Тема 3. 3. Особливості захисту об’єктів інтелектуальної власності за кордоном

Звичайно, що всі норми Угоди TRIPS має застосовувати в своєму національному законодавстві будь-яка країна, що вже є членом СОТ або має намір вступити до цієї організації.

У більшості країн світу розгляд справ щодо порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності здійснюється як в адміністративному, так і в судовому порядку. Це стосується не тільки таких провідних країн світу, як США, Великобританія, Японія, Франція, Швейцарія, Німеччина, які мають цивільне, адміністративне, митне, кримінальне та спеціальне законодавство, що забезпечує захист прав на об’єкти інтелектуальної власності відповідно з діючими у світовому співтоваристві нормами і правилами.

Розглядом справ в адміністративному порядку в багатьох країнах займаються відповідні компетентні органи, які приймають від власників прав на об’єкти інтелектуальної власності заяви щодо порушення їхніх прав та розглядають ці заяви.

Наприклад, митні служби США, Японії, Канади, Великобританії, Фінляндії, Данії наділені відповідними повноваженнями щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності на митному кордоні. Комісія по зовнішній торгівлі та Федеральне бюро розслідування США вирішують питання щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності на території країни. Також є різні служби, створені при міністерствах, зокрема при Міністерстві економіки в Нідерландах або при Міністерстві внутрішніх справ Російської Федерації.

Однак у більшості країн значна частина наведених спорів розглядається у судовому порядку. Навіть, якщо є бажання досягти мирного врегулювання спірного питання, можуть виникати ситуації, коли власник прав розуміє, що він має подати позов проти порушника, щоб захистити свої ринки збуту товарів (які є та які мають бути). У зв’язку з тим, що більшість таких справ пов’язані з суб’єктивними доводами, які необхідно оцінювати на підставі експертного висновку, а не абсолютних фактів, зазначені порушення прав у багатьох країнах не розглядаються як кримінальні справи.

У справах про порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності власник прав подає позов або скаргу, яка направлена проти передбачуваного порушника. В цьому позові власник прав зазначає характер передбачуваного порушення та засоби захисту, які він вимагає. У більшості випадків витребується судова заборона на призупинення дій передбачуваного порушника, а також подається клопотання щодо відшкодування збитків. Відповідач, як правило, приймає позов до відома і повідомляє, що він має намір захищатися. Якщо він цього не робить, то особа, яка подала позов, отримує право на судове рішення.

При винесенні своїх рішень, які є обґрунтованими, суддя може зробити різні ухвали. В доповнення до судової заборони щодо порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності суд може також присудити відшкодування збитків, тобто компенсацію упущених продаж і втрату ринків у результаті протиправних дій. Як альтернатива власнику прав може бути присуджений весь доход, який отримав порушник прав у результаті протиправної діяльності. Може бути також прийнята постанова, яка зобов’язує порушника передати власнику прав усі вироби або продукцію, вироблену з використанням об’єктів інтелектуальної власності, або постанова про їх знищення.

Як було зазначено вище, позови щодо порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності у більшості випадків є цивільно-правовими заходами. Проте у випадках порушення прав на знаки для товарів і послуг або порушення прав на об’єкти авторського права і суміжних прав можуть виникати також серйозні кримінальні злочини, пов’язані із введенням в оборот контрафактних або піратських товарів. Продавець таких товарів може свідомо їх виготовляти та розповсюджувати.

Є декілька шляхів, якими зазначені товари потрапляють у поле зору відповідних компетентних органів. Власники прав самі можуть дізнатися про розповсюджувачів або торговців, які продають зазначені товари, й довести ці факти торгівлі до відома компетентних органів. Контрафактні або піратські товари можуть також бути виявлені співробітниками компетентних органів, які спеціально уповноважені відповідно до чинного законодавства вживати заходів проти торговців такими товарами.

У більшості провідних країн світу торговці контрафактними і піратськими товарами можуть понести суворе покарання, включаючи конфіскацію усіх зазначених товарів, що є звичайною практикою. Як правило, піратськими і контрафактними товарами займається поліція, що вживає заходів на підставі скарги від законного власника прав на об’єкти інтелектуальної власності. У багатьох випадках потрібно не більше доби після отримання попередження для того, щоб одержати ордер і провести відповідну перевірку.

У найрозвиненіших країнах, зокрема, США, Японії, Великобританії, діє ефективний механізм щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності на митному кордоні. Одним із заходів, які вживають щодо контрафактних або піратських товарів, є їх арешт на митних постах. Якщо власнику прав стає відомо, що партія зазначених товарів буде ввозитися до даної країни, він може попередити митну службу, яка в більшості провідних країн відстежує зазначені товари на митному кордоні й накладає на них арешт. Після цього можна подати позов до суду проти власника зазначених товарів.

Наприклад, митна служба Японії проводить роботу по запобіганню імпорту товарів до країн, де не приділяється належна увага захисту від порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності. Згідно з митним законодавством Японії після заповнення імпортної декларації митні органи проводять інспекцію товарів шляхом зовнішнього огляду. Експерт митниці відносно легко може виявити порушення прав на знаки для товарів і послуг або промислові зразки, проте це складно зробити щодо порушення прав на винаходи та об’єкти авторського права і суміжних прав.

У разі надходження до країни товарів, які визивають сумнів стосовно порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності, митниця не має права не пропустити їх, однак повідомляє про це поліцію. Власник прав на об’єкти інтелектуальної власності повинен сам встановити факт порушення його прав у товарах, що перетинають митний кордон, і діяти у визначеному законом порядку. Насамперед, він може подати заяву до митниці з викладенням усіх відомих йому даних про товар та відправника, надати охоронні документи, які підтверджують його права, та матеріали, що містять малюнки, креслення та інше, що могло б полегшити проведення догляду. Строк дії заяви - один рік, після чого він може подовжуватись. При митниці створений інформаційний центр з питань інтелектуальної власності.

Найдосконаліший механізм захисту інтересів власників прав на об’єкти інтелектуальної власності від недобросовісних імпортерів існує в США. Він спрямований на захист прав як на об’єкти авторського права і суміжних прав, так і на інші об’єкти інтелектуальної власності.

Митна служба США активно співпрацює з Комісією по зовнішній торгівлі. Закон про митницю США відносить до “недобросовісної торгової практики” імпорт виробу або композиції, що містить запатентований винахід без дозволу власника патенту. Він також забороняє імпорт виробу або композиції, виготовлених із застосуванням способу, запатентованого як винахід у США. Ця вимога включена додатково в 1988 р. шляхом внесення змін до патентного законодавства США.

Повноваження Комісії по зовнішній торгівлі обмежені виданням наказів Митній службі США зупинити, припинити або виключити імпорт такої продукції. Але ця Комісія не має повноважень оцінювати збитки від порушення прав власників патентів на винаходи.

Комісія по зовнішній торгівлі разом з Митною службою США зобов’язана визначати країни, які не забезпечують американським фірмам ефективний захист їхніх прав на об’єкти інтелектуальної власності. Відповідно до пункту 301 “Закону про торгівлю США” офіційний представник з Міністерства торгівлі надає перелік країн, які відмовляють громадянам та юридичним особам США в ефективному захисті їхніх прав на об’єкти інтелектуальної власності та/або коректному доступу до ринку інтелектуальної власності. Проти таких країн можуть бути введені торгові, економічні або політичні санкції.

Митне законодавство США забезпечує ефективний захист прав на об’єкти інтелектуальної власності. Митна служба США захищає права на знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, а також на об’єкти авторського права і суміжних прав, за умови їх реєстрації у Відділі прав на об’єкти інтелектуальної власності Митної служби США згідно з частиною 133 Митних правил США, а також може надати допомогу власникам патентів США на винаходи у захисті їхніх прав згідно з розділом 12.39 Митних правил США.

Частина 133 Митних правил США містить положення щодо реєстрації у Митній службі США знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань та об’єктів авторського права і суміжних прав з метою недопущення імпорту окремих товарів. У Митних правилах визначено також процедуру затримання, розпорядження та знищення контрафактних і піратських товарів.

Знаки для товарів і послуг, які можуть бути внесені до реєстру Митної служби США, повинні бути зареєстровані в Основному реєстрі Патентного відомства США.

Об’єкти авторського права і суміжних прав мають бути насамперед зареєстровані в Агентстві з авторських прав при бібліотеці Конгресу США. Внесення до реєстру Митної служби США знаків для товарів і послуг та об’єктів авторського права і суміжних прав виконується в основному протягом тижня від дати подання відповідного клопотання.

Фірмові найменування можуть бути внесені до реєстру Митної служби США без їх державної реєстрації. При цьому в Федеральному реєстрі Митної служби США та Митному бюлетені публікуються повідомлення про попередню реєстрацію згаданих об’єктів інтелектуальної власності. У повідомленні визначені порядок і строки, відповідно до яких заінтересовані сторони можуть висловити заперечення щодо реєстрації цих об’єктів інтелектуальної власності. Після розгляду заперечень у Федеральному реєстрі та Митному бюлетені публікуються повідомлення про остаточні рішення Митної служби США щодо затвердження або відхилення заяв власників прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Процедура реєстрації та інші заходи, пов’язані із захистом прав на знаки для товарів і послуг, фірмові найменування та об’єкти авторського права і суміжних прав викладені у розділах 133.1-7, 133.11-15 та 133.31-37 Митних правил США.

Митна служба США може також надавати допомогу власникам патентів США на винаходи у захисті їхніх прав, але вона має обмежені повноваження щодо цих заходів. Митна служба США може накласти арешт, конфіскувати товари за розпорядженням Комісії по зовнішній торгівлі відповідно до розділу 337 “Закону про тарифи”. Такі заходи застосовуються як засоби, спрямовані проти імпорту товарів, які порушують права власників патентів на винаходи. Процедури щодо застосування цих заходів викладені у розділі 12.39 Митних правил США.

Для забезпечення ефективного захисту на митному кордоні прав на зазначені вище об’єкти інтелектуальної власності власник прав подає до Митної служби США заяву встановленого зразка (для кожного об’єкта - окрема форма) та сплачує відповідний збір.

У своїй діяльності щодо захисту прав на об’єкти авторського права і суміжних прав, а також прав на знаки для товарів і послуг та фірмові найменування Митна служба США керується також Митними директивами США.

Досконале законодавство щодо переміщення через митний кордон товарів, які містять об’єкти інтелектуальної власності, існує у Великобританії.

До митниць Великобританії власник прав на об’єкти інтелектуальної власності може подати заяву для затримання:

· товарів, які порушують права на знаки для товарів і послуг;

· товарів, які порушують права на об’єкти авторського права і суміжних прав.

Стаття 89 Закону Великобританії 1994 р. про охорону прав на знаки для товарів і послуг дає змогу власнику прав на зареєстрований у Великобританії знак, або особі, яка має ліцензію на використання цих прав, надсилати до митниці повідомлення у письмовій формі про те, що товари, надходження яких очікується до Великобританії, порушують його права на знак і переміщення яких через митний кордон забороняється.

Стаття 111 Закону Великобританії 1988 р. про охорону авторського права і суміжних прав, охорону прав на промислові зразки та винаходи дозволяє власнику прав на зазначені об’єкти інтелектуальної власності або його уповноваженому агенту надсилати до митниці повідомлення у письмовій формі про те, що до контрафактних або піратських товарів, надходження яких очікується до Великобританії, слід відноситися як до товарів, переміщення яких через митний кордон забороняється.

Наведені вище статті поширюються лише на контрафактні та піратські товари, які надходять до Великобританії із-за меж Європейської економічної зони або з цієї зони, але вони не призначені для вільного розповсюдження.

Ці статті не поширюються на:

· товари, які надходять або надходження яких очікується для вільного розповсюдження, експортування, повторного експортування (реекспорт), або щодо яких може бути подана заява про тимчасове затримання;

· піратські товари, які призначені для особистого та побутового використання особою, що імпортує їх.

Для обох випадків форма повідомлення міститься у додатках до Постанови 1994 р. про захист прав на знаки для товарів і послуг (Митниця) [1994 р., № 2625] та Постанови 1989 р. про захист прав на об’єкти авторського права і суміжних прав (Митниця) [1989 р., № 1178].

Якщо стосовно арешту товарів надходить заперечення, то згідно з Додатком 3 до Закону Великобританії 1979 р. про Управління митними та акцизними зборами митниця повинна порушувати справу про збитки, які відшкодовує сторона, що програла, а також може бути присуджене зобов’язання щодо виплати судових витрат.

· Правовою основою щодо таких процедур є:

· Постанова Ради Європейського Співтовариства № 3295/5;

· Закон Великобританії 1994 р. про охорону прав на знаки для товарів і послуг;

· Закон Великобританії 1988 р. про охорону авторського права і суміжних прав, прав на промислові зразки та винаходи.

Отже, закордонне законодавство з питань захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності містить відповідні норми та механізми, які можна використовувати для ефективного забезпечення захисту прав. Це дає можливість нормалізувати торгівлю між країнами, а також захистити права споживачів.