Травми органів черевної порожнини

Ушкодження органів черевної порожнини поділяються на відкриті та закриті.

Закриті тупі травми живота. Найчастішою їх причиною є транспортна травма, удари в живіт, кататравма (вибухова хвиля). Виділяють дві основні групи потерпілих:

1-ша - особи з клінічною картиною гострої крововтрати;

2-га - особи з симптомами перитоніту, з ознаками інтоксикації.

Доволі часто механічні травми передньої черевної стінки супроводжуються розривом печінки, селезінки, судин кишечника, що викликає внутрішню кровотечу.

Загальні ознаки гострої внутрішньочеревної кровотечі

— скарги на загальну слабкість, запаморочення, мерехтіння в очах;

— почащене дихання;

— біль у животі малоінтенсивний;

— блідість шкірних покривів та слизових оболонок;

— мармуровість, синюшність кінцівок;

— почащення пульсу – більше 100 уд. в 1 хв.;

— зниження артеріального тиску до 100 мм рт. ст. та нижче.

При огляді живота можна виявити поверхневі садна та крововиливи в місці удару. При обмацуванні живота виявляється місцева болючість передньої стінки живота.

У разі ушкодження порожнистого органу (шлунок, кишка, сечовий міхур) виникає картина, що відповідає симптоматиці шоку, перитоніту (запалення очеревини) і наростання внутрішньої інтоксикації, внаслідок потрапляння вмісту шлунка, кишечника, жовчного міхура до черевної порожнини. При цьому відмічається:

§ різко виражений біль у животі;

§ сухий язик;

§ можлива блювота.

Під час огляду живота спостерігається відсутність рухів черевної стінки під час дихання. У перші години після травми потерпілий може локалізувати зону найбільшої болючості. При обмацуванні живота визначається напруження його м’язів (він може бути твердим, як "дошка"), локалізована болючість.

Відкриті ушкодження органів черевної порожнини. Причиною їх є механічні пошкодження під час ДТП, поранення холодною та вогнепальною зброєю, дія вибухової хвилі.

Проникаючі поранення живота не викликають сумніву у разі випадіння назовні внутрішніх органів, витікання жовчі або кишкового вмісту.

Будь-які колото-різані рани живота повинні трактуватись як проникаючі! Рани, локалізовані у верхній частині стегна, у ділянці сідниць, у поперековій ділянці, також можуть проникати у черевну порожнину.

Стан хворого у таких випадках важкий, шокоподібний. Спостерігається блідість, холодний піт, почащений пульс, зниження АТ.

Названі категорії потерпілих вимагають невідкладної евакуації з місця пригоди до найближчого лікувального закладу, так як тут необхідна термінова кваліфікована хірургічна допомога. Несвоєчасна евакуація може призвести до смерті хворого.

Невідкладна медична допомога на місці пригоди

1. Пов’язка на рану, краї рани, при можливості, обробити дезінфікуючим розчином.

2. Органи черевної порожнини, які випали, необхідно обмити фізіологічним розчином NaCl (при можливості) або чистою водою, не вправляти, обкласти вологими стерильними або чистими серветками.

3. При підозрі на внутрішню кровотечу або пошкодження порожнистих органів черевної порожнини забороняється давати потерпілим пити, вживати їжу, палити.

4. Коли пошкодження органів черевної порожнини не викликає сумніву, слід ввести, при можливості, ін’єкційні анальгетики (анальгін 2-4 мл, баралгін 5 мл).

Шок

Шоком називається критичний стан, який виникає внаслідок важкої травми, гостро розвивається, характеризується прогресивним порушенням діяльності всіх систем організму (центральної нервової системи, серцево-судинної, дихальної, ендокринної) і загрожує життю потерпілого.

Причини шоку:

Ü сильна зовнішня чи внутрішня кровотеча;

Ü значні опіки;

Ü сильний больовий синдром;

Ü алергічна реакція.

Внаслідок значної втрати рідини (плазми, крові) в системі кровообігу погіршується або припиняється перенесення кисню та поживних речовин до клітин організму. В першу фазу шоку організм намагається компенсувати дефіцит втраченої рідини (крові, плазми) за рахунок прискорення кровообігу, звуження периферичних кровоносних судин (судини шкіри, м’язів). Це допомагає забезпечити киснем життєво важливі органи (мозок, серце, легені). Проте, ця фаза короткочасна, і невдовзі порушується керування системою кровообігу, що призводить до значного зниження артеріального тиску (колапсу), подальшого погіршення периферичного кровообігу і мікроциркуляції. Цей критичний стан може привести до смерті потерпілого, якщо рятувальниками чи медичними працівниками не проводитимуться невідкладні рятувальні заходи.

Розпізнання:

В першій фазі шок у (еректильній) у деякої частини потерпілих може спостерігатись неспокій, однак у більшої частини, особливо у наступну фазу шоку (торпідну) спостерігається різного ступеню загальмованість, аж до втрати свідомості.

Шкіра потерпілого бліда, може мати мармуровий відтінок, синюшна, на дотик холодна, виступає холодний піт. Пульс частий (100 і більше ударів за хвилину), ниткоподібний, не виявляється на дрібних артеріях (зап’ясті), що вказує на зниження артеріального тиску до 80 мм рт. ст. і нижче, його можна визначити лише на сонній артерії. Хворий в цьому стані лежить тихо, відсторонено, не кличе на допомогу.

Перша медична допомога при шокових станах наступна:

1. Зупинка зовнішньої кровотечі, при її наявності.

2. Введення ін’єкційних знеболюючих, при можливості (анальгін, баралгін та ін.).

3. Потерпілий повинен лежати на спині.

4. Підвести ноги догори на 20-30 см.

5. Зігріти хворого (вкрити ковдрою).

6. Заспокоїти.

В стані шоку протипоказане вживання напоїв і куріння (особливо при підозрі на пошкодження органів черевної порожнини).

Непритомність

Непритомність – це гостре недокрів’я мозку (кисень не надходить до клітин мозку), яке виникає під впливом психоемоційного збудження, страху, болю, крововтрати, нестачі свіжого повітря тощо. Ці фактори сприяють розширенню периферичних судин (м’язових, підшкірного шару), внаслідок чого виникає недостатність кровопостачання мозку.

Звичайна непритомність виникає частіше поступово. Людина відчуває запаморочення, нудоту, потемніння в очах, дзвін у вухах, загальну слабкість, починає позіхати, починається надмірне потовиділення. Хворий падає (частіше повільно сповзає на землю), втрачає свідомість. Обличчя та тіло бліді, зіниці розширені, реагують на світло, дихання поверхневе; пульс на променевій артерії не визначається або різко послаблений, артеріальний тиск знижений. Звичайна непритомність триває 20-40 сек.

Перша медична допомога при непритомності:

Ü Покласти потерпілого на спину і трохи підняти (на 20-30 см) нижні кінцівки для покращення кровопостачання мозку.

Ü Розстібнути одяг, забезпечити доступ свіжого (чистого) повітря.

Ü Поплескати по обличчю.

Ü Побризкати обличчя та груди холодною водою.

Ü Дати понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом.

Ü Попередити виникнення асфіксії (контроль за язиком; при блювоті – повернути голову набік, очистити при потребі ротову порожнину).

Ü У крайніх випадках – заходи реанімації (штучне дихання, зовнішній масаж серця).

Рани

Рани відносяться до ушкоджень, які найчастіше зустрічаються під час надзвичайних ситуацій мирного часу, в тому числі й при транспортних катастрофах.

Раною називається дефект тканин, викликаний дією пошкоджуючого фактору.

Рани характеризуються зіянням, болем, кровотечею.

За характером пошкоджуючого чинника розрізняють наступні види ран:

— різані рани – мають лінійний вигляд і зіяння з рівними краями, сильно кровоточать;

— рубані рани – на відміну від різаних, супроводжуються забоєм і розчавленням м’яких тканин;

— рани від забою – мають нерівні вищерблені краї і значні ушкодження оточуючих тканин;

— розчавлені і рвані рани – супроводжуються значним некрозом м’яких тканин, часто сильно забруднені, інфіковані, мало кровоточать;

— колоті рани – ушкодження м’яких тканин незначні, але внаслідок значної глибини можуть супроводжуватись ушкодженням життєво важливих органів (серця, легень, великих судин та інш.);

— вогнепальні рани – можуть бути досить небезпечними, так як часто супроводжуються ушкодженням великих судин, нервів, кісток, внутрішніх органів.

Стосовно порожнин тіла рани ще поділяються на проникаючі і непроникаючі, з ушкодженням або без ушкоджень внутрішніх органів.

Можна поділити рани за анатомічною локалізацією: рани шиї, голови, стегна, грудної клітки, живота та ін.

Небезпека поранень:

кровотеча – при ушкодженні крупних кровоносних судин може виникнути небезпека для життя потерпілих;

біль – може призвести до розвитку больового шоку, що також небезпечно для життя;

інфекція – зараження організму через рану різноманітними бактеріальними формами може призвести до виникнення певних ускладнень – зараження крові (септичний стан), газова інфекція, правець.

Основні принципи надання першої медичної допомоги при ранах:

1. Зупинка кровотечі.

2. Введення, при можливості, анальгетиків (анальгін, баралгін).

3. Обробка шкірних покривів навколо рани на відстані, не меншій 20 см, етанолом (горілкою), йодонатом, одеколоном.

4. У разі великих і забруднених ран, після зупинки кровотечі та обробки шкірних покривів необхідно багаторазово (3-4) змити з ран бруд струменем будь-якого антисептика (фурацилін, фурагін, риванол) з імітацією “пульсуючого струменю”, для цього слід використати подання розчину із пластикових флаконів, які легко стискаються. При відсутності вказаних антисептиків для промивання сильно забруднених поверхонь можна використати чисту воду.

5. Накладання пов’язки.

Пам’ятайте!

Усі сторонні тіла з рани повинен вилучати тільки лікар! В іншому разі може виникнути: — загроза кровотечі при видаленні сторонніх тіл; — відламування стороннього тіла, його уламки можуть залишитися у рані; — невидимі ушкодження глибше розташованих судин, нервів та ін. тканин; — затягування каналу рани.

6. Іммобілізація кінцівки або тієї ділянки тіла, де знаходиться рана.