Тема 3. 1. Захист прав на об’єкти інтелектуальної власності у відповідності із договорами і угодами, що діють в рамках воів

Запобігання таким протиправним діям є одним з головних завдань Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), членом якої є Україна, починаючи від дати створення цієї організації, тобто з 1967 р. Договори, які укладаються під егідою ВОІВ, утворюють уніфіковану правову базу з питань охорони інтелектуальної власності, положення якої повинні виконуватися усіма країнами-членами цієї організації.

Як вже зазначалося вище, найважливішими договорами, що діють у рамках ВОІВ, є:

· Паризька конвенція з охорони промислової власності;

· Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів;

· Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм та органів мовлення.

Кожна із зазначених конвенцій має положення, направлені на захист прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Паризька конвенція з охорони промислової власності. Статті 9, 10, 10bis і 10ter Паризької конвенції з охорони промислової власності передбачають дії щодо захисту прав на знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, зазначення походження товарів, а також щодо захисту від недобросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 9 Паризької конвенції з охорони промислової власності будь-який товар, який незаконно містить знак для товарів і послуг або фірмове найменування, підлягає арешту при ввезенні цього товару в ті країни-члени Паризького Союзу, в яких цей знак або фірмове найменування мають законну правову охорону. Також арешту підлягає товар, який був виготовлений в країні із здісненням незаконного маркування. Арешт товарів здійснюється відповідно до законодавства кожної країни на вимогу прокуратури або будь-якого іншого компетентного органу, а також на вимогу заінтересованої сторони - фізичної чи юридичної особи.

Стаття 10 Паризької конвенції з охорони промислової власності містить аналогічні статті 9 положення щодо незаконного прямого чи побічного використання неправдивих зазначень походження товарів або дійсності особи виробника, промисловця чи торговця.

Стаття 10bis Паризької конвенції з охорони промислової власності зобов’язує країни-учасниці Паризького Союзу забезпечити ефективний захист від недобросовісної конкуренції, тобто будь-якого акту конкуренції, який суперечить чесним звичаям у промисловості й торгівлі.

Стаття 10ter Паризької конвенції з охорони промислової власності зобов’язує країни-учасниці Паризького союзу передбачити заходи, які б дозволяли заінтересованим особам захищати свої права в адміністративному чи в судовому порядку.

Бернська і Римська конвенції. Положення, що вимагають від кожної країни-учасниці вживати відповідних заходів щодо захисту прав на об’єкти авторського права і суміжних прав містяться також в Бернській і Римській конвенціях.

Так, Бернська конвенція містить спеціальні положення щодо захисту власника прав.

Стаття 13(3) Бернської конвенції передбачає арешт у країні імпорту копій музичних товарів, які були ввезені без дозволу автора твору або власника прав на цей твір.

Стаття 15 Бернської конвенції передбачає право на захист авторських прав на:

· твори, на яких є ім’я автора або коли псевдонім не викликає сумніву стосовно особи автора;

· кінематографічні твори;

· твори, що вийшли в світ анонімно чи під псевдонімом;

· відповідні неопубліковані твори, автор яких невідомий.

Стаття 16 Бернської конвенції передбачає, що копії твору, виготовлені з порушенням авторських прав, підлягають арешту в будь-якій країні-учасниці Бернського Союзу, де цьому твору надана правова охорона.

Стаття 36(1) Бернської конвенції передбачає, що кожна країна-учасниця Бернського Союзу зобов’язується відповідно до своєї конституції вживати заходів, необхідних для забезпечення застосування положень цієї Конвенції. Крім того, країни-учасниці Бернського Союзу погодились, що до того часу, коли країна прийняла на себе зобов’язання відповідно до цієї Конвенції, вона здійснить всі необхідні заходи, виходячи із свого національного законодавства, щоб забезпечити застосування положень цієї Конвенції.

Аналогічні положення можна знайти і в статті 26 Римської конвенції.