Форми проведення перестрахувальних операцій

Існує безліч різних за формою здійснення перестрахувальних дого­ворів. Стандартного, спільного для всіх страхових компаній договору не існує. У кожному окремому випадку договори перестрахування мають свої певні особливості, різняться частками участі у договорі, ставками премії, власним утриманням.

Всі договори можна поділити на дві основні групи, що різняться формою розподілу ризиків між перестрахувальником і перестраховиком. До них належать:

− пропорційна форма. Види договорів: квотний, екцедентний, квотно екцедентний;

− непропорційна форма. Види договорів: екцедента збитку, екцедента збитковості.

Сутність пропорційного перестрахування полягає в тому, що ризик, який буде перестраховано, розподіляється між цедентом і перестра­ховиком на основі фіксованого відсоткового співвідношення, яке визначає як частку перестраховика у всіх збитках, так і його частку в розподілі премії. Іншими словами, частка перестраховика в покритті ризику, в отриманні премії та у виплаті відшкодування визначається виходячи із заздалегідь погодженого власного утримання цедента.

За квотним договором перестрахування всі договори в певному виді страхування перестраховуються у перестраховика, який зобов'язаний прийняти зазначені договори на основі єдиного й визна­ченого відсоткового співвідношення (за квотою). Тобто цедент зобов'я­заний передати перестраховикові визначену частку в усіх ризиках певного виду, а перестраховик не має права відмовитися від прийняття часток таких ризиків.

Як правило, у квотному перестрахуванні цедент передає, а перестра­ховик приймає від нього відповідну частину премії, визначену у відсотках. У свою чергу і перестраховик сплачує цедентові комісійну винагороду (за надання можливості участі в договорі), а також тантьєму - додаткову комісію зі свого прибутку.

Перестрахування на основі ексцедента сум є найдавнішою і найважливішою формою перестрахування. Таке перестрахування засто­совується тоді, коли застраховані ризики суттєво відрізняються за вартістю застрахованих об'єктів (застраховані ризики різні за страховими сумами).

Перед укладенням договору ексцедентного перестрахування цедент ретельно аналізує статистику страхових випадків, здійснює актуарні розрахунки і на таких підставах визначає розмір власної участі в усіх або в частині договорів безпосереднього страхування. Відповідальність, яка перевищує участь цедента в договорах безпосереднього страхування, передається цедентом для покриття перестраховикові.

Розмір власного утримання цедента є лімітом або лінією (часткою), на підставі якої розраховується ексцедент, тобто сума ризику, яка перевищує ліміт власного утримання цедента в певну кількість разів. Одним із головних завдань цедента під час укладання договору ексцедентного перестрахування є визначення розміру власного утри­мання (кількості ліній) для різних видів ризиків, які він має намір прийняти на страхування. Кратність (кількість ліній), яка перевищує розмірвласного утримання цедента, обумовлюється в договорі ексцедентного перестрахування. Ексцедент розраховується як сума власного утримання цедента (ліміт), помножена на зафіксовану в договорі таку кількість разів (ліній), яка забезпечить необхідне й обумовлене перестрахування ризику.

Квотно-ексцедентні договори на практиці використовуються досить рі­дко. Суть цієї форми договорів полягає в тому, що портфель даного вигляду страхування перестраховується квотно, а перевищення сум страхових ризиків над встановленою квотою (нормою) перестраховується на принципах ексцедентного перестрахування.

На відміну від пропорційного перестрахування, де компенсування збитків або шкоди розподіляється між цедентом і перестраховиком у пропорції, що відповідає розподілу страхових сум і премій, у непро­порційному перестрахуванні виплати перестраховика визначаються виключно величиною збитків (шкоди). Пропорційний розподіл окремого ризику й отриманої за нього премії не застосовується. Призначення непропорційного перестрахування - гарантувати відповідальність страховика за прийнятими ризиками щодо великого сукупного збитку за визначений період. Отже, у непропорційному перестрахуванні цедент сам сплачує збитки до певного розміру, а перевищення цього розміру оплачує перестраховик у межах ліміту відповідальності за договором.

Як правило, непропорційне перестрахування застосовується для ризиків, які пов'язані з великими катострофічними збитками, або тоді, коли важко визначити верхню межу страхової відповідальності.

Спільною рисою цих непропорційного перестрахування є те, що цедент установлює визначену суму, у межах якої він сам несе відповідальність у випадку настання збитків. Така сума називається пріоритетом цедента. Збитки, які перевищують пріоритет цедента, будуть відшкодовуватися перестраховиком до максимального ліміту.

Максимальний ліміт у перестрахуванні ексцедента збитку визначається в абсолютній сумі, тому цедент спочатку переказує перестра-ховикові аванс премії, а після отримання фактичної премії за рік цедент здійснює перерахунки з перестраховиком.

Відповідно до договору ексцедента збитку механізм перестрахування вступає в дію тоді, коли остаточна сума збитку за застрахованим ризиком перевищує обумовлену в договорі суму (пріоритет, франшизу) у разі настання страхового випадку.

Максимальний ліміт у перестрахуванні ексцедента збитковості визначається як відсоток від річної премії цедента. Тобто за договором перестрахування ексцедента збитковості перестраховик бере участь у відшкодуванні збитків лише в тих випадках, коли збитковість за певний строк перевищує обумовлений договором перестрахування відсоток.

На відміну від звичайного страхування, перестрахування практично в жодній країні не має спеціальних регулювальних норм у законодавстві й також не містить умов укладення договору перестрахування.

Крім того, в окремих випадках загальні положення про договір страхування поширюються і на перестрахування, проте в переважній більшості для правового регулювання перестрахування застосовуються не норми законодавства про так зване пряме (безпосереднє) страху­вання, а звичаї, які склались у цій сфері.