Медико тактична характеристика осередків ураження при аваріях на аес.

Доосновних факторів, які впливають на радіаційну обстановку, формуючи осередок ураження, при аваріях на АЕС відносяться:

— характер поступання РР в навколишнє середовище;

— загальна кількість РР, які потрапилили в оточуюче середовище;

— радіонуклідний склад аварійного викиду;

— метеорологічні умови в момент аварійного викиду;

— відстань від джерела аварійного викиду до населених пунктів чи районів дислокації військ;

— гідрогеологічні та грунтові характеристики місцевості, де відбулася аварійна ситуація;

— характер сільськогосподарського використання території, яка зазнала радіоактивного забруднення;

— умови водопостачання та харчування населення, характер його трудової діяльності;

— щільність заселення та характер забудови території, яка зазнала впливу радіоактивних опадів;

— час, що пройшов з моменту аварійного викиду РР.

Радіаційні аварії на АЕС можуть супроводжуватись як одноразовими (короткочасними), так і багаторазовими (тривалими) викидами радіоактивних речовинв навколишнє середовище.

Приодноразовому викиді радіонуклідів в атмосферу, як правило, необхідний радіоактивиний захист населення та особового складу військ по ходу радіоактивної хмари. При багаторазовихі тривалих викидах РР зараженню може піддатись значно більша за площею територія. Це вимагає проведення крупномасштабних заходів по радіоактивнному захисту населення.

Крім того картина зараження місцевості може змінюватись підвпливом атмосферних явищ. Так внаслідок аварії на ЧАЕС сформувались різні за конфігурацією, напрямками, рівнями радіації зони радіоактивного забруднення території. Під впливом вітру можливе вторинне підняття в повітря випалих на грунт радіонуклідів і перенесення їх на інші ділянки місцевості. Атмосферні опади, осаджуючи РР з повітря, приводять до підвищення щільності забруднення території. Крім цього, рясні дощові опади можуть підсилювати проникнення радіонуклідів в глибокі шари грунту і сприяти їх змиву у відкриті водойми. Непостійність, а також аномальність метеоумов приводять до нерівномірного (плямистого) радіоактивного забруднення місцевості, при якому у відносно чистих районах можуть зустрічатись ділянки території з високою щільністю зараження. В забруднених же районах можуть знаходитись відносно чисті ділянки місцевості.

Час появи забруднених повітряних мас над даною територією визначається її віддаленістю від джерела викиду. Тому час початку радіоактивних опадів для різних територій і населених пунктів неоднаковий. З віддаленням джерела аварійного викиду щільність радіоактивного забруднення, як правило, зменшується. Iз збільшенням відстані за рахунок сепарації РР, які поступили в атмосферу, може мінятись як нуклідний склад, так і фізико-хімічна форма радіоактивного забруднення місцевості.

Гідрогеологічні і грунтові характеристики територіїможуть істотно впливати на формування радіаційної обстановки. Високий рівень грунтових вод зумовлює більш високий рівень радіоактивного забруднення відкритих водойм і шахтних колодязів.

Використання під сільськогосподарські потреби територій, які зазнали радіоактивного забруднення, може істотно вплинути на накопичення радіонуклідів у рослинах і сільськогосподарських тваринах, від чого, в свою чергу, залежить рівень поступання радіонуклідів в організм людини.

Рівень радіаційного впливу на населення, а також доза внутрішнього опромінення в значній мірі залежать від особливостей його водопостачання та харчування.Артезіанські води не є радіаційно небезпечними для населення та особового складу військ. Шахтні колодязі, обладнані у відповідності із санітарно-технічними вимогами, також, як правило, не мають істотних забруднень радіонуклідами. Поверхневі водойми (ріки, озера, водосховища) можуть мати різні рівні забруднення в залежності від їх площі, глибини, ємкості та гідрогеологічних умов.

Внаслідок можливого поверхневого, а потім структурного забруднення, харчові продукти слід розглядати як потенційно небезпечні у відношенні внутрішнього опромінення населення та особового складу військ.

Від чисельності населення, що проживає на забрудненій території, залежить величина колективної ефективної дози, а також кількість віддалених радіаційних наслідків.

Для ілюстрації наслідків аварії на АЕС можна привести наступне

В 1993-1994 роках спеціалістами Міністерства надзвичайних ситуацій була змодельована максимальна проектна аварія на найбільшій в Україні Запорізькій АЕС. Моделювання передбачало, що трубопровід теплоносія великого діаметру внаслідок певної причини може розірватись, і теплоносій першого контуру під тиском 160 атм. при температурі 3000° С вийде в захисну оболонку реактора. Остання побудована так, що зможе витримати можливі в таких випадках максимальний тиск і температуру.

Розрахунок дозових навантажень на населення внаслідок проектної аварії проводився з урахуванням найгірших погодних умов: категорія вертикальної стійкості повітря — інверсія, швидкість вітру—1 м/с. Напрямок вітру був спрямований на міста Нікополь (відстань 17 км) і Марганець (відстань 15 км).

Результати моделювання показали наступне.

Прогнозовані оцінки щільності забруднення території тридцяти-кілометрової зони при розвитку максимальної проектної аварії:

— тривалість забруднення — близько 4 місяців;

— 80 % радіаційної активності буде викинуто протягом першої доби, решту — протягом 100 діб;

— висота викиду РР — 30 м.

Колективні дози опромінення при максимальній проектній аварії можуть становити для Нікополя 366,0 бер.

Основний внесок у дозове навантаження при випромінюванні від грунту дасть цезій -137 (понад 95%), в деяких випадках значний внесок зробить йод-131 — за рахунок інгаляції радіонуклідів.

Зони радіоактивного забруднення місцевості, які можуть утворитися внаслідок аварії 7-го рівня (за шкалою МАГАТЕ) на Запорізькій АЕС, сформуються та будуть спрямовані під впливом середнього вітру і матимуть форму еліпсів.

З урахуванням таких вихідних даних, як: вертикальна стійкість повітря – – інверсія, швидкість вітру – 2 м/с, кількість викиду радіоактивних речовин – — 10%, — розміри прогнозованої зони радіаційної небезпеки (М) на сліду хмари можуть становити: довжина — 186 км, ширина — 40,2 км, площа — 5850км². Довжина зони помірного забруднення (А) за цих же умов буде складати 39 км, ширина — 6 - 8 км, площа — 211 км².

Люди, які проживатимуть на цій місцевості, в зоні М за перший рік після аварії можуть отримати дозу опромінення від 5 до 50 рад, а в зоні А — від 50 до 500 рад.

Найбільші розміри можливих зон забруднення можуть утворитися при 50% викиді РР з реактора. За тих самих погодніх умов, зона радіаційної небезпеки (М) може утворитись довжиною 458 км, шириною — 111 км і площею — 38400 км².