територіальний орган управління охорони здоров’я.

Якщо ліквідувати медико-санітарні наслідки надзвичайної ситуації силами штатних БШМД неможливо, до району надзвичайної ситуації додатково до діючих штатних БШМД направляються бригади постійної готовності першої черги. Одночасно поблизу осередку розгортається пункт збору потерпілих, де за показаннями може надаватись долікарська і перша лікарська допомога та здійснюватись евакуація потерпілих.

Надавати першу лікарську допомогу може медичний персонал військових частин, який залучається до роботи в осередку в разі великої кількості уражених. Перша лікарська допомога надається також силами лікувально-профілактичних закладів, що зберегли працездатність в осередках ураження. Така допомога повинна бути надана якомога раніше.

Залежно від реальної обстановки і можливостей даного медичного формування чи установи, заходи першої лікарської допомоги за терміновістю виконання поділяються на дві групи – невідкладні та такі, виконання яких може бути відкладеним.

Невідкладні заходи – це ті, відмова від виконання яких призводить до летальних наслідків. До комплексу таких заходів належать:

Ÿ зупинка зовнішньої кровотечі;

Ÿ боротьба із шоком;

Ÿ усунення гострої дихальної недостатності;

Ÿ відновлення прохідності дихальних шляхів;

Ÿ штучне дихання;

Ÿ торакоцентез у разі напруженого пневмотораксу;

Ÿ інгаляції кисню, боротьба з набряком легенів, накладення оклюзійної пов’язки у разі відкритого пневмотораксу;

Ÿ промивання очей, якщо у них потрапили СДОР, ОР, БОР, РВ, з наступним введенням спеціальних очних мазей та крапель;

Ÿ промивання шлунка за допомогою зонда у разі потрапляння отруйних речовин, застосування адсорбентів.

До заходів першої лікарської допомоги, які можуть бути відкладені належать:

Ÿ усунення недоліків першої та долікарської медичної допомоги;

Ÿ зміна пов’язки у разі забруднення рани радіоактивними речовинами;

Ÿ дегазація рани у разі забруднення її стійкими СДОР (БОР);

Ÿ введення знеболювальних засобів і проведення новокаїнових блокад у разі ушкодження середньої важкості тощо.

Перелік цих заходів може змінюватись залежно від обставин: кількості потерпілих, які прибули, термін їх доставки, відстані до найближчого лікувально-профілактичного закладу, забезпеченості транспортом для евакуації та інших чинників.

Повний обсяг першої лікарської допомоги — це невідкладні заходи + заходи,які можуть бути відкладені. Повний обсяг першої лікарської допомоги здійснюється у тому разі, коли кількість потерпілих, які прибули, не перевищує можливостей формувань ДСМК.

У разі масових уражень надання першої лікарської допомоги буде включати виконання невідкладних заходів – скорочений обсяг першої лікарської допомоги.

Медичне сортування уражених

У разі виникнення НС спостерігається невідповідність між потребою у наданні допомоги і можливістю її надання. Крім того, від 20 до 40% потерпілих хірургічного профілю будуть мати потребу у невідкладній допомозі, найбільш ефективній у перші години ураження. У зв’язку з цим виникає нагальна потреба з великої маси потерпілих відібрати саме тих, яким необхідно надати негайну невідкладну допомогу у першу чергу, що дасть їм шанс вижити. Одним із ефективних адміністративних заходів дії у цих умовах є метод медичного сортування потерпілих. В умовах НС медичні працівники часто забувають про цей рятівний для багатьох потерпілих метод, а це призводить до додаткових втрат.

Евакуація уражених

Надзвичайних ситуаціях

Висновки

Санітарні втрати під час НС виникають раптово, їх кількість зазвичай перевищує можливості органів охорони здоров’я у наданні медичної допомоги в оптимальні для порятунку їхнього життя терміни. Тому саме система лікувально-евакуаційного забезпечення потерпілих є найнеобхіднішим способом і методом організації надання медичної допомоги в складних умовах НС.

Підготував доцент кафедри ЕМД та МК Копчук С. І.

 

 

Обговорено на засіданні кафедри

“ 31 ” серпня 2011 р.

Протокол № 1.

 

 

Івано-Франківськ 2011

1.	Навчальна мета	Вивчити організацію та заходи по лікувально-евакуаційному забезпеченню населення, яке потерпіло внаслідок НС в системі ДСМК.
2.	Час	270 хв.
3.	Місце проведення	Ауд. № 6
4.	Навчально-матеріальне оснащення
	1. Плакати. 2. Стенди 2 і 5 класів. 3. Макет місцевості.
5.	Навчальні питання
	Вступ.
1.	Реалізація сучасної системи лікувально-евакуаційного забезпечення населення в районах катастроф
2.	Поняття про етап медичної евакуації.
3.	Види та обсяг медичної допомоги.
4.	Медичне сортування уражених.
5.	Евакуація уражених
6.	Особливості організації ЛЕЗ при різних видах НС
7.	Підведення підсумків

Література

1. Волошинський О.В., Паращук Л.Д. Радіологія надзвичайних ситуацій.— Івано-Франківськ, 2001.

2. Волошинський О.В., Паращук Л.Д. Посібник з військової токсикології.— Івано-Франківськ, 2000.

3. Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 2001. – 348с.

4. Дубицкий А.Е., Семенов И.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 1993. – 462с.

5. Организация экстренной медицинской помощи населению при стихийных бедствиях и других чрезвычайных ситуациях / Под ред. проф. Мешкова В.В. – М., 1991. – 208с.

6. Протоколи з надання екстреної медичної допомоги у разі невідкладних станів /В.Ф.Москаленко, Г.Г.Рощіна. – Київ, 2001.

7. В.М.Запорожан. Медицина транспортних катастроф. – Одеса, 2000.

Вступ.

Характер втрат серед населення під час надзвичайних ситуацій (НС), ступінь виходу із ладу сил і засобів охорони здоров’я, навність чи відсутність зараження місцевості в районі лиха, розмір осередку, тощо складають поняття медико-тактична характеристика катастроф.

Втрати під час катастроф виникають, як правило, раптово, є масовими настільки, що перевищують можливості системи охорони здоров’я у наданні медичної допомоги потерпілим в оптимальні для порятунку їхнього життя терміни. Принципи і методи які застосовуються в звичайних умовах є малоефективними. Тому необхідно застосовувати особливі організаційні принципи надання допомоги, більшість із яких почерпнуті з досвіду діяльності військової медицини

Медико-тактичні характеристики різних видів катастроф наочно показують, що у разі катастроф виникають специфічні умови діяльності сил, засобів та закладів охорони здоров’я. Найтиповішими з них є:

1. Масовість уражень та одночасність їх виникнення.

2. Різноманітний характер та важкість уражень (від 20 до 40% важких уражень хірургічного профілю).

3. Поява незвичайних або таких, що виникають рідко, уражень (радіаційні, хімічні тощо).

Разом з тим, під час катастрофи виникає низка чинників, які перешкоджають своєчасному наданню всіх видів медичної допомоги ураженим.

До них належать:

1. Руйнування будівель і споруд у містах та населених пунктах, що ускладнює розгортання та роботу медичних формувань і закладів, які прибувають до осередку катастрофи.

2. Порушення роботи медичних закладів (їх руйнування, попадання у зони радіаційного чи хімічного забруднення та втрати серед медичного складу).

3. Погіршення санітарно-епідемічного стану в районі катастрофи, можливість виникнення масових інфекційних захворювань, ускладнення проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів.

4. Можливе зараження великих територій, джерел питної води, продуктів харчування радіоактивними та хімічними речовинами, збудниками інфекційних захворювань.

5. Складність керування роботою сил та засобів охорони здоров’я у районах катастроф.

6. Потужний психологічний вплив катастрофи та слабка підготовленість до цих подій не тільки населення, алей медичних працівників.

Усі зазначені чинники під час великих катастроф призводять до невідповідності між потребою у наданні невідкладної медичної допомоги ураженим та можливістю її надання в оптимальні терміни.