Ураження агресивними факторами навколишнього середовища

Під час обслуговування автотранспортної техніки, а також в побуті, людина стикається з різноманітними агресивними речовинами, які при порушенні правил техніки безпеки та недоцільному їх використанні можуть бути небезпечними для здоров’я і життя. Тому знання природи, характеру дії на організм шкідливих уражаючих факторів, методів надання першої медичної допомоги при ураженні ними є необхідним.

Розглянемо перебіг уражень, викликаних найбільш поширеними токсичними сполуками.

Отруєння чадним газом (оксидом вуглецю)

В даний час велика кількість отруєнь чадним газом зустрічається в промисловості та в побуті, його високі концентрації відмічаються у вихлопних газах двигунів внутрішнього згорання (1-7 %), світильному газі (30-60%). Значні токсичні концентрації чадного газу можуть виникати у зонах пожеж, закритих боксах і приміщеннях, де обслуговується автотехніка.

Оксид вуглецю — безбарвний, позбавлений запаху, легший за повітря газ. Він погано адсорбується активованим вугіллям та пористими поверхнями, тому фільтруючий протигаз не захищає людину від дії чадного газу.

Оксид вуглецю потрапляє в організм людини тільки через органи дихання. Високі концентрації чадного газу в повітрі призводять до смертельного ураження, якщо людина дихала такою сумішшю протягом 5-30 хвилин.

Чадний газ є переважно кров’яною отрутою. Проникаючи в кров, він вступає у взаємодію з гемоглобіном і утворює карбоксигемоглобін, внаслідок чого кров втрачає здатність переносити кисень. Розвивається кисневе голодування тканин за рахунок порушення киснево-транспортної функції крові.

Надзвичайно чутлива до токсичної дії чадного газу центральна нервова система. З цим пов’язують порушення вестибулярного апарату, зору, послаблення пам’яті, мислення, порушення психіки, виникнення паралічів і навіть смерть потерпілого. Крім цього, можуть розвинутись набряк легень і серцева недостатність.

Ознаки ураження. В залежності від концентрації оксиду вуглецю, а також терміну перебування в осередку небезпеки виявляються різні ступені важкості отруєння.

Легкий ступінь отруєння проявляється загальним недомаганням, головним болем. Спостерігаються рум’янець на обличчі та синюшність слизових, тремтіння кінцівок і помірне підвищення артеріального тиску. Після припинення дії чадного газу ці симптоми повільно зникають, але головний біль зберігається до доби і більше.

При отруєнні середнього ступеню важкості відмічаються головний біль, запаморочення, хитка хода, нудота, блювота, іноді непритомність. При поверненні до тями може спостерігатись стан, який нагадує алкогольне сп’яніння (збудження, незв’язана мова, може відмічатись в’ялість, байдужість). Шкірні покриви та слизові оболонки рожево-червоного кольору. Всі ці прояви поступово проходять, загальний стан покращується, але декілька діб зберігаються головний біль, слабкість, запаморочення, повторна блювота, поганий сон.

При важкій формі отруєння виникає тривала втрата свідомості (кілька годин, днів), порушення нервової та психічної діяльності (паралічі, судоми, галюцинації), глибокі розлади дихання та кровообігу.

Для попередження отруєння чадним газом необхідно здійснювати контроль за справністю двигунів внутрішнього згорання, опалювальних приладів, дотриманням правил техніки безпеки при роботі в гаражах, боксах і автомобільних кузовах та інших герметизованих приміщеннях.

Перша медична допомога

при отруєнні ураженим чадним газом:

· вивести (винести) ураженого на свіже повітря (припинити дію отрути) або, при можливості, надягти на нього протигаз з гопкалітовим патроном;

· інгаляція кисню (при можливості);

· ослабити одяг (розщепити гудзики, зняти ремінь);

· зігріти ураженого (дача гарячого пиття, укутування тіла);

· застосування рефлекторних подразників (вдихання парів нашатирного спирту, поляскування по щоках);

· при глибоких порушеннях дихання або при його відсутності необхідно провести штучне дихання;

· при наявності блювоти – профілактика асфіксії.

При отруєннях чадним газом потерпілого необхідно евакуювати до лікувальної установи.

Отруєння метиловим спиртом

Метиловий спирт (метанол, деревинний спирт) - це безбарвна прозора рідина з характерним запахом, який нагадує запах етилового спирту. Застосовується часто як органічний розчинник фарб, лаків, смол, входить до складу антифризів.

Найчастіше отруєння спостерігається при прийомі метанолу всередину з метою оп’яніння, але можливі випадки отруєння й парами метилового спирту.

Смертельною дозою при прийомі всередину можуть бути 30-100 г цієї речовини. Це залежить від її концентрації, стану наповнення шлунку (прийом на голодний чи повний шлунок), часу та якості надання медичної допомоги.

Виділяють швидкоплинну (блискавичну) та сповільнену форми отруєння метанолом.

Блискавична формавиникає після прийому всередину великої дози метанолу (200-300 мл), внаслідок чого може наступити смерть вже в перші 2-3 години.

При сповільненій формі перші ознаки ураження мають вигляд звичайного сп’яніння.

Ознаки отруєння:

Легкий ступінь отруєння характеризується загальною слабістю, нудотою, блювотою, болями в животі, запамороченням, головним болем і порушеннями зору (туман перед очима, потемніння в очах), які поступово проходять через 2-3 доби.

При середньому ступені отруєння провідними ознаками є порушення зору аж до повної сліпоти. Прогноз при цій формі, як правило, несприятливий.

Для важкого ступеню характерними є швидко наступаючі сонливість та непритомність, синюшність шкіри та слизових, розлади дихання, серцевої діяльності, сліпота.

Перша медична допомога при отруєнні метанолом:

· якомога швидше видалити із шлунку залишки отрути, яка не встигла всмоктатись і, якщо хворий в свідомості, можна викликати блювоту (подразненням кореня язика або задньої стінки глотки), перед цим давши хворому випити кип’яченої води (1-2 л) або 2-3% р-ну соди;

· в кінці процедури необхідно ввести в шлунок активоване вугілля (адсорбент) – 10-20 табл.;

· всередину вводять 100 мл 30% розчину етилового спирту (як антидот), при затримці евакуації потерпілого можна повторити введення етанолу кожні 2 години по 50 мл 4-5 разів;

· рекомендується давати багато пити, зігріти потерпілого – грілки, укутування;

· негайна евакуація потерпілого до лікувального закладу.

Отруєння етиленгліколем

Етиленгліколь входить до складу гальмівних рідин та антифризів — незамерзаючих рідин в радіаторах двигунів внутрішнього згорання. Це безбарвна, сиропоподібна рідина, солодка на смак, без запаху.

Отруєння етиленгліколем переважно пов’язані з вживанням його з метою сп’яніння. Смертельною дозою для людини є прийом цієї технічної сполуки від 100 мл і вище.

Етиленгліколь дає наркотичний ефект і може викликати смерть людини в результаті сильного пригнічення центральної нервової системи. Крім цього, етиленгліколь може викликати важкі ушкодження печінки та нирок, що, в свою чергу, може призвести до глибокої інвалідності або смерті потерпілого.

Ознаки отруєння:

При отруєннях легкого ступеня порушення обмежуються загальною слабістю, нудотою, несильними болями в поперековій ділянці.

При отруєннях середнього ступеня відмічаються запаморочення, головний біль, нудота, блювота, болі в животі та попереку, порушенням сечовидільної функції нирок.

При важких формах отруєння виникає наступна симптоматика – відчуття сп’яніння, яке швидко проходить; потім розвиваються немотивовані збудження та веселощі, порушення ходи, запаморочення, головні болі, нудота, блювота, болі в животі, поперековій ділянці; далі ейфорія переходить в депресію, стан, подібний до наркотичного (зіниці розширені, в’яло реагують на світло, порушуються пам’ять, орієнтація в довкіллі, виникають різного роду галюцинації).

Перша медична допомога:

· видалити етиленгліколь із шлунку (дати випити 1-1,5 л води або 1-2% р-ну соди і викликати блювоту — повторити 2-3 рази);

· активоване вугілля всередину;

· якщо хворий без свідомості – попередити виникнення асфіксії;

· багато пиття, зігріти потерпілого;

· швидка евакуація потерпілого до лікувального закладу;

· всередину вводять 100 мл 30% розчину етилового спирту (як антидот), при затримці евакуації потерпілого можна повторити введення етанолу кожні 2 години по 50 мл 4-5 разів.

Ураження тетраетилсвинцем

Тетраетилсвинець – безбарвна масляниста рідина з неприємним солодкуватим запахом. Застосовується для етилювання бензину як антидетонатор в двигунах внутрішнього згорання.

Гострі отруєння можливі при попаданні тетраетилсвинця або етилової рідини через дихальні шляхи, непошкоджену шкіру та всередину. Отрута має властивості накопичуватись в організмі людини, особливо – в центральній нервовій системі. Тетраетилсвинець безпосередньо діє на нервові клітини, викликаючи їх загибель. Ця сполука виводиться з людського організму дуже повільно, тому свинець можна виявити в організмі на протязі кількох років після отруєння.

Ознаки уражень:

Гостре отруєння характеризується швидким розвитком порушень діяльності центральної нервової системи – виникає психоз.

При дуже високих концентраціях бензину в повітрі розвивається блискавична форма отруєння. Уражені втрачають свідомість, шкірні покриви набувають вираженого синюшного забарвлення, починаються судоми і наступає смерть.

При хронічній формі отруєння тетраетилсвинцем потерпілі скаржаться на загальну слабкість, швидку втомлюваність, головний біль, втрату апетиту, поганий сон. В подальшому розвиваються різноманітні нервово-психічні розлади у вигляді зорових і слухових галюцинацій, немотивованого збудження, порушення ходи, мови, координації.

Перша медична допомога:

· якомога швидше вивести потерпілого з місця ураження, замінити при потребі одяг;

· при потраплянні отрути на шкіру необхідно обмити забруднені ділянки чистим бензином або гасом, а потім теплою водою з милом;

· при попаданні отрути всередину необхідно промити шлунок водою або 2% р-ном соди;

· дати потерпілому адсорбент (активоване вугілля 10-20 табл.), вазелінове масло – 200 мл;

· у випадку гострого психозу та різкого психомоторного збудження необхідно ізолювати ураженого від оточуючих та організувати за ним нагляд до прибуття медичних працівників;

· потерпілого необхідно негайно евакуювати до лікувального закладу.

Отруєння етиловим спиртом

Частою причиною дорожньо-транспортних пригод є зловживання алкогольними напоями із вмістом етилового спирту понад 12 %.

Етиловий спирт (етанол) — безбарвна рідина із характерним запахом, здатна змішуватись з водою у всіх співвідношеннях.

Важка форма гострого отруєння етанолом – алкогольна кома – поширена у всіх країнах. В нашій країні вони є причиною 60% всіх коматозних станів. Крім того 60 % всіх смертельних отруєнь в побуті зумовлені алкогольною комою.

В організмі алкоголь швидко всмоктується через шлунково-кишковий тракт і, в середньому, через 1 годину його концентрація в крові стає максимальною.

Смертельною дозою етанолу при разовому вживанні є 4-12 г на 1 кг маси тіла (в середньому 300 мл 96 % алкоголю). Смертельною концентрацією етанолу в крові є 5-6 г/л.

При прийомі значних доз алкоголю потерпають всі життєво важливі органи і системи організму, особливо центральна нервова система, нервові клітини нездатні засвоювати кисень. Крім цього, вживання великих доз етанолу викликає розлади серцево-судинної системи, функцій печінки та нирок, органів дихання.

Ознаки отруєння:

Гостре отруєння етанолом проявляється швидким розвитком порушень діяльності центральної нервової системи. Після загальновідомих симптомів сп’яніння швидко виникає кома, яка проявляється втратою свідомості, зниженням температури тіла, сповільненим поверхневим диханням, частим та слабким пульсом, іноді судомами, зниженням м’язового тонусу та больової чутливості, блювотою (небезпека асфіксії!) з наступним падінням серцевої діяльності, що в цілому може призвести до смерті людини, якщо своєчасно не надати їй медичну допомогу.

Перша медична допомога:

· видалити рештки етанолу зі шлунку (дати випити 1-1,5 л води або 1-2% р-ну соди і викликати блювоту — повторити 2-3 рази), якщо хворий в свідомості;

· активоване вугілля всередину;

· багато пиття, міцний чай або кава, зігрівання;

· вдихати пари нашатирного спирту;

· при наявності блювоти голову потерпілого повернути набік, очистити ротову порожнину і при потребі провести штучне дихання.

Хворі в стані алкогольної коми потребують інтенсивної терапії, для чого їх необхідно швидко госпіталізувати для проведення невідкладних лікарських заходів.