Зменшено-пестливі суфікси іменників

Зменшувальні утворення, демінутиви (від латинського deminutivum – зменшувальне слово) – це похідні іменники, що виражають значення зменшеності, яке здебільшого супроводжується ще й значенням суб’єктивної оцінки: позитивної (пестливої) або рідше негативної (зневажливої). Розрізняють демінутиви першого, другого та третього ступенів, що утворюються від іменників, позбавлених значення зменшеності: дівча > дівчина > дівчинка > дівчинонька. Зменшувальні утворення вживаються переважно в розмовній мові.

Демінутиви спочатку виражали значення об’єктивної зменшеності предметів, істот та явищ, а з часом стали передавати ще й значення суб'єктивної оцінки. У результаті розвитку категорії демінутивності та засобів її оформлення в сучасній українській мові наявна значна кількість синонімічних словотворчих засобів вираження пестливості. Наприклад, зменшувальні утворення від іменників чоловічого роду можуть оформлятися суфіксами -ок, -ик, -ець [2].

Із-поміж назв зі значенням зменшеності переважно з позитивною оцінкою можна виділити лексеми з таким частковим значенням: 1) зменшені імена; 2) зменшено-оцінні (зменшено-пестливі або зменшено-згрубілі); 3) оцінні (пестливі). Назви осіб, які є об’єктом нашого аналізу, належать в основному до оцінних або зменшено-оцінних лексем. До групи зменшувально-пестливих, тобто тих, що надають словам позитивного емоційного забарвлення, належать такі суфікси іменників: -к- о (татко), -ок (дружок), -ик (Тарасик), -ець (братець), -иц'- (а) (сестриця), -ичка (молодичка), -инка (дівчинка), -очк- а, -ечк- а, -очок, -ечок (невісточка, донечка, синочок), -оньк- а, -еньк- а (дівчинонька, бабусенька), -ун'- (а) (матуня), -ус'- (а) (матуся); похідні -усеньк- а, -унечк- а, -уньчик, -усечк- а (бабусенька, матунечка, татуньчик, бабусечка) та деякі інші [8].

Словотвірні типи зменшувальних іменників відрізняються між собою ступенем продуктивності. У зменшувальних утвореннях чоловічого роду на позначення пестливості, ласкавості, ніжності найпродуктивнішим є словотвірний тип на -ок, але в групі іменників - назв осіб він функціонує досить обмежено порівняно із словами на позначення предметів та явищ (дідок, женишок) [1].

Інколи суфікс -ок надає лексемам значення трохи зниженого, фамільярності [8].

Натомість інтенсивність емоційного забарвлення іменників жіночого роду з суфіксом -ка є меншою, що викликано, очевидно, впливом таких утворень, як квітка, сторінка, які повністю втратили або втрачають емоційність [3]. Повністю втратило відтінок пестливості слово дядько. У цьому випадку лексикалізація демінутива пов’язана із виходом з ужитку мотивуючого слова. Іншою причиною втрати дериватом семантики зменшеності й пестливості може бути розвиток у мотивуючого слова й деривата самостійних значень (жона – жінка). Суфікс -ин- в лексемах типу хлопчина надає назвам осіб відтінків співчуття, симпатії, прихильності, які супроводжуються й частково вираженим значенням об’єктивного зменшення обсягу, розміру та значенням одиничності [7]. В іменниках жіночого роду суфікс -ин- а виражає відтінок здрібнілості не дуже відчутно (дівчина), зате похідні від нього суфікси -инк та -иночк мають виразне значення здрібнілості з відтінком пестливості (дівчинка, дівчиночка) [13].

Іменники – назви осіб словотвірного типу з суфіксом -ик, маючи спільне значення оцінки, розрізняються за семантичними відтінками пестливості (малярик, коханчик, женчик), зменшено-пестливості (лейтенантик, косарик, вівчарик, дударик), зменшено-зневажливості (інтелігентик, купчик, франтик, музикантик). Проте найчастіше лексеми із суфіксом -ик вживаються з відтінком пестливості, ніжності, симпатії. І зовсім рідко, лише в певних контекстах, іменники цього словотворчого типу набувають відтінку доброзичливої іронії [11, с. 286].

Суфікси -очк-, -ечк- надають іменникам ніжних, позитивних відтінків. Ці форманти створюють загальний емоційний колорит пестливості, слова з ними часто зустрічаються у фольклорі [20].

Аломорфи -ечк- а й -еч- виступають після й, шиплячих та н, л, ц, с, що чергуються з парними м’якими (бабуся – бабусечка, донька – донечка). До демінутивів на -очк- а, -ечк- а можливі словотвірні синоніми з формантами -оньк- а, -еньк-а (бабусечка – бабусенька, дитиночка – дитинонька [8, с. 61 – 64.].

Зменшено-пестливі утворення поширені в дитячому мовленні. А звідси – їх багате вживання у творах художньої літератури.

Передаючи почуття, відчуття людини, особливості її світосприймання, зменшено-емоційні іменники неоднаково функціонують у різних стилях мови. Широко побутують такі утворення в художньо-белетристичному стилі, зокрема в його пісенно-фольклорному різновиді. У творах художньої літератури використання зменшено-пестливих іменників сприяє створенню ліричного, емоційного тону мовлення, додаючи до основного значення зменшеності відтінки ніжності, симпатії [20]. Уміле їх використання робить мову багатою, різнобарвною, емоційно насиченою. Оцінні лексеми служать засобом вираження авторського ставлення до зображуваного [16].

Отже, проведений аналіз семантики та особливостей утворення оцінних іменників дозволяє стверджувати, що в сучасній українській літературній мові активно функціонує розгалужена система іменників із емоційно-оцінним забарвленням Словотвірні зв’язки різних формантів, особливо суфіксів різних позицій продуктивності, часто перехрещуються, що веде до утворення паралелізмів.