Особливості іпотечного страхування банків. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Особливості іпотечного страхування банків.



______________

Це нова галузь майнового страхування, котра в Україні почала розвиватись в кінці 90-х років минулого століття. Фінансово – кредитні ризики можна охарактеризувати як сукупність імовірних небажаних подій при здійснені фінансово – кредитних операцій, суть яких полягає в тому, що партнер підприємства чи банку не може виконати взятих на себе грошових забов’язань, а підприємство чи банк не може добитись їх виконання засобами, передбаченими договором.
Фінансові і кредитні ризики розмежовують за суб’єктом, у котрого вони виникають. Так фінансові ризики виникають у суб’єктів господарювання, переважно у підприємств виробничої сфери. Кредитні ризики виникають у комерційних банків при здійснені ними активних операцій (у неповерненню позичальником отриманого кредиту і несплати відсотків за нього, тощо).
Фінансово – кредитні ризики мають тільки добровільну форму страхування.
До фінансових ризиків слід віднести наступні:
§ Ризики неплатежу при продажі товарів в кредит та лізингових операціях;
§ Неотримання прибутку при інвестиційних операціях;
§ Втрати або зменшення прибутку внаслідок не передбачуваних (фор мажорних) обставин.
Слід відмітити, що законом України „Про страхування” ст. 7 передбачено кілька видів страхування фінансових ризиків, а також страхування судових витрат, так як страхування зменшує витрати підприємства на судові процеси за рахунок прибутку.
Класифікація кредитних ризиків в країнах ЄС передбачає ризики загальної неплатоспроможності і ризики непогашення окремих видів кредитів – експортного, споживчого, іпотечного та сільськогосподарського.
В сучасній науковій літературі пропонується велика кількість видів кредитного страхування. На основі досліджень наукових праць та вітчизняного страхового законодавства можна запропонувати таку класифікацію видів кредитного страхування, яка базується на єдиному критерії, притаманному кожному виду кредитного страхування. Таким критерієм виступає головна ознака організації страхового захисту кредитних відносин.
Страхування засобів застави - найбільш поширений вид страхування, пов’язаний з кредитом. Він полягає в тому, що кредиторові гарантується забезпечення позики. Застава використовується як застава рухомого майна та іпотека (нерухоме майно).
Не менший інтерес викликає страхування виданих і прийнятих гарантій (порук), що представлене на вітчизняному ринку страхових послуг. Умови страхування гарантійних відносин обох типів передбачають, що у ролі страхувальника можуть виступати як боржники, так і їхні гаранти. Страхувальником є той, хто бере на себе обов’язок сплати страхових внесків. Страховим випадком при страхуванні гарантій є невиконання гарантом (поручителем) своїх зобов'язань, яке може наступити внаслідок банкрутства гаранта, протиправних дій третіх осіб відносно гаранта, тимчасової неплатоспроможності гаранта. При гарантійному (заставному) страхуванні у відносини вступають не дві, як при делькредерному страхуванні, а три сторони: кредитор – суб’єкт, на користь якого має бути виконане зобов'язання і який одночасно є застрахованим та бенефіціантом страхової гарантії; позичальник – суб’єкт, зобов’язаний повернути борг, він же страхувальник; гарант - страховий заклад, який гарантує виконання зобов'язань, він же страховик.
Страхування кредитів довіри не вкладається в традиційну схему кредитних відносин, тому що пов'язане з морально-етичними відносинами, які складаються між службовцем і власником матеріальних цінностей. Він пропонує підприємцям захист від незадовільних фінансових наслідків, збитків, завданих власним персоналом, якому з огляду на виконувані ним службові обов'язки необхідно довіряти майнові цінності. Останніми роками особливим різновидом страхування довіри стало страхування комп’ютерних зловживань. Воно захищає власників комп’ютерних систем від збитків, які завдаються їм у результаті використання електронної обробки інформації шляхом зовнішнього вторгнення в комп'ютерну систему з метою пошкодження носіїв інформації, зміни програм, внесення фіктивних рахунків, зняття з них коштів та їх подальшого привласнення.
Комерційні банки можуть рекомендувати позичальникові укласти договір страхування зі страховою компанією щодо страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту та відсотками, але українські комерційні банки в своїй практиці майже не використовують страхування як спосіб забезпечення повернення позики, посилаючись на низьку платоспроможність страхових компаній України.
Страхування товарних кредитів передбачає відшкодування втрат, які настали внаслідок невиконання короткотермінових кредитних вимог з товарного постачання та надання послуг. Головна його причина - масові випадки неплатоспроможності покупців-позичальників, зумовлені різними чинниками: невигідною кон'юнктурною ситуацією як в окремих галузях, так і в усьому економічному секторі, брак власних обігових коштів; спадаюча відсоткова ставка; помилки в управлінні через складність сучасного менеджмент; зростаюча внутрішньогалузева та міжгалузева конкуренція стагнація потреб і споживання.
Сутність страхування експортних кредитів полягає в тому, що експортер, який надає відстрочення платежу, досить часто зазнає ризику непогашення, або несвоєчасного погашення заборгованості імпортера. Страхування експортних кредитів здійснюється, як правило, спеціалізованими закладами, що належать державі або держава в них має контрольний пакет акцій. В страхуванні експортних кредитів можна виділити кілька десятків ризиків, які можна об’єднати в дві групи: економічні та політичні ризики.
Другу групу делькредерного страхування становлять операції зі страхування фінансових кредитів, тобто переважно тієї частини споживчих кредитів та кредитів під інвестиційні потреби, яка видана у грошовій формі.
Страхування кредитів під інвестиції здійснюється на базі операції з придбання інвестиційних засобів за рахунок наданих постачальниками кредитів. Кредити під інвестиції можуть надаватися не лише в товарній, а й у грошовій (готівковій чи безготівковій) формі. У першому випадку кредиторами є виробники і продавці інвестиційних засобів, а в другому - кредитні установи, однаково зацікавлені у своєчасному і повному поверненні заборгованості. Як показують дослідження, більш популярним є страхування матеріальних кредитів, виданих для інвестиційної діяльності. Цільовий характер використання таких кредитів є очевидним. На відміну від них фінансові (банківські) кредити оцінюються як нестрахувальні (через меншу впевненість щодо їх цільового використання).
Страхування споживчих кредитів здійснюється на випадок настання неплатоспроможності тих позичальників, які отримали банківські чи товарні кредити на споживчі потреби, тобто для невиробничого споживання. Оскільки користувачами споживчих кредитів є фізичні особи, то основні причини виникнення їхньої неплатоспроможності або неплатоспроможності їхніх сімей можуть бути такі: випадки смерті позичальників чи позбавлення їх можливостей отримувати повноцінний, регулярний доход через повну або часткову втрату ними працездатності чи джерела постійного заробітку. Умови надання та повернення такого кредиту є однаково вигідними як для кредитора, так і для позичальника, а тому цей кредит стає вельми популярним на кредитному ринку.
Організаційні схеми страхування фінансово – кредитних ризиків можуть бути двох – п’яти елементними. Так при страхуванні фінансових ризиків (неплатежу, інвестиційних операцій і втрат прибутку) схема двоелементна рис 8.6.2. Страхувальником і одночасно застрахованим виступає в цій схемі виробник або продавець (інвестор). Ця схема притаманна і для страхування ризику непогашеного кредиту (кредитне страхування), де одночасно страхувальником і застрахованим є банк який видає кредит позичальнику. Ця схема отримала назву делькредерного страхування.
Якщо боржник виступає страхувальником, щодо ризику неповернення кредиту, а застрахованим є відповідно банк схема стає трьох елементною і отримала назву „ заставного” страхування. В даному випадку банк перекладає страхування ризику неповернення кредиту на дебітора (боржника).
Термін укладання договорів страхування фінансово – кредитних ризиків від декілька днів до одного року. Так договори страхування ризиків неплатежу можуть укладатись на одну конкретну операцію (5 – 10 діб) або усі операції постачальника (квартал, рік). Договори страхування інвестиційних та кредитних ризиків укладаються на період дії інвестиційних операцій або кредитних угод.
Розміри страхових тарифів на фінансово – кредитне страхування встановлюються компаніями і залежать від виду і характеру операцій, надійності боржника чи контрагента, тощо. Так, тарифи за страхування фінансово - кредитних ризиків коливаються в наступних межах страхової суми:
§ Неплатежів - від 3 до 5 -6 %;
§ Інвестиційних ризиків – від 1 до 3-4%;
§ Ризику втрати прибутку – від 0,3 до 0,8 %;
§ Ризику непогашення кредиту – від 2 -3% до 10 - 15 %.
Як правило, при страхуванні фінансово – кредитних ризиків застосовується безумовна франшиза розміром не менш як 10%. При настанні страхового випадку розмір збитку визначається в розмірі несплачених платежів, неповернутого кредиту, недотриманого інвестиційного доходу або втраченого (недотриманого) прибутку. Термін виплати відшкодування згідно договору страхування.


 

Тема 9



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-24; просмотров: 95; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.191.239.123 (0.008 с.)