Осушення з машинним водовідведенням (польдерні системи)

3.91 При осушенні територій, які зазнають періодичного або постійного затоплення з боку водоприймача (річки, озера, водосховища, моря), слід передбачати їх захист за допомо­гою дамб, створюючи польдери. При цьому, якщо природний або підпірний рівень у водо­приймачі перевищує рівень води у гирловій частині магістрального каналу або каналів

ДБН В.2.4-1-99 С. 54

 

провідної мережі, відведення води, з осушувальної мережі провадиться машинним (ме­ханічним) способом.

3.92 При захисті від затоплення сівозмін з озимими культурами, багаторічних насад­жень та населених пунктів необхідно проектувати незатоплювані (зимові) польдери, які вик­лючають затоплення території, що захищається, максимальними паводками розрахункової забезпеченості впродовж всього року. Польдери, що затоплюються (літні), огороджуються дамбами, які захищають землі, що меліоруються, від затоплення максимальними літньо-осінніми паводками розрахункової забезпеченості.

Зимові річкові заплавні польдери слід розраховувати на максимальні паводкові горизон­ти 5%-ї забезпеченості. При відповідному обгрунтуванні допускається приймати забезпе­ченість до 1%.

3.93 Проектування польдерних систем необхідно здійснювати на основі аналізу природ­но-господарських умов та техніко-економічних розрахунків з урахуванням інтересів не тільки сільського господарства, але й енергетики, рибного, мисливського та лісового госпо­дарства, охорони природи.

3.94 Розміщення дамб у плані слід передбачати на основі гідрологічних та гідравлічних розрахунків водотоків з урахуванням топографічних особливостей місцевості та вимог охо­рони навколишнього середовища.

3.95 При проектуванні дамб розрахункове значення максимальних рівнів води необхідно приймати залежно від розрахункової забезпеченості витрат води для даного класу дамби. Клас захисної дамби приймається не нижче класу об'єкта, який захищається.

3.96 Перевищення гребеня дамб над рівнем води для основного розрахункового випадку слід визначати згідно з СНіП 2.06.05 з урахуванням стиснення потоку річки захисними дам­бами, вітрового нагону та висоти накату хвилі, а також осідання тіла дамби і основи. Вели­чину запасу по висоті незатоплюваних дамб необхідно приймати рівною 0,5 м, а для затоп­люваних - 0,3 м. Відмітка гребеня дамби повинна бути не нижче відмітки рівня води при проходженні витрати води розрахункової забезпеченості, яка відповідає перевірочному роз­рахунковому випадку.

3.97 Відсипку тіла дамб слід передбачати з місцевих грунтів, які відповідають вимогам СНіП 2.06.05. Допускається застосування торфу із ступенем розкладу 50% і більше, за умови покриття укосів та гребеня дамби захисним шаром з мінерального грунту не менше ніж 0,5 м. Резерви грунту для відсипки дамб необхідно розміщувати з зовнішнього боку польдера на відстані подвійної висоти дамб на глинистих грунтах та чотирикратної висоти дамб - на легких мінеральних та торфових грунтах.

3.98 Ширину гребеня захисних дамб слід приймати за умови виконання будівельних робіт та експлуатації. При висоті дамб понад 1,5 м ширина гребеня повинна бути не менше 3,0 м. Експлуатаційну дорогу необхідно передбачати уздовж дамб з боку обвалованої тери­торії. При відповідному обгрунтуванні допускається розміщувати експлуатаційну дорогу на гребені дамби з улаштуванням з'їздів та роз'їздів не ближче ніж через 0,5 км.

ДБН В.2.4-1-99 С. 55

 

3.99 Укоси дамб необхідно захищати від розмивної дії атмосферних опадів, водного по­току, хвилі збійної течії на заворотах, льодоходу.

3.100 Закладання укосів дамб при напорі до 3 м слід приймати за таблицею 3.4 з ура­хуванням фізико-механічних властивостей грунтів тіла дамб та технології виконання робіт, а при напорі понад 3 м - відповідно до СНіП 2.06.05.

Таблиця 3.4 - Закладання укосів дамб при напорі до 3 м

	Дамба, що не затоплюється	Дамба, що затоплюється
Грунт дамби	зовнішній укіс	внутрішній укіс	зовнішній укіс	внутрішній укіс
Глинистий (зв'язний)	1,5-2,5	1,5-2,0	1,5-2,5	2,5-3,0
Піщаний (незв'язний) торф	2,0-3,0	1,5-2,5	2,0-3,0	3,0-4,0

 

3.101 У дамбах, що затоплюються, необхідно передбачати влаштування шлюзів-регуляторів або водозливів для вирівнювання рівнів води у верхньому та нижньому б'єфах під час проходження паводків. Поріг водозливу слід визначати на відмітці максимального рівня літньо-осіннього паводка розрахункової забезпеченості. Довжину водозливу Ь, м, ви­значають за формулою для незатопленого водозливу з широким порогом:

, (28)

де Q_p - розрахункова витрата води, м³ /с;

т - коефіцієнт витрати (в середньому 0,36);

Н - висота шару води на порозі водозливу, м.

(29)

де W - об'єм грунту обвалованої території (польдера) від поверхні землі до відмітки

гребеня дамби, м³;

t - час, за який рівень води підвищується від відмітки порога водозливу до відмітки

гребеня дамби Н (визначається за гідрографом паводка), с.

3.102 Розрахунок продуктивності насосних станцій для зимових та літніх польдерів, а також розрахунок магістрального каналу польдерної системи слід здійснювати згідно з мето­дикою, викладеною у ВСН 33-2.2.12.

3.103 У складних гідрогеологічних умовах (у шаруватих грунтах) та при безуклонній поверхні допускається при відповідному обгрунтуванні влаштування безуклонних та мало-уклонних магістральних каналів (менше ніж 0,0002), довжина яких визначається кривою спаду при роботі насосної станції.

Акумулююча ємкість таких каналів повинна враховуватися при встановленні продук­тивності насосної станції.

ДБН В.2.4-1-99 С. 56