Основні причини розбіжності між величиною грошових коштів і сумою отриманого прибутку.

1. Прибуток (збитки), що відображується у Звіті про фінансові результати, формується відповідно до принципів бухгалтерського обліку, згідно з яким доходи і витрати визнаються в тому обліковому періоді, в якому вони були нараховані (незалежно від реаль­ного руху грошових коштів):

а) облік реалізованої продукції на момент її відвантаження (виставлення розрахункових документів покупцям), пов’язаний із розбіжністю величини відвантаження і надходження грошових коштів від покупців. Причина такої розбіжності — зміни залишків дебіторської заборгованості;

б) наявність витрат, що відносяться до майбутніх періодів, призводить до того, що реальна сума платежів відрізняється від собівартості продукції, в яку, як відомо, включаються витрати тільки звітного періоду;

в) наявність відкладних платежів, тобто нарахованих, але не здійснених у звітному періоді витрат збільшує собівартість продукції на ці витрати, але відтоку грошових коштів не відбувається;

г) поділ витрат на капітальні та поточні. Якщо поточні витрати безпосередньо відносяться на собівартість реалізованої продук­ції, то капітальні відшкодовуються протягом тривалого періоду часу через амортизаційні відрахування. Проте саме капітальні витрати супроводжуються більш значним відтоком грошових коштів.

2. Джерелом збільшення грошових коштів не обов’язково є прибуток (наприклад, притік грошових коштів може бути забезпечений за рахунок їх залучення на позиковій основі), так само як відтік грошових коштів часто не пов’язаний зі зменшенням фінансового результату.

3. Придбання активів довгострокового характеру і пов’язаний з цим відтік грошових коштів не впливає на величину прибутку, а їх реалізація змінює сукупний фінансовий результат на суму результату від цієї операції.

4. На величину фінансових результатів впливають витрати, які не супроводжуються відтоком грошових коштів (наприклад, амор­тизаційні відрахування).

5. На розбіжність фінансового результату та величини грошових коштів безпосередній вплив мають зміни в складі оборотного капіталу.

Діяльність підприємства, що накопичує запаси товарно-матеріальних цінностей, неминуче супроводжується відтоком грошових коштів; але до того моменту, поки запаси не будуть відпущені у виробництво, величина фінансового результату не зміниться. Отже, збільшення залишків по статтях оборотних активів призводить до додаткового відтоку грошових коштів, а скорочення — до їх притоку.

6. Відплив грошових коштів пов’язаний із закупкою товарно-матеріальних цінностей і визначається характером розрахунків із кредиторами. Наявність кредиторської заборгованості дає змогу підприємству використовувати запаси, які ще не сплачені. Відповідно чим більше період погашення кредиторської заборгованості, тим більша сума несплачених запасів перебуває в обороті підприємства і тим вагомішою є розбіжність між обсягом мате­ріальних цінностей, відпущених у виробництво (собівартість реалізованої продукції), і розміром платежів кредиторам[6].

Логіка аналізу руху грошових коштів полягає в тому, щоб визначити залишок грошових коштів на початок і кінець періоду за видами діяльності, а також їх надходження та напрями використання.

При аналізі руху грошових коштів використовують методи вертикального і горизонтального аналізу. Відповідно до них на основі даних бухгалтерського обліку про рух грошових коштів складають аналітичну табл. 6.1. З даних табл. видно, що в цілому по підприємству за звітний період надійшло грошових коштів на суму 15 190,8 тис. грн, причому 94,8 %, або 14 407,1 тис. грн, підприємство отримало від операційної, майже 3 %, або 443,7 тис. грн, — від інвестиційної та 2,3 %, або 340 тис. грн, — від фінансової діяльності.

Разом з тим результати аналізу структури надходжень грошових коштів дають змогу визначити основні їх джерела. До них можна віднести:

· виручку від реалізації продукції (82,6 %);

· погашення дебіторської заборгованості (8,6 %);

· надходження від продажу основних засобів (2,9 %);

· залучення кредитів і позик (2,3 %);

· аванси, отримані від покупців (2,2 %).

Загальна величина витрат грошових коштів по підприємству складає 14 959,0 тис. грн, з них 87,6 %, або 13 109,4 тис. грн, витрачено в результаті здійснення операційної діяльності, 12,1 %, або 1804,1 тис. грн, — сума відпливу коштів по інвестиційній діяль­ності, 0,3 %, або 45,5 тис. грн, становлять витрати, пов’язані з фінансовою діяльністю.

Основними напрямами використання грошових коштів стали:

· розрахунки з постачальниками (35 %);

· відрахування до бюджету та внески в державні цільові фонди (26,6 %);

· виплати на оплату праці (25,7 %);

· придбання майна довгострокового характеру (12,1 %).

Крім того, дані табл. 6.1 вказують, що внаслідок перевищення загального позитивного грошового потоку над негативним їх залишок на кінець періоду збільшився на 231,8 тис. грн.

Таблиця 6.1

Аналітична таблиця для аналізу грошових коштів

Показник	Сума, тис. грн	У тому числі за видами діяльності	Відносні величини, %
операційна	інвестиційна	фінансова	Усього	Горизонтальний аналіз	Вертикальний аналіз
операційна	інвестиційна	фінансова	операційна	інвестиційна	фінансова
1. Залишок грошових коштів на початок періоду	248,3	248,3	×	×	×	×	×	×	×	×	×
2. Надійшло грошових коштів — усього	15 190,8	14 407,1	443,7	340,0		94,8	2,9	2,3
У тому числі: виручка від продажу товарів, робіт, послуг	12 548,3	12 548,3	×	×	82,6	×	×	×	87,1	×	×
виручка від продажу основних засобів	443,7	×	443,7	×	2,9	×	×	×	х		×
аванси, отримані від покупців (замовників)	325,4	325,4	×	×	2,2	×	×	×	2,3	х	×
бюджетні асигнування та інше цільове фінансування	×	×	×	×	×	×	×	×	×	×	×
погашення дебіторської заборгованості	1311,9	1311,9	×	×	8,6	×	×	×	9,1	×	×
отримання штрафів від підприємств, що порушили умови угоди	126,8	126,8	×	×	0,8	×	×	×	0,9	×	×
залучення кредитів і позик	340,0	×	×	340,0	2,3	×	×	×	×	×
інші надходження	94,7	94,7	×	×	0,6	×	×	×	0,6	×	×
3. Витрачено грошових коштів — усього	14 959,0	13 109,4	1804,1	14,5		87,6	12,1	0,3
У тому числі: на оплату рахунків постачальників	5234,3	5234,3	×	×	35,0	×	×	×	40,0	×	×
на оплату праці	3841,4	3841,4	×	×	25,7	×	×	×	29,3	×	×
придбання майна довгострокового характеру	1804,1	×	1804,1	×	12,1	×	×	×	×		×
відрахування до бюджету та внески в державні цільові фонди	3972,5	3972,5	×	×	26,6	×	×	×	30,3	х	×
на видачу авансів	×	×	×	×	×	×	×	×	×	×	×
повернення кредитів і позик	45,5	×	×	45,5	0,3	×	×	×	×	×
сплата відсотків за кредити і позики	61,2	61,2	×	×	0,3	×	×	×	0,4	×	×
інші виплати, перерахування	×	×	×	×	×	×	×	×	×	×	×
4. Залишок грошових коштів на кінець періоду	480,1	×	×	×	×	×	×	×	×	×	×

Здатність генерувати позитивний грошовий потік виявили операційна та фінансова діяльність: розмір чистого грошового потоку за даними видами діяльності становив 1297,8 тис. грн (14 407,1 – 13 109,4) та 294,5 тис. грн (340 – 45,5). Що стосується інвестиційної діяльності, то вона характеризується негативним грошовим потоком, величина якого перевищує суму надходжень на 1360,4 тис. грн (1804,1 – 443,6). Слід зазначити, що така ситуація є об’єктивно виправданою, оскільки підприємство здійснює оновлення основних засобів, і брак коштів у даному разі покривається за рахунок надходжень від операційної діяльної та довгострокових кредитів.

Фінансова інформація про рух грошових коштів може бути використана для розрахунку аналітичних показників. У практиці фінансового аналізу використовують групу показників платоспроможності, які розраховують як відношення надходжень і платежів. Такі показники можуть застосовуватися як до грошових потоків від певних видів діяльності, так і до грошових потоків підприємства в цілому.

Базова формула розрахунку показника має такий вигляд:

,

де К_пл — коефіцієнт платоспроможності; Г_н — грошові надходження за період; Г_в — грошові витрати.

Визначення цього коефіцієнта потрібне для того, що показати, наскільки в разі несприятливих умов можуть бути скорочені надходження грошових коштів без загрози необхідним розрахункам[7].

Очевидно, що значення К_пл не має бути меншим за одиницю. У противному разі можна говорити про те, що поточних надходжень недостатньо для здійснення поточних платежів і підприємство здійснює їх за рахунок залишку грошових коштів на початок періоду.

У цьому зв’язку слід зазначити, що однією з основних умов стабільного фінансового стану підприємства є надходження грошових коштів, що забезпечує покриття його поточних зобов’я­зань. Відсутність такого мінімально необхідного запасу грошових коштів свідчить про фінансові труднощі підприємства.

Наступним показником, що вказує на виникнення фінансових ускладнень, є тенденція до скорочення частки грошових коштів у складі оборотних активів підприємства при зростаючому обсязі його поточних зобов’язань. Тому щомісячний аналіз співвідношення грошових коштів і найбільш термінових зобов’язань (строк яких закінчується в поточному місяці) може надати точну інформацію про надлишок (нестачу) грошових коштів на підприємстві.

Іншим методом оцінки достатності грошових коштів є визначення тривалості періоду їх обороту. З цією метою використовують таке співвідношення:

,

де Т_об — тривалість періоду обороту; — середні залишки грошових коштів; Т — тривалість періоду, що аналізується (рік, квартал); О_г.к — оборот грошових коштів за період.

Для розрахунку середніх залишків грошових коштів використовують внутрішні облікові дані про величину залишків на початок і кінець періоду (наприклад, місяць) на рахунках грошових коштів. З цією метою використовують формулу

,

де ГК_п — залишки грошових коштів на початок n -го місяця, тис. грн; n — кількість місяців у періоді.

Для визначення величини середнього обороту потрібно використовувати кредитовий оборот за період, що аналізується, по субрахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті», беручи до уваги, що більшість підприємств здійснюють безготівкові розрахунки зі своїми контрагентами, а видавання грошових коштів через касу (наприклад, заробітна плата працівників) передбачає їх попереднє одержання в банку та використання (чекові книжки, акредитиви) за рахунок власних коштів, пов’язане з перерахуванням коштів з поточного рахунку на відповідні спеціаль­ні рахунки. У цих випадках використання суми кредитових оборотів по рахунках 30 «Каса», 311 «Поточні рахунки в банку в національній валюті», 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» для визначення величини обороту призвело б до подвійного рахунку і, як наслідок, — до значного викривлення показника оборотності грошових коштів на підприємстві. Однак якщо на підприємстві значна частина розрахунків проходить через касу або формування спеціальних рахунків здійснюється на позиковій основі, тобто суми, що проводяться за кредитом субрахунків 30 «Каса», 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті», не знаходять свого попереднього відображення на субрахунку 311 «Поточні рахунки в банку в національній валюті», вказані витрати грошових коштів мають бути додані до суми кредитового обороту по рахунку 311 «Поточні рахунки в банку в національній валюті». Для аналізу зміни обороту грошових коштів протягом звітного періоду, з моменту надходжень грошей на поточний рахунок до моменту їх вибуття, складають аналітичну табл. 6.2.

Таблиця 6.2

Зміна тривалості обороту грошових
коштів підприємства по місяцях

Місяць	Залишки грошових коштів, грн	Оборот за місяць, грн	Період обороту, дні [(гр. 1 · 30): гр. 2]
Січень Лютий Березень … Грудень

При використанні фінансової інформації про рух грошових коштів основним показником є результат зміни грошових коштів від поточної діяльності. По цьому показнику роблять висновки про спроможність підприємства генерувати грошові кошти в результаті своєї основної діяльності. Саме тому важливо відокремити грошові кошти, що створюються на підприємстві, від коштів, що залучаються у вигляді кредитів, додаткових внесків власників тощо.

Слід мати на увазі, що загальна зміна грошових коштів за період може бути позитивною, підприємство може мати задовільні значення коефіцієнтів ліквідності, тоді як величина чистого грошового потоку від операційної діяльності буде негативною. Це означає, що результатом основної діяльності є відтік грошових коштів, а їх приріст за період забезпечений позитивним рухом коштів від фінансової, а іноді інвестиційної діяльності. Якщо подібна ситуація для даного підприємства повторюється з періоду в період, необхідно знати, що настане момент, коли воно буде не в змозі погасити свої фінансові зобов’язання, тобто буде неплатоспроможним.

Наведений приклад указує на те, що платоспроможність і ліквідність підприємства дуже часто перебувають у залежності від реального грошового обороту у виді потоку грошових платежів, що відображуються на рахунках бухгалтерського обліку. Саме тому основним завданням фінансового менеджменту є здійснення контролю за поточною ліквідністю та платоспроможністю, у зв’язку з чим визначають причини дефіциту (надлишку) грошових коштів і аналізують джерела їх надходжень та напрями використання. Отже, аналіз руху грошових коштів значно доповнює методику оцінки платоспроможності та ліквідності і дає змогу реально оцінити фінансово-економічний стан суб’єкта господарювання. З цією метою використовують як прямий, так і непрямий методи оцінки руху грошових коштів.

Прямий метод ґрунтується на русі грошових коштів по рахун­ках підприємства. Переваги методу полягають у тому, що він дає змогу:

· визначити основні джерела притоку і напрями відтоку грошових коштів;

· робити оперативні висновки про достатність коштів для платежів за поточними зобов’язаннями;

· встановлювати взаємозв’язок між обсягом реалізації продукції та грошовою виручкою за звітний період;

· ідентифікувати статті, що формують найбільший притік і відтік грошових коштів;

· використовувати отриману інформацію для прогнозування грошових потоків;

· контролювати всі надходження і напрями витрачання грошових коштів, оскільки грошовий потік безпосередньо пов’яза­ний з регістрами бухгалтерського обліку (Головною книгою, журналами-ордерами та іншими документами).

У довгостроковій перспективі прямий метод аналізу допомагає оцінити ліквідність та платоспроможність підприємства. Недолікомцього методу є те, що він не розкриває взаємозв’язку між отриманим фінансовим результатом та зміною абсолютного розміру грошових коштів. Якщо суб’єкт господарювання виробляє і реалізує рентабельну продукцію (товари, послуги), то це є найважливішою передумовою дотримання необхідного рівня потоку грошових коштів. З певною часткою умовності можна сказати, що приріст (зменшення) грошових коштів за певний період має відповідати прибутку (збиткам) від діяльності підприємства.

Водночас грошовий потік і розрахунок прибутку не збігаються в часі при використанні методу визначення прибутку від реалізації продукції за моментом її відвантаження. У цьому випадку продукція може вважатися реалізованою в одному часовому періоді, а гроші надходити в іншому.

Розв’язати названі суперечності покликаний непрямий метод, який передбачає трансформацію чистого прибутку в суму грошових коштів.

Перевага непрямого методу при використанні в оперативному управлінні грошовими потоками полягає в тому, що він дає змогу встановити відповідність між фінансовим результатом та власними оборотними коштами. З його допомогою можна виявити найбільш проблемні місця в діяльності підприємства (накопичення іммобілізованих грошових коштів) та розробити шляхи виходу з критичної ситуації.

При застосуванні непрямого методу фінансовий результат перетворюється за допомогою низки коригувальних процедур у величину зміни грошових коштів за період (різниця сум на початок і кінець періоду). У методичних цілях необхідно виділити певну послідовність здійснення таких коригувань[8].

На першому етапі встановлюють відповідність між фінансовим результатом і власним оборотним капіталом. Для цього усувають вплив на фінансовий результат:

· операцій нарахування амортизації;

· операцій, пов’язаних з вибуттям об’єктів довгострокових активів.

Бухгалтерські операції нарахування амортизації полягають, як відомо, у віднесенні на собівартість продукції амортизаційних відрахувань. Оскільки зменшення прибутку внаслідок цих операцій не приводить до скорочення грошових коштів, для отримання реальної величини грошових коштів суми нарахованої амортизації мають бути додані до чистого прибутку.

Операції списання з балансу залишкової вартості об’єктів основних засобів та інших необоротних активів ніяк не впливають на величину грошових коштів, оскільки пов’язаний з ними відтік коштів відбувся значно раніше — у момент його придбання. Відповідно сума збитку в розмірі недоамортизованої вартості має бути додана до величини чистого прибутку.

Якщо фінансовим результатом вибуття довгострокових активів є прибуток, виникає ситуація, при якій його величина може бути врахована двічі: перший раз — у складі чистого прибутку, другий раз — у складі виручки від реалізації довгострокових активів при аналізі грошових потоків від інвестиційної діяльності. Для того щоб усунути подвійний облік, використовують таку коригувальну процедуру: величина прибутку від реалізації (вибуття) довгострокових активів вилучається з чистого прибут­ку; сума збитків — додається до чистого прибутку.

На другому етапі коригування встановлюють відповідність змін власного оборотного капіталу і грошових коштів. У цьому зв’язку необхідно визначити, як зміни по кожній статті оборотного капіталу впливають на стан грошових коштів підприємства.

Для того щоб оцінити реальний притік грошових коштів на підприємство від його покупців, розглянемо механізм відображення бухгалтерських операцій на прикладі рахунка «Розрахунки з покупцями і замовниками». Сальдо цього рахунка являє собою заборгованість покупців на початок (кінець) періоду, оборот за дебетом — виникнення (збільшення) заборгованості, оборот за кредитом — її погашення.

Очевидно, що рух грошових коштів виникає лише при операціях, що відображуються за кредитом рахунку (надходження грошових коштів). Як і для будь-якого активного рахунка, для цього рахунка діє принцип визначення кінцевого сальдо за формулою

,

де С₁, С₂ — сальдо на початок і кінець періоду; О_д, О_к — обороти за дебетом і кредитом рахунка.

Тоді

.

Якщо протягом звітного періоду заборгованість покупців збіль­шується (С₂ > С₁), це вказує на те, що притік коштів на підприємство був нижчим за зафіксований у Звіті про фінансовий результат на величину різниці кінцевого і початкового залишків, тобто ця різниця має бути вилучена з величини чистого прибутку.

Запис за дебетом рахунка «Розрахунки з покупцями і замовниками» передбачає кредитування покупців. Відповідно притік грошових коштів на підприємство буде визначатися сумою реалізації та зміною виличини дебіторської заборгованості. Якщо за даними підприємства виручка від реалізації становить 12 000 000 грн, а дебіторська заборгованість на початок — 3 500 000 грн і на кінець періоду — 5 500 000, то реальне надходження коштів на підприємство дорівнює 10 000 000 грн (12 000 000 – (5 500 000 –
– 3 500 000)). Це означає, що на суму 2 000 000 грн чистий прибуток, відображений у Звіті про фінансовий результат, був завищений порівняно з реальним притоком грошових коштів; відповідно сума 2 000 000 грн має бути вилучена з фінансового результату.

Очевидно, що зменшення дебіторської заборгованості приводить до збільшення реального притоку грошових коштів, а отже, у даному разі різниця між розмірами дебіторської заборгованості на початок і кінець періоду має бути додана до чистого прибутку.

Аналогічним буде механізм коригувань по рахунку «Матеріали». Господарські операції, що відображуються за дебітом цього рахунка, пов’язані з надходженням матеріальних цінностей на підприємство; оборот за кредитом рахунка характеризує їх вибуття (списання на виробництво і реалізацію). Отже, рух коштів пов’язаний з надходженням матеріальних цінностей (їх платою), а операції їх вибуття формують собівартість продукції. Тоді, використовуючи формулу

,

можемо стверджувати, що якщо С₂ > С₁, тобто відбувається збіль­шення запасів, то О_д > О_к. Це означає, що якщо протягом звітного періоду виробничі запаси збільшилися (наприклад, на 30 000 грн), то реальний відтік грошових коштів буде на цю величину вищим, ніж сума витрат, відображених у собівартості продукції. З цієї причини для підприємства прибуток є завищеним на 30 000 грн і має бути зменшеним на цю величину.

У операцій, що відображуються на пасивних рахунках, механізм впливу на рух грошових коштів обернений.

Як приклад можна розглянути зміни залишків по кредиторській заборгованості. Збільшення залишків свідчить про те, що відвантажені матеріальні цінності або продані послуги залишаються неоплаченими, тоді як підприємство витрачає матеріальні цінності і списує їх вартість на собівартість продукції.

Інший приклад — зміни залишків по статті «Кредиторська заборгованість з оплати праці». Збільшення заборгованості в періоді означає, що реально було нараховано і включено до собівартості більше, наж виплачено робітникам.

Очевидно, що в наведених прикладах і для кожної статті пасиву діє загальне правило: при збільшенні залишків кредиторської заборгованості величина собівартості є завищеною порівняно з реальним відтоком грошових коштів, а фінансовий результат — заниженим. І навпаки, при скороченні залишків по статтях поточ­них пасивів фінансовий результат є завищеним порівняно з фактичним витрачанням грошових коштів.

Наведені приклади змін залишків по активних і пасивних рахунках указують на існування певного правила коригувальних процедур, згідно з яким збільшення залишків по статтях поточних активів має бути виключено, а зменшення — додано до показ­ника чистого прибутку; збільшення залишків по статтях поточ­них пасивів повинно бути додано до фінансового результату, а зменшення — виключено.

Слад зазначити, що таке правило дає змогу виявити та проаналізувати фактори, що вплинули на зміну грошових коштів. Для цього спочатку оцінють зміни, що відбулися у складі активів і капіталу підприємства (табл. 6.3).

Таблиця 6.3

Зміна величини майна і капіталу
підприємства за звітний період

Статті балансу	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилення, +, –
Актив
Основні засоби	7164,7	6804,4	– 360,3
Запаси	2465,9	3207,6	741,7
Дебіторська заборгованість	840,4	1361,1	520,7
Поточні фінансові вкладення	—	—	—
Грошові кошти та їх еквіваленти	114,2	184,7	70,5
Витрати майбутніх періодів	12,7	9,9	– 2,8
Пасив
Статутний капітал	6043,5	6225,0	181,5
Додатковий капітал	1371,8	1044,6	– 327,2
Резервний капітал	541,7	687,4	145,7
Нерозподілений прибуток	—	—	—
Довгострокові зобов’язання	—	—	—
Короткострокові кредити банку		603,6	253,1
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	1984,0	2441,7	457,7
Поточні зобов’язання за розрахунками:
з одержаних авансів	126,7	325,6	198,9
з бюджетом	53,3	82,4	29,1
з позабюджетних платежів	46,7	63,7	17,0
з оплати праці	79,7	93,7	14,0
інші розрахунки	—	—	—
Доходи майбутніх періодів	—	—	—

Після цього визначають, як зміни по кожній статті активу і пасиву балансу вплинули на стан грошових коштів підприємства та розміри його чистого прибутку.

Зростання будь-яких елементів активу балансу — фактор, що зменшує грошові кошти, і навпаки; збільшення будь-яких елемен­тів пасиву балансу — фактора, який збільшує грошові кошти, і навпаки.

Таблиця 6.4