Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Способи обрання президентів зарубіжних країн
Нині у зарубіжних країнах склалося кілька способів обрання президентів: прямі, посередні, внутрішньопарламентські вибори. Спосіб обрання президента має велике політичне значення, впливає на відносини президента з парламентом і урядом. Під час прямих виборів президента (Наприклад, прямі вибори передбачені в більшості країн Латинської Америки: Мексиці, Чилі, Перу, Колумбії, Коста-Риці; в азіатських країнах: Філіппінах, Єгипті; у Європі –Франція, Австрія, Болгарія, Польща, Румунія, Чехія) У цьому випадку президент одержує свій мандат– безпосередньо з рук народу. Тому його легітимність і повноваження є найбільш вагомими. Це дозволяє йому проводити незалежний від парламенту політичний курс, а за певних обставин навіть діяти всупереч волі парламенту, тому у деяких країнах, побоюючись "надто великої ваги" президента, спеціально вводили непрямий спосіб обрання – за допомогою парламенту. Такі побоювання не безпідставні, тому що обраний президент практично незалежний від парламенту і може протиставити себе законодавчому органу, а іноді й стати над парламентом, підкорити його собі, змінивши тим самим баланс влади на свою користь, порушити рівновагу між владою. У таких випадках демократична форма правління перетворюється в режим особистої, авторитарної влади. Загальнонаціональні вибори президента, у свою чергу, можуть відбуватися за однотуровою системою відносної більшості, коли переможцем стає кандидат, який набрав найбільшу, у порівнянні з іншими, кількість голосів, або за двохтуровою системою абсолютної більшості, де до другого туру проходять два кандидата, які отримали найбільшу кількість голосів у першому турі. Ступінь легітимності президента, якого обрано відносною більшістю голосів зазвичай є нижчою, ніж за умов обрання в два тури. Це пов’язано з тим, що обраним на посаду може виявитися той кандидат, який має підтримку лише третини виборців. Наприклад, саме так відбулося на президентських виборах у Мексиці в 2006 році, після чого до виборчого законодавства були внесені зміни з метою впровадження двохтурової системи. Загальнонаціональні вибори президента проходять у 20 європейських країнах: Азербайджані, Вірменії, Білорусії, Болгарії, Грузії, Ірландії, Ісландії, Казахстані, Кіпрі, Литві, Македонії, Польщі, Португалії, Росії, Румунії, Словенії, Україні, Фінляндії, Франції, Хорватії.
У президентських республіках застосовуються й непрямі вибори (США, Аргентина). У цьому випадку виборці обирають колегію вибірників, яка потім від імені виборців у другому турі обирає президента.У США кожний штат обирає кількість виборщиків, що дорівнює загальній кількості сенаторів і представників, яких штат має право направляти до Конгресу. Посередні вибори президента, як і прямі, створюють для глави держави можливість бути незалежним від парламенту. Про це свідчить той факт, що найширше право вето в зарубіжних країнах використовують ті президенти, які стали главами держав внаслідок прямих або посередніх виборів (США, Франція, Польща). Практично у всіх країнах, де президент обирається прямими або непрямими виборами, він має реальну широку владу. Такий тип виборів називають позапарламентським способом обрання глав держав. У парламентарних республіках, як правило, президент обирається шляхом багатоступеневих виборів. Найчастіше це двоступеневі вибори, іноді – триступеневі. Є три варіанти обрання глави держави президента в парламентарній республіці. 1. Президент обирається тільки парламентом, і жодні інші посадові особи й представники представницької влади в цій процедурі участі не беруть. Такою є система обрання президента в Туреччині, Ірані, Ізраїлі. 2. Для обрання президента з депутатів парламенту й представників органів місцевого самоврядування створюється спеціальна виборча колегія. Це представники різних рівнів представницької влади. Класичним прикладом є Італія. Президент Італійської Республіки обирається на спільному засіданні обох палат парламенту. До членів парламенту приєднуються представники від областей (по три від області). Найменша область – Валле д'Аоста – посилає одного представника. Практично глава держави обирається членами обох палат парламенту, оскільки представників від областей лише 58, а парламентаріїв – 935. Так чи інакше, у процедурі виборів президента бере участь не тільки вища представницька, а й регіональна влада. Це зроблено, можливо, спеціально для того, щоб президент менше залежав від парламенту, оскільки в його виборах брали участь і представники регіонів. До речі, італійці встановили найсолід-ніший віковий ценз для кандидата на посаду президента. Президентом Італії може бути особа не молодша за 50 років.
3. У деяких федеративних державах для обрання федерального президента формується особлива колегія, що складається з депутатів федерального парламенту і представників суб'єктів федерації. Ця модель дещо схожа на італійську, але в Італії представництво здійснюється від територіальних утворень (областей), а в цьому випадку представництво від державних утворень – суб'єктів федерації. Прикладом може бути ФРН, де федеральний президент обирається Федеральними зборами, які складаються із членів Бундестагу (нижньої палати парламенту) і представників земель, обраних законодавчими органами земель (ландтагами) за принципом пропорційного представництва. Для обрання президента потрібна абсолютна більшість голосів від членів Федеральних зборів. Внутрішньопарламентський спосіб обрання президента є однією з конституційних гарантій того, що глава держави не протиставлятиме себе парламенту, не прагнутиме до розширення своїх повноважень у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності. Цьому сприяє і контрасигнатура актів глав держав у всіх парламентарних республіках Обирають президента у парламенті такі країни, як Австрія, Албанія, Греція,, Італія, Молдова,, Німеччина, Словаччина, Туреччина, Угорщина, Чехія, Швейцарія. За звичай обрання президента відбувається за парламентської форми правління – парламентом, а за президентської – народом.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-20; просмотров: 1267; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.208.172.3 (0.02 с.) |