Іммобілізація при переломах кісток верхньої кінцівки

Перекладаючи потерпілого з накладеною шиною при переломі кісток верхньої кінцівки, необхідно, щоб хтось із помічників підтримував ушкоджену кінцівку.

При переломі плечової кістки найпростішими методами іммобілізації є косинкова пов’язка або імпровізовані шини з двох дощечок, обмотаних бинтом і прив’язаних або прибинтованих до плеча. При цьому зігнута у ліктьовому суглобі рука підтримується косинковою пов’язкою.

При переломі ключиці можна виконати іммобілізацію, як показано на, а при переломах плеча та ключиці.

При переломах кісток передпліччя виражена деформація спостерігається тільки у випадку перелому обох кісток (променевої і ліктьової), а якщо зламана одна з них, то інша виконує роль шини і тим самим зменшує деформацію.

Іммобілізація при переломах кісток нижньої кінцівки

При переломі стегна для іммобілізації використовують дві шини (обгорнуті ватою або іншим м’яким матеріалом). Одну (довшу) – довжиною від пахви до ступні – прикладають до зовнішньої поверхні кінцівки, другу шину (коротшу) – від паху до ступні – прикладають по внутрішній поверхні кінцівки. Ступня повинна встановлюватись під кутом 90° до гомілки. Обидві шини прив’язують (бинтом, ременем або смужками матерії) до тулуба та другої кінцівки, причому кінці шин повинні виступати за ступню на 5-10 см. При відсутності підручного матеріалу або часу на його пошуки, можна використати більш простий прийом іммобілізації – “нога до ноги”.

При переломі кісток гомілки іммобілізацію виконують, як і при переломі стегна, – використовуються дві шини, які накладаються по зовнішній та внутрішній поверхнях гомілки від стегна до ступні. При несприятливих умовах можна застосувати вищеназваний метод “нога до ноги”.

При переломах коліна шину необхідно розмістити вздовж задньої поверхні кінцівки.

При аваріях, катастрофах у потерпілих можуть виникати вивихи.

Вивих – це ненормальне стійке зміщення суглобових поверхонь, порушення цілісності капсули суглобу та зв’язок.

Ознаки вивиху:

— біль в суглобі – порушення його форми;

— укорочення кінцівки – порушення рухової функції.

Увага!

Вправлення вивиху повинен проводити лікар

Перша допомога: іммобілізація кінцівки, введення знеболюючих (при можливості).

Ушкодження голови

Ушкодження голови може супроводжуватись ранами, забоями м’яких тканин, а також закритими і відкритими ушкодженнями головного мозку.

Найчастіше зустрічаються закриті ушкодження голови: струс головного мозку та забій. Вони можуть супроводжуватися нудотою, блювотою, запамороченням, дзвоном у вухах, втратою свідомості. Останній симптом може тривати від кількох хвилин до кількох годин і навіть днів (при важких травмах черепа – забої, стисканні головного мозку, проникливому пораненні черепа).

Стискання головного мозку є найважчим видом ушкодження, яке виникає при закритих та відкритих переломах черепа, з утворенням гострого набряку клітин мозку, кісткових уламків, внутрішньочерепним крововиливом (гематомою) та наявністю сторонніх тіл в мозку.

Перша допомога при закритих ушкодженнях головного мозку на місці події повинна надаватися з великою обережністю, так як різкі рухи можуть погіршити стан потерпілого. Піднімати потерпілого слід в лежачому положенні, підтримуючи йому голову. Якщо потерпілий без свідомості, не слід його турбувати (трясти) для того, щоб привести до тями. Потерпілому слід забезпечити спокій, він повинен лежати. При блювоті голову потерпілого необхідно обережно повернути на бік. Після чого витерти ротову порожнину, не допустити виникнення асфіксії! Обов’язковою є іммобілізація шийного відділу хребта і голови.

При відкритих, проникаючих пораненнях черепа не слід вводити тампони в рану, висушувати її, діставати уламки кісток та сторонні тіла з рани.

Необхідно краї рани обробити антисептичним розчином (при можливості) і обережно накласти на рану стерильну пов’язку.

Ушкодження хребта

Травми хребта відносять до важких наслідків аварій чи катастроф, так як нерідко це пов’язано з ушкодженням спинного мозку, що викликає паралічі, втрату чутливості, неможливість самостійно оправлятися. Особливо небезпечним є ушкодження шийного відділу спинного мозку, так як там розташовані життєво важливі центри, ураження яких може викликати швидку смерть потерпілого.

Перша медична допомога потребує обережного ставлення до такого потерпілого – слід виключити згинання хребта, різкі рухи (так як уламки хребців можуть стиснути, пошкодити речовину спинного мозку). Якщо потерпілий лежить на спині, його не можна підіймати за руки та ноги. Потерпілого (навіть лише при підозрі на травму хребта) перекладати, повертати, підіймати потрібно обережно та повільно, “одним блоком” 3-4 рятівникам.

Потерпілого з переломом хребта (чи підозрою на його ушкодження) слід покласти на тверду поверхню – дерев’яний щит, широку дошку, лист фанери та інш., тобто виключити згинання хребта. Якщо рятувальників мало (1-2), тобто немає можливості повернути потерпілого “одним боком”, щоб підкласти дошку чи щит, у цих випадках необхідно довгу дошку повільно просунути під хворого – від п’ят до потилиці, вздовж хребта, і прив’язати хворого бинтами, ременем до неї (фіксація).

При травмах шийного відділу хребта часто в поєднанні з черепно-мозковою травмою), які виникають при ДТП, необхідно накласти на шию імпровізовану шину – “комірець”, з цією метою використовують газету, картон, ватно-марлеву пов’язку.

Пам’ятайте

Евакуація повинна проводитись тільки в лежачому положенні на твердій поверхні!

Опіки

Це пошкодження шкіри чи слизових оболонок, часто з прилеглими тканинами, внаслідок дії на них високої температури або хімічних речовин.

В залежності від глибини ураження м’яких тканин виділяють такі ступені опіків:

І ступінь – почервоніння шкіри і її набряк;

ІІ ступінь –почервоніння шкіри та поява на ній міхурців, різних за розмірами, з прозорим або каламутним вмістом;

ІІІ ступінь – некроз (омертвіння) шкіри з утворенням струпа, що виникає внаслідок згортання тканинних білків;

IV ступінь – некроз шкіри та глибших шарів тканин.

При опіках шкіри міцними кислотами та лугами характерним є забарвлення струпа: — від азотної кислоти – світло-жовте; — від сірчаної – спочатку сіро-біле, а потім темно-коричневе; — від лугів – білувате і т.д.

Важкість та небезпечність опіків залежать від площі (розмірів) опікової поверхні та глибини опіку.

Всі опіки характеризуються гострим та пекучим болем, який може призвести до розвитку шоку. Опіки 1/3-1/2 (а у дітей 1/8-1/4) поверхні тіла є досить небезпечними для життя потерпілого. А якщо площа опіків більша, – то смертельними.

Пам’ятайте!

Особливо небезпечні опіки для немовлят та дітей

Перша медична допомога:

ˆякомога швидше припинити дію високої температури (загасити полум’я, припинити дію електричного струму);

§ охолодження ураженої поверхні;

§ обережно зняти рештки тліючого одягу;

§ білизну, яка прилипла до тіла, обережно зрізати (ножицями, ножем);

§ якщо немає гострої потреби у знятті одягу, то цього робити і не потрібно, щоб зменшити больові відчуття;

§ при опіках І ступеню допомога полягає в змащуванні обпечених місць вазеліном;

§ при опіках ІІ, ІІІ, IV ступенів необхідно накласти стерильну (при можливості) пов’язку, а якщо опіки великі, використати простирадло;

§ забороняється проколювати міхурці, промивати рани, обробляти їх мазями, аерозолями, барвниками до того, як потерпілого доставлено в лікарню;

§ ввести, при можливості, анальгетики (анальгін, баралгін, максігам) – краще ін’єкційні;

§ при великих опіках кінцівок необхідна іммобілізація кінцівки;

§ при перевезенні такого потерпілого слід покласти на непошкоджений бік та ретельно вкрити, дорогою слід давати йому багато пити.