Розділ І. Іменник Як самостійна частина мови

ПЛАН

ВСТУП ……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Іменник як самостійна частина мови ………..…5

1.1. Загальна характеристика іменника……………………………………..5

1.2. Граматичні категорії іменника………………………………………….7

1.3. Зменшено-пестливі суфікси іменників………………………………..12

РОЗДІЛ 2. Вживання іменників із пестливими суфіксами у дитячому фольклорі ……………………………..…………………15

ВИСНОВКИ …………………..………………………………………………...18

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……...………………………..20

Реєстр іменників із пестливими суфіксами в дитячому фольклорі ….….22

 

 

ВСТУП

Іменник – це одна із найбільш поширених частин мови, оскільки ці слова вживають для найменування предметів позамовної дійсності. Такі одиниці використовують для вираження певного ставлення до того, про йдеться, зокрема завдяки використанню зменшено-пестливі та пейоративні суфікси.

У мовознавчих працях зверталася увага в основному на стилістичну характеристику іменників з емоційним забарвленням і лише поодинокі розвідки були присвячені питанням їх словотворення, такі, наприклад, як «Іменники з суфіксами суб’єктивної оцінки» З. С. Сікорської та Б. А. Шарпила (1977 р.), «Емоційні суфікси іменників на позначення позитивної оцінки» Г. М. Сагач (1975 р.) [див. також: 15] та деякі інші. Окремі питання утворення назв із семантикою суб’єктивної оцінки з’ясовано у працях, присвячених морфеміці та дериватології, зокрема в таких, як «Словотвірна структура слова (відіменні деривати)» К. Г. Городенської, М. В. Кравченко (1981 р.), а також «Морфеміка української мови» О. К. Безпояска та К. Г. Городенської (1987) [2; 4].

Мова фольклорних текстів – багата на різноманітні засови вираження ставлення українського народу до того, про що йдеться. Найпоширенішим способом чого уважаємо уживання суфіксів із пестливим значенням, ось тому аналіз іменників із пестливими суфіксами у дитячому фольклорі дасть змогу виявити основні тенденції та передумови уживання таких словотворчих засобів. Порушена проблема є актуальною з огляду до частотного звертання до мовного багатства текстів усної народної творчості.

Мета роботи – проаналізувати іменники з пестливими суфіксами в дитячому фольклорі.

Поставлена проблема вимагає виконання таких завдань:

- проаналізувати особливості іменника як самостійної частини мови;

- визначити основні граматичні категорії іменника;

- схарактеризувати зменшено-пестливі суфікси іменників в українській мові;

- обґрунтувати потребу дослідження іменників із пестливими суфіксами в дитячому фольклорі;

- з’ясувати особливості представлення пестливих суфіксів в іменниках у колискових піснях;

- зробити висновки.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (20 позицій) та реєстру іменників із пестливими суфіксами у дитячому фольклорі.

 

РОЗДІЛ І. Іменник як самостійна частина мови

Висновки

Іменником називається повнозначна змінна частина мови, що об'єднує слова зі значенням предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка. В українській мові, яка належить до флективних синтетичних мов, іменник є змінною частиною мови, загалом, в інших мовах іменник може не змінюватися.

Загальний іменник – це назва, що є спільною для ряду однотипних істот, предметів, явищ, понять. Власний іменник – це індивідуальна назва одного з ряду однотипних предметів чи одного існуючого.

Більшість іменників української мови змінюється за числом, належать до одного з трьох родів і змінюються за відмінками. За відмінюванням іменники української мови поділяються на 4 відміни.

У реченні іменник може виконувати функції підмета, додатка, іменної частини присудка, неузгодженого означення та обставини.

До найпоширеніших пестливих суфіксів належать -еньк-, -ечк-, -оньк-, -очк- – надзвичайно поширені здрібніло-пестливі наростки в іменниках: рученька, дубочок тощо.

Проведений аналіз семантики та особливостей утворення оцінних іменників дозволяє стверджувати, що в сучасній українській літературній мові активно функціонує розгалужена система іменників із емоційно-оцінним забарвленням Словотвірні зв’язки різних формантів, особливо суфіксів різних позицій продуктивності, часто перехрещуються, що веде до утворення паралелізмів.

Іменники із демінутивними афіксами активно представлені в текстах дитячого фольклору, що спричинено намаганням передати свою любов до дитини, піклування нею, иразити свою ніжність. Оцінка, закладена у самій лексемі, є невіддільна від її реального змісту і номінативної функції.

У роботі було проаналізовано тільки 100 пестливих форм іменників, зафіксованих у колискових піснях. Найчастотніше представлено найменування – пестливу назву дитини, а також частин її тіла і пов’язаними із заколисуванням дитяти предметів тощо.

У перспективі плануємо укласти словник іменників із пестливими суфіксами та проаналізувати семантико-структурні особливості таки слів, що сприятиме подальшим дослідженням мови українського фольклору.

ПЛАН

ВСТУП ……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Іменник як самостійна частина мови ………..…5

1.1. Загальна характеристика іменника……………………………………..5

1.2. Граматичні категорії іменника………………………………………….7

1.3. Зменшено-пестливі суфікси іменників………………………………..12

РОЗДІЛ 2. Вживання іменників із пестливими суфіксами у дитячому фольклорі ……………………………..…………………15

ВИСНОВКИ …………………..………………………………………………...18

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……...………………………..20

Реєстр іменників із пестливими суфіксами в дитячому фольклорі ….….22

 

 

ВСТУП

Іменник – це одна із найбільш поширених частин мови, оскільки ці слова вживають для найменування предметів позамовної дійсності. Такі одиниці використовують для вираження певного ставлення до того, про йдеться, зокрема завдяки використанню зменшено-пестливі та пейоративні суфікси.

У мовознавчих працях зверталася увага в основному на стилістичну характеристику іменників з емоційним забарвленням і лише поодинокі розвідки були присвячені питанням їх словотворення, такі, наприклад, як «Іменники з суфіксами суб’єктивної оцінки» З. С. Сікорської та Б. А. Шарпила (1977 р.), «Емоційні суфікси іменників на позначення позитивної оцінки» Г. М. Сагач (1975 р.) [див. також: 15] та деякі інші. Окремі питання утворення назв із семантикою суб’єктивної оцінки з’ясовано у працях, присвячених морфеміці та дериватології, зокрема в таких, як «Словотвірна структура слова (відіменні деривати)» К. Г. Городенської, М. В. Кравченко (1981 р.), а також «Морфеміка української мови» О. К. Безпояска та К. Г. Городенської (1987) [2; 4].

Мова фольклорних текстів – багата на різноманітні засови вираження ставлення українського народу до того, про що йдеться. Найпоширенішим способом чого уважаємо уживання суфіксів із пестливим значенням, ось тому аналіз іменників із пестливими суфіксами у дитячому фольклорі дасть змогу виявити основні тенденції та передумови уживання таких словотворчих засобів. Порушена проблема є актуальною з огляду до частотного звертання до мовного багатства текстів усної народної творчості.

Мета роботи – проаналізувати іменники з пестливими суфіксами в дитячому фольклорі.

Поставлена проблема вимагає виконання таких завдань:

- проаналізувати особливості іменника як самостійної частини мови;

- визначити основні граматичні категорії іменника;

- схарактеризувати зменшено-пестливі суфікси іменників в українській мові;

- обґрунтувати потребу дослідження іменників із пестливими суфіксами в дитячому фольклорі;

- з’ясувати особливості представлення пестливих суфіксів в іменниках у колискових піснях;

- зробити висновки.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (20 позицій) та реєстру іменників із пестливими суфіксами у дитячому фольклорі.

 

РОЗДІЛ І. Іменник як самостійна частина мови