Осередки та зони уражень, які виникають внаслідок аварій на хно.

СДОР як і БОР поділяються на стійкі (з температурою кипіння понад 140°) і нестійкі (з температурою кипіння нижче 140°). Нестійкі СДОР, до яких відносяться аміак, хлор, акрилонітрил та інші, заражають місцевість на час до 1 години. До стійких відносяться сірчана кислота, диоксин та інші. Вони створюють осередки протягом понад 1 годину (доби, тижні, місяці).

Осередки ураження, які виникають при аваріях на ХНО, в залежності від тривалості зараження місцевості та швидкості розвитку симптоматики поділяють на чотири види:

І — осередок ураження нестійкими речовинами швидкої дії (аміак, хлор, бензол, толуол, соляна кислота, сірковуглець, акрилонітрил);

ІІ — осередок ураження нестійкими речовинами сповільненої дії (бромметил, бромбензол, ацетальдегід);

ІІІ — осередок ураження стійкими речовинами швидкої дії (хлорсульфонова кислота, олеум, диметилформамід)

IV — осередок ураження стійкими речовинами сповільненої дії (сірчана кислота, фторацетат натрію, рицин).

Крім того виділяють ще напівстійкі вогнища ураження СДОР швидкої (мурашина та оцтова кислота, фурфурол) і сповільненої (азотна кислота, оксиди азоту) дії.

Для осередків ураження, утворених швидкодіючими речовинами характерні:

o одномоментне (протягом кількох хвилин) ураження значної кількості людей;

o швидкий перебіг інтоксикації з перевагою важких уражень;

o дефіцит часу в органів охорони здоров’я для маневру силами та засобами;

o необхідність надання медичної допомоги безпосередньо у вогнищі ураження (вирішального значення набуває само- і взаємодопомога) і на етапах медичної евакуації у максимально короткі тернмини;

o швидка евакуація уражених із осередку (бажано за один рейс).

Особливості осередку ураження речовинами сповільненої дії.

o формування санітарних втрат відбувається поступово, протягом декількох годин;

o наявність деякого резерву часу в органів охорони здоров’я для маневру силами та засобами;

o необхідність проведення заходів щодо активного виявлення уражених серед населення;

o евакуація уражених із осередку здійснюється по мірі їх виявлення.

 

Під час аварій на ХНО не виключається одночасне поширення кількох токсичних агентів, які можуть утворюватися як результат вторинних хімічних реакцій, спричинених аварією. При цьому токсичний ефект може посилюватися (синергізм) послаблюватися (антагонізм) або сумуватися (адитивна дія).

Рекомендовано виділяти три зони в районі аварії на ХНО:

2) Зона руйнувань та сильного забруднення,

3) Зона помірного забруднення,

4) Чиста зона, безпечна.

Зона А охоплює всю забруднену територію (навіть тільки при підозрі на це). Доступ до неї суворо заборонений усім особам не приймаючих участь в рятувальних роботах.

Зона В містить пости для обеззаражування потерпілих. Величина її залежить в основному, від кількості потерпілих і величини катастрофи. Доступ до неї, окрім людей які безпосередньо приймають участь в рятувальних акціях, мають окремі працівники, які обслуговують пункти для обеззаражування (відповідно споряджені).

Зона С, це чиста і безпечна зона, цілком вільна від забруднення СДОР, вживаного оснащення, масок. У цій смузі повинні знаходитись пункти догоспітальної медичної допомоги, штаб рятувальних робіт, запаси необхідного оснащення, транспорт. Ця зона повинна бути розташована від сторони вітру і по можливості на підвищені, вище рівня самої катастрофи.

 

Різні класи і групи СДОР завдяки своїм фізико-хімічним і токсикологічним особливостям по різному формують осередки ураження (див. табл. 3.1.).

Одними із основних медико-тактичних показників можливих катастроф, пов’язаних з інцидентами на ХНО є кількість уражених та характер ураження: швидкість розвитку незворотніх змін в організмі та наявність антидотів. За цими показниками різні класи БОР і СДОР суттєво відрізняються (див. табл. 3.2.).

Розглянуті медико-тактичні показники аварій на ХНО в свою чергу відбиватимуться на плануванні та характері заходів по ліквідації наслідків катастрофи.

Таблиця 3.1.