Нормативно-правове регулювання захисту прав споживачів в Україні.

Законодавча база з питань охорони прав споживачів в Україні містить велику кількість нормативно-правових актів різної юридичної сили та галузевої спрямованості. Вона включає норми різних галузей права — конституційного, адміністративного, кримінального, цивільного, які закріплюють базові категорії, встановлюють принципи захисту прав споживачів. По суті, йдеться про самостійну галузь законодавства — споживче законодавство.

Захист прав споживачів в Україні забезпечується ч. З ст. 42 та ст. 50 Конституції України, чим підкреслюється важливість цієї сфери. Ч. З ст. 42 Конституції, яка має пряму дію, зазначає, що ≪Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів≫. У ст. 50 Конституції України зазначається, що ≪кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена≫.

Отже, в Україні захист прав споживачів віднесено до найважливіших сфер державної політики. Подальше забезпечення цих норм Конституції України відбувається уже в Кодексах і Законах України та в підзаконних нормативно-правових актах. В Україні, на відміну від ЄС, законодавство не передбачає поділу захисту прав споживачів на блоки чи групи. У цілому нормативну основу захисту прав споживачів становлять:

• Норми цивільного законодавства щодо регулювання господарського обороту, складовою яких є спеціальні норми, що застосовуються для захисту прав споживачів;
• Норми адміністративного законодавства щодо регламентації окремих сторін комерційної діяльності (встановлення цін, контроль за якістю продукції, здійснення реклами тощо);
• Норми цивільного та адміністративного законодавства щодо припустимих методів та форм конкуренції підприємств, заборони методів нечесної та агресивної підприємницької практики та недобросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист прав спо­живачів» законодавство про захист прав споживачів скла­дається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів. Зокрема, Конституції України, Кодексу України про адмініст­ративні правопорушення, Кримінального кодексу України, законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про телекомунікації», «Про природні монополії», «Про рекламу», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про електроенергетику», «Про видавничу справу», «Про лікарські засоби», «Про ту­ризм» ≪Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції, Про захист прав покупців сільськогосподарських машин, Про захист від недобросовісної конкуренції; Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та ін. Минулого року прийнято нові закони України, що регулюють питання споживчого права – ЗУ «про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції»

Загальні положення про захист прав споживачів містяться в Цивільному кодексі України. Цивільний кодекс України (далі - ЦК) містить мінімальний набір правил захисту прав споживачів, оскільки прописує договірні питання та відповідальність за їх неналежне виконання тощо. Тобто хоча в Кодексі безпосередньо і не вживається термін ≪споживач≫, однак, регулюючи ті чи інші питання, він усе одно так чи інакше стосується споживачів. У деяких статтях ЦК (наприклад, ч. З ст. 698 ЦК - договір роздрібної купівлі-продажу або ч. З ст. 865 ЦК - договір побутового підряду) говориться, що у разі неврегулювання відносин цим Кодексом застосовується законодавство про захист прав споживачів, чим ніби опосередковано визнається, що норми Цивільного кодексу регулюють захист прав споживачів.

Господарський кодекс України також містить статтю з одним дуже загальним положенням про захист прав споживачів (ст. 39), яка повторює ст. З Закону України "Про захист прав споживачів ". Коментуючи дану статтю, слід зазначити, що захист прав споживачів за своєю природою не охоплюється повною мірою нормами антимонопольно-конкурентного законодавства, а тому регулюється не лише останніми, а й нормами інших галузей законодавства. У кожному законодавчому масиві передбачені специфічні правові засоби захисту споживачів
Поведінка споживача на ринку, з одного боку, істотно впливає на формування ринкових відносин, а з іншого, споживачам, внаслідок порушення норм антимонопольно-конкурентного законодавства, може бути завдано збитків. Разом з тим, споживачі не є безпосередніми учасниками конкурентних відносин.

У коментованій статті містяться загальні положення щодо захисту прав споживачів, які мають інформаційний характер, і перелічені існуючі форми захисту прав споживачів.
також він в загальному регулює питання, яких ЗУ «Про ЗПС» торкається тільки побічно – захист від недобросовісної конкуренції та монополізму в підпр діяльності – гл.3

Також норми щодо захисту прав споживачів містяться в підзаконних актах.

Наприклад, Постанова ВРУ ≪Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів" № 215 від 2 березня 1994 р. та № 172 від 19 квітня 1994 p.;. Принципи державної політики у сфері захисту прав споживачів та конкретні заходи, які мають вживати державні органи щодо цих питань, передбачено в Указі Президента України ≪Про Програму захисту прав споживачів на 2003-2005 роки≫ № 1148/2002 від 11 грудня 2002 р. Цей Указ також містить положення про наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу в цій сфері, а також указах Президента України «Про заходи щодо посилення державного захисту прав спожи­вачів», «Про заходи щодо вдосконалення діяльності у сфері технічного регулювання та споживчої політики», актах Кабінету Міністрів України, зокрема в Постановах: - «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг» від 11 квітня 2012 р. № 295, - «Питання маркування сільськогосподарських товарів, вироблених із застосуванням генетично модифікованих організмів» від 21.11.2007 № 1330 - «Про заходи щодо подальшого вдосконалення механізму за­безпечення природним газом вітчизняних споживачів» від 8 грудня 2006 р. N 1697 - Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів від 15.06.2006 № 833. - «Про перехід до єдиних тарифів на електричну енергію, що відпус­кається споживачам» від 5 серпня 2005 р. N 745, - «Про затвердження Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів» від 17.08.2002 №1177 - «Про заходи щодо проведення моніторингу цін і тарифів на споживчому ринку» від 13 червня 2002 р. № 803, - «Про оптові продовольчі ринки» від 9 червня 1999 р. N 997,- «Про затвердження Поряд­ку встановлення тимчасових норм споживання, нормативів якості та режимів надання житлово-комунальних послуг» від 16 червня 2005 р. N 481, - Про затвердження Правил торгівлі у розстрочку фізичним особам від 30 березня 2011 р. N 383 та ін..

До джерел регулювання відносин у сфері захисту прав спо­живачів слід також віднести і нормативно-правові акти інших органів виконавчої влади, зокрема накази органів виконавчої влади –

- Наказ Мін-ва зовн.екон.звязків і торгівлі У «Про затвердження Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг» від 07.03.2012 № 310- Наказ Мін-ва зовн.екон.звязків і торгівлі У.«Про затвердження Інструкції про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємс­твах роздрібної торгівлі та закладах ресторанного господар­ства» від 04.01.1997 № 02, - Наказ Мін. палива та енергетики «Про затвердження Інструкції про складання і застосу­вання графіків обмеження та аварійного відключення спожи­вачів, а також протиаварійних систем зниження електроспоживання» від 23.11.2006 N 456, - Наказ Мін. палива та енергетики «Про затвердження Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів» від 25.07.2006 № 258, - Наказ Мін. Інфраструктури України «Про затвердження Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу» від 30.11.2012 № 735,- Наказ Держспоживстандарту «Про затверд­ження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифі­кації в Україні» від 01.02.2005 N 28, - Наказ МОЗ «Про затвердження критеріїв визначення категорій відпуску лікарських засобів» від N 185 від 17.05.2001 та ін.- Наказ Мін.промислової політики У.Про затвердження порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів» від 29.12.2004 N 721 - Наказ МОЗ «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Медичні вимоги до якості та безпечності харчових продуктів та продовольчої сировини» від29.12.2012 № 1140.

Також до законодавства про захист прав споживачів відно­сять чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано парламентом. У разі коли у чинному міжнародному договорі України встановлено інші правила, ніж передбачені законодавством України про захист прав споживачів, застосовуються правила міжнародного договору.

У березні 1992 р. Головами Урядів країн - членів СНД - була підписана "Угода про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології й сертифікації". Відповідно до цієї Угоди була створена Міжнародна Рада з стандартизації, метрології й сертифікації(МДР), засідання якої відбуваються двічі на рік. Як міжнародний орган МДР бере участь в роботі Міжпарламентської Асамблеї держав-членів СНД по розробці модельних законодавчих актів і рекомендацій в сфері стандартизації, метрології й сертифікації.

В жовтні 1995 р. Міжнародна організація з стандартизації (КО) визнала МДР як міждержавну регіональну організацію з стандартизації.

 

Судова практика - Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр Узагальнення судової практики ВСУ від 1.02.2013 року; Лист Вищого спец.суду з кримінальних та цивільних справ «Про окремі питання застосування строків позовної давності» від 16.01.2013 № 10-70/0/4-13.

За спільною ініціативою Державного комітету та громадсь­ких організацій споживачів 15 грудня 1993 року Закон України «Про захист прав споживачів» було викладено у новій редакції. На даний час Закон діє у редакції від 1 грудня 2005 року.

Ст. 4 Закону «Про захист прав споживачів» перераховує всі права споживачів:

1) захист своїх прав державою;

2) право на належну якість продукції та обслуговування;

3) право на безпеку продукції;

4) право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а та­кож про її виробника (виконавця, продавця);

5) право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефек­тною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайиової) шкоди, заподі­яної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випад­ках, передбачених законодавством;

6) право на звернення до суду та інших уповноважених ор­ганів державної влади за захистом порушених прав;

7) право на об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Закон складається з п'яти розділів та тридцяти двох статей.

У першому розділі «Загальні положення» визначені терміни, що застосовуються законодавством про захист прав споживачів та подана характеристика законодавства про захист прав споживачів та міжнародних договорів.

У другому розділі «Права споживачів та їх захист» викла­дені права та обов'язки споживачів; основні положення про за­хист прав споживачів; прано споживача на належну якість про­дукції; гарантійні зобов'язання; права споживача у разі при дбання ним товару неналежної якості; права споживача при при­дбанні товару належної якості; права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг); права спожи­вача в разі придбання ним продукції в кредит; права споживача в ра­зі укладання договору поза торговельним або офісним приміщен­ням; право споживача у разі укладання договору на відстані; право споживача па безпеку продукції (товарів, наслідки робіт); право споживача на інформацію про продукцію; засади майнової відпові­дальності за шкоду, завдану дефектною продукцією або продукцією неналежної якості; права споживача у сфері торговельного та інших видів обслуговування; підстави визнання недійсними умов догово­рів, що обмежують права споживачів; заборона нечесної підприєм­ницької практики; вказує можливі порушення прав споживачів, рег­ламентує судовий захист прав споживачів та встановлює відповіда­льність за порушення законодавства про захист прав споживачів.

У третьому розділі «Громадські організації споживачів (об'єднання споживачів)» встановлюється правове положення громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів) та їх права.

У четвертому розділі «Діяльність органів влади у сфері захис­ту прав споживачів» встановлюються повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері за­хисту прав та інтересів споживачів і його територіальних органів; повноваження інших органів виконавчої влади щодо захисту прав споживачів; повноваження органів місцевого самоврядування щодо захисту прав споживачів; обов'язки і відповідальність службових осіб органів виконавчої влади, які здійснюють захист прав спожи­вачів; регламентується розгляд скарг на рішення органів виконав­чої влади, що здійснюють захист прав споживачів, їх службових осіб, а також на дії таких осіб; відносини органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, з правоохоронними орга­нами, а також встановлюється правовий захист службових осіб спеціально уповноваженого центрального органу у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів.

П'ятий розділ «Прикінцеві положення» регламентує поря­док набрання чинності Законом. Окрім Закону України «Про захист прав споживачів», зако­нодавство про захист прав споживачів складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про за­хист прав споживачів.