Зміст та структура страхування від нещасних випадків.

Страхування від нещасних випадків на відміну від страхування життя, яке проводиться лише в добровільній формі, може проводитися як в добровільній, так і в обов'язковій формах. Воно відноситься до ризикових видів страхування, оскільки метою якого є страховий захист громадян на випадок втрати здоров'я або смерті внаслідок нещасного випадку. На відміну від накопи­чувального довгострокового страхування життя страхування від нещасних випадків передбачає виплату страхової суми лише при настанні страхового випадку. Виплати можуть здійснюватись у повному розмірі або в межах певної частини.

Страхувальниками у страхуванні від нещасних випадків можуть бути як юридичні особи, так і дієздатні громадяни, які уклали договори страхування. Договори за цим видом страхування можуть укладатися в колективній або в індивідуальній формах. При індивідуальній формі страхувальником виступає фізична особа, яка укладає договір відносно себе самої або іншої фізичної особи (наприклад, дитини). При колек­тивній формі страхувальником виступає юридична особа (підприємство, установа, організація), яка укладає договір страхування на користь своїх працівників, які є застрахованими.

Страховою подією є нещасний випадок, яким вважається: раптова, короткочасна, непередбачена та незалежна від волі застрахованої особи подія, що може призвести до травматичного пошкодження, каліцтва або іншого розладу здоров'я застрахованої особи.

Такою подією може бути: гостре отруєння отруйними рослинами, хімічними речовинами, недоброякісними харчовими продуктами, ліками, поранення органів або їх вилучення внаслідок неправильних медичних дій та інші.

Обсяг відповідальності страховика охоплює такі страхові випадки:

− тимчасову втрату застрахованою особою працез­датності;

− постійну втрату загальної працездатності (встановлення інвалідності);

− смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.

Під непрацездатністю розуміють неможливість продовжу­вати професійну діяльність або виконувати звичні обов'язки про­тягом певного проміжку часу. Непрацездатність має зворотний ха­рактер, тобто минає під впливом лікування.

Інвалідність може бути встановлена на певний строк або безстроково. Безстрокова інвалідність означає постійну інвалідність, під якою розуміють фізичні або функціональні втра­ти, які наносять застрахованому непоправної шкоди. Постійна інвалідність може бути загальною, до якої відносять невиліковну розумову непо­вноцінність, повну сліпоту, повний параліч, втрату чи немож­ливість дії обома руками, обома ногами та інше пошкод­ження, які зумовлює повну нездатність до будь-якого виду робіт. В інших випадках мова може йти про часткову інвалідність.

До страхового випадку не належить подія, що відбулася внаслідок:

− навмисних або непра­вомірних дій страхувальника (застрахованого), що призвели до настання страхового випадку;

− дій страхувальника (застрахованого), який перебував у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння;

− самогубства (за винятком доведення до такого стану протиправними діями третіх осіб);

− навмисного спричинення страхувальником собі тілесних ушкоджень;

− вчинення вигодонабувачем навмисного злочину, що призвів до смерті страхувальника.

Розмір страхової суми визначається за домовленістю сторін, в межах якої проводиться виплата при настанні страхового випадку. Страховиком може бути встановлено обмеження щодо мінімального чи макси­мального її розміру. Страхова сума сплачується повністю або частково відповідно до ступеня втрати страхувальником здоров'я від нещасного випадку як прямого наслідку цього випадку, що стався у період страхування.

Виплата страхових сум здійснюється у такому порядку:

− у разі смерті страхувальника (застрахованої особи) внаслідок нещасного випадку вигодонабувачу - 100 % страхової суми;

− у разі отримання страхувальником травми внаслідок нещасного випадку і встановлення інвалідності І групи – 90 % страхової суми; II групи – 75 % страхової суми; III групи – 50 % страхової суми;

− у разі тимчасової втрати працездатності – за кожну добу перебування на лікарняному 0,5 % страхової суми (у випадку стаціонарного лікування) або 0,25 % (у випадку амбулаторного лікування), але не більше 50 % страхової суми. Страхова компанія при настанні тимчасової втрати працездатності може здійснювати розрахунок страхових виплат за таблицею виплат залежно від ступеня складності наслідків нещасного випадку.

Індивідуальне страхування проводиться переважно в добровільній формі, а серед колективних договорів страхування від нещасних випадків багато видів укладаються в обов'язковій формі, що визначено Законом України "Про страхування" (ст. 6, 7 та 18).