Методи індикації ОР та отрут

Висока токсичність отруйних речовин, їх здатність викликати масові ураження особового складу, висувають на перший план у системі захисту військ від хімічної зброї такі заходи, як хімічна розвідка та індикація отруйних речовин. Ці заходи є важливою ділянкою діяльності командирів (начальників) та особового складу медичних підрозділів, частин та установ, оскільки від своєчасності, достовірності їх проведення залежить життя особового складу та боєздатність військ.

Індикація у перекладі з латинської мови означає "показувати, виявляти". У військовій справі цей термін вперше був використаний у кінці першої світової війни для позначення заходів по виявленню ОР при їх використанні противником.

Перші способи індикації були запропоновані у 1914-1918 р.р. Прокоф'євим та Колосковим. Перший запропонував для виявлення ОР індикаторні папірці, а другий - скляні посудини з індикаторними речовинами, через які засмоктувалось заражене повітря.

Після закінчення першої світової війни, коли почалися широкі дослідження по вивченню властивостей хімічної зброї, термін індикація почали використовувати і для кількісної оцінки зараження різних об'єктів отруюючими речовинами.

Поряд з якісними розпізнаннями природи ОР іноді виникає необхідність більш детального визначення її складу та структури, тобто ідентифікації. Тому зараз термін "індикація" включає більш широкий зміст і під цим терміном необхідно розуміти теорію і практику якісного виявлення кількісного визначення та ідентифікації ОР у різних заражених середовищах.

Індикація ОР вирішує 2 головних завдання:

1.Своєчасне повідомлення про використання хімічної зброї для того, щоб у найкоротший строк можна було вжити необхідні заходи щодо захисту особового складу, а також усунути наслідки хімічного нападу.

2.Контроль проведення заходів та ліквідації хімічного нападу.

Для індикації ОР та отрут використовуються різні методи, які можна розділити на дві групи:

а) суб'єктивні – грунтуються на показах органів чуття;

б) об'єктивні – грунтуються на показах технічних засобів.

Розрізняють такі методи індикації ОР та отрут:

— органолептичний;

— хімічний;

— біохімічний; фізичний;

— фізико-хімічний.

Органолептичні методи грунтуються на визначенні ОР за допомогою органів чуття людини. Найбільш суттєве значення має зір (можна побачити краплі ОР, виявити хмару та інш.). Особливості розриву хімічного боєприпасу: глухий звук, маленька воронка, мало осколків, слабка руйнована дія, мало поранених, утворюється хмара пари та туману.

Найбільше значення мають хімічні методи. Вони грунтуються на використанні характерних хімічних реакцій між ОР та реактивом (індикатором). Вони бувають прямі (виявлення ОР за їх характерними хімічними властивостями у присутності індикатора) та непрямі (виявлення ОР за продуктами їх розпаду). За наочністю вони можуть бути колориметричними (кольоровими) та нефелометричними (осадовими). У польових умовах частіше використовують колориметричні реакції.

З метою збільшення чутливості та специфічності методів індикації використовуються біохімічні методи. Наприклад, для індикації фосфорорганічних ОР використовують холінестеразну реакцію.

Біологічні методи індикації грунтуються на оцінці клінікопатоморфологічних змін, що виникають у організмі спеціально зараженої ОР чи отрутами тварин. Для цього використовуються собаки, кішки, кролі, миші, щури, птахи, риби та інш. Велике значення цей метод має при визначенні швидкодіючих ОР, високотоксичних, раніше невідомих ОР. Але саме цей метод трудомісткий, не завжди специфічний.

Фізичні методи індикації грунтуються на визначенні ОР за фізичними властивостями (температура кипіння та плавлення, розчинність, легкість, питома вага, оптичні, електричні та теплові процеси у зараженому середовищі и т.п.). Недолік цього методу той, що він вимагає спеціального обладнання, високої кваліфікації працівника, тому мало придатний до використання у польових умовах. Використовується для вивчення невідомих ОР.

Фізико-хімічні методи грунтуються на використанні явищ, які супроводжуються або є наслідком хімічних реакцій, що відбуваються на взаємодії ОР з індикаторами і реєструються за допомогою фізичних методів. Широко використовується в автоматичних засобах індикації ОР.

Оцінюючи методи індикації в цілому слід визначити, що найбільшу достовірність мають хімічний, физико-хімічний та біохімічний методи, дані інших методів можуть бути використані при аналізі виявлених результатів.

Оцінка хімічної обстановки

При аваріях на ХНО у виниклих вогнищах масового ураження на місцевості буде створюватись складна хімічна обстановка. Хімічне зараження місцевості стане постійним фактором НС. Для організації відповідного медичного забезпечення потерпілих військовослужбовців, цивільного населення та учасників ліквідації наслідків надзвичайної ситуації необхідне вміння правильно оцінити як загальну так і місцеву обстановку, що виникла внаслідок застосування аварії на ХНО.

Під хімічною обстановкою розуміються масштаби та ступінь зараження місцевості БОР чи СДОР, яке впливає на боєздатність військових частин, функціонування об'єктів господарства (в тому числі органів охорони здоров'я) і життєдіяльність населення.

4.2.1. Методики оцінки хімічної обстановки

Оцінкою хімічної обстановки називається аналіз різних варіантів бойових дій медичної служби військових частин і підрозділів (формувань цивільної оборони) а також об'єктів господарства та органів охорони здоров'я в умовах хімічного зараження місцевості з метою вибору найбільш доцільних, при яких виключається чи мінімізується ураження людей.

Оцінка обстановки може проводитись методами прогнозування і за фактичними даними, отриманими з допомогою хімічної розвідки.

4.2.1.1. Оцінка хімічної обстановки методом прогнозування проводиться при аварії на ХНО чи застосуванні противником хімічної зброї попередньо, коли забруднення місцевості БОР чи СДОР на даній місцевості ще не сформувалось. Даний метод проводиться з використанням інформації про заплановані чи здійснені факти застосування хімчної зброї чи аварії на ХНО. Він використовується також відповідними посадовими особами цивільної оборони при складанні планів роботи на ХНО і розрахунках потреб і можливостей підрозділів на випадок виникнення надзвичайної ситуації.

Прогностичні дані дозволяють заздалегідь, тобто до підходу хмари ОР до об'єкту, провести заходи по захисту населення та особового складу військових частин.

Для оцінки хімічної обстановки методом прогнозування вибирають найнесприятливіший варіант розвитку зараження місцевості ОР.

Вихідними даними для прогнозування рівнів радіоактивного зараження є:

§ час застосування ХЗ (викиду СДОР з ХНО та їх тривалість);

§ їх координати;

§ вид та потужність вибуху (тип, конструктивні особливості ХНО);

§ тип вертикальної стійкості повітря в районі застосування ХЗ (аварії);

§ напрямок та швидкість середнього вітру;

§ метеорологічні умови;

§ пора року;

§ рельєф місцевості;

§ тип забудови території;

§ вид бойових дій та розташування військ на місцевості (тип зайнятості цивільного населення);

§ щільність населення та ін.

Знання часу, коородинат, виду, типу ОР та потужності застосованої хімічної зброї вибуху (типу і конструктивних особливостей ХНО) а також напрямку і швидкості середнього вітру дозволяє прогнозувати час приходу хмари ОР, рівні забруднення місцевості та зони можливого зараження.

Рельєф місцевості впливає на швидкість проходження зараженої хмари. Гірські хребти, високі пагорби сприяють її затримці. Слід також очікувати затримки ОР в густозабудованих районах, всередині жилих кварталів і т. ін. Густа рослинність також може сприяти затримці зараженої хмари і тривалий час є джерелом зараження людей і тварин.

Пора року, а з нею і температурний фактор, здійснюють вплив на швидкість осідання ОР на місцевості. В спеспекотну погоду влітку заражена хмара ОР піддається впливу інтенсивних турубулентних потоків, що приводить до швидкого її розсіювання. З іншого боку, в умовах високої температури повітря збільшується частота дихання, що приводить до швидкого ураження інкорпорованими через дихальні шляхи БОР чи СДОР.

Швидкість вітру значно впливає на масштаби зараження місцевості. Велика сила і поривистість вітру сприяє швидкому розсіюванню хмари. Найбільш сприятливими умовами вважаються постійність напрямку вітру та його швидкість його приблизно 3-7 км/год. При швидкості вітру 15 км/год і більше відбувається досить швидке розсіювання зараженої хмари.

Iстотно на поширення хмари ОР і швидкість забруднення місцевості має тип вертикальної стійкості повітря.

Конвекція - це вертикальне переміщення шарів атмосферного повітря в залежності від різниці температур на різних її висотах. В ясні теплі дні, коли нижні шари атмосфери нагріваються від поверхні землі, виникають сильні висхідні потоки повітря, які розсіюють заражену хмару. При наявності інтенсивної конвекції заражена хмара погано зберігається і поширюється на відстань, яка не перевищує 3-4 км.

Iнверсія, на відміну від конвекції, - це стан атмосфери, який характеризується тим, що верхні шари атмосфери мають вищу температуру за нижні. Вона буває при достатьому охолодженню приземних шарів повітря. Це характерно для ясної безхмарної ночі та ранкових часів. При наявності інверсії та помірного за швидкістю вітру заражена хмара може поширюватись на кілька десятків кілометрів.

Iзотермія - стан, проміжний між конвекцією та інверсією. В цьому випадку температура повітря на різній висоті приблизно одинакова. Iзотермія найчастіше спостерігається в денні або нічні години при великій хмарності. Висхідні повітряні потоки виражені, як правило, не дуже відчутно. При сприятливій швидкості вітру поширення зараженої хмари можливе на відстань 10-12 км.