Поняття господарського договору, його зміст і види 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття господарського договору, його зміст і види



Тема 2. ГОСПОДАРСЬКИЙ ДОГОВІР

 

1. Поняття господарського договору, його зміст і види

2. Форма і порядок укладення господарського договору

3. Виконання, зміна і припинення господарського договору

4. Засоби забезпечення виконання договірних зобов’язань

 

Тема 2. ГОСПОДАРСЬКИЙ ДОГОВІР

 

1. Поняття господарського договору, його зміст і види

2. Форма і порядок укладення господарського договору

3. Виконання, зміна і припинення господарського договору

4. Засоби забезпечення виконання договірних зобов’язань

 

Поняття господарського договору, його зміст і види

 

Господарський договір – це угода між суб`єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, яка встановлює, змінює або припиняє господарське зобов`язання за їх участю.

Під договором інколи також розуміється саме зобов`язання, що з нього виникає, або документ, якій фіксує факт виникнення зобов`язання з волі його учасників.

Зміст господарського договору складають умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарського зобов’язання, – як погоджені сторонами умови, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

В залежності від юридичного значення умови договору можуть бути поділені на три групи: істотні, звичайні і випадкові:

· істотні умови – це ті, які необхідні і достатні для укладання договору. При відсутності хоча б однієї з цих умов договір не вважається укладеним. Але якщо всі істотні умови є, він вступає в дію навіть тоді, коли не вміщує ніяких інших умов. Згідно ст. 180 Господарського кодексу (далі – ГК) України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Коло істотних умов специфічне для різних видів господарських договорів і встановлюються законодавством безпосередньо або випливає із змісту правових норм, що регулюють відповідні види зобов`язань (наприклад, поставка – ст. 265 – 268 ГК). Разом з тим, якщо будь-яка із сторін договору виказує намір поповнити коло істотних умов якоюсь іншою умовою, друга сторона повинна погодитись з цим, бо договір не буде вважатися укладеним;

· звичайні умови – це ті, які сформульовані в законодавстві, і з цієї причини необхідно присутні в усіх договорах данного конкретного виду. Наявність чи відсутність їх в договорі ніяким чином не впливає на факт його укладення. Вважається, якщо сторони уклали певний договір, то вони згодились підкоритися умовам, встановленим законодавством для договорів відповідного виду або договорів взагалі;

· випадкові умови – це такі, які набувають юридичної дії лише при наявності їх в договорі. За допомогою цих умов сторони конкретизують свої дії, зокрема в межах диспозитивних норм закону, або доповнюють договір відповідно до конкретних життєвих обставин його виконання. Випадкові умови не впливають на укладання договору, але, як вже було вказано вище, на вимогу будь-якої із сторін випадкова умова може бути визнана істотною, тобто необхідною для укладення договору. Наприклад, сторони уклали договір купівлі-продажу певного товару, при цьому погодили істотні умови про предмет, ціну та строк дії договору, як того вимагає ст. 180 ГК. Але покупець – одна зі сторін наполягає на включенні у договір умови про доставку товару продавцем певним видом транспорту і за його рахунок. Якщо продавець погоджується, дана умова стає істотною і включається до договору. Якщо продавець не погоджується, а покупець наполчгає, договір вважається неукладеним.

Згідно із ст. 180 ГК при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов’язкових для сторін нормативних документів, зазначених у ст. 15 ГК (технічні регламенти, стандарти, технічні умови та інші), а у разі їх відсутності – в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому законодавством. Згідно статті 189 ГК України ціна (тариф) у господарських зобов’язаннях є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти господарювання. Ціна виступає істотною умовою господарського договору. ГК, Закон «Про ціни і ціноутворення» від 3 грудня 1990 р. встановлюють, що в економіці України застосовуються такі види цін і тарифів: 1) вільні ціни і тарифи; 2) державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. При чому, вільні ціни і тарифи визначаються на всі види продукції, товарів, робіт і послуг, за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються уповноваженими на це державними органами України: 1) на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін; 2) на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення; 3) на продукцію, товари і послуги монопольних утворень. Порядок встановлення цін на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, та на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» (із наступними змінами). Державне регулювання цін і тарифів на продукцію монопольних утворень здійснюється відповідно до Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1995 р. № 135. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або за виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Строком дії господарського договору визнається час, впродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов’язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб’єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні, або приблизні чи зразкові договори), а у визначених законом випадках – затверджувати типові договори.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

· вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

· примірногодоговору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором або доповнювати його зміст;

· типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

· договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту (наприклад, при перевезеннях залізничним або деякими іншими видами транспорту).

Укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо:

1) він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню;

2) існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Наприклад, публічний договір, суть якого полягає в тому, що суб’єкти господарювання, які забезпечують виробничих споживачів електроенергією, зв’язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, встановлених законодавством – також інші суб’єкти зобов’язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов’язкові умови таких договорів.

Баготоманітність господарської діяльності обумовлює наявність різних видів господарських договорів. Класифікація їх проводиться за різними критеріями:

1) в залежності від суб`єктного складу договори можуть бути двосторонні (купівля-продаж, оренда тощо) або багатосторонні (перевезення – беруть участь вантажовідправник, перевізник та вантажоотримувач, спільна діяльність та інші);

2) в залежності від юридичних підстав укладення – плановані, які укладаються на підставі державних замовлень (державні контракти) і повинні відповідати їх вимогам, і регульовані, які укладаються з ініціативи сторін відповідно до законодавства, регулюються ним;

3) в залежності від способу визначення змісту, як зазначалося - договори приєднання, у яких одна сторона наперед визначає умови майбутнього договору, а друга або приймає їх, або не вступає в договір (перевезення вантажів); договори, що укладаються на підставі типових; та договори, зміст яких визначають сторони при їх укладнні, у тому числі відповідно до примірних договорів;

4) за змістом істотних умов – прості, що мають елементи одного виду договору (купівля-продаж, оренда), та складні, що поєднують елементи двох або більше договорів (розробка науково-технічної продукції, виготовлення, поставка, монтаж і налагодження обладнання);

5) за регулятивними функціями -

· генеральні, що укладаються на відносно тривалий період спільної діяльності і визначають загальні істотні умови співробітництва, та поточні, які укладаються на розвиток генеральних і детально регламентують окремі групи відносин сторін або розраховані на певні короткі відрізки часу (договори у будівництві);

· попередні та основні, тобто власне договори. Попереднім договором (або протоколом про наміри) визнається угода, учасники якої беруть на себе зобов’язання у погоджений строк укласти певний господарський договір на умовах і в порядку, передбачених цією угодою (підряд на капітальне будівництво складного об`єкту, поставка сільськогосподарської продукції майбутніх врожаїв).

Як різновиди попередніх договорів можуть бути названі:

· форвардний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення цього контракту;

· ф’ючерсний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов’язань сторонами контракту;

· опціон - стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту, та деякі інші.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-24; просмотров: 261; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.232.188.122 (0.022 с.)